Луцьке небо: сто років авіації в місті

Виявляється, Луцьк – авіаційне місто. Це доводить його історія – інколи зовсім невідома сучасникам, інколи несправедливо призабута. Але столітня історія луцького авіаційного неба над містом ще має всі шанси продовжитися в майбутньому.

АСИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ НАД ЛУЦЬКОМ

Появу авіації датують VI століттям до нашої ери. Тоді в Китаї до людини прив’язували «повітряного змія» в якості покарання за якісь вчинки. Грецький письменник Авл Геллій описував апарат, який пролетів 200 метрів приблизно в 400 році до нашої ери.

Історія зберегла і пізніші спроби полетіти в небо. Але і вони, і відомі креслення Леонардо да Вінчі так і не втілилися в реальність.

У XVIII столітті в Європі до цієї справи підійшли з математичної точки зору і стали розраховувати важкі апарати. Не дивно, що вже наприкінці століття відбулися перші польоти людей на повітряних кулях.

Але перші «залізні» літаки з’явилися на початку ХХ століття. Першим польотом літака вважається політ літака Флаєр-1 братів Райт 17 грудня 1903 року. Він протримався у повітрі 59 секунд і пролетів 260 метрів.

Коли ж літаки з'явилися в Луцьку? Перші згадки про літальні апарати над містом, які вдалося знайти автору цих рядків, датуються 1916 роком. Під час Першої світової війни над Волинню літали австрійські та російські літаки.

Уже після австрійської окупації міста 1915-1916 років австрійські війська не раз намагалися захопити Луцьк. Були й авіанальоти. У 1916 році біля Луцька базувалася так звана Особлива група армії Російської імперії, названа потім Бойовою авіагрупою. Тут було багато відомих льотчиків, які відбивали атаки австрійських літаків, перешкоджали розвідці, виконували інші завдання.

13 серпня 1916 року 8 німецьких літаків рухалися на Луцьк. Їм назустріч вилетіли 7 аеропланів армії Російської імперії. Під час бою трьох австрійських літаків збили. З боку російської армії загинула 1 людина – капітан Степан Лебедзь.

24 серпня 1916 року відбувся ще один повітряний бій між літаками російської та австрійської армій. 6 австрійських літаків знову рухалися на Луцьк. Поручик Григорій Башинський на літаку Спад А-2 російської армії вилетів на бій і зумів збити один «Альбатрос».

Один із асів Першої світової Олександр Козаков свою першу повітряну перемогу здобув біля Луцька. 21 грудня 1916 року він у повітряному бою збив літак австрійської армії Hansa-Brandenburg C.I, яким керував Йоган Кольбі. Козаков убив Кольбі двома кулями. У ворожому літаку з Кольбі ще був обер-лейтенант Франц Вейгель. Він вижив під час падіння.

За цю перемогу Козаков отримав орден Святого Георгія 4 ступеня. Пізніше за військові заслуги Козаков отримав ще багато нагород: 7 орденів, кілька військовий хрестів Англії та французький орден «Почесного легіону».

П’ять офіційних перемог аса Першої світової війни Едуарда Пульпе з Луцьком не пов’язані, проте загинув він неподалік міста, а похоронна процесія відбулася в Луцьку.

Пульпе загинув під час бою проти п’яти ворожих літаків у липні 1916 року над містечком Рожище. Його урочистий похорон відбувся в Луцьку. Після панахиди в костелі Патра і Павла його прах відвезли на батьківщину в Ригу.

Ще один льотчик, Констянтин Арцеулов, провів у боях над Луцьком 18 годин. Він відомий тим, що вперше в Російській імперії виконав повітряний штопор. Тепер в Луцьку є вулиця імені Арцеулова і розташована вона на тому місці, де був перший в історії Луцька аеродром. Крім того, є пам'ятний знак Арцеулову і камінь, на якому вказано, що колись на цьому місці буде пам'ятник цьому пілоту.

АЕРОДРОМ ІМЕНІ ПРЕЗИДЕНТА МОСЦІЦЬКОГО

Наступні кілька років після Першої світової у луцькому небі було тихо. Військові авіадії відновили в 1919 році, коли відновилася Польська держава. 20 вересня 1919 року в Луцьк перебазувалася Друга авіаційна група (II Grupa Lotnicza), у склад якої входило 3 ескадри.

Аеродром, на якому базувалися літаки, знаходився на північній околиці міста. Тепер це район вулиці Гулака Артемовського, обласної лікарні та пологового будинку.

З того часу, як на Волині встановилася стабільна польська влада, на летовищі базувалися кілька ескадр. Серед них – 6 розвідувальна ескадра.

