Щоб вибратися з міста, пройшла 30 кілометрів: на Волині зустріли жінку, якій вдалось вибратися з окупованих Олешок

«Продала улюблену індичку, щоб були гроші на дорогу… Почула про мінування — зібралася відразу і пішла пішки майже 30 кілометрів», — розповідає пані Алла (ім’я змінене), якій вдалося вибратися з окупованих Олешок. Її зустріли на Волині.

Історію жінки розповіли на Facebook-сторінці «Карітас Волинь».

Пані Алла повернулася з окупованої території через гуманітарний коридор на ПП «Доманове». До цього були три дні дороги, тисячі кілометрів і майже 30 кілометрів пішки.

«Коли я почула, що росіяни хочуть замінувати дорогу, я побігла додому, зібралася і зразу пішла, поки ще можна. На наступний день чула, що вже таки замінували», — згадує жінка.

Дорогою люди намагалися триматися разом і чекали одне на одного.

Особливо важко було сусіду пані Алли, який виходив разом із маломобільною мамою та валізами. Навіть уже перебуваючи у волонтерів БФ «Карітас Волинь», жінка постійно запитувала, чи вдалося їм дістатися до безпечного місця.

Будинок пані Алли в Олешках майже зруйнований. Російський обстріл припав у спальню: обвалилася стеля, повилітали вікна, а згодом приміщення залило дощем. Попри це жінка продовжувала там жити.

Вона також намагалася доглядати за покинутими будинками знайомих і залишала на подвір’ях своїх собак, щоб оселі не здавалися порожніми.
Загалом пані Алла опікувалася 12 власними собаками, а часом їх було й більше.

Під час підриву Каховської ГЕС вона саме йшла по їжу для тварин, коли вода почала стрімко заходити в місто. Намагаючись повернутися додому, жінка потрапила в сильну течію.

«Мене врятувала висока туя», — згадує пані Алла.

Тоді вона сильно травмувала праву руку, яку називає своєю «робочою», і досі не відновила її повністю.

Зараз в Олешках гостро бракує їжі. Пані Алла розповідає, що навесні допомогу, яка прямувала до міста, обстріляли. Пізніше вдалося домовитися про велику поставку продуктів в один із місцевих магазинів.

«Вони стріляли просто в радіатори, щоб авто не доїхали», — каже жінка. Після цього автомобілі пограбували російські військові. Згодом місцеві намагалися забрати те, що залишилося.

Купити продукти майже неможливо, тому люди виживають завдяки власним запасам і тому, що вдається знайти. У господарстві пані Алли залишалися кілька качок та індичка.

«Індичку продала, щоб були гроші на дорогу. Така ручна була», — згадує вона.

Шукаючи траву для качок, жінка натрапила на покинутий город, де збирала помідори й огірки. Згодом знайшла погріб із залишеною консервацією та олією. Ці запаси допомогли їй виживати.

«Я переварювала ці старі закрутки. Що варила собакам, те і їла сама», — розповідає пані Алла.

Вона дуже сумує за своїми собаками, але забрати їх із собою не мала можливості.

Після тривалої дороги пані Аллу зустріли працівники БФ «Карітас Волинь» на пункті пропуску «Доманове». Транспорт фонду довіз її до транзитного центру в Ковелі, де жінці допомогли придбати квиток до доньки.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!