вхід реєстрація

Сотня найвпливовіших волинян. Місця 1-25

Сотня найвпливовіших волинян. Місця 1-25
Центр політичного аналізу і виборчого консалтингу, інтернет-видання ВолиньPost та газета «Хроніки Любарта» вдруге презентували рейтинг «ТОП-100 найвпливовіших волинян».

Експерти оцінювали кожну особу, яка ввійшла до анкети, за 5-ти бальною шкалою за чотирма критеріями – особистими статками чи наявністю прибуткового бізнесу, посадою, рівнем публічної довіри та діловими, родинними бізнесовими чи іншими зв’язками.

У результаті перші сто прізвищ, які набрали найбільшу кількість балів, і склали рейтинг.

1. Ігор Єремеєв, народний депутат України (позафракційний), 45 років

Найвпливовіший на сьогодні волинянин Ігор Єремеєв минулоріч вдруге повернувся під скляний купол на Грушевського, 5. Він знову виграв мажоритарний округ з центром в Маневичах та показав найкращий результат підтримки серед волинських мажоритарників (48,5%). Обійшовши на окрузі майже на 20% тодішнього голову «Батьківщини» Анатолія Грицюка, він наблизив кінець його політичної кар’єри.

Зрештою, у Ігоря Миронивича не залишалося вибору. Адже ставки у грі були високими. Після минулорічних «масок-шоу» на «Континіумі» начебто з боку бізнесмена Дмитра Фірташа, Єремеєву не залишалося вибору, як тільки здобувати собі депутатську недоторканість. Хоча Єремеєв переконує, що у нардепи пішов не для того, щоб захистити свій бізнес, мовляв, на першому місці – законотворча діяльність.

Також Ігоря Єремеєва називають одним з ймовірних претендентів, які можуть очолити групу незалежних депутатів у Верховній Раді.

Має тісні взаємостосунки з головою Волинської ОДА Борисом Клімчуком.

Щодо статків Ігоря Єремеєва, то його з впевненістю можна назвати не лише найбагатшим волинянином, але й одним з найбагатших українців. Так, за версією журналу «Фокус» він посів у 2012 році 55 місце у списку найбагатших українців.

Його статки оцінювалися у 275,3 млн. дол. За версією ж Forbes посідав 84-те місце у списку найбагатших українців, а його статки оцінювалися у 107 млн. дол. Згідно з декларацією, поданою в ЦВК, загальна сума сукупного доходу Єремеєва за 2011 рік становить понад 3,8 млн грн.

Ігор Єремеєв є співвласником групи «Континіум», де відповідає за нафтовий бізнес (мережа АЗС WOG). Також до структур Єремеєва належить «Західна молочна група» (торгові марки КОМО, «Гурманіка», «Молочна родина», «Галичина»).

2. Борис Клімчук, голова Волинської обласної державної адміністрації, депутат Волинської обласної ради, 61 рік

Мало в Україні є губернаторів із таким іміджем гострослова і людини «з харизмою». Борис Клімчук очолює область уже вдруге, а загалом керує тут уже десятий рік. Справжній губернатор-старожил, якому вдається втриматися на посаді, попри чутки про відставку, які час від часу стають предметом обговорень не лише у колах знаючих, а й серед простих людей.

Без його відома на Волині нічого не відбувається. Він знає все про всіх і всюди має своїх людей. Чи не всі найбагатші та найвпливовіші люди краю воліють бути з губернатором у друзях, бо прихильність «царя Бориса» дорого вартує. До всього, волинський губернатор добре знає, коли і в які столичні кабінети стукати, аби і Волинь не лишалася обділеною, і йому на відповідальній посаді було спокійніше.

Бориса Клімчука постійно визнають одним із найуспішніших губернаторів, і це навіть при тому, що він опікується дотаційною областю. Він забезпечив доволі непоганий результат для Партії регіонів на місцевих виборах. А це серед іншого дало йому можливість повністю контролювати обласну раду. Вистояв і парламентські вибори, під час яких опозиції вдалося підкорити тільки один мажоритарний округ.

Утім минулоріч у Бориса Петровича трохи «попив крові» мільйонер Ігор Палиця. Схоже, «великі люди» у столиці не знайшли спільної мови, тому в боротьбі за луцький округ Палиця добряче попсував нерви Клімчуку, після чого губернатор відмовився від боротьби за мандат нардепа.

3. Ігор Палиця, народний депутат України, 40 років

Здобувши перемогу на парламентських виборах, Ігор Палиця забезпечив собі депутатську недоторканість ще на 5 років. Восени 2012 року він впевнено переміг у мажоритарному окрузі у Луцьку представника «Батьківщини» (40% голосів виборців проти 26%).

