«Це конкретні наміри, а не просто слова», – Ігор Поліщук про свою передвиборчу програму та її виконання. ІНТЕРВ’Ю

«Це конкретні наміри, а не просто слова», – Ігор Поліщук про свою передвиборчу програму та її виконання. ІНТЕРВ’Ю
Минув рік, відколи Луцьк офіційно отримав міського голову. У боротьбі за крісло очільника міської громади Ігор Поліщук отримав найбільшу кількість голосів (54,60% від усіх виборців, які взяли участь у повторному голосуванні) і став наймолодшим міським головою щонайменше серед очільників обласних центрів.

Його передвиборча програма складалася з майже двох десятків пунктів. Про те, як через рік він сам оцінює результати своєї роботи, що вважає досягненнями, а що – викликами і які плани втілюватиме з командою найближчим часом, – у інтерв'ю.

Давайте почнемо розмову з конкретних проєктів, які тривають у Луцьку. Один з тих, що у всіх на слуху, – реконструкція проспекту Волі. Чи були сумніви щодо того, чи варто цей проєкт втілювати? Що вдалося зробити?

Сумнівів точно не було. Стан дорожнього покриття і тротуарів був просто жахливим. Якби ми не робили капітальний ремонт цього проспекту, то на поточний довелося б витрати дуже багато грошей, аби привести проспект у стан, придатний до використання.



Проєкт – давно на часі. Центральний проспект міста не може перебувати у такому стані. Він був незручним ні для автомобілістів, ні для пішоходів, ні для велосипедистів. Естетичний стан – просто жахливий, тому далі вже чекати було нікуди. Ми планували зробити це раніше, але, на жаль, завадила пандемія.

Тривалий час ми радилися з багатьма спеціалістами – архітекторами, урбаністами – з приводу того, яким має бути проспект Волі. Можна багато дискутувати про те, розширяти його чи не розширяти. Але був би сенс про це говорити, якби це була дорога в полі. А проспект Волі обмежений з обох боків багатоповерхівками.



Дійсно було декілька варіантів. На мою думку, той варіант, на якому ми зупинилися, максимально збалансований і буде задовольняти потреби як автомобілістів, так і велосипедистів і пішоходів. Такої думки і рівненські архітектори, які розробляли проект, і ще багато фахівців.



Багато хто критикує нас через те, що не зробили чотири смуги руху. Але у такому випадку, не залишилось би місця для паркування і ми змушені були б забрати зелену зону або зменшити її до мінімуму, довелося б переносити всі опори, тролейбусні лінії. Через це проєкт здорожчав би до 160–180 мільйонів гривень. А ми все одно мали б проблему, тому що на обидвох крайніх смугах паркували б машини і залишилася б функціональною лише одна.

Ми зробили інакше: облаштували паркувальні смуги, зелену зону і технічну смугу. Людина може припаркувати автомобіль і вийти з нього не на траву, а підійти до тротуару через технічну смугу. Велодоріжки залишились, більшість дерев також. Нам не довелося переносити опори.



Скільки коштів цьогоріч витратили на цей проєкт і що у планах щодо нього на 2022?

Вже витратили орієнтовно 40 мільйонів гривень. Цього року виконали найскладнішу роботу – це заміна мереж. Повністю замінили основу по всій ділянці ремонту, теплову мережу, каналізацію, окремі ділянки водогону, вклали футляри під оптоволокно та під мережі, вклали нижній шар асфальту. Зараз завершують облаштування паркомісць і технічної смуги, працюють над облаштуванням велодоріжки. Ще цьогоріч приступлять до облаштування тротуарів.



Наступного року плануємо завершити облаштування тротуарів, замінити освітлення на дорозі на led, облаштувати освітлення на пішохідних доріжках, тротуарній зоні, встановити вуличні меблі – лавочки, урни тощо, зробити постійну розмітку.

