7 революційних кроків Миколи Романюка для Луцька *

Поштовхом до написання цього матеріалу стала ненароком почута розмова двох жіночок, які йшли з базару з торбами, і говорили про вибори міського голови 15 листопада.

«Що зробив Микола Романюк, щоб я за нього голосувала?» — запитала одна. «Та багато зробив, згадай, яким раніше був Луцьк», — сказала інша. Після цього перша співрозмовниця відразу змінила тему розмови. Але слово «багато» спонукало мене до роздумів. 5 років успішного керівництва містом потребують того, щоб зроблене розклали по поличках. Інакше може вийти, як у тому анекдоті про «зуміли зварити, а не зуміли подати». Бо ж до хорошого швидко звикаєш і поступово перестаєш його помічати. А за моїми підрахунками, є щонайменше 7 вагомих справ, які стали революційними, і через які варто підтримати Миколу Романюка, щоб він міг продовжити розпочате

Справа 1 – місто нарешті розрахувалося зі старими боргами.

Одним лише банкам повернули 78 мільйонів. Лучани вже давно забули (а більшість, мабуть, і не знали), під які проекти позичалися гроші, а місто все віддавало борги, залізаючи в кишеню майбутнім поколінням. Микола Романюк зумів зняти з Луцька кредитний зашморг. Допоміг у цьому досвід роботи у великому банку і особиста господарська жилка. Вирішено, зокрема, і питання по тролейбусному депо, в якому зараз стоять маршрутки-«п’ятнадцятки» та інший транспорт, за який «відгепали» 19 мільйонів. Сказане зовсім не означає, що Луцьк не братиме нових кредитів. Буде. Великі проекти потребують великих грошей, тому без позик не обійтися. Але робитиметься це під проекти, які швидко окупляться, і почнуть приносити матеріальну вигоду.

Справа 2 – Луцьк сьогодні має кошти на модернізацію.

Вперше за багато літ у бюджеті розвитку з’явилися гроші. Якщо точніше — їх стало втричі більше, ніж у попередні роки. Тому лучани щодня бачать активні роботи на дорогах, вулицях, прибудинкових територіях. Відкриваються нові групи в дитсадках, плануються новосілля в закладах освіти та охорони здоров’я. Гроші на все це надходять з двох джерел — від децентралізації та міжнародної співпраці. І якщо коштами від першої складової можуть похвалитися всі обласні центри, то друга — заслуга винятково міського голови та його команди. За п’ять років Луцьк виграв 8 із 20 поданих міжнародних проектів. У 2013—2014 роках ці гранти принесли місту 700 тисяч євро. Робота триває і зараз, до кінця 2015-го очікується ще 100 мільйонів гривень. А є гроші — буде й робота. Скажімо, така, як реставрація зоопарку — нової «фішки» обласного центру.

Справа 3 – Микола Ярославович готує докорінні зміни в комунальній сфері.

Велика проблема для міста — застарілі мережі тепло- і водопостачання. 50% труб водоканалу зношені. Щоб їх замінити, треба 100 мільйонів гривень. Виділити одномоментно такі кошти з міського бюджету — нереально. Тому влада Луцька співпрацює з різноманітними фінансовими інституціями, такими, як Північна екологічна фінансова корпорація (НЕФКО), Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР). З НЕФКО підписали угоду на 500 тисяч євро. Їх спрямують на модернізацію насосного господарства водоканалу. Щодо очищення води та заміни очисних споруд місто співпрацює зі Світовим банком за проектом, що передбачає 25 мільйонів доларів. На модернізацію централізованої системи опалення Європейський банк реконструкції та розвитку виділив 4 мільйони доларів гранту і 10 мільйонів кредиту. Після капітального ремонту мереж Луцьк зможе спокійно жити 20—30 років, не потерпаючи від надзвичайних ситуацій у комунальному господарстві.

Справа 4 – лучани більше не залежать від чин овників.

