Про резонанси, амбіції і «безсмертну» «Юнону». ІНТЕРВ’Ю З ГОЛОВНИМ ПОЛІЦЕЙСЬКИМ ВОЛИНІ ЮРІЄМ КРОШКОМ

Житомирянин Юрій Крошко очолює поліцію Волині півтора року. Загалом працює на Волині майже три. Каже, хоч і приїхав сюди працювати з іншої області, чужинцем себе не відчуває.

Про те, як за останній рік змінилася криміногенна ситуація в області, чи знайомий з волинськими «кримінальними авторитетами» і чи має генеральські амбіції – у інтерв’ю начальника Головного управління Національної поліції у Волинській області Юрія Крошка Інформаційному агентству ВолиньPost.

– На Волині Ви вже майже три роки. Відчуваєте себе волинянином?

Перед тим, як приїхати сюди працювати, я ніколи не був в Луцьку, їхав за навігатором. Сьогодні вже багато чого тут знаю, звик до Волині. Бо у цій професії живеш і радістю, і проблемами області. Без цього роботи і не вийде, бо треба знати, що відбувається, розуміти і чути людей. Я житомирянин. Але мій менталітет мало чим відрізняється від менталітету волинян. І Волинь, і Житомирщина – поліські регіони.

– Ви вже працювали у поліції трьох областей України – Волині, Житомирщини і Кіровоградщини. Чим вони відрізняються у кримінальному контексті?

Суттєво – нічим. Але чим західніше, тим менше злочинів. І злочини ці менш жорсткі, менш тяжкі. Житомир – лише за 260 кілометрів від Волині, але злочинів реєструють більше і вони більш складні. У Кіровограді ще більше і ще важчих злочинів.

– Якщо порівнювати 2021 рік і попередній на Волині, то як змінилася криміногенна ситуація в області?

Ситуація не погіршилася. Злочинів ми зареєстрували менше, а розкрили більше. Розкриті всі вбивства, всі тяжкі тілесні ушкодження та всі тяжкі тілесні зі смертю.

Вважаю, що ефективність роботи поліції в області ми з командою змогли підвищити.

Це не стосується криміногенної ситуації, але у 2020 році змінилася структура поліції. У зв’язку з децентралізацією маємо 4 районні підрозділи. Начальникам районних підрозділів стало працювати складніше, додалося роботи, до цього об'єму треба звикати. Але кількість поліцейських в області не змінилася.

– Ви відчуваєте, що рівень довіри до поліції за час Вашого керівництва зріс?

Це не мені судити. Мабуть, швидше, вам, населенню і тому, хто проводить відповідні дослідження. Мені, звісно, хочеться сказати, що зріс. Не дарма ж я працюю на цій посаді півтора року. Але об’єктивність мого судження буде під сумнівом.

Щоб підвищити ефективність нашої роботи, вкінці 2020 року ми відкрили ситуаційний центр. Наразі ми вже змогли пересвідчитися в його ефективності. Коли я прийшов на цю посаду, у Луцьку ще не було такої програми, як «Безпечне місто» чи загалом централізованого відеоспостереження. Згодом ця програма запрацювала саме з ініціативи поліції, але втілена спільними зусиллями поліції, обласної ради та влади міста. Зараз це великою мірою допомагає у розкритті і попередженні злочинів.

В ситуаційному центрі ми бачимо відео з понад 600 камер спостереження з усієї області. Акцент, звісно, - на Луцьку, бо це найбільш густонаселений і найбільш відвідуваний населений пункт області, тож тут скоюють найбільше злочинів. Вважаю своїм досягненням і цю програму, і ситуаційний центр.

Наш ситуаційний центр ми використовували для навчань – поліцейських і Служби безпеки України. Вони були наближені до реальних умов, приїжджали підготовлені немісцеві люди, які умовно скоювали злочин, або умовна диверсійна група з людей, навчених бути диверсантами. Йдеться про спецназівців, які вдавали з себе злочинців. Наш «противник» визнав, що ми спрацювали ефективно. І то значною мірою теж завдяки ситуаційному центру.

– Тут йдеться про навчання. Але наведіть приклади, коли це реально допомагало розкрити злочини.