Завершенням проєкту стане озеленення. Воно буде сучасне і цікаве. Зелені там буде багато, і це однозначно вплине на вигляд проспекту. Сьогодні ще рано робити висновки про кінцевий результат.

Думаю, ще орієнтовно 40 мільйонів гривень ми заплануємо на завершення цього проєкту на наступний рік.

Паралельно з проспектом Волі розпочалася масштабна реконструкція площі перед РАЦСом. Місто чекало на цей проєкт не один рік. Як вдалося на це залучити кошти із держбюджету і чи зміниться міський простір після цієї реконструкції?

Кошти залучив Ігор Палиця як субвенцію на соціально-економічний розвиток, а ми здійснили співфінансування з міського бюджету. Загальна вартість становитиме більше 25 мільйонів, тоді як з бюджету міста виділили понад чотири мільйони.



Потреба реконструювати площу і змінити центр густонаселеного мікрорайону, який об'єднує і проспект Молоді, і частину проспекту Соборності, і вулицю Гордіюк, і частину проспекту Відродження, вулиці Кравчука, Конякіна, була дуже актуальною. Ні за технічним станом, ні за естетичним виглядом ця площа вже не витримувала жодної критики. Лучани не використовували її ні для прогулянок, ні для масових заходів, тому що площа була аварійно небезпечною.

Нині роботи вже майже завершені. Залишилося лише дооблаштовувати граніт на сходи. Підрядник обіцяє зробити це до 1 грудня.



Коли ми замовляли проєкт в групи з Івано-франківська, то ставили їм завдання зробити цю площу максимально збалансованою і універсальною. Ремонт триває не лише перед приміщенням РАЦСу, але й ліворуч, праворуч і позаду нього. Тепер ми матимемо зону перед центральним входом для концертів, різноманітних культурних заходів. Маємо затишні зони ліворуч і праворуч, де є скверики з величезною кількістю зелених насаджень і лавочками. Маємо тепер велику кількість додаткових паркомісць і зовсім затишну зону позаду приміщення.

А якщо до самого Палацу урочистих подій? Нині він таки лишається своєрідним відголоссям радянщини.

Проект щодо ремонту фасаду Палацу урочистих подій – на завершальному етапі. Йдеться про очищення каменя фасаду від бруду, який вже в’ївся. Ту частину, яка не обкладена натуральним каменем, потрібно буде капітально відремонтувати. Разом з тим розглядаємо інший варіант приведення до ладу цього приміщення. Справа в тому, що зараз Мінцифри дає субвенції на розвиток ЦНАПів, а нас ще з 2018 року є розроблений проект реконструкції цього приміщення під ЦНАП. Є ймовірність потрапити наступного року у перелік об’єктів, які отримають цю субвенцію. Будемо сподіватися, що так і станеться. Один із цих двох варіантів буде реалізований.

Скільки у 2021 році витратили коштів на ремонт доріг і прибудинкових територій і що вдалося зробити?



Цього року ми завершили частину тих прибудинкових територій, які не встигли зробити минулого року. Це прибудинкові території за адресами Щусєва, 18, Коновальця, 1а, Відродження, 7-9 , а також зробили нові – Потебні, 50, Перемоги, 18, 20, 22, 26 , Шухевича 1-3, Соборності, 5, Молоді, 14 та інші.
Всього у 2021 році відремонтували прибудинкових територій на суму більше 40 мільйонів гривень. Наступного року плануємо встигнути не менше.


Всього у 2021 році відремонтували 18 прибудинкових територій на суму більше 40 мільйонів гривень. Наступного року плануємо встигнути не менше.

У Луцьку є потреба у ремонті мостів. Зокрема, ремонту потребує міст на вулиці Шевченка. Вже є конкретні наміри щодо нього?

