вхід реєстрація

Екскурсія луцькими могилами

Екскурсія луцькими могилами
Луцьк, як і кожне місто з багатовіковою історією, має не один і не два цвинтарі. Місто розвивалося, росло, а отже «поглинало» кладовища. На їхньому місці будували нові міські квартали. Нічого дивного - так відбувається в усьому світі.

Більшість кладовищ, які були на території сучасного Луцька, тепер забудовані. Про стерті з «міського обличчя» поховання більше читайте у матеріалі «Луцьк: місто на могилах».

Проте в Луцьку ще залишаються давні цвинтарі, на яких й досі хоронять покійників. Є й такі, які законсервовані і зберігаються як пам’ятки історії.

ЧЕРНЧИЦЬКЕ КЛАДОВИЩЕ

Кладовище на вулиці Шевченка існує дуже давно. Вважається, що перший монастир тут існував уже в XIII столітті. Це був православний Спасо-Преображенський монастир, де у XIV столітті написали відоме Луцьке Євангеліє.

Сам монастир занепав і в другій половині XVIII століття на його місці збудували Спасо-Преображенську церкву. Її розібрали у 1980-х роках.

Коли започаткували цвинтар, достеменно невідомо, але, очевидно, що він діяв ще з часів першого монастиря.

Хоч найдавніша могила з тих, що збереглися - середини ХІХ століття. Це знаменитий «склеп відьми», який за свідченнями очевидців, розграбували у 90-х роках минулого століття. Тут похована дружина Олександра та син Дмитро архітектора Максимова.

Решта поховань на Чернчицькому кладовищі датовані не раніше 1920 року. Є тут дві чеські і одна польська могила.



КЛАДОВИЩЕ НА ВОЛОДИМИРСЬКІЙ

Історія цвинтаря не така давня, як Чернчицького. Хоронити людей тут почали в 1840-х роках. Наприкінці цього десятиліття тут ховали гренадерів Московського корпусу армії Російської імперії, які захворіли на холеру під час походу на Угорщину.

Пізніше тут хоронили солдатів гусарських полків.

На кладовищі поховані генерал-лейтенанти, командири 11-ї піхотної дивізії, полковники, вищі офіцери. Серед них – полковник Охотського полку Олександр Максимович, який був одним з меценатів будівництва Феодосіївської церкви, що поряд з кладовищем.

Під час Першої світової війни тут утворили братське кладовище, в центрі якого стояли три масивні чавунні хрести. Два з них збереглися до нашого часу. На фоні інших пам’ятників вони виглядають дуже масивно, хоча і повростали в землю.

До слова, неподалік цього кладовища було окреме військове кладовище часів Першої світової війни, на якому хоронили воїнів австрійської армії. Скоріш усього, на його місці місцеві лучани сіють капусту й моркву...



КЛАДОВИЩЕ НА РІВНЕНСЬКІЙ

На цвинтарі, який знаходиться на вулиці Рівненській, немає поховань, раніших 1960 року. Кладовище діє, проте вільних місць лишається все менше й менше.

Окремі поховання на цьому кладовищі - могили військових і партійних чиновників. На цьому цвинтарі є могила людини, іменем якої названо вулицю в Луцьку – це депутат УРСР Юхим Ярощук. Юхим Ярощук був головою Волинського обласного виконавчого комітету Комуністичної партії у 1956-1972 роках.


На цвинтарі є одне єврейське поховання, де лежить Яків Шулимович Давидович. Його пам’ятник одночасно є меморіальним знаком єврейським жертвам фашизму. Встановлений у 1968 році.










КЛАДОВИЩЕ У СЕЛІ ГАРАЗДЖА

Найбільше міське кладовище, розташоване за 5 кілометрів на схід від Луцька. Тут - чи не найбільше могил відомих лучан, від діячів культури до чиновницької й партійної номенклатури.

Серед поховань є кілька пам’яток історії. Це могили письменниці Маргарити Малиновської та поетеси Людмили Лежанської.

На цвинтарі є могила українського письменника Модеста Левицького, який колись вчителював у Луцькій українській гімназії до Другої світової війни й іменем якого названа гімназія №4.

