Подвиг Майї Москвич: чи повторить його хтось з лідерів революції Гідності на Волині? Частина 2.

Цікавий факт. З усіх лідерів революції Гідності на Волині лише одна людина стала добровольцем та захищала свою країну в зоні бойових дій – це справжня жінка-героїня Майя Москвич (снайпер одного з добровольчих загонів, проходила службу біля Дебальцево).

А тепер спробуйте дати відповіді на наступні запитання:

- де поділися ті люди, які вели нас за собою під час Євромайдану?

- чому вони не стали добровольцями під час перших трьох хвиль мобілізації?

- де сьогодні ті лідери революції, які намагалися люструвати тих, хто сьогодні захищає свою Батьківщину від російського ворога?

Відповідь швидше риторична, адже чи не кожен з них скористався революцією гідності у своїх цілях – здобув посаду, «укріпив» бізнес;

Ігор Гузь – спершу став заступником голови обласної ради, згодом народним депутатом України;

Павло Данильчук – заробив чималі статки, намагаючись зайняти свою нішу у «кришуванні» того чи іншого бізнесу (і не треба говорити, що він воював у «Азові», запитайте краще у його побратимів);

Сергій Григоренко – став впливовим секретарем Луцької міської ради;
Володимир Бондар – придбав собі нову квартиру, а зараз активно у київських кабінетах змагається за посаду губернатора Волині;

Григорій Пустовіт – вже побував головою Волинської ОДА.

Продовжувати? Я думаю, ви самі знаєте, що буде далі у цій історії, проте мене і зараз не перестає мучити запитання, чи повторить хтось з них подвиг Майї Москвич під час четвертої хвилі мобілізації? А може! Проте ні, здається, питання риторичне…
P.S. З огляду на названі відомі прізвища волинян, які на сьогодні обіймають впливові посади та, можливо, емоційний виклад тексту, автор статті сумнівається у тому, що будь-яке з волинських видань не побоїться надрукувати цей матеріал.