Відеоспостереження допомагає розкрити, для прикладу, угони.

А з конкретного... У нас був випадок, наприклад, крадіжки значної суми з автомобіля одного з депутатів Луцької міської ради. Ми змогли розкрити злочин саме за допомогою відео.

Також була ситуація, пов’язана із місцевим підприємцем. Злочинці із Запоріжжя скоїли крадіжку з магазину годинників у самому центрі Луцька на понад мільйон гривень. Були за ними крадіжки і в Рівному. Ми з’ясували, що вони готуються до злочину ще й у Кіровограді і Кіровоградській області. Прийняли рішення затримувати саме у Кіровограді. Злочинців ми спіймали і розкрили їхні злочині, скоєні і на Волині, і в інших областях.

Оголосили про підозру, заарештували, зараз справа скерована до суду. Підслідність справи – за місцем останнього злочину. Тому, напевно, розглядатиме кіровоградський суд. Значною мірою у розкритті нам допомогли саме відеозаписи.

Ситуаційний центр є ще й своєрідним аналітичним центром при ГУНП в області у разі надзвичайної ситуації. Простою мовою – місцем, де ми можемо сконцентрувати всі служби у випадку такої події, як, для прикладу, захоплення автобуса із заручниками Максимом Кривошем на Театральному майдані.

Якби вже тоді був ситуаційний центр і те обладнання, яке ми сьогодні маємо, то, мабуть, ми могли б більш ефективно і раніше спрацювати, більше бачити і розуміти. А так ми тоді покладалися на одну відеокамеру, на один ноутбук і на очі поліцейських. Не було навіть такого місця, аби міжвідомчо зібратися і порадитися. Тоді ми радилися, просто стоячи біля готелю «Україна», і приймали якісь рішення. Зараз у нас в ситуаційному є все обладнання, а також кімната, де мають прийматися такі рішення.



Без відео зараз ми не працюємо. Технології йдуть вперед. До речі, і злочинці використовують відео. Деякі, наприклад, перед скоєнням крадіжок спостерігають за мешканцями квартир чи відвідувачами офісів, щоб мати можливість підготуватися до злочину. Все йде вперед.

– Якраз про те, що все йде вперед, далі і поговоримо. Недавно відкрили реконструйоване приміщення Любешівського відділу поліції. Ті, хто його вже побачив зсередини, діляться дуже гарними враженнями. Чи будуть таким чином відреконструйовані і інші поліцейські осередки?

У Любешеві поліцейський підрозділ був розташований в аварійному приміщенні, яке ніхто не ремонтував. Вирішили, що треба щось з ним робити. Зараз там люди мають можливість працювати в достойних умовах.

Відкрили цього року ще фронт-офіс у Нововолинську. Це – перший фронт-офіс в області. Він створений за рахунок спільного фінансування з місцевого і державного бюджетів. У планах – для початку зробити такі фронт-офіси у всіх чотирьох районах – у Луцькому і Ковельському рай управліннях, райвідділах у Володимирі-Волинському та Камені-Каширському. Плануємо там змінити простір для роботи з громадянами.

Справа в тому, що люди потрапляють в поліцію двома шляхами: приходять самі з якимось проблемами або через те, що їх туди доставляють після скоєння злочинів. Ми ставимо собі завдання створити фронт-офіси для того, аби мати можливість надати якомога якіснішу поліцейську послугу першій категорії і об’єктивно розібратися з другою. Для того там будуть створені умови: місце для написання заяв, кімната, як я її називаю, «для розбору польотів» - з’ясування, що відбулося, кімната для зустрічі з адвокатом, кімната для проведення слідчих дій. До того ж, у кожному такому фронт-офісі хочемо обладнати «Custody Records» – систему відеомоніторингу. Вона дає можливість переглянути що і як відбувалося, якщо, наприклад, є скарги на дії поліцейських, але так само дає можливість і захистити поліцейського від необґрунтованих скарг. Такі теж трапляються у нашій роботі.

– Коли ці фронт-офіси у райуправліннях будуть створені і яким коштом?

