вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Луцькі патрульні: Олексій Дмитрієв

Луцькі патрульні: Олексій Дмитрієв
Ми розпочинаємо рубрику про хлопців та дівчат, які ось уже рік патрулюють вулиці міста та бережуть безпеку лучан.

За час роботи патрульної поліції у луцьку цим молодим та завзятим поліцейським довелося розборонити десятки бійок та сотні сімейних кофліктів, оштрафувати сотні нетверезих водіїв та втихомирити безліч порушників. У нашій рубриці ми краще знайомитимемо вас із тими, завдяки кому Луцьк і вдень і вночі може почуватися спокійно.

Героєм нашої рубрики сьогодні став інспектор патрульної служби із другої роти батальйону патрульної поліції Луцька Олексій Дмитрієв.

***
Революція Гідності - це на моїй пам’яті вже третя революція. Одну я пам’ятаю зовсім маленьким, коли Леніна розбивали, у другій же я брав участь. Але після Помаранчевої революції наше суспільство переклало відповідальність на політиків і люди знову взялися займатися виключно своїми справами. Без контролю, входження громади у владу люди знову стали пасивними і повернулися до буденного життя.

Та після третьої Революції нам вже треба виправляти помилки. Щось робити у цій країні – обов’язок кожного громадянина. Так, звісно, можна заховатися у свою мушлю, моя робота в поліції – це спроба взяти на себе відповідальність за майбутнє своєї держави.

***

Мій вибір роботи рідні і знайомі підтримали. Хіба що батьки були проти, бо хвилювалися. Іноді з боку друзів проскакували жарти про «ментів», але навколо мене люди, які мене розуміють.

У перший місяць роботи пригадую випадок, коли зустрів знайомого, поки ми чатували на дві машини. Ми поспілкувалися і він зібрався їхати - пішов до однієї з машин, на яку ми чекали. Я підійшов і запропонував поспілкуватися зі мною, як з поліцейським. Він поставився до цього з розумінням, у нас не було конфлікту. Ще не було жодного разу, коли я зустрічав знайомих і вони намагалися це знайомство використати. Я своїх одразу ж попередив – якщо вас зустріну, то будете мати штраф, бо ви знаючи, що я працюю в поліції, порушуєте. Таким чином ви не поважаєте мене та оточуючих.

***

До графіку роботи я звик швидко. Проблема у тому, що моє оточення має інший графік. У п’ятницю-суботу всі гуляють, а я на роботі. У понеділок у мене буде вихідний, я всім дзвонитиму і кликатиму гуляти. А друзі вибачатимуться та пояснюватимуть, що тепер їм треба на роботу.

***
Ця робота – це щось зовсім нове для мене. Я 10 років відпрацював інженером, і на будівництві. Я перш за все поважаю особистий простір, як власний, так і інших людей. Тут же моя робота полягає у тому, що я вторгаюся у чужий простір. Мені це дуже незвично і доводиться себе переналаштовувати.

***
У мене немає відчуття зради. Є нюанси, які просто дратують, але не може бути так, що у нас 75 років Радянський союз привчав людей до одного, 25 років Незалежності до іншого, а тут за 1 рік – бац! і все змінилося. Можна було б зробити все ефективніше, але, цитуючи одного з наших президентів – «маємо те, що маємо».

***
Насправді, я не побачив нічого особливо нового за час роботи в патрульній. Деякі люди замикаються у своєму маленькому всесвіті, а я завжди контактував із різними верствами населення, у мене багато друзів із різних субкультур. Тому пропрацювавши місяць у мене не було реакції типу «що ж відбувається у цьому місті?». Я був готовий до того, з чим зіткнувся, бо після Революції ми з Автомайданом тривалий час патрулювали місто.

***
Мене трохи дивує, як просувається реформа. Якщо копнути глибше, то одна з основних проблем у державі - бюрократія. Щоб отримати папірець, треба спочатку взяти два папірці, а щоб отримати їх треба в повню оросити перехрестя кров’ю кролика чи провести ще якийсь хитромудрий ритуал. Цю бюрократію треба забирати. У поліції її просто тьма: хочеш щось зробити - пиши папірець, не хочеш робити - пиши, щось не подобається - знову пиши. На цій роботі я витрачаю більше паперу ніж тоді, коли я працював інженером.

***
Наш слоган – «моя нова поліція», тому варто все будувати з нуля. У нас була міліція, створили патрульну поліцію, а тоді почали їх «схрещувати». Я вважаю, що треба було спочатку зробити нову поліцію, а тоді фахівців із старої поліції інтегрувати в цю нову систему. В нас навпаки - намагаються патрульну «впихнути» у стару систему з бюрократією і старими проблемами. Якщо їх не усунути, то за 5-ть чи 10-ть років ми знову матимемо ту саму міліцію.

***
Мені заважає якісно працювати недосконалість нашого законодавства. Вже півтора року, як працює нова поліція, а ще й досі не контролюється швидкість на дорогах. У нас були тижневики по роботі з порушеннями ПДР, але у такому випадку ми боремося із наслідками.

Мабуть, ні для кого не є таємницею, що за певні матеріальні цінності можна отримати водійське посвідчення. Деякі люди не «заморочуються», щоб дійсно навчитися, особливо коли дата отримання посвідчення та День народження співпадають. Але це одна з причин, з цим треба боротися.

***
Три основні причини порушень ПДР – куплені права, перевищення швидкості та стан сп’яніння у водіїв. Видачу посвідчень водіям недостатньо контролюють. Швидкість не контролюють. Щоб виявити п’яного водія також мають бути підстави зупинки.

От, наприклад, о 5–ій ранку від нічного закладу від’їжджає автомобіль і помітно, що сідає у нього «весела» компанія. Нам доводиться їхати і чекати, поки водій не увімкне поворот, чи хтось не повідомить, що водій, можливо, нетверезий. Ці причини для зупинки трохи обмежують. Раніше на дорогах стояли ДАІшники, які могли зупинити будь-який автомобіль. Зараз же перше питання після зупинки про її причину.

***
Коли мене питають, чи люблять нас люди та чи раді бачити поліцейських, коли ми приїжджаємо на виклики, я думаю так: хтось не любить поліцію, хтось медиків не долюблює, а от МНС-ків майже всі люблять і поважають. Але весь нюанс в тому, що ніхто не буде радий бачити пожежну машину біля свого під'їзду, коли повернеться додому.

***
У роботі подобається те, що можна іти додому і знати, що день пройшов не дарма. Є внутрішня сатисфакція від того, що робиш правильну справу.

***

Я постійно прошу людей думати про наслідки своїх дій. І зараз прошу: намагайтеся цінувати життя - і своє, і оточуючих.

Текст Василина БОРУЦЬКА
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію