вхід реєстрація

Від Земана до Матіци: про 150-річне життя луцьких чехів

Від Земана до Матіци: про 150-річне життя луцьких чехів
Луцьк – багатонаціональне місто. Цей факт має історичне підґрунтя. Деякі національні меншини мають коріння, що сягає в глибину віків історії міста, а є і ті, що з’явилися тут внаслідок повоєнної радянської реальності.

ВолиньPost продовжує серію матеріалів про національні меншини, які колись мешкали у Луцьку, або які живуть тут і нині.

Читати статтю "Луцькі вірмени: історична частинка українського цілого"

Незамінна частина луцької (і волинської) полінаціональності – чехи. Сьогодні в місті діє Товариство волинських чехів «Матіце Волинська», яке об’єднує до сотні членів. Як вони живуть, чи плекають національні традиції, чи пам’ятають історію, чим займаються і які стосунки мають з Чехією?

«ЗА ХАЛУПУ НА БАТЬКІВЩИНІ – ЗЕМЛЯ НА ВОЛИНІ»

Коли ж і звідки взялися чехи на волинських землях? Їхня історія тут сягає ХІХ століття, коли царський уряд Російської імперії активно займався «соціальною інженерією» на просторах імперії.

Доцент кафедри всесвітньої історії історичного факультету СНУ імені Лесі Українки, член Товариства волинських чехів Світлана Шульга знає про історію життя чехів на територіях західної України дуже багато. Жінка розповіла, що причини масової міграції чехів до України були соціальними, політичними та економічними.

«У середині ХІХ століття на Волині склалися сприятливі умови для міграції багатьох національностей. Відміна кріпосного права 1861 року і поява великої кількості земель були привабливими для людей, які мали можливість придбати цю землю. Міграція дворянства на Волинь не була помітною і чисельною, адже існувала небезпека як для власного життя дворян так і для їхньої власності», - розповіла науковець.

«Польське повстання 1863 року загострило політичну ситуацію в державі. Російський уряд жорстко відреагував на повстання. Він обмежив у володінні землею та в політичних правах учасників заколоту. А як відомо, поляків на Волині жило чимало, більшість із них були землевласниками», - додала вона.
Листівка початку ХХ століття про повтсання
Листівка початку ХХ століття про повтсання

У зв’язку із тим, що вільних земель на території тодішньої Волинської губернії ставало більше, ціни на них були низькими. Натомість у Чехії, яка перебувала у складі Австро-Угорщини, земля була значно дорожчою.

Коли царський уряд проголосив репресії проти поляків, які брали участь у повстанні 1863 року, то люди, які сповідували католицизм, теж опинились під загрозою репресій. Тодішня російська влада шукала соціальну групу, яка могла бути протиставленою полякам-католикам. Знайшли чехів. Вже у 1860 роках почалася міграція чехів на Волинь. У той час у чехів був вдалий вислів: «За халупу на Батьківщині – земля на Волині».
Родина Гофманів. Одруження Франца Гофмана та Франтішки Голової. Теремно, 1870 рік. З родинного альбому
Родина Гофманів. Одруження Франца Гофмана та Франтішки Голової. Теремно, 1870 рік. З родинного альбому

«Чехія - католицька держава, більшість чехів-емігрантів називали себе «гуситами». Вони були послідовниками відомого чеського реформатора Яна Гуса. Чехи, які мігрували на Волинь, називали себе представниками «Гуситської братської церкви». Для царського російського уряду це була ідеальна етнічна група, яка могла протистояти полякам-католикам. Метою царату було повне витіснення поляків-католиків і насадження на українських територіях іншого слов’янського елементу, який міг бути керований російським урядом», - розповіла Світлана Шульга.