Щодо ремонту цього мосту ми довго радилися із фахівцями. Це – серйозна капітальна споруда, складна з інженерно-технічного погляду. На мою думку і на думку проектантів, три смуги з реверсивним рухом – це найбільш оптимальний варіант. У такому випадку міст не потребуватиме додаткових опор, встановлення яких буде складним і дорогим.

Вже провели тендер на розробку проекту. Його виграло ТОВ «Простір Архбуд». До кінця року завершать проектну документацію. У бюджеті на наступний рік ми передбачаємо кошти для того, щоб розпочати цю реконструкцію.



Нещодавно у Луцьку відкрили перший урбан-парк. Місце вже має неабияку популярність серед дітей. Чия це була ідея?

Кожен депутат має депутатський фонд. Практика показує, що щороку його розпорошують: там депутат замінив два вікна, там – двері, там поставив дві лавочки. І, здавалося б, кошти витратив, а масштабного проекту, про який можна буде згадати, немає.



Під час однієї із робочих зустрічей з колегами з фракції «ЗА Майбутнє» я запропонував половину фонду – 50 тисяч гривень – витратити на поточні потреби, а ще половину віддати на хороший об'єкт. І у нас з фракцією виникла спільна ідея щодо урбан-парку.

До цього часу в місті не було жодного такого сучасного дитячого простору з батутами, геопластичними формами і канатними атракціонами, не було жодного професійного майданчика для «стріт воркауту». А ця територія на проспекті Молоді ідеально підходила для втілення ідеї.

Чи є у планах облаштувати такі урбан-парки в інших локаціях?

Обов'язково. Наступного року такий же урбан-парк буде і в іншій частині міста. Кошти на це ми вже передбачили. Сьогодні ми вивчаємо питання локації для нього.

Щоправда, люди поки не завжди адекватно ставляться до цього майна. Ми зробили гойдалку для дітей з інвалідністю. Дитина може заїхати туди на візку, закріпитися і гойдатися. Але замість такого її використання туди набивалося більше десятка дітей, а мами їх розгойдували. Цю гойдалку ми вже двічі ремонтували.

Ми вже й встановили там табличку з правилами користування, але поки не дуже дієво. Будемо проводити інтенсивнішу інформаційну роботу, бо діти на візках теж хочуть кататися.

Загалом, думаю, нашому місту потрібно ще 3–4 урбан-парки. Важливо, аби такі майданчики були і у мікрорайоні ЛПЗ, і на Львівській, у в центрі, і десь в районі Відродження, ближче до перехрестя з вулицею Рівненською. По одному такому парку в рік, думаю, будемо робити, а, можливо, й більше.

Урбан-парк – це проєвропейське явище. Останнім часом у Луцьку все частіше з’являється те, що ми звикли бачити в європейських містах – електросамокати, підсвітка архітектурних пам'яток, великі автобуси замість маршруток. Що ще такого проєвропейського зайде в Луцьк найближчим?

Одне з важливого – завершення програми «Луцьк без маршруток». Сподіваюсь, ми станемо одним з перших міст в Україні, де або не буде зовсім цих жовтих маршруток, або їх буде мінімальна кількість. Думаю, що ми зможемо це зробити до середини наступного року, якщо не відбудеться якихось подій, які кардинально змінять ситуацію.



Плануємо максимально розвивати туристичний потенціал Старого міста. У європейських містах історична частина завжди дуже розвинена, вона цікава, живе. Тому ми вже маємо ряд конкретних планів щодо розвитку Старого міста, які ми будемо реалізовувати. Раніше ми облаштували підсвітку кірхи, а вже в грудні цього року підсвітимо і Собор святих апостолів Петра і Павла.

Окрім того, у Старому місті плануємо наступного року реконструювати вулицю Драгоманова – або всю вулицю, або частину до перехрестя з вулицею Кафедральною. Також є плани щодо реконструкції Площі Ринок. Вже замовлена передпроектна пропозиція. Ми маємо деякі зауваження і озвучили їх проектантам. Наразі вони працюють над їх усуненням, тож попереду – розробка безпосередньо проекту і оголошення тендеру. Кошти також передбачили на це у бюджеті наступного року.



