Відео про те, як відбудували будинок на Рівненській, 109.
Є тільки помилка: автор переплутав де вигляд з дороги, а де - з двору.

Енергійна, весела, доброзичлива людина, яка може дістатися у будь який куточок не лише України, а й закордон автостопом. Не кожна людина зможе наважитися на це, а ось Руслана Мельник може. Про свої подвиги та життя вона поділилася із нами

Ви давно захоплюєтесь туризмом?

Ще з дитинства я любила побродити – була організатором на вулиці всіляких ігор та пустощів. Перший раз пішла в туристичну мандрівку ще в шкільні роки, коли навчалася та відвідувала туристичний гурток у Цуманській ЗОШ, там ми відвідували сусідні села Лопатень, Клубочин, Берестяне. Щоправда мені доводилося звечора винести рюкзак з дому, заховати в кущах, добряче притрусити травою, а зранку через паркани та городи пробиратися за моїм реманентом, по одній простій причині – у туристичні походи мене не пускали батьки. Проте все одно мене дуже захопило. Я відразу відчула – це моє.

Руслано, чому Ви обрали саме туризм?

Це один із способів пізнати та відчути світ, природу, історико-архітектурні пам’ятки, історію, культуру, життя і, першочергово, відкрити себе, а цей процес безконечний.

А чому ви назвали туристичний клуб «Ми», а не «Веселка», наприклад, чи «Турист»?

Для того, щоб подорожувати треба, щоб була група людей, можна і індивідуально, але це вже не той ефект – коли багато тоді і веселіше, мабуть, тому і назвали «Ми».

Ви все своє життя пов’язали із туризмом, не шкодуєте про це?

Звичайно ж ні. Мені подобається займатися туризмом – йти за покликом душі. Мене часто жартома запитують: чи я ще не всі Карпати облазила. Я відповідаю: поки ще ні. Напевно, коли обійду, доведеться залазити на піч. (сміється і жартує)



Нам відомо ви часто ходите в різні походи з дітьми, де ви вже побували, і куди ще хочете помандрувати?

З дітьми, з дорослими. Бували в багатьох мандрівках по Волині, Карпатах, Криму, замках, печерах, одним словом, в багатьох місцях України. Прикро, що найбільш далеке місце, де ми були – це Білорусь. Хотілося б відвідати Кавказькі гори, Альпи, Гімалаї та багато інших теплих місць і не дуже місць.

Де ви любите відпочивати?

В Криму і Закарпатті, не знаю чому, просто мені там подобається.

Чого ви боїтеся найбільше в своєму житті?

Я не боюся ні звірів ні темряви як багато людей, але я боюся відчуття упущення в житті. Адже коли людина відчуває, що вона щось має реалізувати і не робить – відчувається упущення. Тому найважливіше в житті – це самореалізація,.

Яка ваша найзаповітніша мрія?

На певному етапі життя є одна мрія, коли вона втілюється у життя, з’являється інша і т.д. На даному етапі мені хочеться створити фільм «Природні перлини Волині», вдало провести другий туристичний фестиваль авторської пісні, фото- і кіноаматорів «Вітрила пригод», побувати в Грузії, незвіданих куточках Волині та Карпат.

Руслано, який вчинок у своєму житті вважаєте найекстремальнішим?

Лижний похід Карпатськими горами. Це було ще в студентські роки, коли група абсолютно непідготованих для цього туристів рушила з дерев’яними величезними лижами по Карпатських горах, де лише мисливці ходять на полювання. Щоправда, на лижах ми зовсім не їздили, носили їх лише на плечах, на яких в рюкзаку ще була маса зимового одягу та продуктів харчування. Рух взимку дуже обмежений, тому що потрібно було протоптувати стежку, де по коліна, а той по пояс снігу, короткий зимовий світловий день, ночівля в парашутному наметі на снігу, зранку замерзлі чоботи потрібно нагріти на вогні, зготувати сніданок та вечерю. Ми взагалі втратили орієнтири де ми, рухалися лише вздовж річки по бездоріжжю. Нам постійно щось ввижалося, що ось неподалік чути гул машин, коли побачили будинок лісника, то радощам не було меж. Адже можна затопити «буржуйку» та погрітися, це вдалося надзвичайно тяжко. За парадоксальною ситуацією ми вийшли в те село, що було заплановано. Щоправда, коли я повернулася додому, то цілу добу спала.



Що Вас спонукало приєднатися до спілки «Молодіжна Платформа»?

Є дуже багато спільних питань, взаємодопомоги по акціях, простого спілкування між людьми. Адже, кожна організація, як равлик сидить у своєму панцирі, я вважаю, що потрібно його скидати. Адже тільки спільними зусиллями творчих, креативних, впевнених у собі людей можна гори перевернути.

Яке Ваше гасло по життю?