У Волинській губернії і по усій тодішній Україні чехи-переселенці мали неабиякі привілеї. 10 липня 1870 року Олександр ІІ підписав постанову Кабінету міністрів «О водворении чеховъ на Волыни», яка надавала чехам значні пільги у купівлі землі, їх звільняли від сплати податків, від обов’язкової служби у війську, надавали право на свободу віросповідання і створення чеських волостей. За словами Світлани Шульги, ця постанова і стала причиною посилення міграції чехів на Волинські землі.
Волинські чехи
Волинські чехи

«Перші чеські поселення з’явилися поблизу Глинська і під Квасиловом. На відміну від німців, чехи були заможніші і колективно купували землі. А німці певний час орендували, а лише згодом викупляли території. Поселялись чехи і в українських селах, у яких жили лише українці. Тому назва багатьох українських сіл містила слово «чеський»: Губин Чеський, Новостав Чеський, Гульча Чеська тощо. У 1897 році під час всеросійського перепису населення було зафіксовано, що на Волині проживає 55% від загальної чисельності чеського населення у Російській Імперії», - розповіла Шульга.
Родина Ковалкових. Позаду - брама Свято-Троїцького собору. Родинне фото 1920-х років
Родина Ковалкових. Позаду - брама Свято-Троїцького собору. Родинне фото 1920-х років

Волинські чехи засновували свої найбільші поселення біля залізничних та адміністративних центрів. А саме навколо Дубна, Рівного, Здолбунова, Гульча і навколо Луцька. Але в 90-х роках царському уряду стало зрозуміло, що чехів не вдається використати як противагу польському елементу, і вони були позбавленні усіх привілеїв.

ЧЕСЬКИЙ СЛІД В ІСТОРІЇ ЛУЦЬКА


Чехи жили не тільки у волинських селах, а й у самому Луцьку. А дехто з них навіть відіграв вагому роль в освітній та економічній галузях міста.

Ще в 1869 році на Волинь переселилася родина Земанів. Голова сім’ї Йозеф Земан був пивоваром, а його син Вацлав продовжив традиції. Через деякий час родина переселилася в Луцьк, де чоловік заснував пивоварний завод. Історія зберегла цікавий факт: коли Вацлав Земан з’явився в місті, то тут було дві броварні – одну з них він купив, щоб позбутися конкуренції, а інша – броварня Шнайдера – продовжувала діяти.
Родина Земанів
Родина Земанів

Пиво Земана ставало все більш популярним через свої смакові якості. Секрет виробництва – використання тільки високоякісних матеріалів. Зокрема – богемський та баварський сорти хмелю, які вирощували чехи у Боратині.

Проте в 1906 році завод чеха згорів. Припускають, що підпал міг організувати конкурент Шнайдер.
Пляшки пивовара Шнайдера до Першої світової війни
Пляшки пивовара Шнайдера до Першої світової війни

Це не стало причиною занепаду чеського пивоваріння в Луцьку. Край яровицьких полів Йозеф збудував новий завод і став виробляти там ще більше пива. Приміщенні це збереглося. На його фасаді – напис V.J.Z. 1908.
Новий завод Земана
Новий завод Земана
Новий завод Земана
Новий завод Земана
Будинок, де жила родина Земанів
Будинок, де жила родина Земанів

Пива Земана оцінювали на різних міжнародних виставках, його продавали навіть у великих містах імперії, також продавали його у Франції.
Етикетки земанівського пива
Етикетки земанівського пива

Відзначився Вацлав Земан для Луцька й іншими справами. Під час Першої світової війни він був членом сформованого австрійцями магістрату. Цей орган був своєрідним посередником між окупаційною владою і місцевим населенням. Крім того, Вацлав Йозефович був членом Товариства християнської благочинності, яке займалося благодійністю та організацією освіти під час окупації.

На перетині нинішніх вулиць Кафедральної та Драгоманова знаходиться один із корпусів Медичного коледжу. Як пише краєзнавець Вальдемар Пясецький, колись ця будівля належала чеській родині Прайзлерів.