Фінансування – спільне: з державного і місцевих бюджетів. Тендери вже відбулися, проекти будівельних робіт вже на є всі 4 приміщення, вони вже пройшли експертизу. Тепер – питання за фінансуванням. Десь депутати вже проголосували за виділення коштів, десь це вже навіть на стадії перерахування. Ми маємо намір облаштувати ці фронт-офіси до кінця поточного року. Чи вдасться, гарантувати важко, але хочеться.

– Скільки в середньому коштує один такий проект?

До мільйона гривень. Будуть повністю перероблені перші поверхи. Людину зустрічатиме вже не черговий або якийсь заґратований і суворий постовий, а зустрічатиме привітний і компетентний поліцейський, який зможе повною мірою і зрозуміло відповісти на запитання або покликати колегу, який надасть цю послугу швидко і якісно. Тут більше не казатимуть: «Чекайте, до вас спустяться», і людина невідомо скільки невідомого кого чекатиме у сірому коридорі. Якщо прийшли до конкретного поліцейського, то, ймовірно, доведеться і зачекати, якщо він, наприклад, у той момент на виїзді. Якщо ж прийшли загалом у поліцію, то поліцейська послуга має бути надана максимально швидко, якщо питання – у нашій компетенції. Якщо ж ні, треба правильно роз’яснити людині, куди їй звернутися.

– Ви говорите зараз у тому числі і про покращення умов роботи поліцейських. Все ж люди ідуть з поліції. Чому?

Некомплект у нас складає 10%. Це, так би мовити, робочий некомплект. Це не катастрофа у кадровій роботі. Як і у міліції, так і у поліції завжди була плинність кадрів. Люди приходять і йдуть. Хтось іде на пенсію за вислугою років, когось ми звільняємо, бо не відповідає тим критеріям, яких потребує поліція. У другому випадку або помилилися при відборі, або сам поліцейський допустив помилку під час служби.

Частина людей іде через низьке матеріальне забезпечення. Середня зарплата у поліції вища за 10 тисяч гривень у місяць. У 2015 році, коли тільки створили Нацполіцію, це було добре. Сьогодні – ні. Бо є інші правоохоронні органи, у яких молодий і рядовий працівник має зарплату майже на тому рівні, як зараз у мене, хоча рівень відповідальності зовсім інший.

Щодо матеріальної сторони у нашій роботі, то однозначно потрібні зміни. Бо коли приходить на роботу молодий лейтенант, йому спочатку 10-12 тисяч вистачає, а потім він одружується, росте по службі і потребує більшого.

Багато поліцейських проходять конкурси, наприклад, у Державне бюро розслідувань. Частина пройшла конкурс і пішла.

– То Ви маєте на увазі ДБР, говорячи про суттєво вищі зарплати, ніж у поліції?

І ДБР також. Якщо брати до уваги всі правоохоронні органи, то у поліції найменша зарплата. А відповідальності – точно не менше, ніж у інших. Номер 102 знають всі. Щодоби у нас – приблизно 500 викликів. А взагалі за 8 місяців цього року ми на Волині прийняли 153 тисячі викликів. Це десь півтори тисячі на 10 тисяч населення. І на кожен з них обов’язково треба відреагувати. Не у всіх 100% викликів йдеться про порушення. Часом людині просто треба допомога. І ми допомагаємо.

– Ви в одному з інтерв’ю розповідали, що, коли тільки прийшли на роботу, зарплата була лише 50 доларів. Але тримали амбіції. Сьогодні Ви вже можете бути на пенсії, але досі – у поліції. Тримають теж амбіції, але вже генеральські?

Декілька разів під час своєї молодості я писав рапорт. Але причина була в тому, що тоді не було взагалі стабільності. Я отримував зарплату раз в три місяці. Так, тоді отримував 50-60 доларів. Тепер ця зарплата – майже 500 доларів. Я тоді про таку лише мріяв.

– Але ж цінність таких грошей тоді і зараз дуже різна…

Звісно. Але і рівень життя теж. Тоді отримував 250 гривень зарплати і не знав, що з ними робити – борги роздати, комуналку заплатити чи одяг на зиму купити. Дружина тоді ще була студенткою, було складно. Тепер всі їдуть в Польщу, а тоді з Житомира багато моїх знайомих їхали в Італію, Португалію. Міг і я тоді податися шукати більших грошей. Але я з 17 років – в формі і завжди були амбіції і віра в певну стабільність, в те, що завжди не буду отримувати зарплату раз в три місяці.

