вхід реєстрація

Чи загублять нас дурні і дороги?

Чи загублять нас  дурні  і дороги?
«Закопування грошей або дорога в нікуди», - таку банальну фразу зронив 26 лютого в телеефір про будівництво лісової дороги, яке нині ведеться в одному з лісових кварталів ДП «Маневицький держлісгосп», волинський природозахисник Михайло Химин.

Куди веде дорога, дізнавались журналісти ТРК «Аверс». Щоправда, дізнавались не вельми професійно. Автор цих рядків теж дізнавався і переконався, що дорогу, як виявляється, не будують до новозбудованої собачої будки.

Насамперед скажу, що лісовий квартал, крізь який будується дорога - це три тисячі гектарів лісових угідь без жодної дороги з твердою «одежею». Для порівняння читачу: довжина лісових доріг в Україні на тисячу гектарів лісу ледве сягає 1,5 кілометра. В країнах ЄС ця цифра сягає 10 кілометрів, у Фінляндії – 90!

Дорога не проходитиме через заповідну зону (Черемський заповідник), а сягне лише до його шлагбаума. Обабіч майбутнього об’єкту – болото, ягідники, грибні місця, тому місцева громада, яка лобіювала його будівництво, ходила з «чолобитною» до місцевих чиновників впродовж десятка років. Не менш важливим залишається той фактор, що питомий вихід деревини і загальний обсяг заготівлі перебувають в прямій залежності від того, як розвинута лісова інфраструктура.

Лісові дороги – одна з основних проблем лісової галузі Західного Полісся. Їх нестача призводить до критичної залежності лісозаготівель від кліматичних умов, до недостатнього обсягу лісовідновлення і великому ризику поширення лісових пожеж. А ось - висновки спеціалістів лісової галузі і керівників району.

Василь Коніщук, доктор біологічних наук, завідувач відділом Інституту агроекології і природокористування НААН. Вчений, дитинство і юність якого пройшли в селі Замостя Маневицького району, в кількох кілометрах від Черемського заповідника:

- Лісова дорога, яка сьогодні будується, вкрай необхідна. Заповідник - це унікальна наукова база для багатьох вчених не лише України і Європи, а й інших континентів світу, з вивчення рідкісних видів флори і фауни, це зона наукових досліджень місцевих біологів.

Я рекомендував Черемське болото під егіду Рамсарської конвенції про водно-болотні угіддя. Природно-заповідний об’єкт відвідують зарубіжні гості, туристи, тут ведеться просвітницька і патріотична робота з молодим поколінням. Тим паче, що сьогодні вчені-біологи і екологи виступають проти абсолютної заповідності, проти перетворення природних заповідних зон (ПЗФ) в «саркофаги» природи.

Тому люди зі здоровим глуздом навряд чи будуть заперечувати необхідність такого будівництва.

Володимир Радіон, директор ДП «Маневицьке лісове господарство», заслужений лісівник України:

- По великому рахунку, високий ступінь ефективності лісового господарства Фінляндії заснований на ефективному ланцюжку логістики, транспортуванні лісової продукції і доступу до неї. Відповідна і достатньо густа мережа лісових доріг відіграє чи не найголовнішу роль на початку цього ланцюжка.

Інвестиції в будівництво лісових доріг спрямовані на підвищення ефективності охорони лісового фонду і використання лісових ресурсів. Наявність достатньої дорожньої мережі в лісовому фонді сприяє стовідсотковому засвоєнню розрахункової лісосіки, своєчасному веденню лісовідновлювальних робіт, налаштовуванню необхідного догляду за лісом, забезпеченню ефективної боротьби з лісовими пожежами, сприянню більш повному залученню в господарський оборот побічної продукції лісу.

З точки зору «непосвячених» в проблему: потрібна дорога для освоєння лісових ресурсів - виділяй засоби, будуй і користуйся. Однак в реальності усе не так просто. Будівництво об’єкта з гордою назвою «лісова дорога» передбачає наявність проекту, вирішення земельних питань, контроль за усіма етапами будівельних робіт і багато інших моментів, відомих професійним будівельникам.

Теоретично і практично після будівництва дорога повинна бути поставлена на баланс замовника, а на її утримання необхідно регулярно виділяти кошти. Наше підприємство ці клопоти бере на себе.

Голова Маневицької районної адміністрації Андрій Линдюк:

- В абсолютній більшості випадків лісогосподарські дороги є одночасно дорогами загального користування, які пов’язують сільські населені пункти і, відповідно, відіграють важливу роль у відродженні села. Крім головного призначення – перевезення деревини, по цих дорогах перевозяться й інші вантажі, пов’язані з лісовідновленням, доглядом за лісовими культурами, охороною лісу, заготівлею насіння, грибів, ягід, насіння.

