вхід реєстрація

Молочна яма: чому влада замовчує проблеми аграрної галузі?

Молочна яма: чому влада замовчує проблеми аграрної галузі?
Останнім часом молочне питання стало справжнім табу для обласної влади. Годі пригадати, коли стан боргів переробних підприємств розглядали на рівні області.

Твердження чиновників, що у нас ринкова економіка і йдеться про відносини між двома вільними суб’єктами, виглядають непереконливо. Адже, скажімо, питання виплати орендної плати за землю вони детально розбирають на нарадах.

Не меншу увагу влади привертає виплата заборгованості із зарплати. Хоча якщо йти за логікою чиновників, то це також відносини між вільними суб’єктами: орендарем і орендодавцем, найманим працівником і роботодавцем.

Чому ж про молоко наші можновладці геть забули? Хай би прозвітували браві функціонери, скільки боргів вибили, скільки нечесних заготівельників упіймали

СИТУАЦІЯ БАЖАЄ БУТИ КРАЩОЮ

Восени європейські фермери вивели на вулиці Брюсселя сотні тракторів та облили будівлю Європарламенту молоком. Їхні вимоги — точнісіньке відображення вимог українських селян — збільшення закупівельних цін та краще регулювання молочного ринку Європи.

При тому, що закупівельна ціна молока у Бельгії в перерахунку на гривні — 2,8 грн за літр, бельгійські фермери на межі банкрутства, бо собівартість літра продукції становить 4,3 гривні. Українські ж селяни про такі ціни можуть тільки мріяти.

Про потребу врегулювання молочного ринку йшлося вже неодноразово. Восени міністр агропромислової політики й продовольства Микола Присяжнюк навіть заявив, що в Україні існує молочна мафія. І пригрозив, що переробників можуть позбавити ліцензій, якщо ті не будуть дотримуватися встановлених Кабміном мінімальних закупівельних цін. Мовляв, Антимонопольний комітет повинен вивчити ситуацію.

Не відомо, чи останній вивчав її, але ситуація бажає бути кращою. Ще в серпні Кабмін прийняв постанову, якою з 1 вересня 2012 року затверджено мінімальні ціни на молоко другого сорту — 2,2 гривні за літр.

Проте така ціна встановилася далеко не одразу. Чомусь деякі підприємства-переробники не поспішають виконувати постанову Кабміну. Тим часом департамент агропромислового розвитку (колишнє головне управління агропромислового розвитку) інформує, що «з керівниками молокопереробних підприємств досягнуто домовленості щодо збільшення закупівельної ціни на молокосировину відповідно до вимог постанови».

Вочевидь, для того, щоб учасники ринку дотримувалися вимог постанови Кабінету Міністрів України, потрібно ще додатково домовитися з керівниками заводів.

Напевно, все-таки має рацію Присяжнюк — є в нас молочна мафія. І чхати хотіла вона на постанови.

Навіть домовленості не допомогли, бо далеко не всі переробники почали платити по 2,2 гривні вже з вересня. Хоча очільники галузі звітують саме про цю ціну, у багатьох випадках до листопада—грудня волинські селяни отримували по 1,8—1,9 гривні за літр. Отож переможні чиновницькі реляції про підвищення цін годилося б приберегти до кращих часів.

Окрім низьких цін, селянам допікає ще одна проблема — заборгованість. Раніше чиновники озвучували інформацію про неї, а тепер годі дізнатися про суму боргу. Це таємниця за семи замками.

Профільний департамент облдержадміністрації запевняє, що звітність молокопереробників за проведення розрахунків не передбачена, офіційних цифр немає, і киває на Державну сільськогосподарську інспекцію в області. Мовляв, це там проводили моніторинг.

Звідти ж відповіли, що розрахунки за молоко та все, що з цим пов’язане, — не їхня компетенція.

Залишається тільки запитати: якщо жодне відомство не причетне до молочної теми, то звідки чиновники беруть цифри, коли оприлюднюють суму боргу?