Сьогодні Ви – полковник. Все ж повернусь до питання про генеральські амбіції…

Поганий той солдат, який не мріє стати генералом. Посада моя – генеральська, але чи стану я ним, не мені вирішувати. Є люди, у чиїй це компетенції.

– Коли була історія з «терористом Кривошем», то існувала версія, що то Ви влаштували, аби отримати «генеральські погони».

(Сміється). Я ще чув версію, що то тогочасний міністр влаштував, що б собі якісь преференції заслужити. Були різні версії, я на них не зважав.

– Нагородили ж після події і дотепер тільки тодішнього заступника голови Нацполіції Євгена Коваля? Чи когось із місцевих теж?

Ні, тільки Коваля, який там реально ризикував життям і ледь не отримав кулю в голову. Більше нікого дотепер не нагороджували. Та й за що? Ми робили те, що мали робити.

– Нещодавно з посади пішов багаторічний міністр МВС Арсен Аваков. Новим міністром став Денис Монастирський. Тут, на Волині, поліція цю зміну вже відчула?

Ні, наші завдання і функції лишилися такими, як і були. Закон «Про Національну поліцію» не змінювався. Для координації наших дій є голова Національної поліції. Він проводить відеоселекторні наради, ставить перед нами завдання, говорить про загальнодержавні тенденції, бо ж ми бачимо лише область.

– Від вищого все ж перейдемо до регіонального контексту. Почну тут з питання, яке вам вже точно озвучували. Славнозвісний салон «Юнона» досі працює. Якраз коли ішла повз нього на інтерв'ю, туди заходив чоловік. Тому не можу не запитати – у чому справа? Чому закрити місце у самому центрі Луцька, де надають інтимні послуги, – не під силу поліції?

Так, працює, не заперечую. Люди, причетні до цього бізнесу, достатньо нахабні. Вони дозволяють собі змінювати персонал, змінювати умови роботи і продовжують працювати.

Справа в тому, що, як тільки ми документуємо протиправну дільність і припиняємо їхню роботу, приїжджають нові люди, діяльність яких не документувалася – нові прізвища, нові обличчя – і починають роботу з нуля.

Це – не луцька проблема. Скажімо так – не луцького походження. Йдеться про мережу закладів по всій Україні. Організатори – люди з Дніпра. І вони одні і ті ж по всій Україні. Серед дівчат, які працюють в «Юноні», волинянок теж немає.

У Луцьку ми одними з перших в Україні провели обшуки і припинили їхню діяльність. Далі були такі ж дії в інших областях. Після цього причетні до цього бізнесу стали навіть виходити з мітингами під МВС, називаючи нашу роботу тиском на бізнес.

– У 2019 році на Волині виявили 8 жінок, які займалися проституцією, у 2018 – лише одну. Крім «Юнони» на Волині зараз є осередки секс-індустрії?

Ви, напевно, знаєте, що викрили лікаря-гінеколога, який займався сутенерством. Якщо є сутенери, то є і проституція. Щодо, так би мовити, вуличного формату цього явища, то у Луцьку цього практично немає. Секс-індустрією це не назвеш.

– Останнім часом в області почастішали вбивства. Чи так здається лише через те, що інформації про них стало більше в медіапросторі?

Ні, не можна сказати, що почастішали. У 2021 році на Волині сталося 15 вбивств. Це на 3 більше, ніж за аналогічний період минулого року. Всі вони розкриті. Основна маса вбивств – це не є так звані кваліфіковані вбивства. Зазвичай вони відбуваються на побутовому ґрунті. Дуже часто їх скоюють в стані алкогольного сп’яніння.

Є лише одиниці вбивств, де злочинець – неочевидний, де дійсно треба залучити багато поліцейських ресурсів. Можливо, про це стали дійсно більше писати і говорити у медіа, але щороку кількість вбивств приблизно однакова.