Також плануємо відремонтувати вулицю Кафедральну, принаймні від перехрестя з вулицею Данила Галицького до Замкової площі.

Маємо намір відремонтувати сквер біля входу в підземелля. Наші підземелля насправді унікальні, а територія поруч з ними справляє враження, ніби заходиш в льох в якомусь селі. Тому треба зробити все для того, щоб територія поблизу відповідала такому наповненню.

Більше того, маємо намір зробити сквер Миколи Голованя.

Нарешті відкриємо для відвідувачів вежу Чорторийський. Її реставрація – на завершальному етапі. Залишилося придбання меблів, мультимедійного обладнання, інших деталей, якими маємо наповнити цю локацію. Думаю, лучанам і гостям міста це буде цікаво.

Щодо Старого міста, то, крім озвученого, залишиться нам вирішити питання із закинутими земельними ділянками на вулиці Драгоманова, 15, Кафедральній, 13 і Плитниці, 7.



Приміщення, розташовані на Замковій площі, продаються, але вартість така, що поки ніхто не наважується купити, тому шукаємо шляхи вирішення цієї проблеми.

Як на мене, у попередні роки архітектори допустили серйозних помилок. Бо не мало б бути приватного житла під самими мурами замку. Звісно, що ті сараї, які біля будинків, не додають естетики і туристичної привабливості нашому місту. Тому необхідно знайти альтернативне житло для цих людей, знайти підприємця, який зможе викупити ці приміщення і збудує щось пристойне, таке, що буде відповідати цій території. Тому що кури і кролики не можуть бігати під вежами замку Любарта.

Особливий акцент у Європі роблять на парках та скверах. Центральний парк Луцька теж суттєво змінився в останні роки, але й інші…

Так, у цьому напрямку ми теж плануємо не втрачати темпів. Вже завершена розробка проекту скверу на проспекті Відродження біля методичного центру профспілок. Вартість проекту – близько 6 мільйонів гривень. Невдовзі оголосимо тендер.

Завершена також розробка проекту на сквер біля приміщення історичного факультету. Там могла б бути чудова зелена зона, але поки там лише збираються пияки.

Думаю, ці два проекти ми реалізуємо наступного року, а, окрім того, будемо починати реконструкцію парку імені 900-річчя Луцька. Я дуже люблю центральний парк, але, напевно, парк 900-річчя люблю не менше. Він дуже цікавий своїм незвичайним ландшафтом, горбистою місцевістю. Тоді як у центральному парку зроблені штучні канали, там протікає річка. Вважаю, що цей парк може стати дуже цікавим. Сьогодні там немає ні освітлення, ні вуличних меблів, ні елементарно смітників чи громадської вбиральні.

Але, плануючи його реконструкцію, ми ставимо завдання проектантам максимально зберегти недоторканість природи – не просто бруківкою все закласти, а максимально зберегти ландшафт, насадження.

Ми вже передбачили 10 мільйонів, щоб розпочати проект, який змінить цей парк. Згодом будемо дофінансовувати, бо довести до ладу цей парк для нас – дуже важливо.



Луцьк має річку Стир, а відповідно – набережну. Але вони фактично не задіяні в міському просторі. Чи є можливість це змінити?

Є. І це треба робити. Ми оголошуємо архітектурний конкурс на найкращу пропозицію щодо облаштування набережної, зокрема – в районі вулиці Ковельської, де заплава. Тут може бути гарна прогулянкова зона.

Перед цим потрібно здійснити розмулення, почистити русло. Але тут можуть бути і соціальні, і комерційні об’єкти. Але спочатку треба зібрати ідеї людей, які у тому компетентні. Після конкурсу будемо вирішувати, як фінансувати, але набережну однозначно треба зробити.