З кінця 1920-х років аеродромом опікувалася Ліга оборони повітряної та протигазової (LOPP). Це напіввійськова організація, яка займалася спортивною та військовою авіацією. Осередки організації діяли в різних державних та підприємницьких структурах і агітували молодь займатися авіацією. На летовищі LOPP у Луцьку був ангар для літаків, приміщення для адміністрації летовища та вежа спостереження. Тут певний час діяла школа пілотів.

16 червня 1929 року Луцьк відвідав президент Речі Посполитої Ігнатій Мосціцький. В рамках візиту він побував і на летовищі. Тодішній волинський єпископ Адольф Шельонжек освятив летовище та ангар. Аеродром тоді назвали іменем Мосціцького. Після церемонії освячення обласний комітет LOPP організував бенкет в аеродромному ангарі. У ньому взяли участь понад 300 осіб. Під час бенкету представники влади виголошували промови, а хор виконував польські та українські пісні.

LOPP намагалася популяризувати свою діяльність. Наприклад, на будинку, в якому жив член LOPP, вішали спеціальну інформаційну таблицю.

В Луцьку на вулиці Лесі Українки біля лівого крила тринітарського монастиря збереглася плита, на якій написано польською мовою «Чи є членом LOPP».

Мала авіаційна енциклопедія (Mała Encyklopedia Lotnicza), видана у Варшаві в 1936 році, повідомляє, що в Луцьку діяв цивільний аеродром категорії В.

В польські часи Луцьк фотографували кілька разів із літака. На фото – теперішній Театральний майдан, заповідник, замок.

У Другу світову війну Волинь вступила 1 вересня 1939 року, коли перші німецькі літаки пролетіли над західним кордоном Польщі. Оскільки летовище було стратегічним військовим об’єктом, то саме воно зазнало авіаудару. У той час тут базувалися різні ескадри, оскільки в хаосі військового часу, групи літаків переміщувалися з аеродрому на аеродром всередині країни.

7-10 вересня під час бомбардування Луцька загинуло до десяти льотчиків. Вони були поховані на місцевому кладовищі, але до нашого часу їхні могили не збереглися.

В буремні перші дні війни 1939-го обороняли Луцьк військові літуни так званої добровільної Чехословацької ескадри, яка воювала на боці Польщі. При посадці на аеродром був поранений чех Вілем Мурка.

Проте вже в другій половині вересня військові дії стихли. Адже згідно з таємним протоколом Рібентроппа-Молотова, Волинь та деякі інші землі були приєднані до СРСР.

Перед другою хвилею війни на луцькому аеродромі базувалися літаки 89-го винищувально-авіаційного полку. На озброєнні були літаки И-16 (тип 27). У літаків цього полку була особлива мітка на хвостах – зображення блискавки. Були на аеродромі й літаки інших полків. Всі вони брали участь у воєнних діях.


АЕРОДРОМ БІЛЯ «ТАМ ТАМУ»

Певний час старий аеродром продовжував діяти. Вже 26 вересня 1939 року тут відкрили авіалінію Луцьк-Київ. Цим маршрутом в місто оперативно доставляли агітаційну літературу, кінофільми та іншу продукцію пропагандистського характеру. До кінця року аеродром перевіз понад 100 пасажирів та 2 тони різних вантажів. Проте розміщення аеродрому було незручним – тут у перспективі планували спорудити житловий район.

Аеродром на початку 1950-х років перенесли за залізницю, на місце, де зараз споруджується PortCity. Злітна смуга була грунтовою і простягалася паралельно теперішній вулиці Карпенка-Карого. Літаки злітали в сторону теперішньої «Варшавки».

Пасажиропотік був невеликим. В основному возили вантажі та пошту. Проте багато лучан літали з того аеродрому в обласні центри УРСР і навіть в сусідні «братні» країни. Літали у справах, або за туристичними путівками. Найбільше польотів здійснювалося в межах області, адже тоді аеродроми були навіть у невеликих селах.

Основний тип літака того луцького аеропорту – «кукурузник» АН-2. Було також кілька літаків Лі-2. Летіти далеко доводилося із пересадкою в Рівному.

На аеродромі організовувалися так звані екскурсійні польоти над містом та околицями. Квиток на таку екскурсію у шістдесятих-сімдесятих роках коштував один рубль. Старожили згадують, що тоді за ці гроші можна було купити 8 буханок хліба або 10 порцій ескімо.

Ще один вид діяльності луцького аеродрому – так звана санавіація. Літаком доставляли важкохворих у більші медичні центри країни. А бувало, лікарям доводилося вилітати в малі населені пункти області, щоб забрати хворого лікуватися в Луцьк.

