Гравець «Волині» Леандро: «Мені добре в Україні. Луцьк – це моє місто, а «Волинь» – мій клуб»

29-річний бразильський захисник Леандро вже більш як півтора року грає за луцьку «Волинь». Він – один із небагатьох футболістів України, які завжди мають що сказати пресі, і один з небагатьох бразильців «Волині», який не полінувався вивчити російську мову.

Його часто бачать в луцьких кафе, клубах, в парку імені Лесі Українки чи на вулицях Луцька. І навіть тепер, коли в кар’єрі футболіста стався суттєвий спад, він не втрачає оптимізму та збирається довести головному тренеру «Волині» Анатолію Демяненку, що достойний грати в основі команди.

ПРО ЛЕАНДРО І «ВОЛИНЬ»

- Коли ви повернулися з відпустки у Бразилії?

- Три тижні тому. Вже включився в тренувальний процес. Зараз в «Адреналіні» тренуюся з «Волинь» U-19. Я готовий до гри, бо хочу допомагати команді.

- Але Демяненко не бачить вас ні в основі, ні в заявці команди на сезон...

- Перше що хочу сказати – я футболіст-професіонал. В житті футболіста таке буває, коли він потрапляє в таку ситуацію. Звичайно, всі хочуть грати, бо коли виходиш на поле – кращає настрій і ти бачиш, що кар’єра розвивається.

Я не можу сказати, що Демяненко помилився. Це життя. Бувають такі ситуації.

- Ви питали в Демяненка про те, чому не опинилися в заявці команди на сезон 2012/2013?

- Я не питав, та й він мені нічого не сказав. Це важко для футболіста, коли він не грає. Але я виконую ті рішення тренера, які він прийняв.

- Коли у вас закінчується контракт з командою?

- 31 серпня 2014 року.

- Що будете робити, якщо Демяненко не захоче продовжувати з вами контракт?

- Я дуже хочу грати у «Волині». В мене було два варіанти в Бразилії, але я не думаю про це. Бо Луцьк – це моє місто, а «Волинь» – мій клуб. Я буду своєю працею доказувати, що можу допомогти команді.

Якщо про майбутнє говорити, то не хочу їхати з України. Я тут до всього звик. Маю багато друзів.



- «Волинь» шукає для вас нову команду чи, можливо, ви самі це робите?

- Коли я взимку відпочивав у Бразилії, мною цікавилися дві команди з місцевої прем'єр-ліги. Але я не захотів переходити, бо в мене ще не закінчився контракт з луцькою «Волинню». Я думаю, що в Луцьку все налагодиться, і я гратиму, тому що я адаптувався до країни і міста. Я чотири роки в Україні граю.

- Вас не ображає, що могли б грати і грати, а тренер тримає «поза командою»?

- Я буду терпіти скільки треба. Не буду ні з ким сваритися. Впевнений, що так як зараз завжди не буде.

- Чи є проблеми із зарплатою у «Волині»? Нещодавно Олег Герасимюк скаржився, що йому півроку не дають грошей.

- Слава Богу, у «Волині» таких проблем ніколи не було. Фінанси є, команда хороша. У Герасимюка – інша ситуація.

ПРО «ВОЛИНЬ»

- Як оціните результат команди в сезоні, що триває?

- Я не можу цю тему обговорювати, бо поважаю всіх хлопців з «Волині», і це буде непрофесійно. Впевнений, що Демяненко знає, що робити з командою. Він - тренер, все бачить.

Як футболіст і вболівальник хочу бачити, як «Волинь» навесні добре гратиме у футбол. Я ж на всі матчі команди ходжу і хочу бачити лише перемоги.

- Чи реальне завдання, яке ставить керівництво перед командою, - здобути право грати в Лізі Європи?

- Зараз «Волині» дуже складно, бо команда, яка займає 5-те місце, – одеський «Чорноморець» – має в активі 30 балів, а «Волинь» – лише 23. Таке відставання важко ліквідувати. Але всі дуже хочуть грати в Лізі Європи, бо це інший рівень.

- Чим відрізняється «Волинь» Кварцяного від «Волині» Демяненка?