У Луцьку досі не затверджений Генеральний план. Коли він нарешті буде і чи вирішить містобудівні проблеми?

Генплан – на фінішному етапі. Ми орієнтуємось, що він буде затверджений або у кінці грудня, або в січні. Вже пройдені і громадські слухання, і експертизи проведені. Залишилась лише дрібна технічна робота, яку завершують підрядники.

Містобудівні проблеми цей документ вирішить частково. Бо генплан не деталізує дуже багато тих особливостей, які впливають на містобудування: кількість паркомісць, фасади, площу забудови тощо. Для цього існує рішення міської ради, яким ми будемо зобов’язувати розробляти детальний план територій. Сьогодні, на жаль, українське законодавство відстоює інтереси забудовника, а не міста. Для прикладу, кількість паркомісць, які має забезпечити забудовник згідно з державними будівельними нормами, абсолютно не відповідає сучасності. Тому часто мешканці новобудов відчувають з цим незручності і змушені паркуватися де-інде, але не біля дому. Профільні міністерства мали б змінювати цю ситуацію на законодавчому рівні.

Чи вважаєте Ви, що у Луцьку є проблема із заторами і, якщо так, то як її вирішити?

У Луцьку із заторами немає серйозної проблеми. Це не так, як у Львові, коли треба часом декілька годин, щоб проїхати з одного кінця міста в інший. У нас лише на окремих вулицях в час-пік є певне підвищення навантаження на транспортну мережу. Зараз ми маємо робочу групу при департаменті житлово-комунального господарства, яка аналізує найбільш складні місця і приймає рішення щодо того, як змінити ситуацію.



Якщо говоримо про виникнення ускладнень на проспекті Перемоги, то єдине, що там можна зробити, – це облаштувати заїзну кишеню на зупинці навпроти школи №5, щоб громадський транспорт, який зупиняється, не перешкоджав руху смугою іншим авто.

Ми експериментуємо із світлофорами, щоб збільшити час проїзду автомобілів в ранкові години і зменшити час переходу для пішоходів. Для прикладу, була проблема при повороті з Ковельської на Набережну. Але зробили розмітку – дві смуги руху ліворуч, і проблеми фактично немає. Це коштувало нам приблизно 10 тисяч гривень.

Маємо намір також будувати нові дороги, які будуть частково розвантажувати місто. Зокрема, плануємо робити дорогу від вулиці Карбишева до траси М-19. Це коштуватиме приблизно 13 мільйонів 900 тисяч гривень. Карбишева – промислова вулиця. Через відсутність цієї дороги всі авто, які їдуть з траси М-19 на Карбишева, виїжджають на Рівненську, їдуть через всю цю вулицю, а потім повертають на Відродження. З одного боку це перевантажує дороге міста, а з іншого – ще й псує, бо зазвичай це вантажівки.

Тривалий час точилися дискусії про можливість підземних переходів біля ЦУМу, на проспекті Соборності. Вже відмовилися від цієї ідеї чи ні?

У Європі вже не будують підземні переходи. Це надзвичайно дорого, складно і не завжди доступно для людей з особливими потребами. Для того, щоб передбачити той кут нахилу пандуса, якого вимагають ДБН, треба задіяти чималу площу. Крім того, при будівництві підземного переходу треба переносити теплові мережі, каналізацію. Тому бюджет цього проекту виходить колосальним, а таке рішення не виправдовує себе.
Як на мене, біля готелю «Україна» на Театральному майдані точно не потрібний підземний перехід. Біля «Там-Таму» є великий пішохідний трафік, але саме на цьому перехресті я не бачу якоїсь великої напруги із рухом транспорту. Я постійно там їжджу у різну пору доби і не бачив реальної проблеми. Тому доцільності його будувати немає. Можливо, пізніше ситуація зміниться і необхідно буде приймати інше рішення.

Ви згадали про інлюзивність. Як ви оцінюєте доступність міського простору у Луцьку для людей з інвалідністю?

