Не полуницею єдиною, або Що волинянам потрібно знати про роботу в Польщі

Привітна білосніжна посмішка, зовсім непримітний одяг, як-от чорна футболка та блакитні джинси, охайно підстрижена борода.

– На Новий рік у нас був корпоратив у рок-стилі. Я вибрив собі на голові посередині смужку, хотів геть влитися в тематику вечора. Думав, що швидко відросте волосся, але не так вже воно просто, – жартує він, поправляючи зачіску.

Абсолютно нічого не видає у ньому заможність та високий статус, такий собі середньостатистичний європеєць. Однак Євген Кириченко – успішний бізнесмен, родом із Херсона, власник польської компанії з аутстафінгу, експерт з міжнародного працевлаштування. Чоловік створив міжнародну компанію з нуля, знає усе про працевлаштування за кордоном і поділився інсайтами з читачами Інформаційного агентства ВолиньРost. Пропонуємо цитатник із розмови з Євгеном Кириченком.

Ми з батьком займалися суднобудуванням. Конструювали секції для кораблів і навіть хотіли побудувати свій завод. Однак у якийсь період продали фірму. Я зрозумів, що мені цікавіше працювати з людьми і саме завдяки сфері послуг вийшов на зовсім інший рівень бізнесу.

***
Працевлаштовуємо людей до себе в компанію, а потім відправляємо на польські підприємства. Це називається аутстафинг, у Європі по-простому – лізинг робочої сили. Ми шукаємо людей, рекрутуємо їх, супроводжуємо, допомагаємо оформити всі документи, шукаємо житло.

Маємо 11 офісів у Польщі в найбільших містах, 126 менеджерів і наразі працевлаштували 1900 людей. Кожен охочий може звернутися до нас там, ми підбираємо вакансію і вже за 3-4 дні людина виходить на роботу. Для нас принципово, що всі мають працювати тільки легально.

У листопаді отримали 450 тисяч злотих чистого прибутку. Маємо декілька фондів, серед яких – гроші на «чорний день». Вони потрібні у випадку, якщо якесь підприємство не заплатило за працю. Фірми боргують нашій компанії приблизно 2,5 мільйона злотих. З гордістю кажу, що немає жодної людини, якій ми не заплатили. Для того і треба фонд на «чорний день».

***

Із запровадженням безвізу стало простіше. Принципово нічого не змінилося, адже ті, хто був вимушений їхати на заробітки, і так туди їде. Безвіз полегшив процес, особливо для людей, котрі мали бажання влаштуватися на роботу за кордоном на 2-3 місяці, спробувати, подивитися, а вже згодом приїхати на тривалий період часу.

***
На сьогодні в Польщі знаходиться близько 2 мільйонів українців. Точної статистики немає. Динаміка ринку праці в Польщі дуже змінювалася за останні 10 років. 5-10 років тому люди виїжджали на полуницю. Потім ця тенденція почала змінюватися і українці працевлаштовувалися на інші роботи – на склади, на виробництво.

Останні 3 роки ситуація ще більше змінилася, адже нині в Польщі працює багато наших як на керівних посадах, так і на звичайних вакансіях.

***

Чорнової роботи не буває. Кожна робота є роботою і потребує якихось знань та вмінь. Ми влаштовуємо на вакансії, де треба мати відповідні навички, наприклад, зварювальників, швачок. Але є й робота, що не потребує освіти і кваліфікації, як от прибиральники.

***

Найбільше Польща потребує простих робітників. У топі – зварювальники, будівельники, швачки, далекобійники. У цих сферах можна чимало заробити. Польща 10 років тому створила потужну піар-компанію університетам, вищій освіті, люди пішли навчатися. Натомість професійно-технічна освіта, виробничі спеціальності залишилися в тіні. Це призвело до того, що Польща має тепер нестачу простих робітників.

Для України і тепер проблема професійно-технічної освіти актуальна. Батьки не хочуть віддавати своїх дітей вчитися на зварювальників чи столярів, хочуть запхати їх здобувати фах економіста чи юриста. Потім випускники вишів у кращому випадку працюють у банку за 6 тисяч гривень на місяць.

***

Полякам і українцям платять однаково. Поляки запросили українців до себе на роботу не для того, щоб зекономити на робочій силі, а через те, що у країні немає своєї робочої сили. 2 мільйони поляків виїхали 10 років тому в Європу, тобто звільнилося 2 мільйони робочих місць.

Заробітна плата, яку гарантує наша компанія за найбільш низькокваліфіковану роботу, – 12,70 злотих за годину (на руки). Ми оплачуємо всі податки, проживання. На деяких вакансіях з цих грошей працівник платить за комунальні послуги.

Топова вакансія – зварювальник. Вони заробляють до 35 злотих нетто за годину. Тому я завжди закликаю українців йти навчатися певній професії (у Польщі є спеціальні курси), адже якщо вони мають кваліфікацію, заробітна плата росте в рази.