За описами краєзнавця, будівлю звели наприкінці ХІХ століття. Чех Володимир Прайзлер придбав його і зробив тут «Чеський клуб та ресторан». Потім зробив прибудови і влаштував Заїжджий двір.
Будинок Прайзлерів
Будинок Прайзлерів

У міжвоєнний період головна пристань луцьких човнів розташовувалась обабіч нинішньої вулиці Ковельської – на старому руслі річки Стир. Поряд із пристанню були судноремонтні майстерні чеха Юзефа Шпачека. Коли прийшла радянська влада, майстерні Шпачека відібрали, доля ж самого чеха невідома.
Пристань і майстерні Шпачека
Пристань і майстерні Шпачека

Завдяки ще одному чеху в Луцьку постав публічний сад, який потім перетворився на міський парк. Коли на початку ХХ століття переносили ярмарки з Парадного майдану, то однією із пропозицій благоустрою території було влаштування саду. Це мало покращити не тільки вигляд тодішнього майдану, а й його санітарний стан, оскільки поряд із влаштування саду планувалося замостити велику частину майдану бруківкою.

Як пише краєзнавець Вальдемар Пясецький, у 1907 році була створена комісія, яка розглядала проекти для будівництва саду. Фінальний проект включав пропозиції двох фахівців: київського ландшафтного пейзажиста Рудольфа Троцке та садівника Всеволода Влка із Боратина Чеського. Через рік взялися до будівництва саду.
Публічний сад на місці нинішнього драмтеатру в центрі Луцька
Публічний сад на місці нинішнього драмтеатру в центрі Луцька

В центрі Луцька стоїть будівля, яка перед самою Другою світовою війною належала чеху Себастьяну Подовжику. Це була комерційна будівля, яку власник здавав в оренду. Після війни її перебудували, додавши радянського декору. Тут був готель.
Святкова хода вулицею Ягеллонською (Лесі Українки) на День Незалежності Польщі 11 листопада 1937 року. Будинок Себастьяна Подовжика позначений стрілочкою
Святкова хода вулицею Ягеллонською (Лесі Українки) на День Незалежності Польщі 11 листопада 1937 року. Будинок Себастьяна Подовжика позначений стрілочкою

Як розповіла дослідниця чеського життя на Волині Світлана Шульга, у 20-30 роках ХХ століття спостерігається особливий розвиток чеської общини у Волинському воєводстві. Громада чехів розростається і починає свою активну громадську, культурну та освітню діяльність. У 1923 році виникає культурно-освітнє товариство «Чеська матіце шкільна», яке засновувало приватні школи і фінансувалось за рахунок чеського уряду, польської держави та місцевої чеської громади.
Будівля Чеської шкільної матіци
Будівля Чеської шкільної матіци
Учні школи
Учні школи

«Оскільки у Луцьку не було середніх чеських шкіл, то постала проблема заснувати такий освітній заклад. І Луцька чеська середня школа була заснована у 1929 році. Приміщення і земля були придбані за рахунок чеської громади, але значний внесок у придбання школи зробив відомий місцевий пивовар Вацлав Земан. Приміщення школи збереглося і до наших днів і саме там зараз збирається наша громадська організація «Волинська матіце». Колись при цій школі існувала театральна аматорська студія, а також вокальна група. Хор і нині існує, він виконує як чеськомовоні так і україномовні композиції» , - мовила науковець.

За її словами, чимало документів, які свідчать про місце розташування чеських будинків у Луцьку, зникли. Збережені відомості – далеко не єдині чеські сліди в Луцьку. Жінка розповіла, що в районі Київського майдану можна віднайти ще старі чеські будинки, поряд з якими колись були майстерні відомого луцького слюсаря Йозефа Прокупека.

Після війни більшість підприємств чехів на Волині націоналізували. Судноремонтні майстерні Шпачека, пивзавод Земана відійшли до радянської влади. Саму ж родину Земанів репресували, правда, потім реабілітували.

ЧЕСЬКИЙ УРЯД ПІДТРИМУЄ ВОЛИНСЬКИХ ЧЕХІВ

За словами Світлани Шульги, сьогодні на Волині залишилося дуже мало етнічних чехів, які входять до Волинського обласного чеського товариства і вивчають культуру та мову.

