Від моцарели до сиру з пліснявою: як волинська вчителька перетворила сироваріння на улюблену справу

«Моя сирна магія розпочалася зовсім несподівано. Якось близькі знайомі пригостили мене домашнім сиром, а одна з них навіть поділилася рецептом моцарели. Вона зізналася, що відколи спробувала приготувати її власноруч, магазинного сиру вже не купує. Мені теж захотілося випробувати свої сили. Щоправда, шлях до першого вдалого сиру був не таким простим. Поки навчилася відчувати молоко й зрозуміла всі тонкощі процесу, зіпсувала чимало його літрів. Та одного разу сир таки вдався! А найкращим підтвердженням стали знайомі, яким я дала його скуштувати. Відтоді захопилася сирною справою по-справжньому: почала шукати нові рецепти, вивчати технології та експериментувати з різними смаками й способами приготування. Так маленьке домашнє захоплення поступово переросло у справу, якою живу, яку щиро люблю і яка дарує мені неабияке задоволення та радість», – розповідає вчителька української мови та літератури Зорянської гімназії Устилузької міської ради Волинської області Наталія Ткачук, пише ВСН.

Своєму захопленню сироварінням Наталія завдячує не лише знайомим, які свого часу пригостили її домашнім сиром і тим самим підштовхнули до власних експериментів, а й чоловікові Сергію. Він не просто підтримує дружину, а й активно допомагає у господарстві – зокрема, доїть корів. Та й відмовився здавати молоко за безцінь. Чоловікові шкода власної праці, адже за коровами потрібен щоденний догляд, чимало часу й зусиль. А праця, переконаний він, має бути оцінена. Тож молоко в їхньому господарстві отримує друге життя – перетворюється на смачну й корисну продукцію. Незмінним помічником жінки також є син Макар. Він охоче долучається до щоденної роботи: допомагає носити та переливати молоко, а також самостійно доставляє сир замовникам. Завдяки його підтримці господарські справи стають легшими, а родинна справа перетворюється на сімейну працю.

«Ліпше зробити з молока щось смачне та корисне, ніж здавати майже задарма», – говорить Наталія.

Рецепти жінка здебільшого знаходить у соцмережах, а деякі створює сама, не боячись експериментувати. За три роки, відколи займається сироварінням, навчилася виготовляти чимало видів продукції. У її сирній колекції – фермерський, мармуровий, горіховий, із меленою паприкою, качота, рікота, кульки, чечіль, бринза, халумі, сулугуні, фелата, кисломолочний, адигейський та кавовий сири. А нещодавно до цього переліку додався ще один, особливий, – сир із пліснявою.

«Його витримка тривала понад півтора місяця, і це по-особливому вплинуло на смак та результат. За цей період сир набрався особливого смаку, з’явилася жирковість. Він вийшов досить смачним, що підтвердили й люди, яким дала його скуштувати. Тож уже отримала на нього замовлення», – розповідає Наталія.

Час, необхідний для приготування сирів, різний: на одні вироби достатньо двох-чотирьох годин, інші потребують кількох днів, а деякі – півтора місяця й навіть більше. Адже справжній сир не любить поспіху – йому потрібні час, терпіння та увага. Основні замовники пані Наталії – сусіди, односельці, знайомі та знайомі знайомих. Утім, виготовляти великі обсяги продукції вона не прагне. На це просто не вистачило б часу. А його в жінки й без того розписано буквально по годинах.

Перукарської справи навчилася у студентські роки
Адже сироваріння – далеко не єдине її заняття. Наталія навчає дітей української мови та літератури у Зорянській гімназії. В інший час допомагає людям ставати ще красивішими – займається перукарською справою, яку опанувала ще у студентські роки.

«Коли була студенткою Волинського університету імені Лесі Українки, відвідувала перукарські курси. Мені їх порадила й оплатила мама. Вона хотіла не лише, щоб у сім’ї був свій перукар, а й щоб я мала ще одну професію – про всяк випадок. Так між заняттями бігала вчитися стригти. А коли стала працювати вчителькою, навіть організувала перукарський гурток у школі для охочих. Тоді чимало дівчаток виявили бажання навчитися цієї справи. Щоправда, лише одна після закінчення школи обрала професію перукаря», – пригадує Наталія.

Та й цим перелік Наталиних захоплень не обмежується. Вона любить хендмейд і охоче дає друге життя звичайним, на перший погляд, речам. Метрова ваза та журнальний столик виготовлені з ДВП, оздоблені яєчною шкаралупою та пофарбовані. А підвазонники жінка зробила зі старого доньчиного светра та бетону. У кожній справі, за яку береться, є частинка її самої – терпіння, фантазія, працьовитість і любов. Саме тому навіть звичайне молоко в її руках перетворюється на щось більше, ніж просто продукт.

«Людина повинна робити те, що їй подобається, і тоді у неї все вийде. Коли я стою біля плити й бачу, як молоко починає тягнутися, поступово перетворюючись на сирну масу, з якої потім виходить один із видів сиру, це все нагадує магію, від якої отримуєш величезне задоволення. І це саме та радість, яка спонукає не зупинятися», – зізнається Наталія.

Історія Наталії – про молоко, яке перетворюється на сир, про старі речі, що отримують нове життя, про людей, яких вона робить красивішими, і про дітей, яким допомагає пізнавати рідне слово. Про вміння не сидіти без діла, помічати можливості й власноруч створювати те, що приносить радість. А найбільша її нагорода – не кількість замовлень і не похвала. Це просте людське: «Як смачно!», «Як гарно!», «А можна ще?» Саме в таких словах Наталія знаходить підтвердження, що недаремно колись ризикнула зіпсувати не один літр молока, аби одного дня створити свій перший вдалий сир. Бо коли робиш те, що любиш, — навіть звичайне молоко може перетворитися на маленьке диво. І тоді вже хочеться творити знову і знову.

Жанна БІЛОЦЬКА
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!