Можна відкласти гроші з зарплати на звичайній роботі і піти вчитися. Багато людей «жме» кошти, мовляв, як це я буду платити за навчання, якщо навіть в Україні отримував стипендію. Маю чудові приклади успіху. Приблизно 5 років тому працівник Михайло з маленького містечка під Львовом приїхав у Польщу, попрацював на фабриці і єдиний з багатьох його колег виявив бажання опанувати новий фах. Опісля його влаштували на суднобудівний завод зварювальником і він тиждень працював безкоштовно, бо спочатку нічого не виходило. Проте потім діло пішло. Тепер Михайло оформив приватну діяльність і не працює менше, аніж за 50 злотих за годину.

***

Ейджизм фактично відсутній. Відповідно до законодавства Польщі, підприємство не може диктувати вікові обмеження, але декотрі фірми ставлять вимоги, що наша компанія, наприклад, не може взяти на роботу старших за 55 років працівників. Чому? Усе просто – там занадто важко фізично. Утім, існують виключення – якщо ми бачимо, що людина потягне цю роботу, то з радістю її порекомендуємо.

У Польщу їдуть українці від 18 до 60 років. 4 роки тому на заробітки ринули люди віку 35+, щоб прогодувати сім’ї. Тепер молодь сідає в літак за 300 гривень, летить у Гданськ, працює і при цьому подорожує.

***

Поляки і українці конфліктують не через національність. Це конфлікти людини і людини. Такі ж, як бувають у нас на вулицях, удома, у школах. Таких конфліктів на так вже й багато, а якщо вони є, то дуже підігріваються піар-агенціями та переважно російськими піар-компаніями. Я працюю вже 10 років у Польщі і загалом поляки дуже добре ставляться до українців.

Якщо хочемо, аби до нас добре ставилися, треба почати передусім із себе. Ми мусимо поважати правила і закони тієї країни, куди їдемо. Наприклад, якщо є правило у Польщі «не плювати на дороги», то не треба плювати, адже знайдеться дебелий хлопак, що скаже «українська курва» і дасть у пику.

***

Не можу сказати, що більшість заробітчан у Польщі – волиняни. Узагалі були дві хвилі виїзду за кордон людей із західної частини країни – у 2009 році та 2014 році. Знаю, що чимало волинян вже тривалий час живуть та працюють у Польщі, дехто навіть започаткував свій бізнес у сферах транспорту, торгівлі і будівництва.

***

Раніше люди боролися за робочі місця, тепер – підприємства за людей. Із березня ринок праці відкриває Німеччина. У цій боротьбі постраждає лише Україна – робітників просто перекуплять. Так, якщо в Україні зварювальник може заробляти понад тисячу доларів, то Німеччина запропонує вдвічі більше. Німеччина потребує 1,2 мільйона робітників, зокрема, медперсоналу і людей, що доглядають за бабусями, дідусями. Польща дуже зацікавлена в українських робітниках і гарячково чекає березня, бо порахувала, що близько 500 тисяч кваліфікованих робітників поїдуть звідти до Німеччини. Наша компанія готова вийти і на німецький ринок.

***

Найбільший ризик – працювати нелегально. Багато людей бачать, що хтось десь пропонує на 2 злотих більше, тому їдуть працювати нелегально. По-перше, якщо з людиною щось трапиться, то вона не застрахована, тобто ніхто медичну допомогу просто так не надасть. По-друге, якщо перевірка знайде хоч якусь похибку, наприклад, виявить, що певна особа один день працювала нелегально, то її депортують. По-третє, якщо ви працюєте нелегально, фірма може у будь-який момент залишити вас без копійки у кишені. Що тоді робити? До нас звертається багато людей, котрі мали такі проблеми з попередніми роботодавцями. Переважно люди самі винні в таких ситуаціях, бо знають, куди їдуть, знають, що будуть нелегалами.

***

Проаналізуйте пропозиції, щоб не потрапити на «гачок» шахраїв. На ринку діють більше, аніж 8 тисяч компаній, які займаються працевлаштуванням. Передусім я б радив звертати увагу на те, як ці компанії представлені в медіа, чи мають вони сайт, сторінку у facebook, які пишуть про них відгуки. Компанії, що інвестують час та гроші у маркетинг і медіа, дуже хвилюються за свою репутацію. Ми не можемо собі дозволити когось обманути. Навіть якщо у заробітчанина є проблеми з житлом, роботою, він це переживе. Але може не пережити, якщо приїде додому без грошей.

***

Щоб стримати відтік робочої сили з України варто підтримувати малий та середній бізнес. Підприємці створюють робочі місця і дають конкурентні зарплати. Тобто, як кажуть самі підприємці, треба їм хоча б не заважати.

Хочу відкрити бізнес в Україні. Такий, як у Польщі. Але для цього має бути офіційна заробітна плата у 700 доларів та щоб змінилося українське законодавство. Наразі всі іноземці, що приїжджають на будівництва в Україну, працюють нелегально. Неможливо офіційно у нас працевлаштувати людину з-за кордону. Добре, що влада хоч трохи схаменулася і започаткувала програму «Повертайся і залишайся», але це тільки початок і неможливо лише в такий спосіб вирішити проблему. Треба усвідомити – тепер люди їдуть за кордон не просто на заробітки, вони мігрують з України через відсутність перспектив і стабільності.

Розмовляла Надія МІЩУК
Фото – Ігоря ДИНІ

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.