Голова Волинського обласного товариства чехів «Матіце Волинська» Світлана Кратофіл розповіла, що створення чеського товариства у Луцьку розпочиналося приблизно у 90-их роках із трьох чоловіків. Спочатку товариство було чесько-словацьким, а потім тільки чеським, до якого могли входити некорінні чехи. Нині чисельність членів чеського товариства приблизна – 80 людей. Ця цифра коливається, адже інколи українці, які мають чеське коріння, виїжджають у Чеську Республіку.

«Наше товариство переживало свій розквіт і занепад. Але ми і надалі існуємо і приємно те, що до нас приходять люди, які не мають ніякого стосунку до Чехії, але цікавляться культурою і традицією цієї країни. Люди цікавляться вивченням мови, розучують і співають чеські пісні», - розповіла Кратофіл.

Волинське обласне товариство чехів підтримує тісні стосунки також із іншими чеськими організаціями по всій Україні. Волинське товариство входить до складу загальноукраїнського чеського товариства – «Чеська рада», яке знаходиться у Києві. Кожного року чеські громади зі всієї України з’їждаються на етнофестифаль «Чеський плес», який відбувається у різних містах країни.

За словами Світлани Шульги, уряд Чеської республіки не залишається осторонь і всіляко допомагає чеським товариствам у різних країнах світу.

«Наше товариство, а також ті, що є в Україні, отримують фінансову допомогу від консульства Чехії і від Міністерства зовнішньої політики. Звичайно, вона не є такою великою, але все ж вона нам необхідна. Проведення конференцій, фестивалів теж не обходиться без підтримки чеської сторони. Також у нашому товаристві кожен член сплачує символічні внески, за які ми утримуємо керівника нашого хору «Чеська піснечка з Волині»», - мовила Шульга.

Правда, підтримка з-за кордону не дозволяє легше отримати візи. Члени громади не мають суттєвих пільг в отриманні шенгенських, або національних чеських віз. У товаристві є люди, котрі мають чеське коріння, і люди, які його не мають. Ті і інші можуть розраховувати на те, що у консульстві їм швидше зроблять візи, але не більше.

«Ми їздимо у Чехію на так звані «краянські» фестивалі, куди з’їжджаються усі етнічні чехи світу. Наші члени товариства їздять також на безкоштовні мовні курси у місто Добрушка і в Прагу. Нащадки чехів, які можуть підтвердити своє коріння, мають змогу безкоштовно навчатись у чеських університетах, але при цьому вони мають добре знати чеську мову. Освіта там на високому рівні, але більшість молодих людей обирає середню освіту. У них престижніше мати робітничу професію, аніж закінчувати вищий навчальний заклад», - мовила член товариства.

Світлана Кратофіл зазначила, що у товаристві нині існує два напрямки роботи – фольклорний хор і викладання чеської мови.

«Уряд Чехії забезпечує товариство навчальною літературою, завдяки якій навчають українців чеській мові. Окрім фінансової підтримки, чеська влада організовує для наших дітей табори відпочинку в Чехії. За власний кошт батьки дітей оформлюють усі документи на виїзд. Ніяких пільг для членів чеського товариства в оформленні віз не існує. Хіба що ті люди, які мають підтверджене чеське походження, сплачують меншу суму коштів за візу», - розповіла вона.

«Чеська влада набагато доступніша, як українська. Якщо я відправлю лист чеському чиновнику, то впродовж лічених днів мені обов’язково прийде відповідь. Проводячи різні фестивалі, конкурси, конференції чехи завжди присилають нам запрошення на участь у таких заходах. У більшості випадків сторона, яка нас приймає, оплачує усі витрати. Влада Чеської республіки розуміє, що ми є продовжувачами їхньої національної культури за кордоном», - зазначила очільниця товариства.

Не забувають волинські чехи і про національні та релігійні свята. Зокрема, 28 жовтня відзначають День Незалежності, або ж День Республіки, 6 липня - День Яна Гуса, 11 жовтня вшановується Святий Вацлав, який вважається заступником і небесним оборонцем Чехії, а Різдво і Великдень вони святкують так, як і весь католицький світ.

