Математика – це просто: лучанка руйнує стереотипи і вчить легко досягати успіхів в складній науці. ІНТЕРВ’Ю

«Колись у школі вчителька спитала мене, ким я хочу стати, як виросту. Тоді вона мене так надихала, що я відповіла, що теж хочу працювати вчителем. Тому мрійте обдумано, адже мрії мають здатність здійснюватись».

Антоніна Мозолевська – власниця приватної школи математики у Луцьку «Піфагорові штани» – активна, цілеспрямована і закохана у точні науки жінка, яка зовсім не схожа на педагогів зі школи, якими їх усі звикли уявляти. Вона знайшла ідеальну формулу того, як лишатися для своїх учнів подругою, знаходити підхід до кожного і, що головне, як же правильно подавати складний матеріал, аби потім дитина змогла і сама пояснити його «на пальцях».

«Мінімум теорії – максимум практики», – такий принцип взяла за основу вчителька, що змінила роботу у декількох державних навчальних закладах перед тим, як почати займатися репетиторством і справді ефективно вчити дітей, не обмежуючись рамками і стандартами шкільних уроків, але водночас подаючи ті ж теми у значно спрощеному трактуванні.

Антоніна Мозолевська має понад десятирічний досвід репетиторства міжнародного рівня, її учні складають ЗНО на найвищі бали, а маленькі школярі починають по-справжньому любити математику.



Сама ж Антоніна Олександрівна закінчувала звичайну сільську школу у Квітневому Рожищенського району. Каже, те, що нібито у місті рівень освіти набагато кращий – лише стереотип. Головне – бажання вчитися, мотивація, хороші вчителі і те, чи попрацювали батьки над тим, аби привити дитині любов до навчання.



– Розкажіть, коли почали цікавитися математикою? Легко давалося навчання у школі? Як відкрили в собі здібності до точних наук?

– Математикою цікавилась ще зі школи. Хоча тоді майже всі предмети були для мене цікавими і досить легко давались. Це тому, що батьки привили мені любов та інтерес до навчання. Часто вечорами ми сідали разом за стіл, брали гарний блокнот та олівець і починали писати чи щось малювати. Мій тато працював столяром і створював власноруч багато цікавого. Діти беруть приклад, наслідують батьків. Також мені дуже пощастило із вчителями у школі, вони вміли зацікавити і гарно пояснити матеріал. Згодом я поступила на математичний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки.

– У Вас – понад 10 років практики репетиторства. Як з’явилося бажання чи, можливо, необхідність займатися цим поза основною роботою?

– Після закінчення вишу пішла працювати вчителем математики у нашому військовому ліцеї, там провела трохи більше чотирьох років, але вже тоді зрозуміла, що вчительської зарплати, особливо на початках, не вистачає. Тому репетиторство було підзаробітком. Це був не перший досвід. Ще у мої студентські роки знайома попросила допомогти шестикласнику із математикою. Вечорами ми сиділи із ним по 2 години і вчилися. Перше заняття коштувало 25 гривень. Вже на той час це була «смішна» ціна, але мотивом була тоді, насамперед, поміч дитині.

– Коли з’явилася ідея відкрити власну школу, а точніше – центр інтелектуального розвитку «Піфагорові штани»? Що у ньому особливого та чим відрізняється система навчання від звичайної шкільної?

– Про саму школу думала ще тоді, коли працювала у військовому ліцеї. Побачила, що учнів, охочих навчатися, – достатньо. Але робота вчителем у школі займає дуже багато часу, а на приватне викладання лишається обмаль, однак навіть тоді попит на такі послуги вже був. Отримавши певний досвід, я зрозуміла, що дітей можна об’єднувати в групи і почала думати: чому б не робити це в кращих умовах, а не так, як усі репетитори, у себе вдома, чому б не створити умови, де була б більш навчальна атмосфера? Зараз у моїй школі в групах – максимум по 4 дитини, адже основна ціль – ефективність.

У 2016 році я залишила державну роботу і 2 роки займалась виключно репетиторством, але поки у себе вдома. Саме у цей період почала практикувати дистанційні заняття по Skype, працювала зі студентами та школярами не лише зі всієї України, а й з Польщі, Німеччини, Ізраїлю, Китаю та Австралії. Це був дуже класний досвід, який стимулював до саморозвитку і виходу із зони комфорту.

