Володимир Івасюк. Не вбили

24 квітня 1979 року Володимиру Івасюку подзвонили. Він пішов з дому і більше не повернувся. 18 травня його тіло геть випадково знайшли в Брюховицькому лісі під Львовом.





Його мама з татом відразу подали заяву про зникнення сина в міліцію, але дієвих заходів вжито не було. Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні і покінчив життя самогубством. Хоч «лікувався» він там заради поновлення в числі студентів консерваторії (хворобою можна було пояснити численні пропуски через напружену працю).

4 червня 1979 року ЗМІ передали повідомлення про те, що причиною смерті Володимира Івасюка є самоповішення, чутки про інші обставини смерті є вигадкою. Рештою версій, які б могли мати продовження, ніхто не займався.

А вони були. Це й сутичка на вулиці, коли Івасюкові повідривали ґудзики на куртці, це й люди, котрі розшукували Івасюка у коридорах консерваторії, яких працівники ВНЗ бачили вперше, це й загадка смерті двох молодих закоханих, котрі начебто були свідками того, як «брали» Івасюка, це й свідчення однієї студентки про зустріч з Володимиром у Рівному 3 травня (за висновками слідчих, він помер 27 квітня).

Але на це, як і на дивні обставини смерті, ніхто не звернув уваги —«не рекомендувалося».

(Сторінки пам’яті Володимира Івасюка)

…Сьогодні, 4 березня – день народження Володимира Івасюка. Він прожив всього 30 років