Відомий луцький кравець і дизайнер розповів, з чого починав кар’єру в 90-их

Відомий луцький кравець і дизайнер розповів, з чого починав кар’єру в 90-их
Кравець і дизайнер із Луцька Руслан Лазарев, який 15 років працював в Італії, вчився шити самотужки та розпочинав свою кар’єру із пошиття шкіряних курток і плащів. Їх він згодом продавав на Варшавському ринку.

Про це йдеться у публікації «Руслан Лазарев: італійський кравець високої моди з Луцька».

Чоловік намагався перешивати речі ще зі школи - в часи Радянського Союзу важко було знайти оригінальний одяг, тому майбутній кравець «підглядав» цікаві моделі на людях і намагався трохи «модернізувати» свої речі. Згодом у нього з’явилася мрія – пошити для себе шкіряну куртку.

«На початку 90-их це було в тренді. Я собі хотів куртку, а вибір був невеликий - люди якийсь цікавий одяг діставали із-закордону. Тому з того, що я бачив, старався скомпонувати і пошити», - розповів майстер. Тож в 1990 році першим виробом стала омріяна модна куртка. Результат сподобався кравцеві, тому він вирішив працювати далі.

ЧИТАТИ ПУБЛІКАЦІЮ ПОВНІСТЮ ТУТ.

«То був той час, коли Варшавський ринок мав тільки кілька рядів з прилавками, а далі люди торгували з машин і з рук. Мій перший досвід – я сам стояв біля паркану і продавав свої куртки. Але доводилося казати, що вони привезені, бо люди, не знаю чому, не хотіли купувати пошите. Парадоксальна ситуація, бо ж тоді часто шили одяг в ательє», - пригадує майстер. Тому своїм клієнтам він розповідав, що привозить куртки і просто їх перепродує. Коли ж щось не підходило за розміром, Лазарев обіцяв за тиждень «привезти» потрібний одяг. Повертаючись додому, він сідав та починав шити нові куртки за параметрами клієнтів.

«Я не міг взяти і поміряти людину, тому шив «на око» - прикидав розміри і практично завжди ідеально вгадував. Робити викрійки мене навчив мій тесть. Крім того, я трохи «підглядав» за модою, тому першим в місті почав шити шкіряні плащі. Люди хапали ті пальта і я був задоволений, мій маленький бізнес набрав оборотів. Особливість роботи зі шкірою у тому, що вона не знає помилок, тому я старався зробити так, щоб було добре з першого разу. Звісно, коли я робив куртки та плащі, то не казав людям, що це я їх пошив, бо їх би не купували. То був такий час, що ручної роботи не розуміли», - каже майстер.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
  • Статус коментування: премодерація для всіх
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
"Мій перший досвід – я сам стояв біля паркану і продавав свої куртки".
Не знаю жодного кравця чи кравчині, які торгували б на базарі власними виробами.
Майстер ручної роботи це людина педантичного складу мислення і поведінки - зовсім не схильна до гендлярства.
Відповісти