Герой Небесної сотні помер, не дочекавшись допомоги від держави

Ще один Герой Небесної сотні помер після повернення з лікування у Німеччині. Держава не допомогла йому жодною копійкою ...

18 лютого 2014 року Віктор Орленко прийшов на Майдан, пише Експрес.

Того вечора поранили його сина. Чоловік схилився над хлопцем, аби підняти й урятувати його. І тієї миті снайпер вистрелив батькові в голову. Карета швидкої допомоги доправила пораненого Віктора до лікарні. Понад рік 54-літній чоловік боровся за життя, однак днями його серце зупинилося.

"Чому ж вони так чинять з ним? Не один раз питала себе! - розповідає газеті "Експрес" заплакана дружина Героя, пані Галина.

Яких принизливих, болісних фраз та відмовок довелося наслухатися...

Історія боротьби за життя мого чоловіка розпочалася із клініки в Німеччині. Доправити його туди вдалося з допомогою благодійників, які зібрали кошти на лікування у дороговартісній клініці "Шаріте".

"Там мій Віктор був у комі, аж допоки я не приїхала. Увесь час проводила у палаті, багато говорила до нього. Крізь сльози. І ось 18 квітня чоловік кивнув головою! Він почав виходити з коми. Згодом прилетіла й донька до Німеччини. Нашому Герою почало ставати краще. З часом він уже навіть міг сидіти. Ми робили різні вправи. Щодня розповідала Віктору все-все про наше життя, адже він нічого не пам'ятав... Надія на краще з'явилася, і серце від того наповнювалось радістю. Однак благодійні кошти скінчилися, і довелося повертатись в Україну. Тут і почалися поневіряння.

Пригадую, як телефонувала до пані Богомолець. Просила її, аби посприяла в тому, щоб карета швидкої допомоги забрала мого чоловіка з аеропорту, коли прилетимо. Відмовила".

Син звертався до мера столиці Віталія Кличка, щоб допоміг киянину, котрий стояв на Майдані та повертається в Україну після важкого лікування. Однак - нічого.

"Ми зверталися до лікарень Києва, просили влаштувати тата, - каже Світлана, донька Віктора. - Однак медзаклади один за одним відмовляли. Такого важкого пацієнта брати на хотіли. Урешті Київська міська лікарня №1 погодилася його госпіталізувати. Спершу все було наче добре: татові виділили окрему палату, він їв, приймав відвідувачів. Однак, згодом йому стало гірше, температура почала підніматися до 39. У батька з'явився менінгіт, а від того, що його не перевертали як належитьcя, утворилися пролежні. Систему для ентерального харчування батька добре не промивали - у ній була пліснява, валялась якась трубочка від соку. Такого жодного разу не було в Німеччині! Ех, та що там казати. Не раз чули від лікарів фразу "Тут вам не "Шаріте".

Родина Орленків потерпіла і від шахраїв. 60 тисяч гривень, які рідним вдалося зібрати на благодійний рахунок, зникли з картки. Родичі звернулися до київських правоохоронців. Однак, ті не допомогли відшукати безсовісних крадіїв. Не отримав Герой і обіцяних владою грошей, які призначено пораненим на Майдані.

"Суму, яку нарахували батькові, - 60 тисяч 900 гривень він ніяк не міг отримати, - каже Світлана. - Адже закон передбачає, що їх забрати може лише той, хто отримав поранення. Або ж за довіреністю. Однак тато був у такому стані, що ні довіреності не міг оформити, ні сам прийти. Коли ми телефонували до Сергія Марущенка, який є начальником управління організації соціального захисту постраждалих унаслідок надзвичайних ситуацій Міністерства соціальної політики України, то він нам казав: "Навіть не знаю, чим допомогти!" Ось що можуть порадити в Мінсоцполітики!"

А тепер, коли тата не стало, мені дзвонять з тих чиновницьких кабінетів. Кажуть: "Ми скликаємо термінове засідання... Гроші ви зможете отримати". Та нащо мені ті гроші? От батькові вони б згодилися. Ми б знову його за кордон відправили. Але батька вже нема".

Дружина Героя, котра розуміла, що без грошей на лікування в Європі вона втратить чоловіка, вирішила звернутися до Президента Петра Порошенка. Тож пішла на Майдан. У день відзначення річниці революції там мав виступити Президент. Для нього зібрала всі документи, які описували історію її чоловіка. "Я пробивалася до Порошенка крізь охорону, яка ледь не збивала з ніг, - ридає дружина. - Кажу: "Гаранте, допоможіть!" і показую йому папку з паперами. Охороні я не хотіла її передавати. Якось таки вдалося всунути документи в руки Порошенкові. Знову з'явилася надія. Я чекала, що мені зателефонують, що допоможуть. Та жодного дзвінка. Жодної допомоги".

Наче риби об грубу кригу, билися за життя та право на нормальне лікування рідні Віктора Орленка. Та, на жаль, так і не змогли нічого домогтися у своїй країні. 3 червня у Київській міській лікарні №1 чоловік помер. Поховали його у рідному селі Талалаївка, що на Чернігівщині. Там його згадують як чудову людину...

Юлія ЛОЗИНСЬКА, газета "Експрес"

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!