Перенесення фотостенда Героїв у Луцьку: що про це думають люди

На початку березня 2025 року Луцька міська рада ініціювала обговорення долі фотостенда в центрі міста. Зокрема запропонували лучанам визначитися з місцем, куди можна було б перенести стенд із портретами загиблих учасників Революції Гідності та війни з Росією, що знаходиться на Театральному майдані з 2014 року.

Станом на квітень 2025 — анкета закрита, зібрано понад 200 відповідей. Половина — проти перенесення, інша — пропонує нові місця.

misto.media зібрало думки причетних до пам’ятки людей, які, можливо, вплинуть на майбутні рішення.

Коли у Києві 22 січня 2014 року вбили перших активістів, а 18—20 лютого 2015 року стали найкривавішими днями Революції Гідності, організатори Майдану у Луцьку вирішили заявити про підтримку протестувальників у столиці, а також про скорботу й вшанування загиблих.

Фотографка Ірина Мельник разом з громадським діячем Ігорем Алєксєєвим зібрали фото та короткі історії вбитих, видрукували їх на банері й уночі таємно повісили його на стіні колишньої будівлі келій монастиря Бернардинів (нині міської книгозбірні). Просто зачепили за газову трубу, а знизу обгородили барикадою з мішків із піском.

— Це місце одразу обросло квітами та лампадками. Людям боліло, вони приходили, молились і плакали. І з того часу всі пам’ятні дні відзначали тут. Ми так і казали тоді — це намолене місце, — згадує Ірина Мельник.

Менш ніж за рік, до першої річниці Євромайдану, міська рада з мером Миколою Романюком перейняла ідею активістів й офіційно відкрила фотостенд пам’яті Героїв Небесної Сотні. Міський голова тоді казав, що хотів би, щоб молодь, проходячи повз, могла зупинитись і побачити, «завдяки кому живе на цій землі».

На думку засновниці стенда, переносити його з центру міста — це зневажити пам’ять про людей, які у центр свого життя поставили інтереси держави та її громадян.

Тарас Пахолюк, архітектор студії parallel architects, урбаніст та керівник ГО «місто.ребут» про перенесення стенда говорить:

«Ця тема загалом дуже чутлива. Просто так, щоб його переносити заради перенесення, немає сенсу. Якщо вже вносити якісь зміни, то це треба робити якісно, з врахуванням думок всіх родичів і близьких у відкритому форматі — як би вони хотіли, щоб пам’ять про цих людей була увіковічена в місті. Це дуже важливий аспект, який треба враховувати. Наприклад, як робили, коли створювали Меморіал Небесної Сотні у Львові.

Радить звернути увагу на меморіал у Львові й архітектор, засновник студії дизайну leoduk Левко Давидюк. Він виступає за трансформацію фотостенда у Луцьку:

«Я прихильник ідеї створення сучасного меморіального парку, в якому буде згадка про кожного із загиблих, але концепція їх вшанування буде посилена мистецькими, ландшафтними та архітектурно-просторовими рішеннями. Щоб це мало достойний вигляд.

Це має бути простір, який викликає емоцію, виконує освітню функцію для наступних поколінь, розповідаючи нашу історію через призму конкретних постатей, які її творили. І в гарній естетичній подачі люди, думаю, частіше зупинятимуться і знайомитимуться з постатями Героїв.

Одним із таких якісних прикладів є спосіб вшанування Героїв Небесної Сотні у Львові, куди стали навідуватись багато місцевих мешканців та гостей міста. Так більше людей дізнається про полеглих за цінності свободи, демократії та європейського вектора розвитку нашої держави».

Думка архітектора й військовослужбовця Володимира Цапука перегукується зі словами і Тараса, і Левка:

«Тема памʼяті Героїв дуже чутлива, адже війна триває тут і зараз, і, на жаль, ряди загиблих поповнюються щодня. Але саме тому, що вона чутлива, багато рішень (і міської ради також) може бути прийнято емоційно і поспішно.

Моя думка, що поки що варто лишити цей стенд на місці та запасти простір, на жаль, для майбутніх портретів.

А зараз найбільше уваги місту, на мою думку, варто присвятити комунікації з мешканцями, як рідними загиблих, так і усією громадою загалом, а не перенесенню.

Місце памʼяті, яке стане постійним у майбутньому, має бути вибране виважено і передбачливо на десятиліття вперед. Адже туди, сподіваюсь, приходитиме не одне наступне покоління віддати шану Героям».

Світлана живе за кордоном. Інколи приїздить у Луцьк на декілька днів. Їде на кладовище у Гаразджу, а потім на Театральний майдан — до стенда, глянути на обличчя чоловіка, батька її дитини, Андрія Булгакова, який загинув 16 жовтня 2023 року в бою в селі Кринки Херсонської області. Йому було 47 років.

Востаннє жінка була у Луцьку ще до розширення стенда, під час якого розміщення деяких фото змінилось. Нарешті знайшла. Хвилю подивилась, поки погляд не розмили сльози.

«Я розумію, що ця дошка не може тут залишатись, тому що для неї скоро просто не стане місця. Це ж далеко не всі, хто загинув з Луцька, а вся наша область? Немає місця, куди їх?» — каже Світлана.

Надія зупиняється біля портретів тричі — хреститься навпроти тих, хто загинув у війні з 2014 року до початку повномасштабного вторгнення, потім — навпроти Небесної Сотні, потім — перед тими, хто вбитий росіянами з лютого 2022 року. Серед останніх — її племінник, Сергій Мезенцев. Загинув у 43 роки 30 листопада 2024 року у селі Новодарівка Запорізької області.

Жінка гладить портрет рукою, тихо плаче.

«Я б не радила переносити стенд. Я б просила міську раду і керівництво, щоб вони задумалися над тим, як ще додати місця. Поки Сірожи не було тут, було ще багато місця, а зараз все заповнене. Хай би вони придумали десь ще організувати таке саме, доповнити, а не переносити кудись. Всі знають центр міста, всі знають цю алею слави. Навіть з інших міст приїжджають. От у мене сестричка двоюрідна з Шацького району, вона ж теж приїжджає сюди до Сірожи. Всі, хто приїздить з інших міст чи сіл, знають, де центр міста, а куди перенесуть — невідомо. Буде незручно. Невже вони не заслужили, щоб бути в центрі міста… щоб бути вшанованими», — схлипує Надія.

... Люди швидко проходять повз стенд з портретами Героїв, хтось поспішає на зелене світло пішохідного переходу, хтось вдивляється в телефон, хтось зупиняється, стає обличчям до портретів, хреститься і йде далі. А вони зі стенда дивляться. На місто, за яке поклали життя.

Іванна Масяк, Людмила Герасимюк
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!