У 2018 році у Луцьку відкрили Луцький ліцей №27. І я вирішила працювати у новому закладі, яким успішно керує молодий і дуже професійний та перспективний директор. Паралельно я орендувала приміщення і розвивала свою приватну школу, поєднуючи дві роботи. Було непросто, але цікаво.

Навчання у «Піфагорових штанах» – це завжди цікаво, легко та у дружній компанії. Наші учні починають розуміти та любити математику.



– Чому саме «Піфагорові штани»?

– Із назвою було найскладніше насправді. Я розуміла, що викладатиму виключно математику, але назви самої школи придумати довго не могла. Коли брала участь у реаліші-шоу «Пігмаліон 3D», одна з учасниць мені сказала: «Знаєш, Тоня, що в мене найбільше асоціюється з математикою? Фраза «Піфагорові штани – на всі сторони рівні». За кілька днів мені це ж сказала ще одна людина, от я і задумалася.

До слова, «Пігмаліон 3D» – трансформаційне реаліті-шоу, яке знімали на Волині у 2018 році. У першому сезоні участь взяло семеро лучанок, які протягом 30-ти днів виконували певні завдання і мали змогу отримати винагороду у 10 тисяч гривень. Антоніна Мозолевська стала переможницею шоу.

«Завдання були різні і не складні, головне було – робити все вчасно, тут, певно, роль зіграв «синдром відмінниці» ще зі школи. А 10 тисяч гривень, як-не-як, – це вже оренда приміщення на 2 місяці», – сміється Антоніна.



– Які сильні сторони має жінка-математик, адже чомусь існує думка, що точними науками цікавляться переважно чоловіки?

– Жінка-математик, певно, окрім здивування в очах людей, яке вона часом викликає, нічим й не відрізняється від чоловіка-математика. А будь-яка жінка, яка займається не лише хатніми справами, повинна поєднувати у собі багато якостей. Це й наполегливість, вміння усе встигати, бути дружиною, мамою, донькою, бізнес-леді, вміти бути другом для своїх учнів, адже дуже важливий особистий контакт. Я, будучи математиком, можу сказати, що часом буває дуже складно «відімкнути мозок», він постійно чимось завантажений. Тому потрібно переключати себе на якусь інакшу роботу: це може бути фізичне навантаження, спорт. Раніше я любила екстрим, зараз із маленьким синочком на руках на це часу не дуже вистачає, але раніше я стрибала із парашутом, пробувала роуп-джампінг або щось схоже.



– Це правда, що «математиками народжуються» чи все ж є шанс вивчити предмет, якщо є бажання і потенціал? І як щодо поділу на «гуманітаріїв» і «не гуманітаріїв»?

– Так зручно думати, найпростіше сказати «ой, це не моє». Багато хто може розповідати, що не може вивчити іноземну мову, бо вважає, що більш схильний до точних наук і навпаки. Так от, це – неправда. Те, чи здатна людина опанувати той чи інший предмет, у першу чергу, залежить від наступного: мотивації, чи попрацювали батьки з дитиною у перші роки життя та від вчителів, які вміють чи не вміють зацікавити та навчити тощо.

Переконана, що математику на базовому рівні може опанувати кожен, а з допомогою хорошого вчителя можна досягнути і високих результатів. Головне мати бажання і бути наполегливим.

– Розкажіть про відбір у групи: з якого віку, по скільки дітей, чи є попередні тестування рівня знань?

– Основна аудиторія – діти з 5 по 11 класи, однак є запити і на молодших школярів. У такому разі я пропоную лише індивідуальні заняття. Якщо ж батьки хочуть у групах, то повинні знайти компаньйона своїй дитині, але ж за це, відповідно, вони отримують бонуси. У «Піфагорових штанах» діє вигідна система: «Приведи друга, отримай певну кількість занять у подарунок».

Звісно, перед початком занять я зазвичай тестую дітей. До нас приходять із запитом, найперше – підтягнути дітей за шкільною програмою. Тож формуємо групи, зважаючи на клас і на рівень знань. В одній групі не можуть бути діти, які навчаються на 9–10 балів і ті, хто ледь тягне математику на 3–4 бали. Звісно, у мене є учні, які займаються зі мною 3–5 років, їхній рівень я знаю, тому тестувати необхідності немає.

Цьогоріч в мене в основному діти, яким потрібна допомога у підготовні до ЗНО.

– Як ви можете порівняти ефективність занять у групах та індивідуально?