Інколи для доставки вантажу або з іншої причини авіаекіпажі з Луцька відправляли у відрядження в Казахстан, Таджикістан та інші віддалені пункти. Користувач з ніком ig_rok на форумі board.lutsk.ua розповів історію, яка трапилася з льотчиками в далеких краях.

«Колись лежав в лікарні з льотчиком. Так він купу історій про ті відрядження розповідав. Десь там в теплих краях (не пам’ятаю точно де) вони на польовому аеродромі квартирували. І в сторожа був віслюк, який любив на ВПП («взлётно-посадочная полоса») лягати, та грітися на сонечку. Тільки літак на посадку, віслюк на ВПП вибігає, тут і лишнє пальне і час. Льотчики злі, а нічого не можуть зробити. І тут у них виникла ідея: взяли стручок червоного перцю, вивернули його навиворіт, вдягнули на палку і встромили тому віслюку в зад. Таких звуків той льотчик в житті не чув, які видавав віслюк. І після цього ВПП була весь час вільна».

Окрім службових, поштових та туристичних перельотів, на аеродромі допомагали сільському господарству. Для обробки полів у літаки завантажували різні добрива, якими ті потім посипали поля. Майже кожного року влітку два-чотири літаки АН-2 виділяли для розсипання хімічного добрива. На території аеродрому було приміщення, де його зберігали. Якщо розпилення треба було проводити в радіусі 100 кілометрів, то літаки заправляли добривом прямо на аеродромі. Якщо далі – то там були свої склади.

Аеродром біля теперішнього «Там Таму» закрили у 1980-х роках через те, що місто розширялося, а під селом Крупа побудували новий великий цивільний аеропорт.

ВІЙСЬКОВИЙ АЕРОДРОМ

У 1942 році був утворений 806-й бомбардувальний полк 189-ї бомбардувальної авіаційної дивізії. Цей полк розташовувався на пізніше збудованому військовому аеродромі на північній околиці Луцька у селі Вишків. В радянські часи тут базувалися в основному СУ-24.

На початку 1970-х років у Луцьку сталася авіакатастрофа – впав винищувач. Користувач з ніком ig_rok на форумі board.lutsk.ua був свідком падіння.

«Пам’ятаю, як біля КХП на Франка впав винищувач. Ми якраз урок «сачкували», а по місту пожежні з сиренами почали гасати. Дивимось - в небі літак кувиркається, щось від нього відділилося і в сторону «Променя» полетіло. А сам літак на КХП почав падати. Ми туди побігли.

Бачимо пожежних, горіх зрізаний, забори лежать. А в городі задня частина літака тирчить з землі, а по боках крила валяються. То він в туалет врізався і вгруз в землю. Там дядько з того туалета тільки вийшов. Військові вже після нас та пожежників приїхали і нас розігнали. А льотчик катапультувався. Крісло впало біля «Променя» і він десь в тому районі приземлився», - пригадав старожил.

На луцькому військовому аеродромі у вісімдесятих стався комічний випадок (хоча дехто вважає, що задокументована історія – «фейк», або просто кажучи, вигадка). Подаємо її мовою оригіналу:

«Рапорт о проишествии на аэродроме Луцк
Командиру ВЧ 15956 полковнику Пушмину А.Б
от командира 1-й АЭ подполковника Григорьева В.Н
Рапорт о результатах служебного расследования

20го августа 1987 года экпиаж майора Гулимова И.К. на самолёте АН-12 Н 83 выполнил полёт по маршруту Львов-Луцк-Лубно-Львов. При этом прозиводилась перебазировка эскадрильи с аэродрома Луцк.

Выполнив задание, по метеоусловиям Львова экпиаж остался на аэродроме Луцк. После ужина в лётной столовой экипажем в гостинице была выпита полученная от командира Луцкой эскадрильи поллитрова (по словам экипажа) бутылка технического спирта.

Ночью помощник командира корабля Лейтенант Матвеев С.А. вышел в туалет по малой нужде...

Однако, уставший после напряженного рабочего дня л-т Матвеев препутал дверь в туалет с дверью во встроенный одёжный шкаф, зашёл в последний и помочился в сапоги майора Гулимова.
Майор Гулимов И.К обнаружил проишедшее только утром, надев сапоги на ноги.

В результате сложившийся психологической несовместимости прошу изменить состав штатного экипажа самолёта АН-12 Н 83.
Командир Григорьев.

Резолюция на рапорт
Дмитрий К.:
«Василий Иванович, не надо мне (цензура) мозги! Буду я еще из-за всякой (цензура) изменять установочный приказ по части (экипаж сменяется лишь раз в год)! Объяви Матвееву выговор за несоблюдение субординации, а Гулимов пуcть нассыт в сапоги Матвееву и успокоится!»

