вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

«Затягування» по-волинськи: як у Любомлі судять викрадачів людини

«Затягування» по-волинськи: як у Любомлі судять викрадачів людини
На мешканку Любомля понад чотири з половиною роки тому напали троє місцевих жінок. Її викрали та нанесли тілесні ушкодження, та винні й досі не покарані – після затягувань розслідування у міліції, до такої практики взялися у суді. Про це все розповідає постраждала Юлія Яворська.

Тим часом, додає вона, термін давності покарання за вчинений кримінал збігає.

Викрали та вивезли: розбірки по-любомльськи

Історія трапилася ще 1 лютого 2013 року. Увечері мешканка Любомля Юлія Яворська, нині дружина місцевого жителя Валерія Когтюка, з подругою йшла до ресторану, аж раптом біля них зупинилася іномарка. Із автівки вискочили троє жінок, серед яких була колишня дружина Когтюка, із яким на той момент Яворська зустрічалася.

«Я тільки Тетяну тоді знала, інших взагалі, може, кілька разів у місті бачила, навіть не знала, хто це», - пригадує постраждала.

Відтак Тетяна Когтюк, Оксана Гром та Олена Калішевич відштовхнули подругу та силоміць заштовхали Юлію в машину, нанісши їй низку ударів. Її вивезли за межі району у поле поблизу одного із сіл. Дорогою, за словами Юлії, Тетяна Когтюк, сидівши за кермом, вдарила по обличчю, від чого у дівчини залишився синець та наказала одній із подруг відібрати телефон та розібрати його.

Згодом, коли автівка зупинилася, Яворській наказали вийти, після чого Когтюк розпочала свій «допит».

«Питала мене, чому я нібито створила її фейкову сторінку у соцмережі «Однокласники», казала, що я нібито приходжу до її дому. Це все супроводжувалося образливою та принизливою поведінкою викрадачок. Це просто вигадка, повна брехня. Я навіть не знала, де той її дім», - пригадує Юлія.

На той час подруга Яворської вже повідомила про її викрадення, тож до Когтюк почали телефонувати її колишній чоловік, діти та навіть мати із проханнями залишити Яворську в спокої та повернути додому. Через кілька хвилин жінка разом зі спільницями посадили жертву до машини та повезли назад до Любомля. Там у присутності низки свідків Юлію передали Валерію Когтюку.

03 лютого дівчина пішла у поліцію, зняла побої з рук та обличчя і написала заяву про відкриття кримінального провадження, аби відновити справедливість. Проте відтоді у, здавалося б, очевидній справі все лише заплутувалося.

Після викрадення

Через майже рік Юлія дізналася, що справу стосовно нанесення їй легких тілесних ушкоджень закрили, навіть її не повідомивши. Проте після скарги в прокуратуру її розгляд відновили та до обвинувачень додали частину 2 статті 146 – незаконне позбавлення волі або викрадення людини вчинене групою осіб. Опісля розслідування тривало: справу то передавали у прокуратуру, то повертали на дослідування.

Таким чином, до суду справа потрапила лише наприкінці липня 2016 року. Паралельно Юлія подала позов про стягнення із її нападниць коштів на відшкодування моральних збитків, адже вже кілька років вона боїться жити у рідному місті.

Нападницям інкримінують вчинення злочинів, передбачених частиною 2 статті 126 ККУ - умисне завдання удару, побоїв або вчинення інших насильницьких дій, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень, що мають характер мордування, вчинені групою осіб, або з метою залякування потерпілого чи його близьких; частиною 2 статті 146 ККУ, а Тетяні Когтюк, яка била дівчину – ще й частину 2 статті 125 ККУ.

Проте за понад рік судових розглядів справа далі «не посунулася», а обвинувачувані по черзі не ходять на суд. Ба більше – за час розгляду їх і досі не допитали, тож у справі немає їхніх свідчень.

Адже обвинувачені відмовлялися надавати їх правоохоронцям, а заперечують свою причетність – мовляв, їх там не було. Проте присутність жінок утому місці, на яке вказує постраждала, доводять за допомогою роздруківок телефонних дзвінків, які витребували в мобільного оператора у ході слідства.

«Калішевич намагалася зі мною домовитися. Приходила і просила, щоб я відмовилася від обвинувачень щодо неї. Я запропонувала натомість їй зізнатися у вчиненому, і тоді б я сказала, що не маю до неї ніяких претензій. Але їй така перспектива не підходить», - зауважує Юлія.

Яворська вважає, що нападниці роблять усе, аби продовжити розгляд та уникнути покарання через збігання строків давності. Адже з приходом 1 лютого 2018 року жінки можуть уникнути відповідальності. І допоки у суді свідчила потерпіла та свідки з її боку, проблем із явкою обвинувачених та їх захисників не було. Натомість, коли мають допитувати їх, раптово-терміново виникають невідкладні причини не прийти.

«Я 4,5 роки ходжу в страху, бо ці жінки й досі не покарані. Я просто хочу добитися справедливості», - зауважує жінка.

Енне засідання: епопея триває

На 26 вересня у Любомльському суді було призначене чергове судове засідання у справі. Юлія зауважує, що їх вже й так було більше 10-ти, а результату поки жодного. Тим більше, що обвинувачені, як на замовлення, не приходять до суду.

Наприклад, попереднє засідання прогуляла Тетяна Когтюк. Пояснюючи причину відсутності, вона сказала, що не знала коли суд «бо не мала повістки». Адвокат нібито зателефонував їй запізно. Проте суддя порадила надалі спілкуватися із захисником. У випадку безпричинної неявки пригрозила застосувати приводи.

Проте на розгляд цього разу не з’явилася Олена Калішевич. У клопотанні від адвоката суд запевнили, що на це у жінки поважна причина – вона стаціонарно лікує абсцес. Цікаво, що згідно із випискою з картки, обвинувачена «загриміла» у медзаклад саме напередодні суду - 25 вересня.

Прокурор у справі Сергій Романюк зауважив, що варто відкласти засідання через неявку однієї з обвинувачених. Проте він попросив суд в подальшому ініціювати питання щодо перевірки дійсності оригіналів документів стосовно причини відсутності на суді.

Потерпіла подала клопотання, у якому наполягає - що розгляд понад рік затягується через поведінку обвинувачених та їх захисників, а це порушує її право на розгляд справи у розумні строки. У клопотанні просила забезпечити розгляд та відповідну поведінку обвинувачених стосовно явки. У випадку чергових «прогулів» Юлія просить притягнути нападниць до відповідальності ще й за це.

«Буде не зовсім гарно, коли вас поліція буде вести в наручниках в суд», - зауважила суддя Алла Гайдук.

Відтак, слухання знову відклали. У суді ж ситуацію коментують неохоче – мовляв, кримінальне провадження перебуває на розгляді. Стосовно строку давності та приводів до суду, суддя знизує плечима – мовляв, якщо обвинувачена на стаціонарі, та подає довідку, то яким чином її приводити до суду?


********

Зрештою, наступне засідання призначили лише на 8 листопада, тобто розгляд знову відсунувся на півтора місяця. А поки обвинувачені по черзі лікуються чи не знають про повістки і прогулюють суд, час невпинно близиться до позначки у 5 років від дня викрадення, а нападниці потирають руки – адже завдяки прогулам та хитрощам є можливість обманути закон та запобігти кримінальній відповідальності за вчинене.

ТЕКСТ - Катерина ВОРОБЙОВА

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
«Затягування» по-волинськи: як у Любомлі судять викрадачів людини
02 жовтень, 14:29