Раз в тиждень приїжджає «магазин на колесах»: у селі Сваловичі проживає всього 10 людей

У Сваловичах проживає орієнтовно 10 людей. У селі немає ні школи, ні дитячого садка, ні медичного пункту. Сюди не їздить автобус. Раз на тиждень приїздить магазин на колесах — продавчиня привозить місцевим продукти.

Про це розповів староста Борис Шубич. З його слів, Сваловичі — село старожилів. У зимовий період у селі залишається 6-7 людей, бабусь забирають до себе родичі, а влітку вони знову повертаються в село.

Суспільне побувало у селі і поспілкувалося з місцевими жителями.

"У своїй хаті саме лутше"

Марії Труш 80 років. Вона родом із села Великий Куран на Любешівщині. Там жила і працювала. Жінка закінчила Горохівський сільськогосподарський технікум. Потім здобула вищу освіту у Житомирському інституті.

Каже за молоду, посилали її працювати головою колгоспу, але не захотіла. Пішла агрономом у село Залаззя. Там і зустріла свого чоловіка. Переїхали у Сваловичі.

"Велике було село, велике. Я, як була бригадиром, то я нарахування робила на 35 чоловіків робочих. Була молодь, були весілля, були виражини, а потім не стало роботи, бо у колгоспі були машини, трактори, а потім повиїжджали", — говорить жінка.

З чоловіком прожили у шлюбі 29 років. У 2007 році він захворів та помер. Після його смерті господарства жінка не тримає, але в хаті ще має здоров'я все поприбирати.

"У мене завжди чисто, то мене хто не зайде, з Луцька то були: "О, Маріє у вас так чисто!" А я говорю: "Я не люблю, щоб у мене була завала. Я рачки буду лізти, но прибрати мені треба", — розповідає Марія Труш.

У гості, кілька разів на тиждень, до Марії Труш приходять коліжанки, теж місцеві жительки. З ними обговорюють політику, війну та новини.

"Я дві зими зимувала — одну в небоги, а другу — у сестри. А дві зими тут, то я не знаю. У своїй хаті саме лутше, але як прийдеться, то так і буде. Я общатися люблю. Вчора то тієї хати приїжджали, то я вийшла подобалася трохи", — говорить Марія Труш.

Двічі на тиждень до жінки навідується з сусіднього села Хоцунь соціальна працівниця. Вона допомагає дров до хати та води принести. Продукти не привозить, бо їх доставляє "магазин на колесах" раз у тиждень. Пенсіонери роблять попереднє замовлення та їм привозять усе необхідне.

"Три подружки-говорушки"

Катерині Турко у березні виповниться 88 років. Жінка ще одна місцева мешканка Свалович, товаришка Марії Труш.

"В нас тільки всього подружок. Нас троє. Три подружки-говорушки — більше немає. Тут є кума Ніна, а ще одна з Курена всталася. Теж сама живе. А там є ще трьох молідших, то вони проворніші. А ми по п’ятницях, неділях, бо пошта, сходимося, а так по домах сидимо", — каже Катерина Турко.

Жінка, після смерті чоловіка, вже 11 років живе сама. Син після військової служби одружився та залишився жити у Волгограді, нині він матері не пише і не дзвонить. Ще жінка має двох доньок — одна живе у Червонограді, інша — в Любешеві і ще одного сина.

"Як білити, то діти приїжджають. Все те виносити, бо там того барахла фатає в хаті. А як так, то сама, в грубку дров принесу і групку напалю. Вони все хочуть мене забрати, а я все протів і ще тепло. Бо на зиму беруть до себе в Любешов", — розповідає пенсіонерка.

Все життя Катерина Курко працювала дояркою у колгоспі, згодом приймала молоко. Раніше, говорить, тримала, курей, гусей, нині ж господарства немає, проте ще садить городину: бурячки, цибульку, моркву.

"Я вже газету не бачу, як читати. Мені вже очки не допомагають. Телевізора тільки кручу. Ой, Боже, що почую, що пропущу, я думаєте знаю, що в тому телевізорі. Дай Бог, щоб ви дождали моїх год, да побачите, яка то радость і яка то жизнь, вже немає куда брикати", — розповідає Катерина Турко.

Про село каже — одразу видно в якій хаті люди живуть, а в якій ні: якщо порядок на подвір'ї є, то й господар є, а як хлам навколо хати — то й хазяїв немає.

"Мені замуж не виходити"

Ніні Шкльоді — 80 років. Свою старість жінка також доживає у Сваловичах. Раніше, каже, за молоду працювала прибиральницею в школі, скрізь по селі гучно було, гамірно від сміху дитячого, нині порожньо і тихо.

"Добре життя було. Чоловік добрий був, не обіжав. Та зима була льогка то я була вдома, а ті інші, то була в сина. Діти хочуть забрати вже без пори. А я кажу – дітки, побуду. Мамо, буде видно. Але приженеться машиною — і забере", — говорить жінка.

Нещодавно, як випав сніг, жінка впала. Каже, що підвернула ногу, болить, а лікаря в селі немає.

"Чим я, дитино, займаюся, нечим. Сиджу біля теплої груби в хаті. Дайте, гляну на себе. Вже як є, так є. Баба красавіца — вже все одно. Мені замуж не виходити", — каже Ніна Шльода.

Сили раз у тиждень дійти до "магазину на колесах" жінка ще має. Купує хліб, бо немає здоров'я пекти. На тиждень, розповідає, закупляється на понад 300 гривень і вистачає. Чекає наступного разу, щоб знову вийти на зустріч з подругами.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!