Короваї з Волині люди брали до Німеччини, Франції, Туреччини і Китаю. ФОТО

Сьогодні, 08:25

У селищі Шацьк на Волині працює майстриня народного мистецтва, коровайниця Лілія Охрим.

Любов до випікання прийшла до неї ще з дитинства. У їхній родині завжди пахло свіжим хлібом і випічкою. Бабуся, мама, тітка по татовій лінії пекли хліб, пироги, торти, короваї, - повідомляють у Шацькому будинку культури.

Свій перший коровай майстриня спекла у 21 рік на весілля брата. Саме тоді почався її шлях у цій особливій справі. У своїй роботі Лілія Степанівна дотримується давніх традицій. Перед початком роботи вона молиться, просить у Бога благословення, щоб коровай вдався гарним і пишним.

Найчастіше майстриня працює вночі– коли тихо і спокійно, ніхто не заважає, і можна повністю віддатися творчості. На один коровай потрібно приблизно 6–7 годин роботи, але після випікання він ще має вистоятися. А найбільше часу займає оздоблення.

У декорі короваїв пані Лілія найчастіше використовує колоски, калину, квіти, листочки та пташечок. Люди найбільше люблять саме традиційне українське оздоблення, адже в ньому відчувається душа нашого народу.

Особливим для майстрині став один незвичайний коровай. Його замовив священник з Білорусі, а матінка сама обирала, яким має бути оздоблення. Після того, як коровай був готовий, священник щиро поблагословив Лілію Степанівну. Майстриня згадує, що після цього в неї з’явилося дуже багато замовлень.

Були часи, ще до пандемії та війни, коли вона випікала до 30 одиниць (двійки хлібини, на сватання калачі, торти, короваї) за тиждень. Робота була важкою, але вона не хотіла підводити жодну людину, яка довірила їй створення святкового хліба для найважливішого дня у житті.

Основа її короваїв–особливий рецепт маминої паски, який майстриня вдосконалила і зробила ідеальним для короваю. У свою роботу Лілія Степанівна вкладає найголовніше– добрі думки і щирі емоції. Каже, що під час роботи потрібно бути спокійним, думати лише про хороше, адже коровай відчуває настрій господині.

Допомагає майстрині і її родина. Старша донька вже вміє самостійно замісити і спекти коровай, але ще не декорує, молодша також допомагає. А сини, коли були меншими, допомагали робити квіточки для оздоблення.

Коли Лілія пече коровай, аромат свіжої випічки розноситься на всю вулицю, і сусіди вже знають–у майстрині знову народжується коровай.
Лілія переконана, що традиція випікання короваю обов’язково житиме й надалі, адже українці все більше повертаються до своїх традицій. Люди із задоволенням обирають традиційні короваї, прикрашені колосками, квітами, гусками, дзвіночками та іншими українськими символами.

Сама Лілія постійно вдосконалює свою майстерність: дивиться роботи коровайниць з різних куточків України, бере участь у онлайн майстер-класах, навчається і обмінюється досвідом.

А господиням, які хочуть навчитися пекти короваї, майстриня радить просте, мати бажання, працювати і вчитися, адже сьогодні є багато можливостей та інформації. Бо коровай – це не просто хліб.
Це традиція, любов і благословення, спечені з душею.

Короваї Лілії Степанівни знають не лише у нашому селищі, а й по всій Україні. Люди брали короваї майстрині з собою у різні куточки світу–до Польщі, Німеччини, Італії, Франції, Туреччини, Білорусі, і навіть до далекого Китаю. Так українська традиція, випечена з любов’ю, розлітається світом і несе з собою частинку нашої культури, нашого духу та родинного тепла.

Адже коровай–це не просто святковий хліб. Це обрядовий символ українського весілля, знак благословення, достатку і щасливої долі для молодят. Для Лілії Степанівни випікання короваю – це не просто робота. Це справа, яка приносить їй велику радість і натхнення. Найбільше задоволення майстриня отримує тоді, коли бачить щирі посмішки людей, коли молодята та їхні родини дякують за гарний коровай, коли кажуть, що вдався пишний та смачний. Бо випікаються вони не лише з борошна, води та дріжджів, а передусім з любові до людей, до традиції та до України. Бо поки у наших домівках печеться коровай – жива наша традиція, жива українська душа.