– З останнього дуже гучного на Волині – подвійне вбивство на Соборності. Чоловік вбив свою дружину і доньку, а згодом його самого вбив співкамерник у СІЗО. Як виявилося, за деякий час до трагедії чоловік намагався вчинити самогубство у Згоранах і мав при собі велику суму грошей. Чи знає поліція про долю цього «кривавого спадку» і чи повинна знати, якщо «криміналу» у цій історії вже немає?

Дійсно на той час при ньому було багато грошей і їх слідчий вилучив під час огляду місця пригоди. Чоловіка доставили у психіатричну лікарню, а за грошима прийшла законна дружина. Коли сталося вбивство, стали досліджувати і з'ясували, що за кілька днів до вбивства кошти з’явилися на рахунках дружини. Вони і зараз там перебувають.

Справа про подвійне вбивство ще не закрита, але буде. Відповідно до норм кримінально-процесуального кодексу, її закриває процесуальний прокурор. Навіть якщо злочинець вже мертвий, потрібно провести всі експертизи.

Щодо коштів, то має знайтися спадкоємець, найближчий родич, який згідно із законом має право на них претендувати. Це точно не буде справою поліції, оскільки гроші не стали предметом злочину і не були здобуті у результаті злочину. Тому нема підстав накладати на них арешт чи іншим чином впливати на їхню долю.

– Поліція досліджувала походження цих грошей?

Ні. Ні чоловік, ні дружина не захотіли розповідати про їхнє походження.. Казали лише, що це – власні кошти сім’ї. Жодної інформації чи версій про їхнє злочинне походження не було. Тому і не було підстав не віддавати їх дружині.

– В Україні і на Волині зокрема є проблема із закладами, де надають психіатричну допомогу. Чи впливає це на роботу поліції? Адже, наскільки я розумію, той же Василь Пилипюк мав би бути ізольований у психіатричному закладі на певний час після скоєння спроби самогубства?

Так, мав би. І на певний час був. Але настільки повною мірою він отримав психіатричну допомогу і скільки мав би перебувати, я не можу сказати. Загалом з такою проблемою ми у своїй роботі стикаємося, це правда.

– Щодо Максима Кривоша теж мала бути психіатрична експертиза. Її результати вже є?

Поліція не займається цією справою. Але із Кривошем для мене вже все зрозуміло: ця людина – злочинець, який добре розумів, що робить і для чого. Зараз він намагається привернути увагу і грати на публіку. Тому йому треба менше уваги, тоді швидше завершиться суд і буде вирок. А так ще й журналісти підігрівають цю ситуацію. Він дотепер популярний, а йому того і треба.

– На Волині у певних злочинах періодично випливають імена кримінальних авторитетів. Чи знаєте ви про них і чи знайомі особисто?

Ми їх авторитетами не називаємо. Ми їх називаємо особами, які можуть впливати на кримінальну обстановку. Так, їхні імена мені відомі, але особисто з жодним не знайомий. З ними за необхідності працювали інші люди, їх допитували, проводили слідчі дії. Є люди у поліції, які з ними знайомі у межах професійної діяльності, мені у межах моєї не доводилося.

– З таких справ, до яких нібито були причетні кримінальні авторитети на Волині, – так звана «заборольська справа» і стрілянина на автомийці. Коли ці події сталися, ви ще не очолювали поліцію на Волині. Все ж, напевно, знаєте, що жоден із причетних до обох цих справ – не за ґратами. Події на автомийці, під час яких загинула людина, взагалі на хуліганство перекваліфіковані. Справ, які були резонансом, а закінчилися «пшиком» чимало. Чому так стається?

Поліція збирає всі докази і скеровує справу до суду, який і приймає кінцеве рішення. Чому ніхто не сидить, питання не до поліції. Поліція нікого не садить, лише розкриває злочин. Прокуратура здійснює процесуальне керівництво, приймає рішення про те, оголошувати підозру чи ні. Всі слідчі дії відбуваються під керівництвом прокуратури і в суд без процесуального прокурорського керівника теж не скеровується. У суді підтримує обвинувачення не поліцейський і не слідчий поліції, а прокурор, який має відстоювати спільну позиції поліції і прокуратури, сформовану під час розслідування.

