Ось така насправді українська освіта

Так, ніхто і не заперечує, що сучасні діти змалку вміють користуватися мобільними телефонами, але разом із тим з кожним роком усе більшає дітей із порушеннями мовлення. Зараз діти зависають у соціальних мережах, але бояться реального спілкування. Чудово знають монстриків із комп'ютерних ігор, та не знають назв птахів, які співають поряд...

Раби здатні вихивати тільки рабів. Це я про педагогів у нашій незалежній Україні. такі думки в мене виникли вчора під час щорічної вчительської конференції. З усієї області зібралися не вчителі, а лише керівники навчальних установ (мабуть, таке було розпорядження). Як завше люди очікували почути якісь ключові напрями розвитку освіти області. натомість отримали неабияку накачку від В. П. Гунчика, який непрямо дав доручення керівникам закрити якомога більше маленьких шкіл та "наповнити" учнями нині діючі навчальні заклади. При цьому пан обласний голова сказав щось на кшталт: "Наповнення великих шкіл - це справа педагогів і батьків". Цікаве завдання, але шляхів реалізації його не зазначив. Загалом виступ був зневажливим, принизливим для педагогів. Керівники тупо мовчали, голова профспфлки "для меблів щось проказав невиразно і сів на своє місце. Шквал обурення викликав виступ пані С. А. Мишковець, яка не тільки називала вчителів малограмотними і, майже, єоьбі, але ще й продемонструвала свою некомпетентність з багатьох питань управління освітою. Прокололась пані Світлана на питанні щодо процедури проведення тендерів, дала доручення місцевим керівникам розробити атестаційні листи для освітян (їх розробляє виключно Міністерство освіти і затверджує Кабмін). Апогеєм її виступу стало перекривляння "непокірних" вчителів та керівників: скорчила обличчя, спотворила голос, щоб передати, як вони відмовляються виконувати розпорядження керівників. Як вам обличчя нової влади? Такої зневаги педагоги ще ніколи не зазнавали. Про проблеми вчителя як особи чи особистості ніхто і не зауважив. А про науку на конференції навіть не згадали, не кажучи і про напрями розвитку сучасної української освіти. Прикро і те, що жоден з присутніх керівників не спромігся хоть щось сказати на захист педагогів.