За версією Forbes.ua Ігор Палиця у лютому 2013 року увійшов в ТОП-100 найбагатших українців, посівши 97 місце зі статками в 71 мільйон дол. США. Гарні стосунки із олігархом Ігорем Коломойським та головою Адміністрації президента України Сергієм Льовочкіним дозволяють Палиці ефективно використовувати свої мільйони.

Також Палиця очолює наглядову раду СНУ імені Лесі Українки, де йому створено умови всілякого сприяння. Наприклад, проректор СНУ Ірина Констанкевич є одночасно заступником керівника благодійного фонду Ігоря Палиці «Новий Луцьк».

До сфери економічних інтересів у Луцьку Палиці приписують частку у ФК «Волинь», ЦУМ, частину котельні на Карбишева.

Також за останній рік Палиця посилив свій медіа-вплив на Волині, придбавши ТРК «Аверс». Окрім телеканалу, до групи його впливу відносять ще й контроль над інтернет-сайтами «Волинські новини», «Волинська правда», «Під прицілом».

За минулий рік Палиця запам’ятався волинянам голосуванням у Верховній Раді за мовний закон Ківалова-Колесніченка та нещодавній участі у зібранні депутатів-«путчистів» на Банковій. В обох випадках Палиця заперечив свою участь в голосуваннях.

4. Степан Івахів, народний депутат України (позафракційний), 45 років

Співвласник групи компаній «Континіум» Степан Івахів цьогоріч посилив свій вплив ще й нардепівською «корочкою». Він – традиційний фігурант щорічних рейтингів найбагатших українців. Цьогоріч журнал «Фокус» оцінив його статки у 170,2 млн. дол.

Багатій Івахів системно нарощує свій політичний вплив. Хоча поки що видні тільки його механізми втілення, а не результати. Так, Івахіву підконтрольна одна з газет області. За неофіційною інформацією, він планує інвестувати й у телевізійне мовлення.

А ще до виборів Івахів взявся будувати «мережу» політувторень: у Волинській обласній і Луцькій міській радах утворилися депутатські групи «Патріоти Волині». Така ж група мала з’явитися щонайменше у Ковельській міській раді. І бажання окремих депутатів бути в такій групі не применшує навіть партійна кара.

Івахіву-політику зараз непросто: йдучи у Раду позапартійним, він там лишився позафракційним, але раз-по-раз мусить «відбиватися» від інформаційних укусів. Його опоненти безапеляційні в оцінках Івахіва як провладного кандидата, такого собі «вовка в овечій шкурі». Останній привід – участь Івахіва у засіданні ВР на Банковій. «Не міг не піти – там же були регіонали», ‒ кажуть опоненти. «Не міг не піти, я ж дисциплінований депутат», ‒ каже Івахів.

5. Олександр Башкаленко, перший заступник голови Волинської облдержадміністрації, голова Волинської обласної організації Партії регіонів, керівник фракції партії Волинської обласної ради, 51 рік

Високим місцем в рейтингу впливовості Олександр Башкаленко в першу чергу завдячує своїй посаді «другого головного в області». Віце-губернаторство додає владного впливу, зв’язки, можливість використання адміністративного ресурсу та увагу ЗМІ.

Перший заступник за своїми функціональними обов’язками курує непрості напрямки, розвиток чи занепад яких видно кожному. Разом із тим сфера підпорядкування Башкаленка потребує значних фінансових ресурсів. Мова йде про інфраструктурний розвиток, комуналку, транспорт, житлове і промислове будівництво.

Цього року на плечі віце-губернатора випали разом із значними снігопадами проблеми, пов’язані з транспортним колапсом, подальше підтоплення, а в додачу – ще й дорожні проблеми.

Ці фактори, безумовно, впливають на успішність його перебування на іншій посаді, де він є першим в області. Мова й про керування обласною організацією Партії регіонів, яка набрала на виборах 2012 року 12,9% голосів. Хоча у 2006 році партія набрала лише 4,5% голосів.

Маючи фінансовий вплив завдяки бізнес-діяльності у минулому та вплив в партії, Башкаленко може працювати максимально автономно від Бориса Клімчука, хоча це й не є головним козирем у політичному пасьянсі.

6. Катерина Ващук, народний депутат України (Партія регіонів), 66 років

Єдина жінка, яка впродовж багатьох років представляє Волинь у парламенті. Минулоріч Катерина Ващук уже вп’яте стала депутатом Верховної Ради. Але цього разу не від рідної Народної партії, а від провладної, не найпопулярнішої на Волині політичної сили, – Партії регіонів.