Чому суд приймає такі рішення, треба спитати у суддів. Багато таких, як ви кажете, «пшиків» стається саме через вироки суддів. Трапляються випадки, коли ми не зовсім задоволені вироками, бо багато витратили сил, ресурсів, люди не спали ночами, працювали, а зрештою маємо отаке. Ми балакаємо про це з суддями. Але ви маєте теж розуміти, що не все залежить від поліції. Найбільш грамотний поліцейський, який у якісь ситуації дуже хоче посадити злочинця в тюрму, не може зробити цього сам. Це система правоохоронних органів. А судова гілка влади – це взагалі окрема структура.

– Ви часто виїжджаєте на місця скоєння злочинів?

Не часто. По-перше, Волинь не є настільки кримінальною областю. Якщо є неочевидне вбивство чи інші тяжкі злочини, то я виїжджаю. Було таке вбивство у тоді ще Любешівському районі. Жінку знайшли у її будинку мертвою із тілесними ушкодженнями. Нічого не вказувало на те, що ми знаємо злочинця. Злочинець виявився мешканцем іншої області. Він з корисливих мотивів вбив жінку. Хата – на краю села. Протягом доби ми розкрили цей злочин.

За своєю посадовою інструкцією, я маю виїжджати на певну категорію злочинів. Але такі скоюються не щодня. Плюс я зробив висновок, що не завжди присутність першої особи сприяє ефективній роботі. Тут всі люди до своїх посад росли. Всі знають, що кому робити. Зайві вказівки не завжди потрібні. Я це знаю, бо я у цій шкурі був. Якби я прийшов на цю посаду незрозуміло звідки, то думав би, що без моїх цінних вказівок ніхто не спрацює. Але я на різних посадах був до того – заступником, начальником кримінальної поліції, виїжджав на вбивства. Так, інколи є ситуації, коли треба щось підказати, висловити своє бачення.

– Востаннє на який злочин їздили?

На подвійне вбивство на Соборності.

– У квітні цього року медійниці Катерині Той (Дулапчій) спалили автомобіль. Тоді вона коментувала, що пов’язує це із професійною діяльністю. На які стадії зараз провадження? Що вже відомо?

Злочин ще не розкритий. Визначене коло осіб, але вина жодного з них ще не доведена, нікому про підозру ще не оголосили, тому треба працювати. Робота там активно ведеться. Але існують ще й інші версії, крім версії потерпілої про журналістську діяльність.

Цей злочин – у категорії так званих контрольних. По-перше, бо це підпал, по-друге, бо потерпіла – журналістка. Ніхто нам його не дасть забути навіть на рівні центрального апарату. Бо існує список контрольних злочинів. Журналісти – контрольна категорія потерпілих.

– Ви, до речі, кермуєте автівкою?

Так.

– А протоколи за порушення правил дорожнього руху маєте?

Маю. Не на цій посаді, на попередній, але маю. Дійсно порушив, нічого не оскаржував, чемно заплатив штраф. Маю водія, тому здебільшого їздить він.

Але лише службова необхідність може змусити порушити ПДР. Поліцейських, які кермували в стані алкогольного сп’яніння, ми звільняємо. Неважливо, відбулося це на службі чи поза службою. Такі випадки, на жаль, трапляються, але, на щастя, не часто. На початку моєї каденції на цій посаді це було значно частіше. Ми самі це виявляємо, не потребуємо, щоб хтось нам підказав. Краще такого позбутися.


– Про Вас кажуть, що Ви дуже принципово підходите до підбору кадрів…

Намагаюся принаймні.

– Із Житомирщини з собою на Волинь когось привезли?

Ні, не віз, а пропонував людям посади. Я пройшов різні щаблі поліцейської служби – був заступником начальника і начальником райвідділу, міськвідділу, заступником начальника обласного управління. У свої роботі я набув певного досвіду, мав вчителів і сам ставав для когось вчителем. Тому вже маю певне бачення на формування кадрового складу.

Наприклад, я вважаю, що не можу в поліції працювати людина, яка думає, що її робочий день обов’язково має закінчувати у 18 годині.

Не може так бути у поліцейського, який відповідає за розкриття чи розслідування злочинів, або у того, хто забезпечує роботу своїх колег. Не вважаю також нормальним, коли людина на певній посаді не вникає у якісь процеси в межах своїх повноважень.