- Я можу сказати, що півтора року тому, коли я приїхав у Луцьк, команду ще будували, та й фінансів таких не було. А тепер все змінилося в кращий бік. Зараз «Волинь» не простий клуб в Україні: в неї є свої фінанси, є хороші футболісти.

- На ваш погляд, чим відрізняються Кварцяний і Демяненко?

- В кожного тренера є своя система роботи. У Кварцяного – своя, в Демяненка – своя. Я вважаю, що обидва тренери – нормальні.



- Як оціните роботу Шумахера? Демяненко вже давав йому шанс, але він його втратив. Тепер тренер знову каже, що дасть шанс.

- Я думаю, що в Шумахера – дуже великий потенціал, бо він хороший нападник. Просто він ще не адаптувався до України і місцевого футболу. Менталітет до кінця не зрозумів. Я думаю, що він ще покаже свій найкращий футбол.

- Чи зможе він стати заміною Майкону, який пішов з «Волині» влітку?

- Слава Богу, в Майкона все вийшло в Луцьку. Він став одним з найкращих бомбардирів в Україні. Важко поставити іншого замість Майкона. Побачимо. У Шумахера є достойна конкуренція. І я хочу, щоб хлопці забивали якомога більше голів.

- Ще запитання про Майкона, який влітку пішов у донецький «Шахтар» і покинув «Волинь» зі скандалом. Як ви оціните його рішення?

- Я думаю, що кожен футболіст хоче грати в найкращому клубі. І Майкон потрапив у «Шахтар», це одна з найкращих команд світу. Звичайно, «Волинь» хотіла, щоб Майкон залишився в Луцьку й далі забивав голи.

Я не знаю, що сталося. Думаю, потрібно, щоб зустрілися Майкон і представники «Волині», щоб помиритися.

- Демяненко багато говорив про те, що Майкона на перехід в «Шахтар» підштовхнули агенти. Ви погоджуєтесь з цією думкою?

- Я вважаю, що Майкон сам так вирішив. Це – не агенти.

- Влітку команда купила на вашу позицію Петера Занєва з Болгарії. Як оціните цього футболіста?

- Занєв – хороший футболіст. Було б добре якби у «Волині» грали два ліві захисники – Занєв і Леандро (сміється, - ред.). Треба, щоб конкуренція була в команді. Тим більше зараз знайти хорошого лівого захисника важко. Як гравець і людина Занєв – дуже хороший. В нас конкуренція тільки на полі, а в житті – немає.



- Як вам луцькі вболівальники? Були проблеми з ними чи навпаки дружні відносини?

- Наші луцькі вболівальники – найкращі, яких я коли-небудь бачив. Тут в місті я можу спокійно їсти в ресторані чи в кафе, погуляти на вулиці. Я вважаю, що це дуже важливо.

- Було таке, що підходили і говорили?

- Восьмого лютого було тренування, і фани підходили. Питали, коли повернуся на поле, чому не граю. Казали: «Коли на поле Лео? Нашій команді тебе не вистачає». Брали автографи і фотографувалися. Я дуже вдячний їм за це. За такий позитив. Бо футболісту дуже важко морально, коли він не грає.

- Хто в команді ваш найкращий друг?

- В принципі зі всіма стосунки хороші. І з Сімініним (капітан «Волині» Сергій Сімінін, - ред.), з Рамоном (півзахисник Рамон Лопес, - ред.), і Занєв, і Ілієв (захисник Валентин Ілієв, - ред.), Ізворану (хавбек Сілвіу Ізворану, - ред.), Павлов Женя (нападник Євген Павлов, - ред.). Це дуже добре, коли в команді панує хороша атмосфера, коли всі розуміють і поважають один одного.

ПРО ФУТБОЛ І ЖИТТЯ В УКРАЇНІ

- Ви зіграли проти багатьох команд в Україні. З ким було найважче грати, а з ким – найлегше?

- Найважче проти «Шахтаря» і луганської «Зорі». В «Шахтарі» найважче було протистояти Алексу Тейшейрі. В нього велика швидкість і техніка. Дуже важко проти Андрія Ярмоленка з «Динамо». Це – суперфутболіст: технічний, швидкий. Він найсильніший футболіст-українець.