Оскільки у партії Володимира Литвина на останніх парламентських виборах не було шансів пройти в Раду самостійно, довелося домовлятися із регіоналами. І саме Катерина Ващук стала однією із п’яти народників, яких взяли у список Партії регіонів. При цьому вона отримала прохідне 45-те місце.

Цим Партія регіонів врятувала її від участі у важкому мажоритарному змаганні, яке вона могла програти сильному конкуренту, грошовитому Сергію Мартиняку. Останній, до слова, й став зрештою нардепом в окрузі, який завше був закріплений за Катериною Ващук.

Одначе у Партію регіонів вона поки не вступила, хоча пропонували. Втім, нині депутат-аграрій Катерина Ващук, хоч і не має біло-блакитного партквитка, лишається слухняним членом фракції Партії регіонів.

Прізвище Катерини Ващук і досі часто з’являється у рейтингах впливових жінок. Серед її найближчого оточення – нардепи-мільйонери Ігор Єремеєв і Степан Івахів, колишній віце-спікер парламенту Володимир Литвин і навіть очільник Комуністичної партії України, нардеп Петро Симоненко, який доводиться їй сватом.

7. Сергій Мартиняк, народний депутат України, 42 роки

Новачок у великій політиці та бувалий бізнесмен Сергій Мартиняк у Верховній Раді відразу примкнув до своїх земляків із групи «Континіум». Його перемога у мажоритарному окрузі з центром в Горохові не була надто переконливою, адже перевага над найближчим переслідувачем з «Батьківщини» склала всього 428 голосів (0,4%).

Сергій Мартиняк є засновником та головою Агропромгрупи «Пан Курчак», яка займається вирощуванням зерна та виготовленням комбікормів, а також вирощуванням свиней, курчат та переробкою м’яса. До структури також входить мережа «М'ясна точка», яка складається з 54-ох магазинів у шести областях.

За даними «Главкому», статки Сергія Мартиянка у 2012 році становили 8 млн. доларів, хоча у 2008 році газета «Коментарі» оцінювала його статки вдвічі більшими – 15 млн. доларів. Загальна сума сукупного доходу Мартиняка в 2011 році, згідно з декларацією, яку він подавав до ЦВК, становить близько 5,1 млн грн.

Минулого року Мартиняк запам’ятався волинянам емоційною заявою про складання повноважень депутата Волинської обласної ради, мотивуючи це тим, що в окрузі, де він був депутатом облради, за нього проголосувала недостатня кількість виборців на парламентських виборах.

Також після виборів піднявся шум з приводу згортання програми «Чисте село», згідно з якою були встановлені сміттєві контейнери в селах виборчого округу Сергія Мартиняка. Проте зараз ця програма знову відновила свою роботу.

8. Микола Романюк, луцький міський голова, 54 роки

У міського голови обласного центру побільшало клопотів – дороги після зими «вбиті», бюджет скупий, та й невдоволених роботою мерії більшає. З іншого боку – така мерська доля: нести відповідальність в очах громади за всі міські проблеми.

Хоча є серед невдоволених і непрості критикани. Наприклад, нардеп Ігор Палиця. У лютому раптом став говорити, що має претензії до міської влади. Фактаж, зрештою, був типовим – погані дороги, запущена комуналка тощо.

Симптоматичним був сам факт такого публічного «фе». Оглядачі взріли у цьому конфлікт і наближення виборів. Мовляв, Романюк перестав бути потрібен нардепу-багатію.

Щоправда, активи розгубив Романюк далеко не всі: є прихильний і по-старому сильний голова ОДА Борис Клімчук, є відносно слухняна більшість у міській раді, до якої належить і секретар Григорій Пустовіт, є досвідчені підлеглі, серед яких «сильний апаратник» Святослав Кравчук, що курує всю гуманітарну сферу міста.

Проте 2015 рік (читай – місцеві вибори) – не за горами. Й, з усього зрозуміло, що поганого у роботі міського голови Луцька бачитимуть все більше й більше.

9. Роман Микитюк, начальник Ягодинської митниці, депутат Волинської обласної ради, 42 роки

На початку 2013 року Роман Микитюк стрибнув у новий потяг, який, як кажуть експерти, може довезти його у недалекому майбутньому до губернаторського крісла або й нардепівського мандата. Хоча щодо того, чи Микитюк «стрибнув» у потяг сам, а чи його підштовхнули, бо так вигідно владній партії, можна посперечатися.

Адже і нині головний на Ягодинській митниці має досить вигідні умови, щоб обійтися без депутатського мандата. «Хлібне місце», власна комфортна територія, де є прихильність людей. Про останнє свідчить той факт, що Микитюк без особливих потуг здобув перемогу на проміжних виборах до обласної ради.