Зважаючи на таке своє бачення, я і пропонував людям змінити посади або перейти на вищі. Якщо не знаходив таких на Волині, то пропонував посади людям з іншої області.

З іншої області – два мої заступники. Ще два – місцеві. Три із чотирьох начальників районних підрозділів – місцеві, один – із Житомирщини.

– Маєте на увазі, напевно, Сергія Рудницького, який очолює Луцьке районне управління поліції?

Так. І він приїхав сюди не керівником, а заступником керівника. Рішення щодо нього приймали колегіально. Так само, як і колегіально вирішували і щодо моїх заступників. Загалом, наголошую, жодне важливе кадрове рішення я не приймав одноосібно. Більше того, заступники проходили відбір і на рівні Києва. У інших областях були ситуації, коли люди не проходили.

Гарантую, якщо хтось із них не впорається, він у будь-який момент піде з посади, незважаючи на «родословну».

До так званих «своїх» вимог більше, ніж до чужих. Бо коли ти запрошуєш людину на роботу, то розраховуєш, що ти за неї працювати і виправляти недоліки не будеш. Таких «своїх», які тут тільки через те, що «свої» біля мене немає. Це не голослівно. Про це вам скаже кожен поліцейський, якого ви запитаєте.

– Відносно нове у поліції – робота поліцейських офіцерів громади. Скільки громад на Волині вже мають таких офіцерів і як загалом в області триває впровадження цього проекту?

Не всі громади на Волині захотіли мати поліцейських офіцерів. Ми маємо їх у 27 з 54 громад області. Поліцейських у цих 27 громадах – 34, бо у деяких – по два, а деякі хочуть ще й третього, як-от Боратин. 34 автомобілі купила для офіцерів громади на Волині Національна поліція. Якби всі громади свого часу виявили таке бажання, то, напевно, всі і отримали б автомобілі. Але хтось поставився до цього проекту скептично і не підписав меморандум про співпрацю з поліцією. Якщо зараз якась громада хоче мати у себе такого поліцейського, то автомобіль вона має придбати самостійно.

Бо проект тепер втілюють в інших областях, і автомобілі Нацполіція купує вже для них.

Зараз от Боратин виділяє кошти на автомобілі, Нововолинськ та Дубечне (колишнього Старовижівського району). Підгайці теж виділили, щоб мати ще одного поліцейського офіцера громади. Там вже купили автомобіль. Поліцейський, який там працюватиме, – поки на навчанні. Нововолинськ двох хоче, виділяє кошти на автомобілі.

Щодо відбору поліцейських офіцерів громади, то це відкритий конкурс. Він відбувається не тут, а у центральному апараті, ми на нього не впливаємо. Людей обирають не з цивільних, а лише з поліцейських.

Сьогодні вже можна сказати, що ми бачимо користь від цього проекту. При бесідах з головами ОТГ, депутатами і населенням помітно, що люди задоволені. Офіцер громади підзвітний громаді, він звітує перед людьми, перед депутатами, якщо є потреба.

До речі, цей проект фінансують наші західні партнери. На Волинь вже приїжджала моніторингова група з-за кордону, аби оцінити, наскільки гроші проекту ефективно використані. З кожним з офіцерів громад вони провели бесіди за закритими дверима. Перевіряли, з-поміж іншого, чи не відволікаються офіцери громад на інші завдання, не пов’язані з роботою в громаді. Ми були сьомою областю, де цей проект працює, і нас високо оцінили у порівнянні з іншими регіонами.

– Волинь – лісова область. Тож і злочинів у цій сфері – чимало. Розкажіть про роботу у цій площині.

Лісова сфера – проблемна у кримінальному плані. Багато «розборок» – між самими підприємцями, які ведуть у ній бізнес. Часто вони замовляють якісь відеоролики, якісь нібито розслідування, а заручниками цих своїх розборок роблять державні органи, у тому числі – поліцію.

Ми намагаємося йти до обох сторін конфлікту і казати: давайте перевіримо кожного з вас.

