вхід реєстрація

Володимир Пащенко: «Спорт у Луцьку рятує Бог, вибори та ентузіасти»

Володимир Пащенко: «Спорт у Луцьку рятує Бог, вибори та ентузіасти»
Радник луцького міського голови Володимир Пащенко – учасник двох владних команд обласного центру Волині. Професійний спортсмен у минулому, Пащенко працював директором департаменту молодіжної політики і спорту під час головування Богдана Шиби, а сьогодні займається питаннями розвитку спортивної галузі на посаді радника мера Миколи Романюка.

Разом з тим, типова доля українського чиновника не обійшла і Пащенка: його кар’єрі посадовця передувала робота у бізнесі, і їй же – чи то сприяла, чи то радше заважала – політична діяльність. Досить згадати хіба один з кар’єрних кульбітів Володимира Пащенка: до роботи у команді Миколи Романюка під час виборів він був однією з найвпливовіших фігур у штабі головного Романюкового конкурента – тимошенківця Анатолія Грицюка.

Про роботу в мерії, політику, свободу слова, і, звісно, про вибори у Луцьку – розмова з Володимиром Пащенком.

– Ви працюєте на посаді радника міського голови більше року. Що конкретно входить у ваші обов’язки?

– Радник – це людина, яка в певній сфері допомагає міському голові приймати правильні рішення. Бере на себе зобов’язання, доручення і їх виконує.

Загалом я працюю на реалізацію тих же проектів, за які вболівав, ще будучи директором департаменту молодіжної політики і спорту. Зокрема, це програми з побудови дитячих і спортивних майданчиків у дворах житлових будинків Луцька.

Маю повне взаєморозуміння з міським головою щодо важливості реалізації такої програми. Сьогодні, можливо, не той час для бюджету міста, аби реалізувати її у повному обсязі. Але хвала Богу і виборам! Люди, які йдуть у депутати, дослухаються, у тому числі, і до думки міського голови щодо необхідності облаштування дитячих спортивних майданчиків. І такі об’єкти будуються.

Звісно, важливою тут є позиція міського голови. Правильно її сформувати, подати меру чітку, об’єктивну і компетентну інформацію – в тому числі і моє завдання як радника.

Окрім цього, я зараз працюю над тим, аби поглибити співпрацю з польськими партнерами. Аби більше наших спортсменів, в тому числі дитячих команд, їздили у Польщу для навчання, участі у змаганнях тощо.

До слова, як такий собі «спортивний» радник мера я займався координацією проведення у Луцьку КІА Fan Fest. Завдяки йому, вважаю, Луцьк відчув себе частинкою великого футбольного свята. Було енергійно, цікаво, позитивно.

БІЗНЕСУ НЕВИГІДНО ІНВЕСТУВАТИ СПОРТ

– Кажуть, спорт в Україні розвивається не завдяки підтримці влади, а всупереч. Наприклад, незважаючи на те, що на Волині немає нормального велотреку, наші велосипедистки їдуть на Олімпіаду. Як ви вважаєте: чи повинен спорт узагалі підтримувати держава чи він повинен розвиватися за рахунок бізнесу, спонсорських коштів?

– Питання не в тому мусить держава підтримувати чи ні. Мусить, адже це і престиж, і здоров’я нації… Але чи справді робиться все для такої підтримки, навіть у сьогоднішніх умовах? Якщо ми проаналізуємо бюджет спортивних державних установ, то побачимо: за ці кошти можна в кожному обласному центрі збудувати пристойний спортивний комплекс. Але ж ці кошти кудись діваються і в більшості «не доходять» до спортсменів.

У нас велика проблема в тому, що фахівець початкової школи, заходячи до спортивного залу, не бачить там дітей. Це катастрофа для держави! У нас немає матеріалу, людського ресурсу, з якого можна робити чемпіонів. Чому Китай має стільки призерів? Бо вони можуть набрати стільки дітей, скільки потрібно для того, щоб серед них знайти кращих.

