«Торфова галузь України: енергетична безпека, правові бар’єри та міжнародний досвід збалансованого управління ресурсами»

КП «Волиньприродресурс» у складі «Української Торфової Асоціації» взяло участь в XI Міжнародній науково-практичній конференції «Надрокористування в Україні. Перспективи інвестування», що проходить у Львові 5-9 жовтня 2026 року. Один із провідних професійних майданчиків у сфері геології та надрокористування об’єднав представників державних органів, видобувних підприємств, наукових установ, профільних організацій та експертного середовища.

Офіційне відкриття конференції відбулося 6 жовтня. Її метою є розвиток міжнародного співробітництва у сфері надрокористування, залучення інвестицій у мінерально-сировинний комплекс України, обмін досвідом геологічного вивчення та використання надр, а також обговорення актуальних проблем галузі та шляхів нарощення мінерально-сировинної бази держави.

Цьогоріч КП «Волиньприродресурс» долучилося до фахової дискусії, представивши позицію торфовидобувної галузі щодо її місця у системі надрокористування та енергетичної безпеки України, актуальних законодавчих викликів, перспектив розвитку внутрішньої ресурсної бази та необхідності збалансованого поєднання господарського використання торфових ресурсів із захистом природних екосистем.

У межах конференції директор КП «Волиньприродресурс», президент Асоціації «Українська Торфова Асоціація» Анатолій Капустюк долучився як спікер до панельної дискусії «Виклики надрокористувачів та шляхи їх вирішення», яка стала однією з чотирьох панелей першого дня конференції. У ній також взяли участь представники європейських профільних інституцій та українського видобувного бізнесу.

Виступ Анатолія Капустюка був присвячений темі «Торфова галузь України: енергетична безпека, правові бар’єри та міжнародний досвід збалансованого управління ресурсами».

З повним матеріалом доповіді можна ознайомитися на офіційному сайті Асоціації «Українська Торфова Асоціація».

Загалом 6 жовтня у межах конференції відбулися чотири панельні дискусії, присвячені регуляторній політиці у сфері надрокористування, практичним проблемам надрокористувачів, енергетичній незалежності та кадровому забезпеченню видобувної галузі.

Торф як складова енергетичної незалежності України

Енергетична безпека України в умовах повномасштабної війни дедалі більше залежить від здатності держави ефективно використовувати власні паливно-енергетичні ресурси. Натомість зберігається значна залежність від імпорту твердого палива: у 2024 році імпорт кам’яного вугілля та антрациту становив 1,812 млн т на суму понад 402 млн дол. США, а за січень-листопад 2025 року зріс до 4,134 млн т вартістю майже 930 млн дол. США. Водночас традиційна вугільна база України зазнала істотних втрат через російську агресію. Якщо у 2013 році в країні функціонувало 105 державних шахт, то у 2025 році залишилося лише 15 державних, видобуток на яких скоротився більш ніж у 14 разів. У 2025 році базовим планом урядової програми було закладено видобуток на рівні 1,031 млн тонн, проте через бойові дії та наближення лінії фронту на Донеччині досягнути даних показників не вдалось.

В умовах війни одним із напрямів стабілізації енергетичного сектору має стати розвиток власних паливно-енергетичних ресурсів, зменшення імпортної залежності та підвищення енергетичної самодостатності регіонів. Важливою перевагою торфу є географія його запасів: основні родовища розташовані у північних і західних регіонах України, які не були традиційним центром українського вуглевидобутку.

При цьому йдеться не про повну заміну вугілля торфом, а про диверсифікацію паливного балансу та ефективніше використання внутрішніх ресурсів.

Україна має для цього значний потенціал. На Поліссі виявлено та розвідано 1056 торфових родовищ, а Державним балансом корисних копалин загалом враховано понад 1500 родовищ із геологічними запасами близько 1,85-2,2 млрд тонн, з яких приблизно 760 млн тонн належать до промислово розвіданих. Водночас промислова розробка здійснюється лише на 43 родовищах, а щорічний видобуток становить близько 650 тис. тонн. Близько 81% видобутого торфу використовується як паливо, ще 19% – у сільському господарстві.