Мова йде про ще одну революцю, що відбулася після відкриття Центру надання адміністративних послуг (ЦНАПу). Людям більше не потрібно оббивати пороги бюрократичних кабінетів. Виробити паспорт, зареєструвати майно, земельну ділянку, взяти дозвіл чи довідку можна у ЦНАПі в максимально короткий термін. Перед працівниками центру ставиться завдання надати послугу за 15 хвилин. А загалом їх у переліку Центру майже 300. «Колись мені один чоловік сказав, що краще б там далі туфлі ремонтували (ЦНАП розташований у колишньому Будинку побуту. — Авт.), була би більша користь, — пригадує Микола Романюк. — А сьогодні люди дякують, і знаєте, які скарги пишуть? «Я вже 45 хвилин чекаю». А було ж так, що ходив чоловік місяцями до чиновника. Реєструвався, на руці писав номер, і в зошиті писав, і ще за той зошит щось треба було дати. А тепер прийшов — і швидко всі питання вирішив. От вам і ЦНАП, турбота про людей».

Справа 5 – транспорт.

Мова в першу чергу про стильні білі тролейбуси з логотипом «Луцьк електрік транспорт». Раніше їх було 23, сьогодні – 45, в найближчій перспективі має з’явитися 70. Міська влада закупила машини у польському Любліні за невеликі гроші. Тролейбуси не нові, але чисті, теплі і комфортні. Не забруднюють атмосферу, часто курсують, дотримуються графіка. Проїзд у них майже вдвічі дешевший, ніж у маршрутці. Чим не допомога городянам у час фінансової скрути? Хто скаже, що в цьому немає нічого особливого, либонь давно не виїжджав за межі області. Бо у деяких регіонах вже забули, що тролейбуси взагалі існують. Там місцева влада віддала пасажирські перевезення в приватні руки, а вони обмежили рух до 9-ї години вечора. Після неї — хоч потоп, життя у місті завмирає. Засидівся на роботі або в гостях – йди додому пішки чи бери таксі. А в Луцьку громадський транспорт ходить мало не до півночі.

Справа 6 – місто стало справді європейським.

Освітлені «зебри» пішоходних переходів, добротно облаштовані зупинки, вимощені кольоровою бруківкою вулички – вся ця «Європа» з’явилася в Луцьку за останні п’ять років. А бути схожим на Захід – саме те, чого сьогодні найбільше хочуть наші громадяни. Щоправда, лучани за буденними клопотами часто не помічають, як змінилося рідне місто. І тоді на допомогу приходять люди «з боку». Такі, як переселенка з Луганська Олена Черенкова, яка напередодні Дня міста освідчилася Луцьку у коханні. Він для неї, як маленький Париж — вишуканий і комфортний: «Можна сидіти в кафе за філіжанкою кави в центрі міста, слухати музику, працювати за комп’ютером і, піднімаючи голову, дивитися на розмаїття життя навколо... У цьому місті неймовірно доброзичливі люди і дуже близько Європа», – написала пані Олена.

Справа 7 — патріотизм.

У найважчі моменти історії міська влада Луцька була з народом. Коли розстрілювали Майдан, а потім почалася війна на Сході, мерія обласного центру робила все можливе, щоб підтримати патріотів та їхні родини. Делегації з Луцька возили допомогу бійцям у зону АТО, тримали зв’язок із сім’ями загиблих. Хоронили героїв — Микола Романюк був на всіх похоронах, за винятком одного — мав тоді закордонне відрядження. На Покрову, у День захисника України, у Гаразджі освятили мармурові постаменти 25 полеглим солдатам, встановлені з ініціативи міського голови. І, мабуть, мало хто знає, що про пам’ятну дошку Небесній сотні і героям АТО у центрі Луцька, подбав теж Микола Романюк. То як не підтримати такого мера?

Ольга КУШНІР
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!