«А там їсти буде?», – сказав дідусь з Олешок, коли їхав на Волинь

З окупованих та заблокованих російськими військами Олешок вдалося вибратися 72-річному чоловіку. Наразі дідусь оселився на Волині.

Про це повідомляють у "Карітас Волинь".

У свої 72 роки пан Анатолій (імʼя змінене) втратив майже все. Знесилений з одним пакетом речей та інструментами, під дощем, у кросівках, повних води, він пішки виходив з окупованих Олешок. Згодом чоловік зустрів людей, які звернулися по допомогу до Офісу Омбудсмана України. Саме завдяки їм вдалося організувати його виїзд з окупованої території.

Після закінчення педагогічного університету пан Анатолій працював у Маневичах на Волині. Та бажання служити привело його до армії. Згодом, після багатьох років і життєвих змін, чоловік опинився на Херсонщині, в Олешках.

У перші місяці повномасштабної війни російські військові вигнали його з власної квартири. Без речей і документів, лише з тим, що встиг вихопити, чоловік був змушений шукати прихистку в порожньому будинку, господарі якого виїхали.

Саме там він пережив затоплення після підриву Каховської ГЕС.
«Я поставив чайник, увімкнув радіо, слухав музику, а тоді побачив цю гору води. Повернувся — фонтан води з підлоги. Холодильник плаває, за мить усе плаває», — згадує пан Анатолій.

Вода стрімко заповнювала будинок. Чоловік опинився в пастці й мусив розбити вікно, щоб вибратися. Вода буквально виштовхнула його назовні.

«Я досі дивуюся, як не порізався склом і як одяг залишився цілим. Я плавав дві години й уперше в житті попросив: “Допоможіть!”» — розповідає він.

Коли сили майже залишили його, пан Анатолій спробував видертися на цегляний стовпчик паркану біля великого будинку. На щастя, його помітили господарі. Вони підказували йому шлях через вікно, допомогли дістатися входу та врятували чоловіка.

«Я піднімався сходами. На останню сходинку вже не мав сил. Упав, мене підхопили, занесли в будинок і зняли мокрі спортивні штани», — згадує він.

Та випробування на цьому не закінчилися. На вулиці, де пан Анатолій знайшов прихисток, почалася пожежа. Довелося знову поспіхом збирати найнеобхідніше й рятуватися. Усе, що вдалося винести, чоловік склав у бочку просто на дорозі.

«Температура була така, що все навколо горіло. Документи, телефон…» — згадує він.

Після цього пан Анатолій жив у покинутих будинках. Змінив два чи три — тепер уже й сам не пам’ятає точно. Їв те, що вдавалося знайти. Найчастіше — портулак. Щодня шукав одяг, щось тепліше на холодну пору року. Де знаходив прихисток, там і ночував.

«У тебе що, хати нема? Чого ходиш?» — пригадує чоловік слова людей, які насміхалися з нього.

Одного разу він ледь не загинув, коли спав у черговому покинутому будинку.

«Я спав. На мене посипалося все зверху. Потім упав лист гіпсокартону — я зрозумів, що це дрон щось скинув», — розповідає пан Анатолій.

У місті небезпека чатувала звідусіль. Серед розкиданих мін траплялися замасковані під пачки сигарет. Одного разу на таку «знахідку» натрапив і він. Чоловік подумав, що це справжні сигарети, й ледь не втратив палець.

«Я ж думав, сигарети лежать. Думав, втрачу руку — кров ішла три дні», — каже він.

До всього пережитого додалися інсульт і падіння, під час якого чоловік розбив голову.

«Тобі йде на життя» — так говорили люди, яких пан Анатолій зустрічав на своєму шляху.

Попри все, він вижив. А згодом наважився залишити Олешки. Знесилений, під дощем, у мокрому взутті, пан Анатолій пішки вирушив у дорогу. Ніс з собою інструменти, але потім втратив їх: « Думав окрепну і буду щось робити, заробляти гроші».

У Раденську він шукав допомоги й отримав її від російського військового. Той дав чоловікові тисячу рублів, щоб той міг купити щось поїсти. У найближчому магазині пан Анатолій придбав воду та сигарети. «Серед них є люди… Є благородні», — ділиться він.

Виїзд пана Анатолія з окупованої території організував Офіс Омбудсмана України. На пункті пропуску «Доманове» чоловіка з одним лише пакетом зустріли працівники БФ «Карітас Волинь». Транспорт фонду довіз його до Ковеля, де команда допомогла організувати розміщення в місцевій лікарні.

Після дороги, за якою стояли місяці страху, втрат і боротьби за життя, чоловік нарешті опинився в безпеці. Коли всі необхідні документи оформили, він поставив просте запитання: «А там їсти буде?»

Проєкт «Екстрена гуманітарна підтримка вимушено переміщених та постраждалих від військової агресії українців» реалізується за постійної підтримки Catholic Relief Services Caritas Ukraine Офіс Омбудсмана України.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!