«У нашому товаристві є люди різних конфесій і віросповідання. Але зазвичай на Різдво усі члени громади збираються за святковим столом, обмінюються привітаннями і співають пісні. Цього року наша вокальна група мала взяти участь у фестивалі колядок, який мав проводитись у костелі святих Петра і Павла в Луцьку, але організатори вирішили віддати кошти, які заплановані були для проведення фестивалю, на потреби учасникам АТО. Наша вокальна група під час різдвяних свят ходила по домівках наших найстарших членів товариства, дарувала їм подаруночки і співала колядки», - розповіла Шульга.

VEPŘO KNEDLO ZELO: ЧЕСЬКІ КУЛІНАРНІ ТРАДИЦІЇ НА ВОЛИНІ

Чехія славиться не вибагливою, але ситною їжею. Волинські чехи особливо на свята готують національні страви і пригощають ними членів свого товариства. Світлана Шульга розповіла, що однією із найпопулярніших національних страв серед туристів є кнедлики - невеликі кульки з тіста, картоплі чи сиру. Їх вважають ідеальним доповненням до різних страв.

Попри те, що Чехія є однією із країн, яка славиться своїм пивоварінням, для волинських чехів на першому місці серед культових національних напоїв є Becherovka. Міцний лікер, який настоюється на травах, у свій час почав виготовляти фармацевт із Карлових Вар Йозеф Бехер.

Спочатку, цей лікер виготовляли як шлункові ліки, а його рецепт був засекречений аж до середини XX століття. Незважаючи на те, що у наш час Becherovka асоціюється лише з алкогольним напоєм, лікарі все ж радять вживати його у лікувальних цілях, коли порушується робота органів травлення.

Чехи не люблять вживати Бехеровку. Це українці, які перебувають у Чехії, полюбляють смакувати цей напій. За словами жінки, чехи п’ють або пиво, або нічого не вживають.

«Чехи так само, як і українці, полюбляють в домашніх умовах виготовляти алкогольні напої. Сливовиця – це самогонка зі слив, яку «женуть» переважно у селах Чехії. Цей напій розповсюджений у всіх балканських країнах, а також у Словаччині. Справжні гурмани в готуванні напою використовують сливи спеціальних сортів, причому плоди не зривають із гілок, а стрясають. Адже так з дерева впадуть тільки найспіліші з них. Міцність цього напою досягає 45%. Вино у чехів не таке, як у нас, воно в них дійсно сухе. У них немає таких класифікацій вин як напівсухе, напівсолодке, десертне, тощо. Але наші знайомі чехи, коли куштують наші українські вина, то смак їм подобається. Також вони полюбляють вітчизняне шампанське», - зазначила Кратофіл.

Голова Волинського обласного товариства чехів «Матіце Волинська» Світлана Кратофіл зізнається, що приїжджаючи у Чехію, їхня громада пропагує і українську культуру і традиції. Чехи з цікавістю слухають українські тематичні лекції і цікавляться нашою кухнею. Жінка розповідає, що чеська кухня є смачною, але дуже калорійною. Однією із найвідоміших страв у Чехії є пироги бухти із різним начинням.
Vepřo knedlo zelo
Vepřo knedlo zelo

«Чехи дуже полюбляють смажені сири. Традиційно для смаження використовують м'які сири - чеський «гермелін». Такий смажений сир може бути не тільки прекрасною закускою , але й смачним, поживним сніданком. Цю страву можна поєднувати з будь-якими овочами та рибою. Також культовою стравою для чехів є Vepřo knedlo zelo – запечена свинина з кнедликами і капустою. Люблять чехи також і куштувати випічку, зокрема «трдельнік», який часто можна купити на вулиці, а також «моравський фаргал». Рибу чехи рідко вживають, лише на різдвяні свята і лише карпа», - зазначила жінка.

* * *

Попри малу чисельність волинські чехи намагаються жити згуртовано і плекати рідні традиції. Бо таку мають долю: крім великої Чехії, мають і люблять свою малу історичну Батьківщину - Волинь.

