Ми «пьяные бабы» і «ряжаные» громадяни своєї держави?

Причиною моєї спроби проаналізувати культуру саме дискусій на програмі «Шустер live» став конфлікт 5-го березня цього року у програмі, який спровокував ведучий Савік Шустер. Тоді у прямому ефірі програми відбувся відвертий конфлікт із рукоприкладством між активісткою руху «ФЕМЕН» Олександрою Шевченко та народним депутатом Вадимом Колесніченком.

А трапилась дуже некультурна розмова між двома гостями. Представниця ФЕМЕН обізвала депутата черв’яком, на що політик відповів: «Запросили у студію проститутку п’яну».

Додаю розшифровку:
- Я всю программу слушала этот бред, этот цирк, клоунаду. Вы меня так достали! Вот по обе стороны: власть, оппозиция. Как вы нас достали, украинский народ. Убирайтесь к чертовой матери. Всем вставать и виходить на майдан, на митинги, потому что окажемся в жопе. Из-за них окажемся в жопе. Убирайтесь к чертовой матери! Ты вапше закрой рот. (Починає простягати руки до Колесніченка).
- В чем проблема. Ті че больная, пьяная?, - каже Колесніченко
- Ну, зачем обзываться? – захищає гостю Шустер.
- Не смей слова говорить, понял??!!!
- Зачем нам проститутки, которые позорят Украину? – каже депутат.
- Червь грёбаный!!!
- Зачем обзывать? – Шустер
- Кого обзываю? Кого обзываю? Позор Украины.
- Но, зачем ее обзывать проституткой?
- Слушай, баба, вали от сюда! – народний депутат
- Давайте нам охрану. – Шустер.
- Пьяна какая-то, что ли?
- Идиот, который позорит Украину больше всех. Закрой рот вопше, не имеешь права говорить українкам ни слова. Ты – никто.
- К украникам я отношусь хорошо, Но к дряни… Ну ,что ты больная, пьяная баба, какая-то.
- Не надо оскорблять. Когда оскорбляєш – это провокация. – Шустер.
- Она начала оскорблять всех нас. – Інні Богословська увірвалась до дискусії.
- Это грожданка Украины, вы обязаны как политик уметь с ней разговаривать. – Шустер до Колесніченка. - Обязаны.
- Кому обязан? С кем? С этими проститутками, которые позорят Украину?
- Любым гражданином. Надо с гражданами разговаривать. Назвать человека «проституткой» - это не решение.
Кінець розшифровки.

Звісно культура звернення активістки руху ФЕМЕН бажала б кращого. Але, відомо, якщо твій опонент низької культури, то не опускайся до його рівня. Що ж зробив народний депутат України: образив жінку, та ще й простягнув до неї руки відповідь.

Такої гостроти дискусій і навіть сварок не було за жодного ефіру програми. Щоправда після інциденту ведучий визнав, що це була запланована маніпуляція. Проте це не знімає з нього відповідальності за інцидент.

Подібні грубі висловлювання стали піком усіх дискусій політиків про проблеми України: газ, зовнішньоекономічна діяльність, арешт Тимошенко, Луценка тощо.

Подібні висловлювання свого часу щодо громадян України дозволив собі у прямому ефірі програми народний депутат Владислав Лук’янов: «Хочу сказать второе. Мне обидно за ветеранов великой отчественной войны, которые должны были бы сидеть здесь в студии. А не вот эти ряжение и вот эти (так він називає дітей війни та народжених в Україні). Которые ни дня не были на фронте». (публіка дуже обурено сприймає сказане) і натомість Лук’янов каже: «Ветераны великой отечественной войны жизни положили за эту страну, отдали свое здоровье, сейчас смотрят и плачут на этот цирк!»
- Слушайте, ну зачем вы провоцируете людей? – запитує ведучий програми Савік Шустер.
- Савик, я вчера общался с ветеранами великой отечественной войны.
- И что?
- И я знаю, как люди относятся к знамени победы. Я знаю, как люди относятся к своим героям. Я знаю, как люди тратили свою жизнь, свою молодость для того, чтобы защитить страну.