Наприклад, заступник голови облдержадміністрації Віталій Карпюк нещодавно повідомив, що Рожищенський сирзавод винен селянам понад 7 мільйонів гривень, а начальник управління агропромислового розвитку Ратнівської райдержадміністрації Микола Козка — що Ратнівський молокозавод заборгував господарям 2,3 мільйона гривень.

Виходячи з логіки департаменту агропромислового розвитку — це неофіційні цифри.

Власне на цих двох підприємствах чи не найгірша ситуація. Здавачі поступово перейшли від них до інших заготівельників. Але про це влада також мовчить. Жодних роз’яснень немає щодо становища цих підприємств, їхнього подальшого розвитку.

А незнання породжує домисли. І вони аж ніяк не зміцнюють довір’я селян до переробників.

Наприклад, жителі села Брунетівка Старовижівського району скаржаться, що Ратнівський молокозавод заборгував їм за липень-листопад. У грудні селяни перестали здавати свою продукцію на це підприємство.

Коли ж почали домагатися відповіді, то їм відповіли щось на кшталт: «Будете далі здавати молоко — будемо платити».

«Виливатимемо молоко надвір», — кажуть на це жителі Брунетівки. Напевно, наша влада чекає саме таких дій, бо без рішучих кроків самих селян справа щось не рухається з місця.

Не краща ситуація в Перевальській сільраді Турійського району. Ковельський молокозавод заборгував виробникам ще з вересня, а заготівельникам зарплату не виплатили ще з червня минулого року.

За останніх два-три роки чимало корів збули жителі села Береськ Рожищенського району. За словами селян, череда за цей час зменшилася чи не вдвоє. Але заборгованості за молоко тут нині немає. «Дубномолоко» розраховується вчасно, а «Чортківсир» навіть пішов людям назустріч і на їхнє прохання виплатив гроші за грудень до Різдва.

Проте такі позитивні приклади поодинокі. Та й цей невеликий плюс, на думку автора цих рядків, присутній через наявність конкуренції. Бо якщо в Стенжаричах Володимир-Волинського району Ковельський молокозавод заборгував за серпень—грудень, то в сусідній Хобултовій лише за листопад—грудень. А все тому, що в останньому селі присутній конкурент — «Чортківсир».

ЦІНА ПИТАННЯ

Головний аргумент переробників щодо невеликої ціни на продукцію, закуплену в одноосібників, — низька якість. Мовляв, продукт контактує з повітрям і тому в ньому дуже багато бактерій.

Дядьківська ж логіка проста: в крамницях молоко не ділять на «селянське» й «великотоварне». Виходить, їхній продукт не такої вже й низької якості.

Несподіване підтвердження цій тезі дав нещодавно міністр агропромислової політики й продовольства Микола Присяжнюк. Він сказав: «Сьогодні ми спроможні контролювати якість молока, яке виробляється в одноосібників та надходить на організовані продовольчі ринки. Адже там створені всі умови, щоб український споживач зміг придбати якісне та безпечне домашнє молоко. Зокрема, встановлено нове сучасне холодильне обладнання, оновлене лабораторне устаткування, персонал проходить навчання».

Отже, на організований ринок селянин привозить якісний продукт, а коли здасть його переробникам — продукція вже неякісна. Виходить, так?

Питання якості тісно пов’язане із легалізацією ринку. Адже досі одноосібники здають молоко «на віру». Тобто, жодного документа, що підтверджує здачу, селяни не мають.

Декілька господарів з різних районів розповіли, що, здаючи молоко, розписувалися у «зарплатній» відомості. Ні накладних, ні договорів ніхто в очі не бачив.

Хоча департамент агропромислового розвитку розробив типовий договір та рекомендував укласти відповідні угоди. Але віз і нині там.

Вочевидь, влада не зацікавлена впорядкувати цей ринок. Бо ж є приклади, коли чималими зусиллями (нехай і не за один рік), але навели сякий-такий лад у сфері заготівлі дикорослих ягід та грибів. А якби відбувалися самими лишень рекомендаціями, то й досі чимало волинських чорниць та лисичок «ішло» б поза бюджетом.