Як наголосив доповідач, використання торфобрикетів і фрезерного торфу для потреб теплоенергетики, комунального господарства та окремих галузей промисловості може сприяти скороченню імпорту енергоносіїв, підвищенню енергетичної автономності громад та розвитку регіональної економіки. За умови модернізації виробничої бази, розвитку інфраструктури та залучення інвестицій галузь здатна стати одним із елементів енергетичної стійкості України.

Українська торфова асоціація пропонує по-новому оцінити роль торфу у внутрішньому паливному балансі держави. Йдеться не про його протиставлення іншим видам палива чи повну заміну вугілля, а про використання наявного внутрішнього ресурсу як одного з елементів диверсифікації, регіональної енергетичної автономності та зменшення імпортної залежності.

Саме в цьому контексті торф має особливу перевагу: його родовища розташовані переважно у північних і західних регіонах України, тобто на територіях, які не були основним центром українського вуглевидобутку.

Окрему увагу у доповіді було приділено міжнародному досвіду управління торфовими ресурсами. Практика Фінляндії, країн Балтії, Польщі та Канади свідчить, що сучасний підхід полягає не у повній відмові від використання торфу, а у поєднанні господарського освоєння родовищ з охороною природних екосистем, рекультивацією та відновленням порушених територій.

Важливим джерелом практичного досвіду для директор КП «Волиньприродресурс» у складі «Української Торфової Асоціації» стала участь її делегації у Baltic Peat Producers Forum 2026, що відбувся 23-25 вересня у Пярну (Естонія). Представники Асоціації безпосередньо ознайомилися з європейськими підходами до розвитку торфової галузі, відновлення територій після завершення видобування, сталого землекористування та поєднання екологічних і економічних аспектів використання торфових ресурсів. Отриманий під час форуму міжнародний досвід був врахований при подальшому опрацюванні питань розвитку галузі в Україні та підготовці матеріалів, представлених на конференції у Львові.

Практика Фінляндії, країн Балтії, Польщі та Канади свідчить, що використання торфових ресурсів може поєднуватися з природоохоронними вимогами, рекультивацією та відновленням порушених територій.
Зокрема, Фінляндія поступово скорочує енергетичне використання торфу, водночас переорієнтовуючи галузь на виробництво рослинних субстратів та іншої продукції. Під час Baltic Peat Producers Forum 2026 було оголошено про плани введення в експлуатацію додаткових 8 тис. га торфових родовищ до 2030 року. Естонія та Латвія також зберігають розвинений торфовидобувний сектор, Польща поєднує використання ресурсів із посиленим захистом торфовищ, а в Канаді видобування супроводжується рекультивацією та екологічним відновленням територій.

Міжнародний досвід підтверджує доцільність диференційованого підходу: природні неосушені торфовища – зберігати, деградовані осушені території – відновлювати або раціонально використовувати, а промислові родовища – розробляти за умови обов’язкової рекультивації та відновлення водного режиму.

Саме такий баланс між раціональним використанням ресурсів, охороною природних торфовищ та відновленням порушених територій, на думку Української Торфової Асоціації, має бути покладений в основу державної політики України.

Видобування торфу та охорона торфовищ: необхідність розмежування

Окрему увагу доповіді було приділено екологічному аспекту. Однією з проблем спікер назвав ототожнення понять «торфове родовище», «торфовище» та «торфове болото», хоча вони характеризують різні природні та господарські об’єкти.

Близько 96% українських торфовищ належать до низинного типу, який підходить як для енергетичних цілей, так і для агросектору.