Тут також похований архітектор Григорій Бородін, який проектував будівлю обкому партії, де зараз (головний корпус СНУ).

Місцями на цьому цвинтарі зустрічаються пам’ятники, перенесені із ліквідованих луцьких кладовищ. Так, можна знайти перенесену могилу «потомственного дворянина» Миколи Житинського з ХІХ століття, деякі польські пам’ятники з кладовища, де тепер Меморіал на проспекті Перемоги.





















КЛАДОВИЩЕ НА ТЕАТРАЛЬНОМУ МАЙДАНІ

Біля Свято-Троїцького собору на Театральному майдані збереглося невеличке кладовище на кільканадцять могил. Тут поховані люди, які займали важливі посади і були відомі далеко за межами Волині.

Серед них – герой російсько-турецької війни, власник 10 орденів армії Російської імперії генерал-лейтенант Всеволод Панютін. Є ще один генерал-лейтенант - Павло Каменоградський.

На цвинтарі також поховані нотарій Луцького окружного суду, член Луцького братства, командир 33 драгунського Ізюмського полку та інші.

Одна з могил - голови Луцького окружного суду Івана Десницького. Цікава історія його доньки Катерини.

Катерина Десницька народилася у 1886 році. Після смерті її батьків, доля занесла дівчинку в Петербург, де вона познайомилася із офіцером російської армії, сином сіамського короля. Пізніше вони одружилися й переїхали в Сіам. І Катерина стала принцесою. Померла принцеса Катерина у 1960 році в Парижі.



КЛАДОВИЩЕ НА МЕМОРІАЛІ ВІЧНОЇ СЛАВИ

Цвинтар на місці теперішнього Меморіалу на проспекті Перемоги започаткували в 1803 році. Спершу він був католицьким. Військові поховання з’явилися під час Першої світової війни.

В сімдесятих роках ХХ століття цвинтар перенесли, на його місці збудували Меморіал. Деякі пам’ятники перенесли в Гаразджу. Наприклад, ось цей пам’ятник із дівчиною-ангелом, який зараз стоїть на Гаразджанському цвинтарі, спочатку був на місці Меморіалу.

Під час спорудження Меморіалу залишили тільки військову частину кладовища. Тут поховані військові, іменами яких названі вулиці в Луцьку. Серед них – командир стрілецького батальйону, капітан Олександр Конякін, комісар батареї артилерійського полку, старший лейтенант Григорій Даньшин.



ПОХОВАННЯ У ПЕТРО-ПАВЛІВСЬКОМУ КОСТЕЛІ

Хоронили у Луцьку людей і у стінах чи крипти церков. Наприклад, в крипті Хрестовоздвиженської церкви поховані члени Луцького братства, у стіні Покровської церкви на вулиці Данила Галицького – прах священиків.

Найбільше таких захоронень – у стінах костелу Петра і Павла. Серед великої кількості меморіальних дошок, барельєфів, настінних гербів та печаток є й могильні епітафії.

Із найбільш відомих постатей – епітафія Луцько-Житомирському єпископу, митрополиту усіх римо-католицьких костелів у Російській імперії Касперу Казимирові Цецишовському, який вніс вклад в розвиток шкільництва на Волині на початку ХІХ століття.


ЄВРЕЙСЬКІ ПАМ'ЯТНИКИ

Одне з найцікавіших і найособливіших цвинтарних місць в Луцьку - на території бурякоприймального пункту цукрового заводу.

Впродовж серпня 1942 року в цьому місці відбувалися масові розстріли євреїв. Загалом тут німецькі солдати вбили приблизно 25 тисяч осіб, із яких 17 тисяч - лучани, 8 тисяч - із навколишніх сіл.

Перед війною в Луцьку жило трохи більше 30 тисяч мешканців, більше половини із яких були євреями. Отже, в серпні 1942 року більше половини мешканців міста були розстріляні на Полонківських полях.

Люди, які живуть на Вересневому, зазначають, що в радянський час місце розстрілів було перекопане мародерами. Кістки валялися просто на землі.

В 1990 році на цьому місці встановили пам'ятний знак розстріляним євреям. Сюди звезли залишки розбитих пам'ятників із єврейських кладовищ Луцька.



