56-річний лучанин вдень працює на АЗС, а вечорами вишиває. ВІДЕО

01 червня, 11:22

56-річний Олександр Шум з Луцька працює касиром на автозаправній станції, а вечорами вишиває. Вперше голку та нитку взяв до рук 25 років тому, коли захворіла мама. Захотів вишити ікону.

Історію свого життя та захоплення чоловік розповів Суспільному.

Чоловіка каже, що своє захоплення перейняв саме від мами — вона була рукодільниця на все село. Свою першу вишиванку свторив у восьмому класі — то була накидка на етлелевізор. Нині чоловік вишиває ікони, картини, жіночі сукні, чоловічі сорочки, костюми. Майстер каже, що в середньому на роботу йде 3-4 місяці.

"Це моя кімнатка, моя майстерня, як я говорю, я майстер художньої вишивки. У ній кімнаті зберігається майже всі мої вишиті картини, ікони, тема козацтва, романтики, війни. Вже 25 років маю двох подружок: голку й нитку", — розповідає Олександр Шум.

Свої роботи майтсер не продає, а колекціонує. Нині в нього є 87 робіт.

"Єдине до 10 робіт подарував родині. Дружині на ювілей. Її звати Ніна. Вишив святу Ніну. За життя дві роботи продав. З роками виробив свою техніку, називається "удавка", де немає не вузла, не кінця нитки, просто затягується петелька і ховається вона і з іншої сторони немає ні кінчика, нічого, все рівненько", — каже вишивальник.

Олександр Шум каже, що діти та дружина його захоплення поділяють. Жінка також вишиває щоправда не хрестиком, а бісером.

"Бісер я не люблю, як я говорю, що це не є мистецтво — нанизування камінців, а вишити лице, погляд ікони, щоб куди ти не поставив, вона на тебе дивилася — це треба вміння", — каже майстер.

Олександр Шум 20 років працював в будівельній сфері, а після 90-х , каже чоловік, "пішов на вільні хліба".

"Але вишивка була завжди зі мною, вишивку я ніколи не закидував. Переважно вишивав вдома. Я працюю на АЗС касиром. Інколи ночами вишивав, бо клієнтів не було, спати не можна було. То був час, зараз це не можливо. Бо клієнтів побільшало", — каже вишивальник.