Сьогодні не створено жодних умов для того, аби було вигідно вкладати гроші у спорт, у спортивну інфраструктуру. Чи мають хоч якісь пільги бізнесмени, які розбудовують спортивну інфраструктуру? Відверто – жодних. То навіщо вкладати гроші у спорт? Бізнесмени – прагматики, без вигоди ніхто нічого робити не буде.

У США я бачив місто, за розмірами таке ж, як Луцьк. У ньому – вісім спортивних комплексів! З басейнами, тенісними кортами, баскетбольними і волейбольними майданчиками... Абонемент коштує 1 долар у день.

А у нас… У нас все, що завойовується на олімпіадах, – це тільки завдячуючи ентузіастам, фанатам своєї справи.

– Ви говорили про «чорні діри» у спортивних бюджетних графах. Це стосується і міста Луцька?

– Ні, я говорив про державну казну. Зрозумійте правильно: міський бюджет не є пріоритетним для спорту, спортивних організацій. У тій же Америці немає спорткомітетів у системі влади. У них є громадські організації, які готують проекти під конкретну спортивну програму. А уряд виділяє на ці програми гроші.

Наприклад, громадська організація пропонує оздоровити дві тисячі дітей – під це уряд дає державні кошти. Якщо цю справу не зробили, то громадську організацію або змушують вернути кошти, або нести відповідальність.

В Україні потрібно міняти схему і правила гри. Якщо бізнесу стануть вигідними інвестиції у спорт, усе зміниться на краще дуже скоро.

– Як ви оцінюєте нововведення Міносвіти, за яким учні початкових класів тепер не отримуватимуть оцінки з фізкультури, а лише помітку «зараховано»?

– Загалом я критично ставлюся до реформ Дмитра Табачника. Але у цьому конкретному випадку я його підтримую. Не потрібно дітей ділити за спортивними якостями на відмінників і двієчників. Є середні нормативи, які під силу кожній здоровій дитині. Виконуєш їх – маєш позитивний результат.

Якщо ж дитина хоче себе більше реалізувати у спорті, у конкретній дисципліні – нехай навчається у секціях. Фізкультура дітей не повинна лякати.

НА НЕГАТИВІ ВИГРАТИ ВИБОРИ СКЛАДНО

– Ви працювали у міській раді у команді колишнього мера Богдана Шиби. Сьогодні працюєте з Миколою Романюком. Велика різниця?

– З Миколою Ярославовичем я мав різні стосунки. Спочатку вони не складалися – я був у в іншій команді. Але… Велику роль зіграли особисті якості сьогоднішнього міського голови. Знаєте, він – щира, нормальна, порядна людина. Крім того, це ділова людина, з якою просто. Тобто якщо Романюк сказав «так», тоді «так» воно і буде.

А от коли Богдан Шиба казав «так», то це могло означати різне. Іноді «може», іноді «мабуть», іноді «так», а іноді й «ні». У кожної людини є свої мінуси і плюси. Це до вашого запитання про те, чи є різниця у роботі…

Мені комфортніше працювати з Романюком. Богдан Шиба – більше політик. Лозунги, мітинги, обіцянки – це його. Він щиро вірить в те, що обіцяє і пробує це виконувати. Але Романюк розуміє, що якщо навіть є маленька вірогідність, що обіцянка не буде виконана, то відверто скаже: варто зачекати. Це багатьом не подобається, багатьом, хто хоче, аби їх пригріли солодким словом вже і зараз. Хоча потім, коли наступає похмілля, всі розуміють, що солодке слово на хліб не намажеш.

– Ваш вже колишній колега, екс-радник міського голови Антон Кривицький звільнився із займаної посади і пішов працювати до Бориса Клімчука. Вибори – особлива пора для тих, кому політика не чужа. Не маєте наміру податися у котрийсь зі штабів?

– Ні, таких планів не маю. Такі рішення не приймаються швидко, і така робота не може бути просто роботою «для освоєння бюджетів». Потрібно працювати на результат… Та й щоб працювати на кандидата, в першу чергу потрібно повірити цій людині.

