Лучанка з початком Великої війни покинула Москву і допомагає ЗСУ
Лучанка Олена Лебедєва, яка тривалий час мешкала у Москві, з початком повномасштабного вторгнення повернулася на Батьківщину і почала волонтерити.
Про це пише ВСН із посиланням на 12 канал.
Волонтерки у Луцьку придумали, як створити такі подушки для військових, які служитимуть в польових умовах, і навіть в окопі. Одна з них - Олена Лебедєва поділилася ще й своєю історією, як виривалася з Росії на початку війни.
Олена пригадує, як з колегою придумала, здавалося б, неймовірне - шити для військових… подушки. Волонтерить жінка з однодумцями у луцькій бібліотеці уже понад два роки. Сама вона - корінна лучанка. Працювала у військовому шпиталі, згодом переїхала в Росію до чоловіка-москвича. У перший день повномасштабного вторгнення без роздумів покинула все і поїхала звідти геть.
Додому поверталася довгою дорогою: машиною - через Литву та Польщу. Без цікавих історій на кордонах не обійшлося
«Литва в мене питає - Росія, в Україну, а Луцьк - понятно. Польща - а чого ви їдете на російських номерах, а Луцьк. Всі розуміли, всі якось дуже гарно ставились, не знаю», - каже Олена Лебедєва.
Коли нарешті добралася до українського кордону, вимагала, щоб запитали в неї рідний волинський пароль.
«Я кажу, а чого ви в мене не питаєте пароль. Вони такі, який пароль? Я як заспіваю «Волинь моя, краса моя» - це дуже мило, це так дуже по людяному», - додає жінка.
У рідному Луцьку передусім пішла в першу-ліпшу бібліотеку. Знала, що книгозбірні стали осередками волонтерства. А їй дуже хотілося допомагати армії. В якийсь момент волонтерки почули з передової незвичне прохання:
«Пішли скарги від хлопців, що важко спати, нема на чому спати. Тому що всі подушки, які є туристичні, вони ж користуються такими, вони або надувні, а це не для довгого спання, там дуже швидко втомлюєшся», - розповідає волонтерка.
Так, Олена Лебедєва разом з колегою по волонтерству Аллою Фень вирішили шити подушки з сучасної водонепроникної тканини. Вони легкі і практичні, їх можна почистити навіть вологою серветкою.
Волонтерки показують фото, які їм шлють з передової військові, – подушки вони оцінили і просять ще і ще для своїх побратимів.
Відпочиває на подушці від мами-волонтерки і син Алли Фень. Вона – бібліотекарка й лідерка у волонтерському центрі, що при бібліотеці на Київському майдані. Окрім подушок, ще готують енергетичні набори, окопні свічки, лікувальні мазі і навіть шиють білизну для поранених. Роблять і фіточаї. У посилки на передову додають янголів. Крім того, і сітки плетуть.
Про це пише ВСН із посиланням на 12 канал.
Волонтерки у Луцьку придумали, як створити такі подушки для військових, які служитимуть в польових умовах, і навіть в окопі. Одна з них - Олена Лебедєва поділилася ще й своєю історією, як виривалася з Росії на початку війни.
Олена пригадує, як з колегою придумала, здавалося б, неймовірне - шити для військових… подушки. Волонтерить жінка з однодумцями у луцькій бібліотеці уже понад два роки. Сама вона - корінна лучанка. Працювала у військовому шпиталі, згодом переїхала в Росію до чоловіка-москвича. У перший день повномасштабного вторгнення без роздумів покинула все і поїхала звідти геть.
Додому поверталася довгою дорогою: машиною - через Литву та Польщу. Без цікавих історій на кордонах не обійшлося
«Литва в мене питає - Росія, в Україну, а Луцьк - понятно. Польща - а чого ви їдете на російських номерах, а Луцьк. Всі розуміли, всі якось дуже гарно ставились, не знаю», - каже Олена Лебедєва.
Коли нарешті добралася до українського кордону, вимагала, щоб запитали в неї рідний волинський пароль.
«Я кажу, а чого ви в мене не питаєте пароль. Вони такі, який пароль? Я як заспіваю «Волинь моя, краса моя» - це дуже мило, це так дуже по людяному», - додає жінка.
У рідному Луцьку передусім пішла в першу-ліпшу бібліотеку. Знала, що книгозбірні стали осередками волонтерства. А їй дуже хотілося допомагати армії. В якийсь момент волонтерки почули з передової незвичне прохання:
«Пішли скарги від хлопців, що важко спати, нема на чому спати. Тому що всі подушки, які є туристичні, вони ж користуються такими, вони або надувні, а це не для довгого спання, там дуже швидко втомлюєшся», - розповідає волонтерка.
Так, Олена Лебедєва разом з колегою по волонтерству Аллою Фень вирішили шити подушки з сучасної водонепроникної тканини. Вони легкі і практичні, їх можна почистити навіть вологою серветкою.
Волонтерки показують фото, які їм шлють з передової військові, – подушки вони оцінили і просять ще і ще для своїх побратимів.
Відпочиває на подушці від мами-волонтерки і син Алли Фень. Вона – бібліотекарка й лідерка у волонтерському центрі, що при бібліотеці на Київському майдані. Окрім подушок, ще готують енергетичні набори, окопні свічки, лікувальні мазі і навіть шиють білизну для поранених. Роблять і фіточаї. У посилки на передову додають янголів. Крім того, і сітки плетуть.