У рідному Турійську він набрав 80,4% голосів виборців. Кажуть, що навіть конкуренти Микитюка були впевнені в його однозначній перемозі завдяки адмінресурсу, благодійній діяльності і тому, що в Турійську він місцевий.

Відомство чиновника контролює транзитні ворота між Західною Європою та Україною. Варто згадати і фінансові статки родини Микитюка, що грає не останню роль у визначені впливовості учасника рейтингу. Серед джерел заробітку сім’ї митника – аграрний бізнес, фермерське господарство, будівельне підприємство, ресторанно-готельний комплекс «Турійське подвір’я», база відпочинку, магазини «Дари Волині».

Відіграють значення у біографії Микитюка і його приязні стосунки з нардепами Ігорем Єремеєвим і Степаном Іваховим, які зав’язалися після Помаранчевої революції, коли Микитюк працював на керівних посадах Нафтопереробного комплексу «Галичина» та Херсонського нафтопереробного заводу.

10. Адам Мартинюк, народний депутат України (Комуністична партія України), 62 роки

Один із головних комуністів України Адам Мартинюк минулоріч знову отримав такий бажаний депутатський мандат. Волинянин став нардепом уже вп’яте. І хоча раніше Адам Мартинюк був незмінним віце-спікером парламенту, нині ж він має скромнішу, але впливову посаду першого заступника голови фракції КПУ.

Втім парламентські вибори могли завершитися для волинського комуніста не так успішно. Подейкують, у той період Адам Мартинюк не міг знайти спільну мову з очільником КПУ Петром Симоненком. Саме тому взявся «опрацьовувати» мажоритарний округ №23, до якого входить зокрема його рідний Любешівський район.

Та перемогти у мажоритарному протистоянні із сильним конкурентом – мільйонером-самовисуванцем Ігорем Єремеєвим – йому було б дуже складно. Зрештою Мартинюк отримав прохідне восьме місце у списку КПУ й потрапив у парламент без зайвих нервів.

Попри те, що у Мартинюка немає власного бізнесу (принаймні він у цьому запевняє), його вважають людиною зовсім не бідною. Та й він, розуміючи важливість «підкорму» електорату й, очевидно, маючи патріотичні почуття до рідної Волині, впродовж багатьох років підтягує на свою малу батьківщину немалі бюджетні кошти.

Для більшості поліщуків Адам Мартинюк – Велика Людина, якій за життя можна ставити пам’ятник. У поліських районах Волині комуніста підтримує навіть церква, звісно ж, Московського патріархату. Про авторитет цього політика свідчить і популярність його політичної сили на Любешівщині.

11. Анатолій Вітів, народний депутат України, 52 роки

Голова волинської «Свободи» Анатолій Вітів зумів зреалізувати потенціал місцевого електорату та стати народним депутатом. Примітно, що до парламенту Вітів потрапив на достатньо високому №6 у списку «Свободи», що може свідчити не лише про його високий авторитет серед місцевих партійців, а й серед центрального проводу. Це ж підтверджує і результат «Свободи» на Волині на минулих парламентських виборах – майже 18%.

Також Вітів зумів провести на Грушевського ще двох свободівців-волинян – Євгена Мельника та Валерія Чернякова.

Хоча нині Вітів й працює у Верховній Раді, проте він встигає і в Києві трибуну поблокувати, і сесії Волинської облради та Луцької міськради не пропустити. Залізна партійна дисципліна «Свободи» тут дається в знаки.

Мажоритарний округ в Луцьку до облради, який Анатолій Вітів ставши нардепом звільнив, на проміжних виборах виграв його соратник Святослав Боруцький. Тож все поки скидається на те, що «Свобода» на Волині на чолі з Вітівим тримає ситуацію під своїм контролем.

12. Петро Саганюк, міський голова Володимира-Волинського, 63 роки

«Князь Володимира» називають інколи його у місті. Нічого дивного – п’ята каденція у кріслі міського голови дається взнаки. За таких умов та ще й у невеликому місті таке прізвисько отримати неважко. До слова, колишнього луцького мера Антона Кривицького, методи керівництва містом якого нагадували методи Саганюка, інколи називали «папою».

Усе типово: прихильники звуть «господарником», опоненти критикують. Щоправда, не надто завзято: на чотирьох останніх виборах нікого гідного, аби протиставити Саганюку, так і не знайшлося.

