вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Бере із собою вишиванку, український прапор і кусень сала: волинянка побувала в 35 країнах

Бере із собою вишиванку, український прапор і кусень сала: волинянка побувала в 35 країнах
Ще з дитинства жителька Світязя Шацького району Ольга Романюк мріяла про заморські країни. Ні, вона зовсім не хотіла там жити. Адже понад усе любить своє село, величну перлину Волині. А от побачити щось нове завжди тягнуло.

Недарма ще в радянські часи їй дали прізвисько «вокруг свєта». Ольга Дмитрівна на це не ображається. Адже й справді встигла світу білого побачити. І зупинятися не збирається, пише Вісник.

Між «Жигулем» і круїзом вибрала круїз

У першу свою подорож за кордон світязянка поїхала наприкінці 1980-х років. В країні під назвою СРСР якраз був розквіт перебудови, але КДБ громадян ще контролювало. Ольга Дмитрівна у той час працювала у Шацьку на місцевому хлібозаводі. Як передовика виробництва її послали на важливу конференцію, і там жінка випадково підслухала, як «великі» люди обговорювали між собою можливість поїхати у круїз країнами Середземномор’я. Зізнається, що буквально загорілася ідеєю потрапити на той лайнер. Скільки їй довелося порогів різних структур пооббивати! Скрізь їй, жінці із села, дали «добро», у тому числі й КДБ. Але ідею мало не зарубали вдома.

– Ми тоді жили не вельми заможно. Працювали на гектарах поля, чоловік їздив на заробітки на Північ. Якраз приїхав і мав гроші на «Жигуля», – згадує Ольга Дмитрівна. – Але ж за круїз треба було заплатити аж 1400 рублів! Тоді це були просто шалені гроші. От і став вибір: мені у заморські краї їхати чи машину купляти! Я то не сумнівалася, що робити, але він…

Залагодити конфлікт у сім’ї Ользі Дмитрівні тоді допоміг дід, який дав внучці гроші на поїздку. Ну і на заводі ще премію виписали. І сьогодні жінка згадує ті 24 дні як казку. Греція, Туреччина, Мальта, Єгипет…

– Мені просто відкрилися очі: як люди живуть! У магазинах немає дефіциту і ціни не дуже кусючі. Нам же тоді тільки 55 доларів дозволили обміняти. Уявляєте, я на них аж два касетні магнітофони привезла!

Ольга Романюк каже, що саме та її перша подорож надихнула через кілька років почати свій бізнес – відкрити магазин, кафе. Спочатку працювали вдвох з чоловіком, потім долучилася донька із зятем. Саме Василь зараз здебільшого керує родинною справою. Він же суттєво фінансує нові туристичні проєкти своєї тещі. А щоб тесть, який не надто любить подорожувати, не ображався, подарував йому новенького джипа.

У рюкзаку завжди вишиванка, прапор і сало

За більш ніж 30 років, які минули з часу першої закордонної подорожі, Ольга Романюк об’їздила майже всю Європу, побувала в Азії. Досі з трепетом згадує, як ішла хресною дорогою Христа в Єрусалимі, піднімалася на гору Сінай, окуналася у річку Йордан. Всюди бере із собою вишиванку, український прапор і кусень сала. Каже, це допомагає заводити нові знайомства. А ще сміється, що від ходьби, бувало, на ногах аж нігті злазили. Але які б труднощі не підстерігали, завжди приїжджає додому щаслива, з купою вражень і… віршами. Їх у неї – про кожну країну.

Я запитала в Ольги Дмитрівни, яка з подорожей запам’яталася найбільше. Навіть не задумуючись, відповіла: «Бірма, Камбоджа, Таїланд». Ще б пак! Три пенсіонерки з України (з Волині і дві з Києва) вирішили самі, без тур­агентства, поїхати в екзотичні краї. Квитки на літак, готелі їм допомогли забронювати. Ну, а далі почалися пригоди. По прильоту у Бангкок (столиця Таїланду), російськомовний гід їх не зустрів – переплутав аеропорти.