Я завжди вживаю поняття «дискусія». Питання ток-шоу мають саме завдання дискусії – шукати певного вирішення проблеми, але, здається, що гості програми не бажають вести культурні розмови, тому їх спілкування переходить до полеміки.

Порівняймо:

Дискусія (лат. discussio – розгляд, дослідження) – це один із способів обміну думками; різновид суперечки, в межах якого розглядається, досліджується, обговорюється певна проблема з метою досягти вагомого її вирішення. Як правило, учасниками дискусії є дві або більше осіб, що володіють необхідними знаннями про питання, яке обговорюється. Важливим компонентом дискусії є аргументи.

Полеміка (гр. polemos – війна, спір; polemikos – войовничий, ворожий) – дискусія (усна або письмова) на спірну тему; різновид суперечки, в межах якої основні зусилля сторін спрямовані на утвердження своєї позиції відносно предмету, що обговорюється. На відміну від дискусії, у полеміці присутнє змагання, боротьба, певний ступінь войовничості та ворожості, що обумовлюється метою, яку визначили учасники полеміки. Якщо для дискусії головним є пошук істини шляхом вдалої постановки та зіставлення аргументів і контраргументів, то для полеміки головним є досягнення перемоги шляхом зіткнення різних поглядів, утвердження власного погляду, хоч і на шкоду істині. У дискусії протилежні сторони називаються опонентами, у полеміці – супротивниками, суперниками, конкурентами. У дискусії опоненти шукають істину, компроміс, консенсус, угоду, злагоду; у полеміці – утвердження власного погляду, перемоги своєї позиції.

Таким чином на результативність від полеміки, що її створюють політики, нема надії. Якщо хтось вважає, що зусилля політиків на ток-шоу ідуть на пошук хоч якогось вирішення питання, то це неправда.

Абсолютне безкультур’я у першу чергу в наших політиків розпочинається із невміння слухати. Часте перебивання опонента, перекрикування, гостро-емоційна жестикуляція – все це показує низьке вміння домовитись у кращому випадку, і просто почути інший, опозиційний, бік в гіршому. Невміння просто дослухатися через надмірну емоційність та не чіткість у поглядах, що спровокована меркантильними інтересами до влади, й породжує таке собі мовне безкультур’я. Погляньмо, як жінки-політики принижують одна одну. Свого часу, коли Інна Богословська в енний раз звинувачувала Тимошенко у газових угодах, Тимошенко дозволила собі опонувати їй просто засудивши опонентку, що та ніби - не жінка. Схожі закиди висловлювала щодо Тимошенко також і Ганна Герман.

Більшість дискусій на ток-шоу серед політиків владних та представників опозиції, громадськості і ЗМІ відбуваються неконструктивно. Надмір емоційності, часто навіть показаво створюють лише балаган і, в результаті жодні розмови ні до чого не призводять.

Чи можна вважати народного депутата інтелігентною людиною, яка дозволяє собі називати громадянку: «проститукой» і «пьяной бабой»? Чи може депутат обзивати своїх громадян «эти ряжение и эти», при цьому не знаючи абсолютно суті питання? І чи може депутат ображати депутата? Втім, якщо згадати яєчні війни, блокування трибун, побиття, блокування вхідних дверей – це нагадує «дурдом Веселку», де ніхто не знає, в чому заключається правда, не кажу уже про істину.

Чому інші держави можуть знайти консенсус, піти на компроміс заради вищої мети, аніж просте загрібання влади, а з нею й грошей? Складається враження, що дійсно терпець у людей незабаром увірветься, і як казав один хороший юрист і з Києва «якщо тебе з’їли, в тебе є два виходи». Щось подібне чекатиме й на владу.