Серед опонентів – ВО «Свобода». Чотири депутати міськради від цієї політичної сили – постійні візаві Саганюка і навіть звинувачують його у тиску на них: кажуть, насилає перевірки.
Але секрет його впливу – не тільки у вмінні виходити переможцем з політичних ігрищ. Хоча й у цьому сильний Саганюк. Секрет – і у старих і надійних зв’язках, які тягнуться ще з комсомольських часів. Петро Саганюк ‒ свій для багатьох столичних високопосадовців, банкірів і підприємців. Подейкують, у часи президентства Кучми він міг без проблем вирішити потрібні питання в Адміністрації Президента.

І тим більше не чужий він у себе, на Волині. Вотчина Саганюка – 40-тисячне прикордонне місто. Підприємці розповідають: мер у місті знає мало не кожного, і кого-кого, а місцевий бізнес тримає під пильним контролем.

У минулому році Саганюк заявив: балотуватися на посаду мера більше не буде, що вже покликало до життя низку чуток, прогнозів і припущень: кого ж вибере своїм спадкоємцем «князь Володимира»? Одним із найімовірніших називають підприємця, власника меблевої компанії «Гербор-холдінг» Олега Борбелюка.

13. Митрополит Луцький і Волинський Ніфонт (Василь Солодуха), (Українська православна церква Московського патріархату), 64 роки

За нього моляться, йому цілують руки, просять благословення, вважають провідником між Богом та людиною. Він ‒ авторитет усім авторитетам з ешелонів влади, бізнесу, політиків. Не зважаючи на шквал критики, які отримує церква, у тому числі і московського патріархату, намісники храмів залишаються моральними авторитетами для своєї численної парафії.

Лише у Луцьку УПЦ МП має близько десятка храмів, що регулярно діють, власну духовну семінарію, благодійні фонди, громадські організації. Загалом по області – близько 400 парафій та три монастирі.

Авторитетне слово керівника такої численної громади – авторитетне для всіх прихожан, незалежно від статків, соціального рівня. Ходити в церкву стало певним трендом серед сильних світу цього. Чого, до слова, не скажеш про молоде покоління, яке не так заперечує Бога, як інституції церкви.

Не секрет, що і з боку центральної влади, яка більш прихильна до московського патріархату, до Ніфонта увага особлива. До слова, діяльність саме УПЦ МП любить висвітлювати телеканал «Аверс».

Хоча на фоні інших керівників єпархій московського патріархату, владика луцький і Волинський Ніфонт виглядає більш ліберальним і обережним у своїх поглядах на суперечливі і політичні питання. Скоріше навіть – красномовно мовчазним.

14. Григорій Смітюх, народний депутат України (Партія регіонів), 52 роки

Хоча волинянин Григорій Смітюх прийшов у Партію регіонів порівняно нещодавно, у 2006 році, але за цей час здобув собі солідний партійний авторитет. Минулоріч він втретє став народним депутатом, отримавши прохідне місце у списку Партії регіонів. Про впливовість Смітюха у партії свідчить і те, що він дозволив собі проголосувати за декриміналізацію статей Тимошенко, а така позиція просто не може сподобатися партійним босам.

Ще до незалежності він майже десяток років прослужив в органах внутрішніх справ. На початку 90-х пішов у бізнес. Разом із меншими братами став офіційним дилером німецької BMW. Але німцям не сподобалося співпрацювати з українцями. Після тривалої судової тяганини компанія Григорія Смітюха «Антарес» змінила профіль діяльності, інвестувавши у створення електронно-променевих плавильних печей.

За часів першого прем’єрства Януковича, у 2003-2004 роках, був заступником Державного управління справами. Потому знову повернувся до бізнесу. Зараз, за даними ЗМІ, Григорій Смітюх має стосунок до ринку виробництва злитків титану і спеціальних сплавів, до бізнесу з переробки овочів і фруктів, виробництва виробів зі шкіри, виробів з дерева, а також будівництва.

ЗМІ стверджують, що нардепу належить будівля на вулиці Липській у Києві, де розташований центральний апарат Партії регіонів. Раніше ж цей будинок належав ДУСі. Крім того, він має стосунок і до будинку відпочинку «Конча-Заспа», який свого часу теж був виведений із власності Держуправління справами.

Минулоріч Смітюх вляпався у гучний скандал. Мова про порушення кримінальної справи за фактом нібито незаконного вирубування лісу в Конча-Заспі, де будували елітну школу фірми, яку контролює наш нардеп.

Кажуть, що Григорій Смітюх має непогані стосунки із Миколою Азаровим, бо ж навіть мешкає по сусідству з ним у Конча-Заспі.