Торфове родовище є геологічно розвіданим об’єктом із визначеними запасами торфу, торфовище охоплює ширшу територію його поширення, тоді як торфове болото є природною водно-болотною екосистемою, пов’язаною з процесами торфоутворення. При цьому значна частина торфових територій України вже зазнала антропогенного впливу: за наведеними у доповіді оцінками, близько 80% торфовищ перебувають у порушеному або деградованому стані. Недостатнє розмежування цих понять, наголосив доповідач, призводить до хибного протиставлення торфовидобування та охорони боліт.

Позиція полягає у застосуванні диференційованого підходу: природні неосушені торфовища повинні охоронятися, деградовані території – відновлюватися або раціонально використовуватися залежно від їхнього стану, а промислові родовища – розроблятися з обов’язковою подальшою рекультивацією та відновленням водного режиму.

Найбільш проблемний блок доповіді стосувався Постанови Кабінету Міністрів України №579 від 6 травня 2026 року, яка встановлює особливості правового режиму використання земель під торфовищами.
Звертається увага на те, що серед допустимих видів цільового призначення таких земель відсутній розділ 11 Класифікатора – землі промисловості та землі, пов’язані з користуванням надрами. Саме до цього розділу належать землі промисловості та землі, пов'язані з користуванням надрами, що має ключове значення для реалізації проєктів із видобування торфу.

Таким чином виникає системна правова колізія: надрокористувач може отримати спеціальний дозвіл на користування надрами, однак для реалізації цього права необхідна земельна ділянка з відповідним цільовим призначенням. Якщо земельна ділянка підпадає під особливий режим Постанови №579 і її цільове призначення неможливо привести у відповідність до потреб видобування, надрокористувач фактично втрачає можливість освоєння такого родовища.

За словами Анатолія Капустюка, йдеться не про необхідність відмовитися від охорони торфовищ. Природні торфові екосистеми виконують важливі водорегулювальні, кліматорегулювальні та природоохоронні функції. Завдання держави полягає у тому, щоб збалансувати екологічні та господарські інтереси, не прирівнюючи при цьому природні екосистеми до вже розвіданих промислових родовищ.

До 9 березня 2027 року є можливість усунути правову колізію

Особливе значення має перехідний період, адже основною датою набрання чинності відповідними положеннями Постанови №579 визначено 9 березня 2027 року.

Українська торфова асоціація пропонує використати цей час для коригування нормативного регулювання: повернути розділ 11 Класифікатора для промислових родовищ; провести інвентаризацію торфових територій та створити відповідний інформаційний шар; чітко визначити чинні й перспективні родовища; розмежувати природні та деградовані торфовища; передбачити перехідні положення для проєктів, що перебувають на стадії геологічного вивчення або підготовки до видобування. Окремо пропонується врегулювати використання земель у межах уже розвіданих та перспективних родовищ.

Ще одна проблема полягає у необхідності узгодити Постанову №579 із Загальнодержавною програмою розвитку мінерально-сировинної бази України до 2030 року, яка розглядає торф як окремий напрям розвитку ресурсного потенціалу держави. При цьому, хоча торф наразі не включений до переліку стратегічних і критичних корисних копалин, у доповіді його визначено як важливий внутрішній енергетичний ресурс, здатний посилити енергетичну безпеку держави за умови раціонального та екологічно безпечного використання.

Як наголосив Анатолій Капустюк, державна політика повинна одночасно забезпечувати збереження цінних торфових екосистем та раціональне використання промислових запасів. Адже ситуація, коли один державний документ передбачає розвиток ресурсної бази, а інший фактично ускладнює відкриття нових родовищ, потребує нормативного врегулювання.

Саме збалансоване та диференційоване управління торфовими ресурсами визначає основою подальшого розвитку галузі: природні екосистеми мають отримувати належний захист, деградовані території – відновлення або обґрунтований сценарій використання, а промислові родовища – можливість раціональної розробки з обов’язковою рекультивацією. Такий підхід дозволяє не протиставляти економічний розвиток природоохоронним завданням, а поєднати їх у межах єдиної державної політики.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.