«По той бік стояли танки. Не знали, чи буде наступ»: як за 4 роки змінилося життя волинян на кордоні з Білоруссю

У Кортеліському старостинському окрузі, що межує з кордоном із Білоруссю на Волині, є 12 сіл. У них офіційно проживають 2 800 дорослих і дітей.

Як розповів Суспільному староста Микола Корнелюк, за 4 роки повномасштабної війни місцеві звикли до військової техніки, яка "гримить" по той бік кордону. З його слів, попри постійний страх, люди чекають весну і рідних, які захищають Україну на передовій.

Суспільне побувало у двох селах округу, Кортеліси та Млинове, які найближче розташовані до кордону із Білоруссю і поспілкувалося з місцевими жителями.

Хати на продаж

Староста Кортеліського старостинського округу пригадує: 24 лютого 2022 року по той бік кордону, біля пункту пропуску"Мокрани-Доманово", стояли танки. "Вони як заводилися, прогрівалися, то земля дриготіла. Гелікоптери воєнні летіли", — каже посадовець. — Люди не знали, чи буде наступ у наш бік".

Від початку повномасштабного вторгнення з села Кортеліси виїхала частина місцевих. Зі слів 70-річного пенсіонера Анатолія Омелянчук, зараз пустують майже сотня хат, які виставили на продаж.

"Дуже багато людей виїхало, до поляків поїхали, — ділиться чоловік.

— У нас понад 90 хат, продаються, але хто ж їх куплятиме? Хто втік, той втік, а хто не втік — то мусить жити. Страшно, але що зробиш".

Родичі у Білорусі

Чимало місцевих жителів мають родичів у Білорусі. "У мене самого сім сестер живе там, по той бік кордону", — ділиться староста Микола Корнелюк.

У жителя села Млинове Олександра Тарасюка теж є родичі по той бік кордону. "Три кілометри до границі. Чути, як гримить, коли у них навчання, — каже волинянин. — Маю сестру там. Попервах спілкувалися. А тепер як дзвониш, то швагро піднімає трубку і кричить".

Галина Ковальчук з села Млинове має чотирьох дітей. Під час повітряних тривог ховається разом із ними у погребі.

"Ми взагалі не вірили, що та війна почнеться, — ділиться жінка. — Переживаємо, бо може прийдеться виїхати, а хотілося б тут залишитися, бо ми тут всіх дітей народили. Страшно, бо це близько. І якщо щось там гуде, то це вже страшно, але живемо так 4 роки".

"Страху у мене немає, але у моєму серці є ненависть", — говорить Тетяна Павлович. Жінка щодня в’яже шкарпетки для захисників, нитки купує в магазині. Зі слів жінки усі в селі чекають на потепління, щоб зайняти думки хатніми справами та городом.

Як додав староста Микола Корнелюк, на території сіл Кортеліси і Мельники є укриття, які місцеві жителі іноді використовують під час повітряних тривог. Більшість селян мають власні укриття — льохи.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!