До всього, брати у Григорія Смітюха – теж «не останні люди». Іван Смітюх з 2010-го по 2012-й був головою Ковельської РДА, успішно займається бізнесом. Молодший брат Василь нібито є прокурором Святошинського району Києва.

15. Віктор Сапожніков, міський голова Нововолинська, 58 років

Віктор Сапожніков у кріслі мера не новачок. Ось уже понад 25 років він працює у мерії Нововолинська, а на посаді міського голови перебуває ще з 1998 року.

На місцевих виборах 2010 року Сапожніков заручився підтримкою «Батьківщини» та здобув 66% голосів виборців, значно випередивши найближчого конкурента.

Беззаперечна складова успіху Сапожнікова – вміння домовлятися з потрібними людьми і триматися на плаву незалежно від того, хто при владі у Києві.

Виходець із Донбасу, росіянин за національністю сьогодні запевняє, що почуває себе волинянином і не уявляє свого життя поза Нововолинськом.

16 Юрій Савчук, народний депутат України, 46 років

Минулий рік для очільника волинського УДАРУ був вдалим, адже він зумів не тільки потрапити до списку своєї партії на парламентських виборах, а й стати народним депутатом.
Його недарма пов’язують із Ігорем Палицею, адже він є віце-президентом футбольного клубу «Волинь».

Юрій Савчук розпочинав свій бізнес у 90-х з постачання металобрухту на металургійні заводи. Зараз його бізнес-активи Юрія зав'язані на ринок продуктів харчування, а також нерухомості. Про структуру власності він говорить вкрай неохоче, запевняючи, що все давно розпродав. Тим часом відомо, що інтереси Савчука присутні у виробництві соняшникової олії, м'ясопродуктів та макаронів. Крім того, йому не чужі девелоперський бізнес і виробництво будматеріалів.

Також Юрій Савчук є головою федерації боксу Волині та головою федерації хокею Волині.

За минулий рік Савчук поміж іншим запам’ятався бажанням провести позачергову конференцію Федерації футболу Волині та стати її головою. Проте ця спроба виявилася невдалою.

17. Митрополит Луцький та Волинський Михаїл (Тимофій Зінкевич), (Українська православна церква Київського патріархату), 46 років

Вичислити кількість парафіян, підрахувати кошти, які крутяться в церковних установах, майже не реально. Можна лише припустити, що це вплив найвищого рівня, адже до церкви прислухалися завжди.

Що вже казати про український патріархат, який для багатьох «незгідних» є «оплотом» самостійної і незалежної держави. В додачу, якщо й керівник цього «оплоту» в області – людина, яка не проти заявити про власну позицію не лише на справи церковні, а й політичні.

За майже десять років керування Волинською єпархією митрополит Луцький та Волинський Михаїл ставав почесним гостем на визначних подіях навчальних закладів, масових дійствах, організованих владою. Цікаво, що якщо церкву запрошують на масові заходи, Михаїл завжди намагається прибути особисто. На відміну від владики Ніфонта, який нерідко делегує підлеглих.

До слова, за певною інформацією, саме Михаїл у майбутньому є одним із претендентів на посаду намісника церкви українського патріархату у столиці.

18. Євген Мельник, народний депутат України (ВО «Свобода»), 56 років

Свободівець Євген Мельник – тепер не просто успішний волинський бізнесмен і політик місцевого розливу. Минулоріч політична кар’єра Мельника стрімко пішла вгору – він став депутатом Верховної Ради.

Мельник – єдиний із опозиції, кому вдалося виграти мажоритарні перегони. При цьому, «зробив» своїх конкурентів він впевнено й чесно, взявши 36% голосів виборців. Схоже, спрацював не тільки партійний бренд «Свободи», а й авторитет Мельника та його лікарської родини у рідному Володимирі-Волинському.

Звісно, за мандат нардепа Мельник з легкістю відмовився від місця у виконкомі Луцької міськради й від депутатства у Волинській облраді. Тепер інтелігент Мельник допомагає партійним побратимам блокувати трибуну, демонструє силу і націоналістичну впертість у парламентських силових протистояннях із ненависними регіоналами.

19 Віктор Чорнуха, голова правління ПАТ «Луцьксантехмонтаж №536», 60 років

Віктор Чорнуха – керівник чи не найуспішнішого будівельного підприємства на Волині. Загальна чисельність працівників на його фірмі на кінець 2012 року налічувала понад 400 осіб.

У 2008 році газета «Коментарі» оцінювала статки Віктора Чорнухи у 14 млн. доларів. Проте сам Чорнуха в інтерв’ю ВІПу у 2010 році зазначив, що це «суттєво заменшена сума». За його словами, щороку його підприємство вкладає по 12-13 мільйонів гривень у потужності, придбання сучасного обладнання, окрім того, що ще й виплачувалося акціонерам 20-30% від прибутку.