Слухати своє серце! І раджу усім прислухатися до свого серця, воно вам поганого нічого не підкаже.
Спілкувалася Орися Процак

«Тут часто кто протестовал. Но когда сидишь в кабинете, то не слышно ничего».
Это слова женщины, которая много лет проработала секретаршей в Кабмине и неоднократно наблюдала из окна за протестами через дорогу…

Просто, первым делом подумалось, когда услышала новость о возможном протесте украинских педагогов из-за невыплат зарплат.
-
- Да мы… Да если учителя останутся без зарплаты, они используют свою давнюю традиционную практику. Они будут протестовать!, - эмоционально рассказывал в «голубом экране» зампредседателя профсоюза работников образования и науки Украины Сергей Романюк.
Украинские учителя - это особый подвид общества. Бюджетники, загнанные зверьки, которые подрабатывают ещё на двух работах, чтобы свести концы с концами. Часто пофигисты по отношению к ученикам. Но, к счастью, иногда можно найти там и настоящих профессионалов, которые могут зажечь искренний интерес к химии, истории или литературе…
Но в ситуации с невыплатами зарплат в 2012 году жалеть украинских учителей не хочется. Слишком увлеклись они политикой и партийным карьеризмом.
Я знаю учителей, которые накануне парламентских выборов записались в Партию регионов, чтобы сохранить места завучей или получить места директоров. Они не стеснялись ходить раздавать листовки за партию власти, выступать с лестными словами в адрес провластных кандидатов.
Многие работали в избирательных комиссиях. И не скрывали, что нарисуют любые цифры в пользу ПР.
В городе Сумы педагоги даже не постеснялись впервые за всю историю Украины заставить учеников писать диктанты и сочинения о надуманных достижениях Януковича в регионе. Хотя ещё несколько лет назад мы с сестрой сочиняли рассказы о смысле жизни и делились впечатлениями о сборнике стихов Шарля Бодлера.
И дело тут не в гонораре за выполненную фальсификацию, дело в жлобстве. В низком моральном уровне людей, которые учат уму-разуму наших детей.
Если тебе плохо, пойди на улицу, заяви о проблеме, как это делают в Европе, в Египте, в Тунисе. Практикой доказано, что любая власть боится силы. Стихийной, непредсказуемой, активной.
А украинские учителя весной 2011 вышли разок под Кабмин с протестами с двумя плакатами, потребовали установить 20%-ную надбавку всем учителям и ушли по домам, уверовав, что премьер Азаров на седьмом этаже их услышал. И спустя год превратились в банальных агитаторов Партии регионов.
Эти продажные педагоги, не менее продажные врачи и прочие бюджетники, которые давно превратились в провайдеров любого идиота, пребывающего во власти, по большому счету решают нашу историю.
Они - мелкие чернорабочие, которые помогают президенту Януковичу закатать в бетон все живое и человечное в этой стране. Именно они вместе с Чечетовым, Ахметовым, Арбузовым, Клименко строят в центре Европы диктатуру, когда все о ней уже и позабыли.
Жалко, когда именно учителя становятся рабами. Ибо в отличие от гопников и алкоголиков - у них есть мозги. Просто они их отключают, чтобы проще жилось.
Хотя, конечно, хотелось бы, чтобы господин Романюк не ошибся. Лучшие протесты получаются, когда люди требуют не «Юле - волю!», «Европу – Украине!», а свои кровные денежки.
Теперь главное, чтобы правительство Азарова делало все для развития всех этих протестных условий. Тем более Янукович заявил, что надо жестко экономить на гражданах.

Марина ДАНИЛЮК-ЯРМОЛАЄВА

Автор, режиссёр и сценарист - Александра Колесник
Оператор - Евгений Усанов
Звук - Евгений Богиня

П.C. любителі покакати - какайте у своїх туалетах :)

Навалило на Волині
Снігу аж по груди!
Опинилися в полоні
Техніка та люди!
Перекриті всі шляхи
В засніженій пастці!
Що ж на те,усе сказали
Наші муживладці?
Пан Азаров відповів:
Трєба брать лопаті
І сєбє от того снєгу
Якось откопаті!
Губернатор заявив,
Як відрізав зразу:
«Що ми вдало побороли
Стихійну заразу!!!
Та обурився народ:
Коли таке діло,
Значить їм там в Облраді
Очі засліпило!
Також мер не відставав
Теж забив тривогу!
Наказавши ЖКГе
Чистити дорогу!
Тільки ,як тут з’ясувалось
Техніки в нас мало,
Та й лопат,щоб відкопатись
Всім не вистачало!
Тож нараду вмить зібрали,
Бо такий процес,
Щоб у боротьбі зі снігом
Здобути прогрес!
Підключили підприємців
За їх власні ж гроші,
За що й дякував їм мер,
Казав:Що хороші!
Та цікавить нас тепер
Хто ж вивезе сніг?
Щоб коли все потече
Не мочити ніг!
Бо лишили сніг у місті
Служби ЖКГе - чудні!!!
Тож можливим скоро буде
Рухатись лише в човні!!!
Це питання волинянам
Є не зрозумілим,
Дякуючи ЖКГе
Та рукам їх «вмілим»!!!

Очевидним є одне,
Що менталітет Європи –
Ще такий для нас «близький»,
Як вухам до «попи»!!!