Важко поставити оцінку, але ще багато роботи – перед нами. Сьогодні людям з інвалідністю вже простіше скористатися транспортом через наявність пандусів у нових автобусах. Нові тролейбуси також доступні. Коли ми здійснюємо капітальний ремонт тієї чи іншої вулиці або навіть облаштовуємо світлофорні розв’язки, то робимо пониження, тактильну плитку. Ми стараємося працювати у цьому напрямку, але розуміємо, що ще є багато роботи.

Щодо теми громадського транспорту… Наскільки складно далося рішення про здорожчання вартості проїзду?

Іншого виходу просто не було: або підвищуємо вартість проїзду, або криза поглиблюється. Наприклад, Київська міська державна адміністрація днями опублікувала рішення, згідно з яким вартість проїзду становитиме 20 гривень.

8 гривень у маршрутці – це економічно обґрунтований тариф, в основу якого лягли дані автоматизованої системи обліку пасажирів. Ми бачимо, скільки пасажирів мав перевізник, за винятком невеликої похибки 10-15%, тому що готівкою все ще платять. Бачимо, яку кількість пільговиків перевіз той чи інший перевізник. У нас є всі дані, які необхідні для того, щоб розрахувати, чи буде взагалі прибутковим той чи інший маршрут.

Останнє підвищення вартості проїзду було понад 2 з половиною роки тому. За цей час зросла мінімальна зарплата, збільшилася вартість пального і всього іншого, але і зменшився фактично на 45% пасажиропотік внаслідок пандемії. У порівнянні з іншими містами вартість проїзду у Луцьку не є критично високою. У Львові та Івано-Франківську – 10 гривень. Є багато інших міст, де вартість проїзду вже становить 9–10 гривень.



Вартість проїзду в тролейбусах станом на зараз ще не зросла і є удвічі нижчою, ніж у маршрутках. Коли це станеться?

Вона зросте неминуче, тому що вартість електроенергії збільшилася вдвічі.

Думаю, це станеться на початку наступного року. Враховуючи те зростання електроенергії, про яке нас сьогодні письмово уже повідомили, обґрунтованим буде тариф 12 гривень за поїздку у тролейбусі. Звісно, до цього рівня ми не зможемо підняти. У тролейбусах, до того ж, – 70% пільговиків.

Чи є узагалі перспектива вивести Луцьке підприємство електротранспорту на прибутковий рівень?

Ні.

А на нульовий?

Аби вивести підприємство «в нуль», нам треба зробити ціну квитка 12 гривень , але при цьому зберегти пасажиропотік на теперішньому рівні. Ми розуміємо, що не можемо прийняти таке рішення, тому що в багатьох людей просто немає цих 12 гривень на кожну поїздку і навіть ті, в кого є, напевно, будуть ходити пішки.

Завершуючи тему транспорту, запитаю про ще один його вид. Ще у 2019 році, коли ви не були міським головою, перспективу аеропорту для Луцька ви назвали утопією. Цьогоріч все ж вели переговори з інвестором щодо цього. Який результат?

Ми підтримували наміри інвестора. Але Міноборони не погодило використання аеропорту як цивільно-військового. Можливо, ситуація зміниться і ми знову повернемося до цієї розмови, тому що у нас дислокується військова частина. Якщо зміниться позиція Міноборони, то буде зміст починати цю розмову далі. Бо побудувати приміщення терміналу, під’їзні шляхи, парковки і все інше – це одна справа, а будувати ще й злітну смугу, диспетчерську, резервуари і все інше – це вже зовсім інша історія. При тій кількості населення, яка є в нашому місті, це нерентабельно.

Одна з ваших з передвиборчих обіцянок – це оновлення теплових мереж і водовідведення. «Луцькводоканал» вже готується до масштабного проекту. Як це змінить якість надання послуг і яка доля мереж «Луцьктепла»?