Віктор Чорнуха щільно сидить на державних будівельних замовленнях. Лише у 2012 році «Луцьксантехмонтаж №536» переміг на тендерах на загальну суму 200 млн. гривень.

Також у рейтингу журналу Forbes.Україна голова наглядової ради «Луцьксантехмотажу» Віктор Чорнуха опинився на 45 місці. Автори рейтингу йому «приписали» тільки 174, 47 мільйона гривень загальної суми перемог у державних тендерах.

Голова спілки роботодавців будівельної галузі Волинської області. З 2010 року – член виконавчого комітету Луцької міської ради. Почесний громадянин Луцька.

20. Петро Пилипюк, генеральний директор СП ТОВ «Модерн-Експо», 42 роки

Підприємство «Модерн Експо», очолюване Петром Пилипюком, показує приклад для інших в області. Соціальні пакети для працівників, сплата податків, заробітні плати вище середнього рівня, – ті показники, які характеризують Пилипюка як керівника. А розміщення на території підприємства митного посту свідчить, що Пилипюк ‒ менеджер, думку якого враховують.

Підприємець впливає на якість робочих місць для сотень волинян і бізнесову привабливість області в очах інвесторів. У нього приязні стосунки з владою, зокрема з Борисом Клімчуком. Не дивно, що саме Пилипюка губернатор обрав довіреною особою при балотуванні у парламент.

Хоча сам Пилипюк ‒ особа досить неполітична і, здається, бачить себе суто в бізнесі. Втім, як свідчить практика, в українських реаліях, коли бізнес досягає дуже серйозних обертів, він неухильно стає пов’язаний з великою політикою.

21. Ігуменя Стефанія (Бандура), настоятелька Святогорського Успенського Зимненського ставропігійного монастиря, 53 роки

Це чи не той рідкісний випадок, коли впливовість учасника рейтингу диктує не так його посада, як особисті риси характеру – харизма, вміння переконувати та, подейкують, не в останню чергу, вміння зберігати таємниці.

За 20 років настоятелька Зимненського Святогорського Успенського монастиря зробила з розвалини одну з культових споруд Волині, яку не оминають навіть президенти. При монастирі є православний табір, офтальмологічний кабінет, музична школа.

Підпорядковуючись на пряму митрополиту Київському і всієї України Блаженнійшому Володимиру, слово якого мало не закон, ігуменя ‒ самостійна у своїх діях на місці та має найвпливовіших покровителів у Києві.

Не в останню чергу про впливовість ігумені свідчать її приязні стосунки з президентами Леонідом Кучмою та Віктором Януковичем, родиною Віктора Медведчука, Бориса Клімчука, Юрієм Бойком, Віктором Балогою, Ігорем Бакаєм.

Ба навіть більше, перший візит Віктора Януковича на Волинь, який так часто переносили, відбувся саме у Зимненський монастир. Це жінка, яка з усіма знаходить спільну мову.

22. Сергій Ковальчук, бізнесмен, 55 років

Сергія Ковальчука називають найбагатшим мешканцем Володимира-Волинського, ба навіть одним із найзаможніших волинян. Він керує величезною бізнес-корпорацією, у якій працює близько 12 тисяч людей. Ковальчук – один із найближчий друзів мера Володимира-Волинського Петра Саганюка.

Головний його бізнес – нафтова компанія «Укр-Петроль», а це – понад сотня автозаправок. Саме тому Ковальчука часто іменують нафтовим магнатом. Окрім того, він займається агробізнесом, йому належить кілька цукрових заводів, хлібозавод, кондитерська фабрика, гранітний карʼєр тощо.

Сергій Ковальчук має серйозні політичні амбіції, хоча поки що бізнесмену із цим не щастить. У 2002-му він балотувався у Верховну Раду по мажоритарці від блоку Леоніда Кучми «За Єдину Україну», але програв, здобувши підтримку 22% виборців.

Минулоріч вже вдруге спробував свої сили у боротьбі за мандат нардепа, але програв свободівцю Євгену Мельнику, взявши 17% голосів виборців. Цього разу він був самовисуванцем, але політичні опоненти заявляли, що Ковальчука підтримує Партія регіонів.

Сам же Сергій Ковальчук ніколи не приховував своєї прихильності до Віктора Януковича та партії влади. Більше того, він ‒ за багатомовність і за об’єднання з Росією і Білоруссю, що цілком відповідає політичним принципам Партії регіонів.