18 серпня 1999 року сталася ще одна катастрофа літака СУ-24. Літак впав біля Вишкова у болото біля самого аеродрому.

Нижче - фрагмент любительського фільму, викладеного у мережі ВКонтакте, у групі, яка присвячена зустрічі з нагоди 70-річчя 806-го бомбардувального полку. Це зйомка ліквідації наслівдків падіння літака у 1999 році.



Через брак фінансування літаки все менше злітали з військового аеродрому. Зараз там уже не залишилося нічого, крім порожніх ангарів, але територія ще охороняється і злітна смуга не в повному занепаді.

Останні кілька років перед Євро-2012 говорили про влаштування запасного цивільного аеропорту на місці військового, але ці плани так і не реалізували.

Більше про перспективи відновлення аеропорту під Луцьком читайте у статті Сергія Григоренка «Блиск і злидні Луцького аеропорту».

Ще з 1940-х років поруч із теперішнім зоопарком збудували вежу для стрибків з парашутом. Вона належала Добровільному товариству сприяння армії авіації і флоту (ДТСААФ або рос. ДОСААФ). Вона також використовувалася як атракціон. За 10-15 копійок людину прив’язували до парашута і спускали з вежі.

З ЛУЦЬКА В МОСКВУ ЗА ПІВТОРИ ГОДИНИ

У сімдесятих роках Луцьк активно розвивався. Збільшувалося населення, з’являлися нові великі заводи, зростав темп виробництва. Грунтовий аеродром малої цивільної авіації вже не міг задовільняти потреб міста. Зрештою, вирішили збудувати великий аеропорт з твердим покриттям і довгою злітною смугою, щоб на ньому могли приземлятися великі літаки.

Запланували аеропорт ще в сімдесятих, але з якихось причин довго тягнули і відкрили його у 1984 році за 12 кілометрів від міста біля села Крупа. 12 квітня звідси здійснив перший рейс Луцьк – Рівне літак АН-2. В пізніший час тут були літаки АН-24, ЯК-40, Л-410, ТУ-104. Базувалися вертольоти.

Трохи пізніше здали в експлуатацію будівлю аеровокзалу з операційною залою, касовими відділами, поштовим відділом, кімнатою відпочинку, кафе, переговорним пунктом, вантажним відділом, медпунктом та рестораном, оглядовою терасою. Загалом на будівництво потратили понад 10 мільйонів карбованців. Пропускна здатність аеровокзалу становила 400 осіб на годину. З Луцька до аеропорту ходив рейсовий автобус №160 «Залізничний вокзал - аеропорт».

З аеропорту відправляли регулярні рейси на Київ, Одесу, Сімферополь, Харків, Донецьк, Москву та ближчі населені пункти. Відбувалися перельоти і до Стамбула. Літати було швидко і комфортно. Наприклад, в Москву з Луцька долітали за півтори години.

Після розпаду Союзу в аеропорту виникли серйозні проблеми. Літаки застаріли, пального не давали, попиту не перевезення не було, криза затягувалася. У 1993 році працівники аеропорту мусили займатися «лівими» справами. Ангар здавали в оренду автозаводу – там зберігалися «Волинянки». Робили збірні ангари і продавали в Чехію, їдальню здавали для весіль. У 1997 році аеропорт офіційно закрили.

* * *

«Свідків» столітньої історії авіації в Луцьку можна сьогодні знайти хіба на місці закинутого аеропорту в Крупі, чи «законсервованого» - у Вишкові. Багато порожніх слів сказано чиновниками, проте Євро ми таки пережили без власного летовища, не дивлячись на бравурні заяви міністрів про потребу і можливість відновлення авіасполучення з Луцьком.

Зрештою, літати чи не літати до Луцька – питання не тільки престижу міста чи його інвестиційної привабливості. Наведена вище інформація, є сподівання, додає ще одного аргументу прихильниками гасла «Поверніть Луцьку крила!». Йдеться про продовження історії і традицій міста, або, якщо хочете – «відновлення історичної справедливості».

Олександр КОТИС (ВолиньPost)

У ході підготовки матеріалу були використані такі джерела: Mała Encyklopedia Lotnicza; Księga lotników polskich. Hubert Kazimierz Kujawa; Бібліотека гуманітарної та технічної літератури Telenir; Российский государственный архив кинофотодокументов; Архів карт польського Географічного військового інституту; Польський Національний цифровий архів; Форум Робітничо-селянської армії; Міжнародний військовий форум; Луцький форум board.lutsk.ua;
газета «Радянська Волинь»; газета «Молодий Ленінець»;
історичний сайт військової авіації «Красные соколы»
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.