Це суттєво покращить якість надання послуг, бо ми будемо мати менше поривів. Будуть замінені не тільки мережі, але й засувки, свердловини, каналізаційно-насосні та підйомні станції. Зараз вони – у жахливому стані. Для прикладу, половина підйомних станцій (інженерно-технічних приладів, які допомагають подавати тиск води вище 5 поверху) перебуває у такому стані, що без ремонту через рік-два люди в окремих мікрорайонах просто перестали би отримувати воду.

Ми розробляємо нові свердловини на Дубнівському водозаборі, тут будують станцію перекачування вод. Вартість проекту – 18 мільйонів гривень. Половину робіт вже виконали і оплатили. На наступний рік знову передбачаємо 3 мільйони гривень з міського бюджету й частково підприємство буде дофінансовувати з власного.

Готуємося до реалізації проєкту реконструкції очисних споруд. Він буде для нас надзвичайно складний і в інженерно-технічному плані, і у фінансовому. Наступного року маємо намір розпочати будівельні роботи.
Щодо «Луцьктепла», то реалізовуємо проект із заміни насосів і пальників на котельнях, на окремих котельнях – із заміни газових котлів, що дасть можливість економити і газ, і електроенергію. Крім того, це зменшить фінансове навантаження і для споживачів, і для підприємства.
Нещодавно ми проводили перемовини з ЄБРР щодо залучення кредитних коштів на заміну мереж. Бо це коштує колосальних грошей. Наприклад, замінити лише шматок мережі від ринку «Формула» (там нещодавно був порив) до переходу біля «Там-Таму» коштує 16 мільйонів гривень. З міського бюджету це зробити нереально, тому ми будемо залучати кредити з Європи.

Луцьк здійснює термомодернізацію комунальних будівель за проектом НЕФКО-3. Що вдалося і чи буде ця робота продовжена?

Ми здійснили енергомодернізацію більше 30 комунальних приміщень. Це школи, дитячі садочки, музична школа №1, басейн, художня школа, частина Палацу учнівської молоді. Результатом задоволені. У кінці року ми зможемо назвати точну суму, але, думаю, економія становитиме приблизно 20 мільйонів гривень.

Найближчим часом ставимо за мету здійснити енергомодернізацію шкіл №5, 7 та 2. Будемо здійснювати ці роботи за кошти міського бюджету або знову шукатимемо міжнародні проекти. Існує можливість залучити кошти ЄБРР на такі роботи, але говорити про те, чи вдасться, поки рано.
Варто сказати, що окрім економії енергоносіїв, поліпшуються й умови перебування у цих закладах. Працюємо також і над тим, щоб школи і садочки мали ще й стильний вигляд.

Як ситуація із здорожчанням газу вплине на бюджет? Що доведеться зробити місту, аби комунальні заклади справилися під час опалювального сезону без перебоїв?

До кінця року нам необхідно додати 25 мільйонів гривень у зв’язку із ростом ціни на газ, навіть враховуючи те, що ми для бюджетних установ ціна становить 16,80 за один метр кубічний. Електроенергія також зростає, тому, на жаль, також доведеться додавати гроші. Зауважу також, що у серпні ми вже додавали 8 мільйонів на ці потреби із перевиконання.
Будемо сподіватися, що успішно завершимо цей опалювальний сезон і успішно розпочнемо опалювальний сезон 2022-2023.

Україна і Луцьк зокрема – на порозі чергової реформи освіти. Чи вже відомо, якою буде мережа освітніх закладів – де будуть гімназії з початковою ланкою, де гімназії з ліцеєм, а де просто ліцеї? Цікаво також, як «вписуються» в цю систему заклади профтехосвіти, які місто отримало «в спадок»?