Антон СТАМБУЛЬСЬКИЙ, Олександр КОТИС (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 9
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Цікаво і змістовно.
Боже, вбережи українців від реституції )
Західна Україні одразу стане польською, єврейською, чеською, автрійською, німецькою...)))
Відповісти
Даремно потішаєте себе таким дієсловом як реституції, бо в міжнародній юридичній площині є ще таке визначення як окупації,репресії,геноциди в різних його проявах духовного і фізичного ....
Справедливості ради варто зазначити визначну роль у розвитку місцевої промисловості,землегосподарстві і т.п. таких нацменшин що посилялися на Волині,як чехи,німці,вірмени...чого не скажеш про паразитуючу касту нацменшин: корисливих жидів-спекулянтів,пануючих тут супостатів ляхів і звісно білих та красних кацапів)
Відповісти
Авторе, щиро дякую за статтю. Дуже змістовно і цікаво. Чесно кажучи про будинок родини Земанів не зав, хоч і пив пиво у барі біля нього і бував у самому будинку, коли там містилась майстерня по ремонту взуття.
Відповісти
Коли царський уряд остаточно придушив польське повстання. Його прихильників, серед яких чимало шляхтичів, було виселено, а маєтки конфісковано. Олександр II заборонив полякам купувати землі на Волині, де вільної землі було вдосталь. Ціни на неї привабили німців і чехів. Гектар лісу можна було придбати за віз зерна! І чехи та німці — вправні господарі, які володіли тогочасними європейськими передовими технологіями та культурою землеробства, — масово рушили на Волинь.

Волинські чехи сприяли розвитку сільського господарства, різноманітних ремесел у нашому краї. Ще й нині у пам’яті місцевих волинян зберігається хороша пам’ять про господарних, підприємливих чехів, досвід яких у веденні сільського господарства, тваринництва переймали.
Високих результатів та успіхів чехи досягали не підступністю чи обманом, а завдяки працьовитості, підприємливості, інтелігентності,що викликало серед етнічного українського населення повагу та позитивне відношення до цієї нацменшини,чого не скажеш про відношення до жидів,ляхів та кацапів) Видно були на це небезпідставні причини )))
Чекаємо від автора серію на історичну тему національної більшості Волині -УКРАЇНЦІВ!
“Від поневолення українців до жидо + більшовицько +кремінально+олігархічного клану Української держави!” )))
Відповісти
"...При расставании он доверительно сказал Швейку: - Если попадете, солдатик, к русским в плен, кланяйтесь от меня пивовару Земану в Здолбунове. Вот вам моя фамилия." Я.Гашек "Пригоди бравого вояка Швейка"...чи не той самий це Земан, що в Луцьку
Відповісти
В 30-х роках наїхали польські окупанти осадники позакривали тисячу українських шкіл і почали полонізацію усіх установ. Забрали найкращі землі а чим це закінчилося 1943 році це вони люблять згадувати а ось що вони витворяли як окупанти в 1930 вони не згадують як німі і глухі.
Відповісти
Тільки поляки страдають комплексом кресів і не знають що вони були окупантами як німці і росіяни.
Відповісти
Мій дідусь родом з с.Комарівка Бродівського району,Львівськоіі області,там було чеське поселення.Бабуся розповідала,що дідуся тато був дуже добрий господар і на землі і коні розводив,все в них було,працювали тяжко.Дідусь воював і за чеську армію,а потім і за радянську,був в полоні,в концлагері,з якого йому допомогли втікти чеські інженери.так і вернувся на Комарівку і одружився з бабусею.Діусь гарно грав на гармоніі та вмів співати,йому пропонували залишитись в військовому оркестрі чеському,але дідусь вибрав рідну домівку.така доля,дідусь прожив до старості і помер у віці 83р.я його внучка і досі згадую мелодіі гармоніі і молитви та колядки,які він виконував.
Відповісти
Дуже вдячний авторам за таку копітку чудову працю.Мій дід Володимир Шустер переїхав з луцька до Києва на початку 1900-хПрацював на заводі Гретера і Криванека ковалем.
Дідусь з боку матері приїхав з Чехії під час Першої світової, оселився в Крошні під Житомиром, там оженився і перебрався в Київ теж на цей завод. Про все це в моєму "Огляді" в блозі "Жизнь в Киеве". З повагою.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час