Текст і фото Олександра КОТИСА (ВолиньPost)
Теги: історія
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 15
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
круто)
Відповісти
саша як завжди цікавий :)
Відповісти
Саша зробив для історії Луцька (як науки) більше, ніж всі відомі мені краєзнавці за свої житті.
Спасибі.
Відповісти
А ще кажуть, деякі з пам'ятників зі старовинних кладовищ є на подвір'ї відомого архітектора Волині. Коли руйнували цвинтарі він зносив красиві плити і статуї на обійстя...
Відповісти
Хороша робота. Так тримати.
Відповісти
Memento mori...

Про Миколу Голованя теж чула таку версію. А скільки цвинтарів у нас,дійсно, закатано в асфальт...

Олександр виріс на Московській,54, якщо я правильно пригадую епізоди свого дворового дитинства у 56-му будинку))
Відповісти
цікаво також було б дізнатись про цвинтарі, що були на гірці, що на вулиці Івана Франка і на проспекті Волі - напроти 4 школи і біля Тещиного язика, там теж були відомі постаті поховані
Відповісти
щодо школи 4, то крім Алмазова ще відомо про Степана Бойка, пам'ятник якому стоїть біля тринітарського.

біля тещиного язика по різні сторони були єврейський і караїмський, але хто похований - невідомо. Маєте інформацію? Карта караїмського цвинтаря - в колонці автора в моєму останньому дописі про караїмів, а фото з Франка і також карти усіх цвинтарів на території Луцька тут: http://lutsk.myneformat.com/2009/09/26/in-nomine-christi-amen/
Відповісти
Зверніть увагу, які зарослі кругом! Як доглядають за могилами!!! Треба не просто "садити за грати", а заставити тут жити і виполоти весь бур"ян!
Відповісти
Гарна фоторобота. Все решта цілком скромна компілятивна робота, збудована на працях тих самих луцьких краєзнавців, яких "заклеймив" Yavv. Стара історія Красносельського (з останньої чверти 16 ст. вже Чернчицького)монастиря не менш драматична і цікава, ніж цвинтар на Чернцицях останніх 150 років. В наші дні йде приховано-напружена боротьба за шмат землі у військовому містечку на Красному. Кому дістанеться право забудувати цю вільну ділянку луцької землі: університету ім. Лесі Українки під студентське містечко чи представникам Московського Патріархату в Луцьку? Суть перипетій:священицтво наполягає, буцімто якраз там і стояв старий Красненський Спасо-Преображенський монастир, тому сьогодні територія має бути відведена під церквовні потреби. Але ті самі краєзнавці, що працюють з оригінальними історичними документами, а не читаючи книжки інших, вже впевнено довели - монастир стояв там, де сьогодні цвинтар на Чернчицях. А земля під військовим містечком в давнину була орними полями Малого Омеляника. Це добре видно навіть по якісті грунту в котловані на Червоного Хреста (хто мав можливість, заглядав.До речі, рукописне на пергаменті Луцьке Євангеліє другої половини 14 - початку 15 ст. зветься ще Красносельським,бо насправді написане для монастиря Святого Спаса на Красному Монастир стояв десь в районі насипної гірки, на якій сьогодні чернчицьке кладовище, точніше можна сказати тільки в результаті археологічних вишукувань.
Молодіж! Гарно вмієте тиснути на кнопочки своїх компутерів,а отже є загроза стати простими "кнопкодавами"!!! Якщо хочете знати більше і якісніше, шукайте справжню наукову літературу. І ще: не будьте легковірами, це небезпечно.
О. Котису: продовжуйте будь ласка свою справу, Ви робите її добре.
Відповісти
Sława Wielkiej Polsce
Відповісти
Sława Wielkiej Polsce !!!!
Відповісти
Цікаво дізнатись про поховання перед Гнідавським мостом, а також на лузі по вул. Потебні (навпроти "Візара").
Відповісти
Виясніть будь-ласка, ким був Ю.Ярощук,"головою Волинського обласного виконавчого комітету Комуністичної партії" - головою облвиконкому Волинської обласної ради чи секретарем Волинського обкому КПУ...
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Екскурсія луцькими могилами
25 вересня, 2012, 13:11
Райцентр у фото. Любешів
24 вересня, 2012, 10:55