– Багато батьків бояться, думають, що у групах – менш ефективно, однак ні. Ті, хто вже спробував, знають це і залишаються задоволеними. Один з моїх учнів каже, що в групі йому подобається більше, адже це стимулює його працювати швидше і ефективніше. Коли він сам, то розслабляється, можна вчитися своїм темпом, не поспішаючи. У групі ж інші своїм темпом стимулюють до роботи. Плюс, навчаючись у нас, діти долають важливий бар’єр – страх виходити до дошки. Як показує практика, багато школярів до класу восьмого соромляться це робити. А чому? Бо невпевнені у своїх знаннях.

У школах часто просто не вистачає часу, аби приділити належну увагу кожному учню, який цього потребує. Самі подумайте: урок триває 45 хвилин, поки діти всілися, поки вчитель пояснив, яку тему вони будуть проходити, а її ж треба записати, от пів уроку й минуло. 2–3 задачі зробили, і на тому все. У мене ж, коли діти приходять на заняття, то на теорію я витрачаю від сили 5–7 хвилин, все інше – практика. Здебільшого дітям навіть не доводиться «зубрити» формули, адже, якщо вони за одне заняття використали їх разів з 10, то далі такі ж задачі вирішують «на автоматі»



– Математика із 2021-го року –обов’язковий предмет на ЗНО, погоджуєтеся, що усім потрібно складати цей іспит?

– Я не вважаю, що всі зобов’язані складати ЗНО з математики, але розумію, що мотивувало прийняти таке рішення. Математика – один із базових шкільних предметів. Тож, якщо усі діти складають ЗНО з української мови та літератури, то математика – майже на тій же позиції. Справа в тому, що ця наука гарно розвиває логіку, не важливо, хто куди планує вступати після школи. Утім, як на мене, «люди зверху», які прийняли таке рішення, трохи поспішили. Якщо вони хочуть таких реформ, то потрібно було починати зі змін на рівні школи. Відверто кажучи, у більшості державних шкіл якість викладання страждає через переповненість класів (30-32 учні), через недостатню кількість годин на вивчення математики, а також вчителі перевантажені зайвою паперовою роботою, яку давно пора вести у цифровому форматі (адже таким чином багато процесів можна автоматизувати)

Але рішення прийняте і ЗНО з математики обов'язкове. Тому раджу школярам вже починати активно готуватися.



– Беретеся вчити математики фактично «з нуля»?

– У мене є досвід роботи з такими учнями, навіть одного разу був студент із Києва, який вже мав дві вищі освіти і вирішив навчатися на магістратурі, де серед вступних іспитів була матаметика. Він фактично «з нуля» вивчав не просто шкільну програму, а й вищу математику. То був такий студент – екстремал. Школярі такі теж були і дуже сумно, коли приходять в березні готуватися до ЗНО. Для мене це дуже дивно, зазвичай я таким відмовляю, адже, в першу чергу, це несерйозно. А я відповідально ставлюся до того, яким повинен бути результат. За три місяці підготовки до ЗНО я можу покращити результат тих, хто вже вчиться на 9–10 балів. Тобто дитина знає предмет, але йому потрібно підтягнути одну чи дві теми. Коли приходить той, хто «з нулем», відразу кажу, що це – неможливо. Але і діти є різні. Є ті, кого батьки на заняття заганяють фактично силою. З такими дуже важко, адже доводиться переконувати, що це потрібно їм, а не мамі з татом, однак є і вмотивовані. От є в мене дівчинка, із якою ми за літо пройшли половину підготовки до ЗНО при тому, що її однокласники осягнули за цей час від сили 4 теми.

– Скільки часу потрібно дитині, аби підготуватися до ЗНО і скласти його на нормальному рівні, якщо оцінки у школі, відверто кажучи, так собі?

– Не менше року, це точно. При цьому дитина повинна бути налаштована на те, що я не вставлю флешку в голову з готовими знаннями, це повинна бути співпраця. Зі свого боку я поясню матеріал доступно, адже у мене – мінімум теорії, максимум практики. Зізнаюся, я й сама теорію дуже не люблю.



– Скільки в день дитині потрібно приділяти часу для самостійної підготовку?

– Насправді багато не потрібно, от якщо діти займаються зі мною двічі на тиждень по годині, то хоча б ще стільки ж часу потрібно виділити на самостійне навчання вдома і вже буде досить. Якщо не вчитися самому, а лише займатися з репетитором, то не потрібно взагалі витрачати свій час і батьківські гроші.

– Чи використовуєте якісь нестандартні методи навчання?