Але довести саме злочинну діяльність у цій сфері часто буває дуже нелегко. Зараз є приклад такого. Одне з найбільших переробних підприємств на Волині, яке працює з деревиною, намагається боротися з поліцією і дописами фейсбуці, і в ютубі, і скаргами, і в судах, і як тільки завгодно. Намагаються переконати суспільство, що силовики здійснюють тиск на бізнес. Але ми виявляємо і припиняємо протиправну діяльність. Ми не перешкоджаємо роботі того, що працює виключно в законній площині.

– Ви маєте на увазі ТОВ «Верба-ВВ»? Бачила такі їхні заяви.

Так. Але ми робимо свою справу, оголошуємо підозри. У суді вони намагаються надати різні підробні документи, тобто ввести в оману тепер вже й суд. Перша інстанція відмовила нам в накладенні арешту на велику кількість лісу, але апеляція прислухалася до наших і прокурорських доводів і таки наклала арешт. У цих «бізнесменів» є гроші на адвокатів, на те, щоб заплатити свідкам. Ті контрагенти, з якими вони нібито працюють, це нерідко створені ними ж фіктивні підприємства.

Зараз все легко відстежити. Кожна колода має чіп, за його допомогою можна побачити долю цієї деревини. Коли лежить колода і за чіпом ми бачимо, що це вже перероблено за кордоном, але чогось ще він на колодці, то це говорить про те, що чіп використовують вдруге, а колода – необлікована. Тобто з великою ймовірністю можна сказати, що це крадений ліс. І ми це доводимо, а з нам роблять тих, хто тисне на бізнес.

Коли ми говоримо, що люди на Волині невдоволені тим, що ліс крадуть, то треба давати відповідь на питання – які люди? Люди у «лісових» селах з того й живуть. Я там невдоволених не бачив. Вони невдоволені, коли борються з незаконними порубками лісу. І це явище – не обласне, а загальнодержавне.

От у Башликах у нас була ситуація. Власники деревопереробного підприємства мають дитячий будинок. Коли ми прийшли з невідкладним обшуком, то вони прийомних дітей виставили перед поліцейськими і стали маніпулювати, казати, що ми лякаємо дітей, ледве там не б'ємо їх. Робили все можливе, аби ми не вилучили деревину.

На Волині – це дуже складна проблема, яка реально потребує дуже багато часу. Велика доля краденого лісу – на цих великих підприємствах.

– Наприкінці 2019 року у Воротневі вбили сім ланей. Свого часу у інтерв'ю нашому виданню Ваш попередник Петро Шпига казав, що справа - на контролі у керівництва Нацполіції. Цю справу розслідували? Вбивць тварин знайшли?


На жаль, ця справа нічим не закінчилася. Там навіть зброю важко ідентифікувати, бо деформувалися кулі, вилучені з дерева. Гільз не знайшли. Але це 100% не браконьєрство, це було зведенням якихось рахунків. Ймовірно, чиєюсь незгодою на позицію чи дії керівництва лісового управління.

– Підсумовуючи: чи задоволені Ви своєю роботою на цій посаді?

В принципі, задоволений. У нас всього – 2 тисячі людей, тих, які підпорядковуються ГУНП. Ще є інші поліцейські підрозділи, які є в нашому гарнізоні. І хоч підпорядкування в них центральне, як не крути – ми у тісній взаємодії і координація дій таки звідси здійснюється. Я відчуваю, що я працюю у команді цих людей. І працюю ефективно.

Про те, що ми працюємо добре, дозволяє нам говорити і статистика. Ми бачимо, які позиції займаємо на рівні України.

– Які ці позиції?

У п’ятірку найкращих в Україні стабільно входимо.

– Трохи про особисте. Ви у Луцьку живете вже з сім'єю? Чи досі живете на дві області?

Живу сам. Але і я їжджу в Житомир, і вони приїжджають до мене. Це відбувається доволі часто. Сімейні обставини складаються так, що неможливо просто покинути все там і переїхати сюди.

– На Волині друзів вже маєте?

Маю. Але якщо дозволите, то не буду їх називати. Тут є хороші люди, Волинь – хороший край.

Розмовляла Іванна РУДИШИН
Фото – Ігоря ДИНІ










Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.