Бізнесмен позиціонує себе як благодійник, особливо перед виборами. Так, напередодні останніх парламентських виборів він організував безплатне перевезення пасажирів у двох міських автобусах у Володимирі-Волинському і Нововолинську, а вже після своєї поразки забрав цей подарунок громаді й заявив, що нехай тепер перевезення фінансує Євген Мельник, який став нардепом.

Цьогоріч у січні бізнесмену Сергію Ковальчуку підпалили автомобіль. І хоча міліція виконавців уже знайшла, утім замовники поки невідомі. Схоже, нафтовий магнат із Володимира-Волинського має досить небезпечних недоброзичливців.

23. Олег Кіндер, міський голова Ковеля, 52 роки

Мер другого після обласного центру волинського міста Олег Кіндер на минулих парламентських виборах був і сам не проти спробувати щастя балотуватися в мажоритарному окрузі в Ковелі. Проте партійні боси вирішили підтримати його колегу по «Фронту змін» Ігоря Гузя. Хоча в підсумку Кіндер співпрацюватиме із бізнесменом Степаном Івахівим, який таки виграв цей округ.

Налагодилася констурктивна співпраця із головою Волинської ОДА Клімчуком. Хоч раніше Борис Петрович й дозволяв собі неоднозначні вислови в сторону міського голови Ковеля.

Також Олега Кіндера називають одним із претендентів на крісло керівника обласної «Батьківщини».

За останній рік Кіндер запам’ятався ковельчанам конфліктами то з підприємцями на ринку, то з місцевими таксистами.

24. Володимир Гунчик, заступник президента Корпорації «Богдан», в.о.директора ДП «Автоскладальний завод №1», член виконкому Луцької міської ради, 55 років

2012 рік Гунчик назвав для компанії, де працює, «роком несправджених надій». Мовляв, чемпіонат Євро-2012 пережили, а далі про державну підтримку автомобілебудівної галузі державні мужі забули.

Хоча його підприємство й далі лишається одним із найбільших в регіоні: тут працює близько 1200 працівників.

Керівник великого підприємства, волинянин Гунчик вирішує сьогодні питання, масштаби яких не обмежуються кордонами Волині. Минулоріч «Богдан» налагодив серйозні стосунки з Росією, куди продав близько 400 сотень автобусів, підписав навіть контракт з країною Євросоюзу Польщею, куди поставляє автобуси, запустив у виробництво нові моделі автобусів і тролейбусів.

Поміж тим не забуває Гунчик і про Луцьк. Добрі стосунки з міським головою Миколою Романюком, які дозволили йому стати членом виконкому, забезпечили для «Богдана» в «обличчі» луцької мерії хорошого клієнта. Як і дозволили лобіювати інтереси корпорації серед інших автотранспортних підприємств міста.

25. Олександр Лазорко, бізнесмен, голова благодійного фонду «Волинь має майбутнє», 41 рік

Балотування бізнесмена Олександра Лазорка на проміжних виборах обласної ради від партії УДАР стало для багатьох несподіванкою. Адже його пов’язують із народним депутатом Ігорем Палицею, якого, не зважаючи на позафракційність, приписують до числа депутатів скоріш від влади, а не від опозиції. Та і його трудова діяльність пов’язана з підприємствами групи компаній «Приват».

Олександр Лазорко понад рік працює над створенням в Луцьку іміджу бізнесмена-благодійника, встановлює сонячний годинник в центрі міста, допомагає місцевим спортивним клубам.
Вибори до обласної ради стали лише стартовим майданчиком.

Адже, подейкують, що саме кандидатура Лазорка розглядається як претендента на крісло мера Луцька вже на виборах 2015 року. Експерти побоюються, що кампанія буде не просто жорсткою, а балансуватиме на межі цивілізованого процесу.
Теги: ТОП-100 2013
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 3
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Експерти побоюються, що кампанія буде не просто жорсткою...а як по-іншому з вами "волиняками", по-хорошому не доходить!
Якою б його кампанія не була б, Лазорко на сьогоднішній день, перший і найкращий пртендент на місце ЯК МІНІМУМ мера міста, а той губернатора, хоч порядок буде, він всіх "вискочок" на місце поставить, і простим "роботягам" допоможе, чим він впринципі й займається весь час!
Відповісти
лазорко Худоба, на підприємстві яким керує люди живуть від зарплати до зарплати, тоді як він організовує благодійні фонди імені себе, імені кума(Батенка) . ... і тудаж рветься за недоторканістю
Відповісти
Перша п'ятірка так і пахне партією регіонів,щоб там не писали про їхні політичні переконання.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Сотня найвпливовіших волинян. Місця 1-25
25 квітня, 2013, 08:00