Шлях до прозріння пролягає через майдани

Давно збирався розповісти одну, на мою думку, цікаву історію переконань. Та нещодавно якраз випала така нагода.

З десяти років почав займатися спортом, тому до цього часу маю багато знайомих серед спортсменів. Це переважно давні знайомі, які декілька разів на тиждень збираються в спортзалі, щоб поганяти шкіряного, та й морально відпочити від сірих буднів. Нерідко перед грою ведуться обговорення різних подій на будь-які теми, зокрема й політичні, адже, як відомо, спортсмени – народ активний. І в тому середовищі фуфло, фальш не проходять. Гниль та підступність викривається відразу та піддається нищівній критиці. Тому що в ринзі чи на татамі всі спортсмени поважають правила. Кожен має показати, що вміє, довести, що кращий у чесній боротьбі, дивлячись очі в очі супернику.

Мій товариш, про якого хочу розповісти, – саме один із них. Знаємо ми один одного, напевно, близько двадцяти п’яти років. За часів совку – радянська російськомовна школа, пізніш – технічний університет, з червоним дипломом. Звісно, звідти – і часткові вєлікоруські погляди в стилі «совєтскіє люді». Далі – рутинна підприємницька діяльність, пов’язана з торгівлею на базарах Волині.

Інформації про свою діяльність у лавах ВО «Свобода» протягом останніх декількох років я не приховував, і в розмовах особливо не акцентував на цьому уваги. Коли заходили гарячі дискусії, завжди відстоював свою позицію. І саме Олександр зазвичай був моїм найзатятішим опонентом. Важко говорити з людиною, коли ми в різних, так би мовити, площинах виміру цінностей.

Але після подій на Майдані та останніх виборів риторика мого опонента почала змінюватись. Уже від нього я став чути, що саме свободівці своєю щоденною рутинною роботою втримали Майдан, що в подальшому призвело до усунення влади Януковича. Довели свою принциповість у Верховній Раді. Став чути про багато інших речей, які «Свобода» не завжди мала можливість донести до людей. Адже ми не кричали на телебаченні та у ЗМІ – як то кажуть, «ми орали – я і віл».

Після останніх парламентських виборів мій колишній опонент висловив думку про несправедливий розподіл політсил у новій Верховній Раді та фактичне усунення «Свободи» з парламенту. А нещодавно Олександр перед тренуванням показав річну підписку газети «Свобода» на 2015 рік. На моє здивування пояснив: «Вас є за що поважати. Ви послідовно відстоюєте свої позиції, не змінюєте поглядів, ідеї, не бігаєте по різних партіях, дисципліновані…»

Отже, все ж таки свідомість людини має здатність змінюватись. Правда – перемагати. І за ці зміни в свідомості наших громадян Герої Майдану та Герої неоголошеної війни на сході України з російським агресором заплатили та досі платять своїм життям. Життям найкращих дітей України. Занадто висока ціна, але, на жаль, так є. І результати цієї боротьби неодмінно будуть.