Куди запихають хворих дітей

Антисанітарія й відсутність бодай мінімальних вигод – саме таким є помешкання у селищі Жовтневому, куди переселяють хворих дітей із Нововолинська.
Родині Лук’яненків, яку лихвар безкарно обдурив, а гуманний волинський суд ухвалив виселити просто на вулицю, добросерда нововолинська влада надала кімнатки у селищі Жовтневому.

Саме так: “кімнатки” – заявив міський голова В.Сапожніков кореспондентові одного з волинських сайтів, розповідаючи про цю резонансну справу.

Репортерів Проновіка твердження мера неабияк здивувало. Адже ми побували в будинку №6 по вулиці Грушевського у селищі, зазирнули у квартиру №1, призначену для багатостраждальної родини Лук’яненків, і на власні очі побачили там одну-єдину барачну кімнатку.

Це тісне підмінне житло, де немає ЖОДНИХ вигод. Немає газу, світла, туалету, води – нічого. Нема навіть кухні, де потрібно готувати їжу хворим дітям.

Але ж міський голова не може обманювати кореспондента і цілу громаду! Сказав “кімнатки” – отже, їх там принаймні дві. А може, й усі три?!

Допитливий Проновік вирушив на пошуки кімнаток. Обстежив увесь старий барак, опитав селищну громадськість, яка визирала з вікон і з-за паркану. “Та ні, там одна кімнатина з грубкою”, – знизували плечима респонденти.

Дзуськи! Наш мер не помиляється, думали ми. Наш мер не бреше заїжджим журналістам.

Ми обійшли барак №6 аж 6 разів. І ми знайшли!!!

Ось вони, ці мерські кімнатки…



Звиняйте, панове, але які вже є…

Інших кімнаток для хворих дітлахів у квартирі № 1 НЕМАЄ.

Зате у Проновіка є цілий стос відповідей із міськради, облради й облдержадміністрації. Переписуючи один в одного бездушну відписку, чиновники нас запевняють: родині Лук’яненків, яка потерпіла від шахрая, “виконком Нововолинської міськради надав соціальне житло у селищі Жовтневому” й у такий спосіб захистив права малолітніх дітей.

Ми не питаємо тих чиновників, як вплине на стан здоров’я малят сморід від наскрізь прогнилої каналізації під підлогою, чад від грубки, брак освітлення (одне-єдине віконце на всю “квартиру”), та ще й тиснява (речі й меблі з трикімнатної квартири доведеться запхати сюди)…

Ми навіть не питаємо, чому численні служби, покликані обстоювати права й інтереси дітей, фактично покинули 3-річного Микиту й 7-річного Давида Лук’яненків напризволяще. Жодна комісія не перевірила, чи придатне це “соціальне житло” для проживання ХВОРИХ МАЛЯТ. Хоча репортери Проновіка нагадували про це заступникові нововолинського міського голови А.Сторонському (лікареві за фахом).

Ми вже нічого в тих чиновників не питаємо.

Ми просто показуємо вам мерські кімнатки.

І обіцяємо, що їх побачать у Верховній Раді, Кабінеті Міністрів і Адміністрації Президента.

Наталя Камишникова.