Є кошторис на 642 тис. грн, є проект, виготовлений Волинським ВКП ДП «Укрдіпродор», є погодження з ДП «Укрдержліспроект». ДП «Маневицьке лісове господарство» будує об’єкт за рахунок власних прибутків. Що ще треба і кому це заважає?

Я особисто і від імені громади району дякую Володимиру Радіону за розуміння людей, за патріотизм і любов до рідного краю. При цьому хотілось би нагадати вченому-орнітологу (як він себе вважає) Михайлу Химину, що вже в Середньовіччі лісовими дорогами були пронизані зарослі пробкового дуба нинішньої Португалії, а ще раніше - ліси і болота Римської імперії.

Лісові дороги будувалися завжди, і хибна думка цього вченого, який займається проблемами міграції і кохання диких птахів, ніколи не буде думкою в останній інстанції.

Голова Маневицької районної ради, депутат Анатолій Мельник:

- На території урочища «Кухів Груд», де будується дорога, знаходиться Меморіал партизанської слави – те, чим пишаються маневичани. Меморіал і Черемський заповідник відвідали делегації Франції, Ізраїлю, Польщі, Америки, інших країн світу. Нарешті, завдяки Володимиру Радіону, вишукана можливість будівництва дороги з облаштуванням обабіч неї рекреаційних пунктів. А щодо висновків Михайла Химина, то зауважу: Гоголь зі своєю фразою про дурнів і дороги завжди актуальний, щоправда, в нашому випадку нас швидше загублять не дороги, а дурні.

Думки, як бачить читач, нестандартні і аргументовані.

Я окремо зупинюсь на твердженні авторки сюжету, журналістки ТРК «Аверс», що нібито дорога будується до приватних мисливських угідь (цитую): «Доріжка-то веде не зовсім до заповідника… Тут інші інтереси. Свої володіння у Карасинському і Новочеревищенському лісництвах має ТзОВ «ВУЛФ-К». Причетна до цієї фірми родина екс-посадовця Богдана Колісника… З офіційних документів багатьом відомо, що директором того самого підприємства «ВУЛФ-К» є Зіновій Колісник – син того самого Богдана Колісника…».

Вдивляюсь в телесюжет далі. Як виявляється, і партизанів на Волині не було. Не було Антона Бринського. Ніколи не існувало загону «Переможці», не було 120 великих боїв, в процесі яких було ліквідовано до двох тисяч солдатів і офіцерів гітлерівської армії, в тому числі 11 генералів і вищих державних чиновників Третього рейху, зірваний 81 ешелон з живою силою противника і військовою технікою. Просто, там базувалися… загони НКВС під командуванням Дмитра Медвєдєва.

Як переконливо і сміливо, лише однією фразою журналістка закреслює чималий період воєнної історії рідного краю!

Що тут скажеш? Колісники взяли в концесію згадані мисливські угіддя, що дозволено законом. Більше того, держава з порожньою казною не може утримувати мільйони гектарів мисливських угідь. Якщо умови договору не будуть виконуватись, його можна достроково розірвати.

Однак, гадаю, що про натягнуті (м’яко кажучи), трохи гірші, як в кота з собакою, стосунки Колісників і нинішнього керівника ДП «Маневицький держлісгосп» Володимира Радіона стільки написано і сказано, що про них не знає лише лінивий, глухий та сліпий. Тобто, «симпатії сторін» ніяким чином не могли і не можуть сприяти такій дорогій послузі родині Колісників, як будівництво недешевого об’єкту, та й ще за державні кошти.

До речі, як повідомив автору цих рядків сам Володимир Радіон, коли розпочалось будівництво дороги, Зіновій Колісник йому телефонував і вимагав… припинити і анулювати будівництво.

І справді, звірі люблять тишу, тому стверджувати про те, що в мисливські угіддя потрібна дорога, щонайменше, не професійно.

Шкода, що журналістці, авторці згаданого телесюжету, такі банальні мисливські тонкощі не відомі.

Хотілось би, аби вчений-орнітолог, кандидат якихось наук Михайло Химин, який «дистанційно» займає посаду заступника директора національного заповідника «Прип’ять – Стохід», не ліз не в свої справи зі своїми «аргументами» про те, що дорогу будують «в нікуди», що там «закопують мільйони грошей», не розкидався наліво і направо своїми вкрай непрофесійними висновками.

А молоду і милу журналістку ТРК «Аверс» хотілось би по-батьківськи застерегти від авантюрних сюжетів і енергійного педалювання делікатних тем – від лісових доріг до партизанів і енкаведистів.