Легко було грати проти «Динамо» київського. Завжди проти них легко гралося. І ще проти дніпропетровського «Дніпра».

- Як думаєте, хто зараз найсильніший лівий захисник в Україні?

- Іван Стрініч з дніпропетровського «Дніпра» і Леандро (сміється, - ред.), але Стрініч найкращий. В нього техніка, швидкість – все є.

- Ви дуже добре говорите російською? Скільки часу витратили на її вивчення?

- Через півроку як приїхав в Україну вже розумів російську. А за чотири роки вже й встиг полюбити Україну. Звик до погодних умов. Зима, холодно, але в мене немає проблеми.

- У мене ж перші враження про зиму були важкими. Я тоді грав в ужгородському «Закарпатті». Пам’ятаю матч проти полтавської «Ворскли», коли було дуже холодно, і я вже через 15 хвилин попросив тренера про заміну.

А потім, як приїхав додому в Бразилію, то казав, що не хочу повертатися в Україну, бо там дуже холодно. Але зараз звик, адаптувався. Вже легко сприймаю природні умови.



- Скільки часу витратили на акліматизацію в Україні? Коли зрозуміли, що можете тут довго грати…?

І жити навіть... Я витратив десь рік. Через цей період часу, я вже думав, що це моя країна. Чотири роки тому думав, що не буду ніколи грати в Україні. Бачив, що багато футболістів повертаються в Бразилію.

Але я відчуваю, що це моя країна. І я можу тут залишитись жити. Україна мені все дала: роботу, житло, свободу фінансову. Тепер я можу допомагати батькам. Я в Бразилію їжджу тільки відпочивати.

- Хто найбільше допомагав адаптуватися у «Волині»?

- Серед українців найбільше допомагав Женя Павлов. Він після тренування говорив зі мною і запевняв: «Лео, все буде нормально. Тут така система, трохи попрацюй». А потім і Рамон, і Майкон.

- Коли готувався перехід в Україну, були інші варіанти?

- Були. Взагалі коли відкривається трансферне вікно і в червні, і з січня вже дзвонять люди і питають, як ти там, чи не хочеш в інший клуб.

Я кажу, що в мене є контракт з клубом. Якщо якась команда хоче, щоб я до них перейшов, нехай зателефонують в клуб і спитають дозволу. Я сам нічого не можу вирішувати поки маю контракт із клубом. Але я хочу залишитися в команді.

- А можливо таке, що ви залишитеся в Україні й станете громадянином України як Едмар з харківського «Металіста»?

- Поки про це не думав. Якби надійшла пропозиція, то я б погодився. Мене б таке зацікавило.

- Влітку в команду прибуло багато футболістів з татуюваннями. Як ви ставитесь до малюнків на тілі?

- Я не люблю цього. Якщо комусь подобається, то це його справи.

- Більшість бразильських футболістів дуже релігійні. Ви теж належите до їх кола?

- Я вірю в Бога. Як Кака, Фернандіньйо, Жуліано (бразильські футболісти, які грають за мадридський «Реал», донецький «Шахтар», дніпропетровський «Дніпро» відповідно, - ред.). Я можу сказати, що без Бога нічого б не було. Він все дає для людей: здоров’я, роботу, сонце, дощ, життя. Все дає.

Розмовляв Анатолій КОТЛЮК (ВолиньPost)

Довідка

Леандру Мессіаш душ Сантуш - лівий захисник луцької «Волині».

Народився 29-го грудня 1983-го року в бразильському місті Ріо-де-Жанейро.

Почав грати у футбол в Бразилії, де виступав за клуби «Нова-Ігуасу» і «Сеара». Влітку 2008 року перейшов у болгарський «Чорноморець» з міста Бургас, а взимку 2009-го покинув клуб і перейшов в бразильський клуб «Мескіта» з однойменного міста.

У вересні 2009-го перейшов в ужгородське «Закарпаття», підписавши контракт на 2 роки. У Прем'єр-лізі дебютував 4-го жовтня в матчі проти львівських «Карпат».

У липні 2010-го року переїхав до сімферопольської «Таврії», а наступного літа перейшов у луцьку «Волинь».

В матеріалі використано фото сайтів fc.volyn.net та beybegi.com.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.