Запорука незалежності України у незламності духу українського Народу

Протягом всієї україно-путінської війни для того, щоб вплинути на свідомість українських громадян кремлівські пропагандисти вкинули в інформаційний простір вже не одну тисячу “фейків”.

Починаючи з першої хвилі мобілізації, путінські прислужники намагалися переконати жителів Західної України, що “українську незалежність на полях Донбасу і Луганщини відстоюють переважно західняки”, “для чого воювати за Схід, якщо він цього не хоче” і так далі. Як наслідок цих пропагандистських трюків на сьогодні маємо результат - виконання мобілізації в західних областях становить близько 60 %, пропри 100 % або близько до цього – в східних та південних областях. У це важко віриться, але західні регіони Заходу, які завжди вважалися носієм націонал-патріотичного духу в Україні, в питанні захисту своєї країни виявляються менш відповідальними, ніж жителі північних та центральних областей.

За словами заступника голови правління Центру воєнної політики та політики безпеки Станіслава Гуракова – “Люди не бачать сенсу в цій війні і не хочуть ризикувати життям. На жаль, у нас дуже погана мотивація. Пересічному громадянину не зовсім зрозуміло, за що ми воюємо, з ким воюємо”. В цих словах є значна частина істини.

Звичайно, що є справжні патріоти, яких не потрібно переконувати, вони після подій на Майдані відразу ж вирушили на Схід добровольцями чи через військомат. Проте є інша частина громадян, які позиціонують себе ніби українцями, проте не мають внутрішнього стержня, шукають будь-яке виправдання своєму боягузтву, лише б ухилитися від військового обов‘язку.

Для когось мотивація, що у нього є сім’я, діти. Це зрозуміло, але ж обов’язок чоловіка захищати свою родину, в тому числі і від зовнішнього ворога. Чому ми думаємо, що війна десь далеко і до нас безпосередньо вона не прийде. Прийде, і дуже швидко, якщо ми належним чином не будемо захищатися. Путін це ненаситний хижак, якого може зупинити тільки гідна відсіч. Вірити у те, що він задовільниться лише Кримом та Донбасом безглуздо, якщо не відчує супротив, то завтра буде у Києві, а післязавтра у Львові.

Хтось говорить, я не хочу захищати цю владу, вона продажна та заробляє мільярди на цій війні. Знову ж таки питання не у владі, не її ми йдемо захищати, а свою державу, свою історію, свою мову, пам'ять про наших славних дідів та право наших дітей на гідне майбутнє.

Інший запитує, де діти чиновників, бізнесменів, депутатів, чому не на Сході. Можу запевнити, справжні українці та їх діти, не залежно від соціального статусу ідуть і захищають Україну. Хто був в зоні АТО знає, що тут є люди різних статусів.

Такі питання ставлять лише ті, хто звик жити “під маминою спідницею” та шукає причини для пояснень свого боягузтва. Проте, переконаний таких людей меншість і саме про це свідчить картинка з інфографікою про мобілізацію. Моя країна, можливо не так швидко як хотілося б, але пробуджується, народ стає нацією, люди стають свідомими громадянами, готовими захищати свою державу.

Слава Україні.