Лейкоцитоз: причини, симптоми та діагностика стану

Клінічний аналіз крові є дзеркалом, що відображає загальний стан імунної системи людини та її здатність чинити опір хвороботворним чинникам. Стан, за якого фіксується стійкий лейкоцитоз, характеризується виходом рівня білих кров’яних тілець (лейкоцитів) за межі встановленої верхньої анатомічної норми. Оскільки лейкоцити виконують найважливішу захисну функцію, їхня підвищена концентрація найчастіше свідчить про активну мобілізацію імунних сил організму у відповідь на внутрішнє чи зовнішнє пошкодження.

Причини підвищення

Збільшення кількості захисних клітин у руслі крові може мати як природний (фізіологічний), так і патологічний характер, що потребує ретельної диференціальної діагностики з боку лікаря. Фізіологічне підвищення зазвичай є тимчасовим і виникає після інтенсивних фізичних тренувань, прийому гарячої ванни, психоемоційного стресу або вживання великої кількості білкової їжі.

Патологічний лейкоцитоз розвивається внаслідок серйозних збоїв в організмі:

1. Гострі та хронічні бактеріальні, вірусні або грибкові інфекції (пневмонія, ангіна, пієлонефрит, апендицит).


2. Масштабні запальні процеси неінфекційного генезу, включаючи системні захворювання сполучної тканини та аутоімунні кризи.


3. Травматичні пошкодження тканин, великі опіки, некротичні зміни внутрішніх органів (наприклад, інфаркт міокарда).


4. Онкогематологічні патології, такі як лейкози, за яких відбувається безконтрольне розмноження аномальних клітин у кістковому мозку.

Симптоми

Сам по собі підвищений рівень білих клітин у крові не є самостійним захворюванням, тому він не має специфічних, притаманних лише йому клінічних ознак. Пацієнти зазвичай відчувають симптоми того патологічного процесу, який спровокував імунну відповідь.
До найбільш поширених загальних клінічних проявів належать:

1. Стійке підвищення температури тіла, що супроводжується ознобом, слабкістю та ломотою у м’язах.


2. Швидка втомлюваність, загальне нездужання, зниження апетиту та безпідставне схуднення.


3. Набряк, почервоніння, локальний біль або поява гнійних виділень у зоні безпосереднього запального вогнища.


4. Збільшення та болючість під час пальпації периферичних лімфатичних вузлів (особливо шийних або пахвових).

Діагностика

Основним методом верифікації даного стану є розгорнутий загальний аналіз крові з обов’язковим підрахунком лейкоцитарної формули. Цей тест дає змогу визначити не лише загальну кількість білих клітин, а й співвідношення їхніх окремих субпопуляцій – нейтрофілів, лімфоцитів, моноцитів, еозинофілів та базофілів. Наприклад, збільшення кількості паличкоядерних нейтрофілів свідчить про гостру бактеріальну інфекцію, тоді як лімфоцитоз частіше вказує на вірусне ураження. Для пошуку першопричини стану лікар може призначити додаткові обстеження: біохімію крові, загальний аналіз сечі, рентген легень або ультразвукову діагностику органів черевної порожнини.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!