Деякі журналісти в своїх устремліннях на шляху до власної популярності і популярності свого роботодавця намагаються показати побачене і почуте через призму власних бажань і переконань, власного інтелекту, власного журналістського досвіду, чи, швидше, його відсутності. Так кується журналістський «світогляд», так створюється «громадська думка». Чи не заважають вони власній кар’єрі, чи не тому перед нашим братом-журналістом нерідко закривають п’ятірнею телекамеру і бояться, як чорт ладану, спілкування на диктофон? Запитання не риторичне.

Петро Чечелюк
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 9
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Почавши читати цю статью,зразу зрозумiв , хто автор цих рядкiв, i не помилився - знову пан чичилюк вiдбiлюэ нашого дорогого, разумного, заслуженного лiсовода - нашого шефа Радiона ВО, доречi хочу нагадати автору статтi - що за вкраденi грошi в коллективу, ви пене чичелюк борець за справедливiсть i написали таку гарну, i вельми пiзнвальну статью. Але, на привеликий жаль а нi ви а нi ваш спонсор не пишете , що дана дорога не маэ жодного економiчного чи соцiальноi потреби в будiвництвi данного обэкта - зауважте " ЖОДНОI", окрiм однiэi потреби- це- хоч якось насолити колiснику меншому, який маэ по одну сторону мисливськi угiддя. Ще недавно наш " заслуженный" вихвалявся, що вiдомстить зеню будiвництвом дороги, за всi обiди, який той йому завдав будучи директором. Автор пише, що громада зверталась до " заслуженного" з прозьбою збодувати дорогу - це неправда, нiхто нiдокого не звертався,а зрештою, лiсгосп не може будувати до кожного куща чорницi лiсову дорогу, закопуючи при цьому мiлiони.
Відповісти
З великими потугами передивився ваш "текст". Вдалось без перекладача. Нагадую вам, що пишу виключно для людей зі здоровим глуздом. У вас його помітно бракує. Раджу перечитати статтю,яку ви не читали. Зверніть увагу,як працює Європа. А ви звикли бродити в личаках (постолах) по лісових болотах. Звичка - друга натура. А ще пригадайте, яку зарплату ви отримували при Зіновію Коліснику і що б залишилось від підприємства, якби він працював до сьогоднішнього дня. Якщо не пригадаєте, я вам допоможу. Я звик до ваших нерозумних постів, як звикають до осінньої мряки. Ви ніколи нічого розумного не сказали.
Відповісти
Як би менi платили стiльки скiльки вам, то я би не тiльки волав на всiх сайтах i вихвалявся найбiльших злодiiв, але ше i морди бив за такi грошi. А ви згадайте як ви ще вчора готовi були залiсти без мила колiсникам в ....i як ви ще вчора вихваляти того кого сьогоднi лиэте брудом. Менi така поведiнка нагадуэ дишеву дiвку.
Відповісти
Химин-фанат своєї справи.А хто такий Чечелюк-проплачений словоблуд!То він хвалив і захищав Колісника,зараз піарить Радіона,хто наступний.Напевно це ціна питання.
Відповісти
Читаєш от мега круту статтю і розумієш, що автор аж зализав лісникам. В телесюжеті все чітко сказано, що, як і чому. Претензії до журналістки Аверса як мінімум необгрунтовані. Вона зробила не один викривальний матеріал та розслідування. Особливо про оборудки лісівників.На місці автора повчився би в неї, а не хизувався б своїм псевдодосвідом. Сидіти в газеті і списувати новини раз на тиждень - і дурень зможе. Врешті, де ваша журналістська етика? Гидко від таких продажних шкур.
Відповісти
Пане Петре, за що вам платять? Сюжет вийшов хто зна коли, а ви лише зараз прокинулись... Не той вже Чечелюк, але гроші гребе за джинсу конкретні. Диву даєшся, як за таку х...ню він по 10 000 здирає...
Відповісти
Будь-яка лісова дорога - це є розкрадання лісу та народних грошей.
Відповісти
Химин нафанитив, як кіт на глині.
Відповісти
Лісові дороги це добре .вони потрібні як для лісгоспів так і для місцевого населення .Одна біда для лісу коли є добра дорога то чомусь у лісгоспах склалась традиція прискорювати темпи заготівлі тобто ліс який міг би ще дати для місцевого населення врожай ягід та грибів зрізують на початку року хоч раніше головне користування проводилось по квартально .І чомусь ніхто не слідкує за цим перевиконанням заготівлі певно літом знову будуть палити щоб протягти рік без вимушених неоплачуваних відпусток.....
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час