Справу починає і закінчує прокуратура

Про необхідність реформування прокуратури в Україні говорять давно, із захватом, але безрезультатно – якою вона була, такою вона і лишається. Тобто органом часів Сталіна.

Конституція України про прокуратуру каже таке: Ст. 121. «Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються:

1) підтримання державного обвинувачення в суді;
2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян;
5) нагляд за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами».

Гарні слова, але коли берешся порівнювати Конституцію з реальністю, то переконуєшся, в тому, що Конституція – це книжка, а прокуратура – це життя. А той, хто живе, не завжди читає книжки, особливо такі складні і товсті, як Конституція, бо з дій нашої сучасної прокуратури переконуєшся, що вона ст. 121 далі першого пункту не читає. Отже пункт, про те, що їй належить захищати права і свободи людини і громадянина, і так далі – нічогісінько не знає.

Розглянемо це на прикладі Камінь-Каширської прокуратури.

29 квітня 2014 року я подала звернення на СБУ, МВС і Генерального прокурора про корупційні схеми, через які державні чиновники і їх вірні помічники – правоохоронці (прокуратура є правоохоронним органом), грабували і знищували, і продовжують це робити нині, середній та малий бізнес. Згадані київські високі установи переправили моє звернення в Генеральну прокуратуру, а вона – у Волинську. І тут розпочався природній процес – справу почали «зажовувати». І долучився до цього унікального процесу нині діючий Камінь-Каширський прокурор Веніславський С.

Спочатку його підлеглий Півнюк прочитав всі документи. Потім викликав мене на допит. Допитав, але не про те і не з приводу того, про що йшлося в зверненні. А в зверненні йшлося про те, як виловити всіх причетних до «державного» рекету. Потім він написав мені відповідь, яку долучено до відповіді обласної прокуратури, яка повинна дати звіт про виконання завдання Генеральній. Але дивні наші справи, бо в моєму зверненні було про одне, з Півнюком ми говорили про інше, а відповідь районний прокурор дав про своє, мабуть наболіле.

І що воно це наболіле?

15 квітня 2013 року я, як депутат районної ради, подала звернення на ім’я тодішнього Камінь-Каширського губернатора Вовка з приводу бригадних перевірок підприємців з проханням пояснити їх законність в ЗМІ району, додавши до цієї інформації роз’яснення про те, які права мають підприємці і як вони повинні себе захищати в разі порушень з боку бригади перевіряльників. Вовк рукою Парфелюка відписав мені, що все правильно, а виконати головне – пояснити в ЗМІ, про що я просила забув. Іншими словами, відписуючи мені забув про що я до нього зверталась. Такий стиль спілкування чиновника з не чиновником називається – «втулити липу» у вигляді відписки.

І справа його не померла, її підхопив прокурор Веніславський, бо у своїй відповіді він перевірку називає «обстеженням місць здійснення підприємницької діяльності суб’єктами господарювання району», при цьому – з метою «легалізації робочих місць, запобіганню ухиленню суб’єктами господарювання від оподаткування, що оформлюються відповідним законом». Далі мова про те, що все було так добре, що ніхто з підприємців в прокуратуру та міліцію не скаржився.

Воно ж бо й так, бо скаржились мені, бо самогубців серед суб’єктів підприємницької діяльності району немає. Я про це тоді, в 13-му році Вовку, Вовк Парфелюку, а він мені, але про зовсім інше, замість написати про суть і призначення «обстеження» в газеті «Полісся».

То хто на кого працює? Якщо вірити п.5 ст. 121, то прокурор має працювати на народ, ганяти чиновників, міліціянтів, податківців за «не додержання ними прав і свобод людини і громадянина, недодержання законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особам», а не співати другим голосом в хорі районної та обласної службових еліт.