– Невже нема кому вірити? Тому ж Ігорю Палиці…

– Якщо вам цікава моя думка про нього… Мені імпонує Ігор Палиця. Згадати хоча б те, що він – мій ровесник… Будемо говорити відверто: це людина, яка досягла багато чого, вдало збудувала свою кар’єру. Ніхто не закине йому, що він – недосвідчений, непрофесіонал, недалекоглядний… Він – топ-менеджер компанії світового рівня! Не можу не згадати такий вдалий його проект як курорт «Буковель». Там, де ще 15 років тому гуцули випасали овець, зараз курорт європейського рівня. До слова, я не знаю, чому працівники штабу Ігоря Палиці на цих моментах не акцентують.

Хоча разом з тим я, як лучанин і виборець, маю серйозне питання до Палиці як кандидата від Луцька. Чому я його можу побачити тільки на білборді і зрідка на телебаченні? Я мушу знати свого кандидата, знати, що в разі великої потреби можу з ним зустрітися. А хтось може відповісти: яким чином мені зустрітися з Ігорем Палицею? На Марсі, Венері, Юпітері чи ще десь?

Мені видається, Палицю ізолювали від лучан. Це велика помилка штабу. І, я вважаю, не єдина.

– А що скажете про ще одного донедавна кандидата Бориса Клімчука?

– Одне те, що Борис Петрович у понеділок знявся з перегонів, робить будь-які оцінки його як кандидата несуттєвими і зайвими.

А та нещодавня інформаційна «війна», яка велася проти нього, – це все брудні політтехнології. Якщо хтось з тих, хто мають стосунок до формування виборчих стратегій кандидатів, буде читати мої слова, то я вас прошу: якщо вважаєте себе адекватними нормальними людьми, не забувайте, що вибори минають, а життя продовжується. І потрібно буде дивитися на себе в дзеркало, з іншими людьми зустрічатися, і при тому не відводити очей.

На негативі виграти кампанію досить складно, адже лучани – розумні люди. І вони зможуть розрізнити біле і чорне. Виливши кухоль бруду на опонента, білішим не станеш. Перемога буде за тим, хто доведе, що готовий захищати їхні інтереси і доступний для кожного лучанина.

НЕ БАЧУ ДІЙ, ОДНІ ДЕКЛАРАЦІЇ

– Ви є членом ВО «Батьківщина». Як ви оцінює діяльність перед виборами Об’єднаної опозиції? Команда буде намагатися завоювати голоси виключно завдяки бренду Юлії Тимошенко? Складається враження, що луцькі штабісти поки що «у сонному режимі»…

– Опозиція мені нагадує сплячу красуню, яка чекає, поки з’явиться принц... Відомі опозиціонери, яких знає Луцьк, зайшли у список і поховалися там, а на округи відправили маловідомих кандидатів. Кандидатів, які повинні «вижити» – боротися з конкурентами, великими грошима, адміністративним ресурсом... Наприклад, кандидат від опозиції по Луцьку – великий подарунок діючій владі.

– Анатолій Грицюк був би кращим кандидатом від Луцька?

– Якщо говорити з точки зору політтехнологій – так. Адже він працював у цьому окрузі, має певні напрацювання, мав непоганий рейтинг на останніх виборах, коли змагався за посаду луцького міського голови. На окрузі з центром у Маневичах йому буде набагато важче перемогти, ніж у Луцьку.

Та й, крім декларацій, я не бачу зараз конкретних дій з боку Анатолія Грицюка. Я по-різному можу ставитися до Ігоря Єрємєєва (іншого кандидата у нардепи в окрузі з центром у Маневичах – ред.), не дуже добре знаю цю людину, але з того, що я чув і бачив – він робить конкретні справи, готовий допомагати не просто теплим словом. Адже тепле слово гріє лише тоді, коли його кажуть, а після одразу морозно стає. Анатолій Петрович поки що гріє лише теплим словом. Я бажаю Анатолію Петровичу удачі, а ще більше – розуму і виваженості.

ЛЮДИ ХОЧУТЬ ЧИТАТИ ПРОФЕСІОНАЛІВ

– Традиційно вас пов’язують з медіа-бізнесом на Волині. Мовляв, маєте стосунок до ряду інтернет-видань…

– Розмови небезпідставні. Я дійсно дуже добре знаю власників багатьох з них. До прикладу, як самого себе знаю власника інтернет-видання ВолиньPost.

– Ходять чутки про те, що це видання, якому немає й року, змінило власника. Що вам відомо з цього приводу?

– Наскільки мені відомо, «ВолиньPost» позиціонує себе як комерційне інтернет-видання, тобто є частиною бізнес-проекту. Якщо у бізнесі є якась ціна, яка відповідає бажанням власника, то угода купівлі-продажу – цілком закономірна річ.

– Якщо ЗМІ є бізнесом, то чи можна говорити узагалі про свободу слова?

– Свободу слова творять не ЗМІ як бізнес, а особистості, журналісти. Люди з власною позицією і високим рівнем професіоналізму. Якщо такі люди працюють у будь-якому ЗМІ, вони не дадуть ламати свободу слова і не будуть самі ламатися. І такі люди – це лише плюс для цього ЗМІ: люди хочуть читати професіоналів.

Розмовляла Анна РОСТОВА
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 21
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Інтернет-видання - це не бізнес. Це можливість власника впливати на певні політичні "расклади". Принаймні в нашому луцьку це саме так.
Відповісти
Ваші слова та Богу в вуха:)
Відповісти
мальчики и девочки, так кто покупает издание? пащенко не первый раз замужем, а виляет как девочка...
Відповісти
Вы меня с кем-то путаете
Ни разу не был замужем
Всегда была правильная ориентация
А вот обращение мальчики и девочки, это что-то новое:))
Вы обращаетесь к тем кому до 12?
Но все равно спасибо, что почитали
Відповісти
Гарне інтервю, пора в політику:)))
Відповісти
Дякую за Друга.
Якщо є хтось, хто зве тебе другом є сенс жити.
Що таке політика? Як на мене,це мистецтво обману.
Часом дитячого, безболісного, а часом дорослого, жорстокого.
Політики з мене досить. Але дякую за запрошення і за позитивний відгук :)
Відповісти
До теми:
http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/5/6972139/
Відповісти
Пащенко - красава! Так обгадити витончено та елегантно Грицюка ще ніхто не зміг! Чого чого, а розуму Грицюку ніколи не вистачало. То вже тупе створіння. А Єремєєв просто купив Грицюка. Так що інтриги у Маневицькому окрузі не буде.
Відповісти
Грицюку побажав удачі, а ще більше розуму і виваженості.
Це не моя війна, щоб я когось за щось .
Стосовно інтриги буду обережним.
Побачимо.
Відповісти
Цікаво чому у Грицюка по Луцьку було б більше шансів ))) хіба що більше, ніж у кравчука?, А які відомі лідери опозиції Волині поховалися у списку? На які місця? Куди вже Палиці ближче до виборців? Як його ізолювали? Його і так забагато... а так прогин перед владою і провладними кандидатами зарахований.
Відповісти
Більше шансів, бо Грицюк вже йшов по Луцьку на міського голову.
Так, значно більше, ніж у Кравчука, саме це мав на увазі.
Жоден з діючих народних депутатів не йде по округах. Майже всі в списку.
Ви часто бачите Палицю в місті?
Можете підійти привітатися, потиснути руку?
Чи знаєте, де він особисто зустрічається з виборцями?
Щодо прогину перед владою ;)
Щодня тричі стаю на коліна перед Богом.
То вся моя влада;)
А Вам дякую за запитання
Відповісти
" У нас немає матеріалу, людського ресурсу, з якого можна робити чемпіонів" - не впевнена в цьому. Швидше, у нас мало батьків, які можуть "витягнути" фінансово заняття дитини спортом. До прикладу, моя донька займається плаванням і має непогані результати. Оскільки має відповідний своєму віку розряд, то не платимо за самі заняття. Але... Поїхати на збори на 10 днів - 2 - 3 тис грн (2 рази на рік), змагання - 200 грн (Ковель, Рівне), 1000 грн (за межі області)+ виготовлення документів (за межі країни). Чемпіонат України 1500 - 1800 грн (2 рази на рік). Тобто за рік ми вклали в поїздки дитини більше 1000 доларів, а якщо розбити це помісячно - 800 - 1000 грн в місяць, тобто українська мінімальна зарплата. Питання: який відсоток українських батьків спроможний оплатити це задоволення?
Відповісти
Щоб ми один одного розуміли.
Якщо Ваша дитина перспективна і талановита, має результати на рівні Європи чи світу у своєму віці або одна з кращих в Україні, то я особисто знайду для Вас фінансування (спонсора).