– У нас стандарту як такого немає, немає чогось особливого, але я і не проводжу таких уроків, до яких діти звикли в звичайній школі. Був такий період, коли я практикувала одну вправу на «вмикання» мозку. Ця вправа займає близько 15-ти хвилин, якщо маємо час, то тренуємося. Суть полягає в тому, що у голові потрібно тримати певні числа, до них додавати/віднімати в зворотному порядку. Можемо зараз спробувати: маємо числа від 0 до 100, потрібно зараз обрати два числа із цього проміжку, одне – близько до 0, а інше до 100, але менше від сотні. Це все в умі. Візьмемо 10 і 70. Далі обираємо невеличке число, до прикладу – 3. До меншого ми його додаємо, а від більшого – віднімаємо. 10, 70, 13, 67, 16, 64 і так поки ми не дійдемо в зворотній порядок. Це перший етап цієї вправи, бо далі ми беремо різні числа. До 10 будемо додавати 4, а від 70 відніматимемо 7. Потім можна взяти по два числа: наприклад попереду – 4 і 7, вкінці – 98 і 91 і додавати й віднімати від кожного різні числа. Це все потрібно тримати в голові, це дуже допомагає зосередитись на математиці і лишити всі зайві думки за дверима кабінету.

– Як точні науки, зокрема математика, можуть полегшити повсякденне життя? Чи є такі моменти, що люди навіть і не задумуються, коли вирішують математичні приклади на практиці?

– От спортсмени ж ходять в зал не лише для того, аби потім хизуватися надутими біцепсами? Якщо голова, звісно, здорова, то в першу чергу це робиться для здоров’я й тіла, для покращення власної ефективності, тобто мета ходити в зал – набагато ширша, те ж саме і з математикою. Мені колись дуже сподобалася в одного із колег на сторінці фраза: «Математика у чистому вигляді тобі не знадобиться, але це не означає, що ти не будеш її використовувати. Ти ж просто борошно не сідаєш їсти, але це не означає, що у твоїх щоденних стравах його взагалі немає».

Часто кажуть, що гроші рахувати і так вміють. Так, це – банально і просто, але треба дивитися трохи ширше. От для прикладу, коли торговельні заклади влаштовують «чорну п’ятницю» чи просто оголошують знижки. Якщо ти дружиш трішки із математикою, то можеш побачити, чи реально там знижка стільки-то відсотків. Математика дозволяє рахувати цю відсотковість по-різному, можна правильно, а можна по-хитрому.

До того ж, хто більш менш дружить із математикою та здоровою логікою, перш ніж брати якийсь кредит, гарно зважить всі за і проти, прорахує скільки і коли потрібно буде заплатити. Якщо повірити написаним «трьом відсоткам річних», то потрібно бути дуже наївним, ліпше ж – сісти і самому все порахувати. Таких життєвих ситуацій є дуже багато.

Мій товариш, який займається деревообробкою, часто просить допомогти порахувати кути чи пропорції, аби його вироби були правильної форми та розміру, більш естетичними. Щоденно жінки використовують пропорції і міри ваги та об'єму у приготуванні страв. У будівництві та архітектурі теж нікуди без математики. Таких прикладів можна наводити безкінечно. Математика – це чудовий інструмент, який кожен з нас користується, навіть коли цього не помічає.



– Чи є якісь лайфхаки, як розвинути в собі математичні здібності, можливо порадите фільми для мотивації?

– Для мене не існує якихось особливих лайфхаків, окрім практики. Це те ж саме, що розповідати, як будувати ракету і летіти в космос на словах і на ділі.

Маю підбірку із декількох цікавих фільмів про те, якою ж буває математика. Для когось це може стати хорошою мотивацією. Більшість зі стрічок чомусь демонструють геніальність математичного розуму на межі із безумством, але насправді, геніальний мозок – він завжди на межі.





Новий навчальний рік от-от стартує. Тож Антоніна Мозоловська запрошує на навчання у «Піфагорові штани» дітей, яких вона обіцяє закохати у математику, розповідати складні речі простими словами, а головне, навчить використовувати задачі і формули на практиці, не зазубрюючи складний теоретичний матеріал.

Для більш детальної інформації звертайтеся за телефоном: +38 099 704 66 67
Багато корисного і цікавого можна знайти на сторінці школи «Піфагорові штани» у Facebook.
Адреса школи: місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76а.



Спілкувалася Валерія КОЛІСНИК
Фото Ігоря ДИНІ.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.