Речі, які нагадають про дитинство. ФОТО

Наше дитинство під час епохи перебудови було прекрасним та по-своєму божевільним.

AdMe.ru вирішив згадати декілька речей, які навряд зрозуміє нинішнє покоління, проте в нас вони викликають посмішку та приємне почуття ностальгії.

Зараз уже нікого не здивувати портативним пристроєм, що дозволяє слухати музику де завгодно і коли завгодно, проте в 80-ті роки минулого століття касетні плеєри були мрією будь-якої дитини. Трохи пізніше їм на зміну прийшли дискові, які ми як могли запихали в кишені курток і джинсів.
Щоб заощадити батарейки для плеєра, касети перемотувати вручну. Сучасним дітям навряд чи вдасться здогадатися, як пов'язані між собою звичайний олівчик або ручка і така аудіокасета.
Це зараз можна без проблем придбати будь-який фільм і подивитися його на власному смартфоні чи планшеті. А не так давно для цього потрібно було йти у найближчий відеопрокат. Фільми проглядалися всією сім'єю, іноді запрошувалися друзі та родичі, адже це було особливою подією. Ну а улюблені касети купувалися та задивлялися потім до дірок.
Кулькова мишка - це зовсім не ті мишки, якими ми користуємося зараз. І звідки тільки в ній бралося стільки пилу?! А коли не хотілося сидіти на уроці інформатики, можна було просто викрутити кульки і заявити вчителю, мовляв, кульок немає - навчання немає.
Був час, коли і комп'ютери були чимось фантастичним. Та й взагалі - ні тобі мобільних телефонів, ні планшетів. Тоді самим "навороченим" дивом техніки був тетріс. Можна було годинами "залипати" в ньому, намагаючись побудувати стіну з фігурок.
Тоді ніхто не біг перемикати телевізор, коли починалася реклама, бо вона була по-справжньому цікавою. «Рондо зближує», «Херші-кола - смак перемоги!», «Діма, помахай рукою мамі!» - ці слогани ми пам'ятаємо досі. А про чайник, як у рекламі чаю Pickwick, мріяв, певно, кожен.
У багатьох весь будинок був завалений помаранчевими яйцями та іграшками з них. Ми збирали бегемотиків, пінгвінів, акул та інші цінні колекції. І ніяких тобі пазлів)
Все просто: натискай кнопку та кидай кільця на палички. Тільки от ця гра могла вивести з себе навіть найспокійнішу дитину, бо колечка ніяк не хотіли плисти туди, куди потрібно, і весь час застрявали біля стінки. Тоді доводилося трясти іграшку і починати все спочатку.
Тату-чокер - саме так називалося це намисто, яке в 90-х носила кожна дівчина. Воно продавалося у наборах (нашийник, браслет і перстень) різних кольорів. Найкрутішим і найпопулярнішим, звичайно, був набір чорного кольору.
Щоб зробити найсмачніший бутерброд на світі, нашим мамам досить було посипати хліб з маслом цукром або сіллю. І більше нічого нам не потрібно було.
70% відсотків фотографій засвічувалися, виходили розмитими, а плівка закінчувалася у найневідповідніший момент. Зате фотографії ретельно проглядалися, вибиралися всією родиною, а потім дбайливо розкладалися в фотоальбоми, а не забувалися в численних папках на комп'ютері.
Ми годинами могли слухати радіо, щоб дочекатися однієї-єдиної пісні і записати її на касету. А в кінці все псував діджей, який починав говорити раніше, ніж ця пісня закінчувалася. А ще у кожного був зошит, куди записувалися слова іноземних пісень.
Всі друзі та родичі, у яких з'являвся домашній телефон, відправлялися за такою книжкою. Порядок дотримувався не у всіх, тому часом потрібно було витратити півгодини, щоб "відкопати" чийсь номер.
З появою комп'ютерів та інтернету стало можливим скачування пісень. Тільки от деколи доводилося чекати кілька годин, щоб завантажити лише одну пісню.
Браузер Internet Explorer зависав постійно, а ми переконували його, що не хочемо відправляти ніяких повідомлень про помилку)
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!