Так, на жаль, безкоштовних секцій стає все менше. І це вина держави.
Відповісти
А що там була за афера з побудовою кортів. Коли підприємцю Пащенку виділили гроші з міського бюджету, а потім він зник і його розшукували?
Гроші знайшлися? Бо наскільки знаю ваші корти платні, для грошовитих папіків і мамок
Відповісти
Васю, буду дуже вдячний, якщо нагадаєте з якого міського бюджету, в якому році і головне скільки виділили ПП Пащенко на побудову кортів.

Скажу більше, якщо Ви, Василю, надасте документальні підтвердження Ваших слів, готовий передати Вам половину суми ;)

Я в розшуку? Піду почитаю інтернет, щось пропустив;)
Про Ваші корти (не коментую)
Платні для грошовитих папіків і маміків;)
Я так розумію, всі корти безкоштовні, а Ви десь надибали за гроші от Вам і написалось;)

Хліб в магазині так само для грошовитих папіків і мамиків чи є десь безкоштовно?

Але і Вам дякую за запитання.
Відповісти
Тоді прошу вибачення, якщо безпідставно звинуватив. Просто в році так 2000-2001 була така афера. Може, то був інший Пащенко. Їздив на білому мерсі 190. Він переконав виділити гроші на корти, а потім зник. Про це у пресі писали ще.
Відповісти
Ні, дякую. Дитина не така вже аж талановита, щоб я могла назвати її однією з кращих в Україні, та й заплатити ми можемо за неї самі (принаймні, поки що). Я ж не про те, що нам треба гроші, а про те, що більшість дітей просто не мають фінансової можливості займатися спортом, бо це ж великі для українських родин гроші. І питання не в тому, що секція небезкоштовна, бо за неї якраз-таки можна заплатити. А от всі витрати, про які я написала... Звісно, це залежить не від Вас, але принаймні збори та всеукраїнські чемпіонати могли б фінансуватися не за рахунок батьків. Тренерка каже, що ще у 2000 -их роках на збори діти їздили безкоштновно. А зараз зняли абсолютно все фінансування.
Відповісти
http://www.pravda.com.ua/news/2012/09/5/6972139/
Тут також є відповідь
Відповісти
Жах... І це олімпійці! а я про якихось обдарованих дітей :( То все до слова, що не вистачає людського ресурсу - вважаю, що якраз людського ресурсу вистачає, не вистачає фінансового. Тобто людського б вистачало, якби вистачало фінансового.
Відповісти
Видно класно придумали.....!!!! Самі питаємо, самі відповідаємо на коменти! Це стара заїзджена тема.
Відповісти
Видно класно придумали!!!! Це стара заїзджена тема
То класно чи стара тема?;)
Ваша репліка теж в темі?
Проте дякую за час витрачений на коментар
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Володимир Пащенко: «Спорт у Луцьку рятує Бог, вибори та ентузіасти»
05 вересня, 2012, 09:00