На думку автора цих рядків, саме переробники з усіх сил гальмують впровадження документації на ринку заготівлі молока. Адже нікого не дивує, що кожен одноосібник, котрий вирощує цукрові буряки, має договір із цукровим заводом. То чому цього досі не впровадили у молочній галузі? Відповісти на це питання можна афоризмом: «Якщо не знаєш у чому справа — то справа в грошах».

Згідно з офіційною інформацією, минулого року в області переробники заготовили від господарств населення 32,4 тисячі тонн молока. Якщо взяти середню ціну в 1,8 гривні за літр (тобто 1800 гривень за тонну), то виходить, що одноосібникам виплатили 58,3 мільйона гривень.

От уявіть собі: десятки мільйонів гривень «крутяться» без жодних документів й нікого це не обходить! І не факт, що селяни отримують стільки, як про це звітують переробники. Адже розраховуючись готівкою, легко заплатити дядькові 1,8 гривні, а прозвітувати про 2,2 гривні.

От і прикиньте самі, який тіньовий обіг коштів. У межах України це будуть доволі грубі гроші. Таки мав рацію міністр, говорячи про мафію...

Нещодавно довелося поспілкуватися з кількома жителями села Смолигів Луцького району. Селяни розповідали, що спочатку показували «зарплатну» відомість, а з осені перестали робити навіть це, жирність ставили на око.

На жодні зауваження заготівельник не реагував. Тим часом питання визначення жирності читачі нашої газети порушували неодноразово.

Тож ми поцікавилися у профільному департаменті, куди можна звернутися, щоб зробити аналіз власної продукції. Виявляється, такий роблять у державних лабораторіях ветеринарної медицини, адреси яких подаємо нижче.

Але найгірше те, що не маючи жодних документів, люди не знають, куди скаржитися. Класична історія — у вже згадуваному Смолигові. Коли з грудня заготівлю почала інша фірма, селяни, природно, захотіли дізнатися, яка саме. Але водій автівки на запитання, що за фірма купує у них продукцію, кинув: «А нащо воно вам?».

Дійсно, навіщо селюкам знати, куди здають продукцію і де в разі чого добиватися своїх кровних? Напевно, схема не передбачає поінформованості виробників.

Зрештою, нечесні ділки, які прагнуть нажитися за рахунок махінацій, присутні не лише на молочному ринку. Дивує інше — влада робить вигляд, що впритул не бачить подібних проблем. Бо всі «ракові нарости» ринку з’явилися не сьогодні.

P. S. Нещодавно Асоціація виробників молока поширила інформацію, що кілька транснаціональних компаній планують імпортувати в Україну білоруське молоко. Йдеться про десятки тисяч тонн продукції.

Відтак Асоціація впевнена, що це призведе до зменшення закупівельних цін на молоко (куди вже нижче?), тим більше, що на носі традиційне сезонне зниження цін.

Сергій НАУМУК (Волинь-нова)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 6
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Афтар дурак.
Вивчи спочатку для чого використовується молоко різних класів, а потім пиши статті. І про паспорт молока теж поцікався. А на майбутнє раджу не писати стогони та ниття, а брати коментар і у виробників, технологів та переробників.
Відповісти
Мільйони грошей крутятся втіні.Що податкова робить! Правильно! Вона також вдолі. А якже ще можна в Україні.
Відповісти
З тексту: "Власне на цих двох підприємствах чи не найгірша ситуація. Здавачі поступово перейшли від них до інших заготівельників. Але про це влада також мовчить." - а на решту підприємств тобто з групи "КОМО" що платять людям плідно? Сумніваюсь я.
Відповісти
Під час агітації на Волинському поліссі перед виборами, один селян запитав, коли виплатять мої кровні гроші за молоко. Що у відповідь почув він я не знаю. Але знаю, що дуже обурився опонент за поставлене питання.
Відповісти
Що хотів сказати автор? Як влада і її офіціанти дурять народ? Це вже відомо, а що пропонується?
Відповісти
Чому тернопільчани і рівнечани можуть, а ми-ні?Лісники відмовляються від мисливства, управління агропромрозвитку від молока.То можливо жителям Волині відмовитись від таких керівників, які від всього відмовляються і не хочуть нічого робити.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час