– Що робити, як в готель доїхати? Англійською з нас ніхто не розмовляє, – з веселою іскоркою в очах згадує пригоду Ольга Дмитрівна. – Колежанки сидять на чемоданах, а я з українським прапором ходжу і з надією питаю: «Раша? Раша?» Тільки один таксист зрозумів, що мені потрібна допомога, подзвонив своєму другу, який знав російську, і той уже допоміг добратися у наш готель. У тій поїздці в Бірмі був замовлений будиночок на воді, який стоїть на сваях. Приїжджаємо, а поселяти нас не хочуть. Ми стали обурюватися, вийшов власник. Він виявився швейцарцем, трохи розумів російську. Я візьми і скажи, що ми представники українського агентства, яке відкриває новий туристичний маршрут! Як він нас приймав! І в будиночок найкращий поселив, і в ресторані пригощав! А яка екскурсія була на озеро Інле! Тут люди у буквальному сенсі живуть на воді! За все своє життя тільки декілька разів сходять на берег. Вразило, як ростуть помідори на мулі. А які красиві речі тутешні майстри роблять з різних металів! Працюють із сріблом, золотом і навіть діамантами! По Бірмі ми пересувалися невеличкими літачками. Машинами там мало їздять. Але найбільше вразила Камбоджа. Ми були заледве не першими туристами з України. Спробувала там місцевих делікатесів. Змій, які за смаком чимось нагадують нашого вугра. І яйця із зародком. Було бридко, але пересилила себе. Не сподобалося. Наша кухня ліпша.

Екзотичними азійськими країнами Ольга Дмитрівна з подругами подорожувала 22 дні. І хоч вражень та емоцій купа, більше жінки не наважилися в Азію їхати самостійно. Наступні мандрівки – тільки через турагентства. Були в Індії, В’єтнамі, Японії.

– Кожна країна унікальна, цікаво скрізь. Індія запам’яталася храмом Камасутри, В’єтнам – надзвичайними краєвидами. Я навіть плакала: як Бог міг створити таку красу! Японія – країна сучасних технологій. У готелі ми жили в окремих номерах. Мої товаришки цілий вечір сиділи в темноті, бо не могли увімкнути світла. Я ж досі не розумію, на що натиснула, щоб воно включилося. А музичні дороги! Їдеш, а з-під коліс музика лунає. Фантастика!

У карантин їздить Поліссям

Цього року, перед самим карантином, Ольга Дмитрівна побувала в Італії. Венеція, Флоренція, озеро Комо... Добре, що встигла повернутися до карантину, вскочила, що називається, заледве не в останній літак. А от поїздка в Китай у травні зірвалася. Проте жінка не дуже засмучується – вирішила поїздити селами рідного району від білоруського кордону. Каже, що є на що подивитися. Унікальне село Красний Бір, у якому залишилось три хати, церква в Острів’ї, прекрасні озера. Не може вона всидіти на місці!

Ольга Романюк дякує Богові за те, що дав їй можливість побачити цей неймовірний світ, його велич і красу. А ще у кожній країні згадує свого діда Амвросія. Колись у старенькій хатині в селі Світязь лежав на печі старий. До нього підбігла маленька внучка, він взяв її на руки і промовив пророчі слова: «Наша Оля, як виросте велика, буде їздити далеко-далеко…»

– Тоді ніхто діда не зрозумів, а я й забула, – задумливо каже жінка. – Згадала діда Амвросія, коли стала їздити у мандри. Напевно, він таки щось знав про мою долю…

Наталка СЛЮСАР


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 5
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Дуже класна стаття. Ольго-Ви чудова!
Відповісти
Одна цьоця бреше, а друга - брехню нам втуляє. Я хотів би глянути, як пані Ольга провозить кусок сала через кордон ЄС, або в Ізраїль чи Америку))) Панімаю, що казка гарна, але не брешіть так вже зухвало.
Відповісти
Тепер будемо знати про контрабанду куснів Сала - нашого стратегічного продукту! І, до речі, всі наші сусіди (і багато інших країн) забороняють ввіз таких продуктів.
Пані має купу магазинів, але дуже рекомендую дивитись на термін придатності, бо піврічна просрочка в них звичайна справа.
Відповісти
Тепер будемо знати про контрабанду куснів Сала - нашого стратегічного продукту! І, до речі, всі наші сусіди (і багато інших країн) забороняють ввіз таких продуктів.
Пані має купу магазинів, але дуже рекомендую дивитись на термін придатності, бо піврічна просрочка в них звичайна справа.
Відповісти
"Шо я морозю" як казала Вєрка Сердючка.
Відповісти
Останні новини
Бере із собою вишиванку, український прапор і кусень сала: волинянка побувала в 35 країнах
20 липень, 14:21