Ми готуємо реформу таким чином, щоб вона мінімально зачепила той статус закладів, який є. Звичайно, законодавство змушує нас приймати певні рішення. У грудні ми винесемо на сесію проект рішення щодо цього. Зараз тривають останні приготування, щодо окремих закладів ми ще вагаємось, тому не можу сказати остаточно. Однак ці зміни будуть мінімізовані, не буде революції в галузі середньої освіти в нашому місті.

Щодо профтехосвіти, на превеликий жаль, є чимало питань, на які досі не отримав відповіді, хоча перед ким тільки їх не порушував. Зокрема – чому платники податків міста Луцька мають фінансувати стипендії, заробітну плату , енергоносії для навчання дітей, 75-80% яких не з нашої громади? Заявка на фінансування профтехосвіти на наступний рік – 133 мільйони гривень. Навіть якби ми заплатили 20% із цієї суми (профінансували лише за жителів нашої громади), то понад 100 мільйонів ми мали б на реалізацію важливих для міста проектів.

Справа в тому, що заклади профтехосвіти мають подвійне підпорядкування: вони у власності Міністерства освіти, а фінансує їх місто.

Ми з цього приводу зверталися до нардепів, і вже є певні напрацювання у законопроєкті, який передбачає фінансування профтехосвіти з державного бюджету. Не думаю, що для держави 4 чи 5 мільярдів гривень – це колосальні гроші. А цього б вистачило, аби вирішити питання щодо фінансування всіх закладів профтехосвіти і дати можливість містам розвиватися.

Один з пунктів вашої передвиборчої програми – будівництво школи №13. Це дуже важливе для міста питання. Які перспективи?

За попередньою інформацією, наступного року на цю школу мають виділити 20 мільйонів гривень з бюджету Державного фонду регіонального розвитку. Ми дамо своє співфінансування і розпочнемо фактично будівництво нової школи №13. Фізично збудувати за один рік її неможливо з будівельної точки зору. Але ми вже маємо реальну перспективу на старт.

У Луцьку – три музичні школи, художня школа, Палац учнівської молоді. Чи достатньо цих закладів, аби позашкілля задовольнило потреби усіх дітей та яка ситуація із спортшколами?

Щодо музичних шкіл – недостатньо. Вже відкривають перші приватні музичні школи, але ми повинні спочатку привести до порядку ті школи, які в нас є. За проектом НЕФКО музична школа №1 має утеплений фасад, замінені вікна і відремонтований дах, за кошти міського бюджету капітально відремонтували концертний зал. Ремонтуємо дах, перший, другий поверхи та фойє у музичній школі №2. Робота тут ще триває. Щодо третьої музичної школи – зробили добудову, концертний зал і аудиторії, оновили музичні інструменти. Тому робимо все для того, щоб ці школи були функціональними, мали пристойний вигляд і там було комфортно перебувати і учням, і вчителям.

Художню школу також утеплили в рамках проекту НЕФКО, відремонтували дах, вікна, частину пришкільної території. Зараз працюємо над тим, щоб робити ремонти всередині, тому що раніше протікав дах і деякі аудиторії дуже потребують оновлення.

Луцьк має чотири спортшколи. Думаю, цієї мережі цілком достатньо. У третій спортивній школі, що в приміщенні «Спартака», повністю зробили ремонт. Коли ми придбали це приміщення, там все було як декорації для зйомок фільмів про Чорнобиль. І роздягальні, і душові були жахливими. Дихати через вологість і грибок було неможливо. Актуальним залишається питання капітального ремонту фасаду і прийняття рішення щодо прибудови – рятувальної станції, збудованої ще за польських часів. Зараз працюємо з Офісом президента і сьогодні розглядаємо питання добудови і капітального ремонту корпусу цієї спортшколи в межах реалізації спортивних програм.

Четверта спортшкола, що на вулиці Володимирській, раніше належала Заборольській територіальній громаді. Наразі вона успішно працює.

Луцьк сьогодні – це не лише місто, але й приєднані громади. Що вдалося цього року зробити для них і, зокрема, на якому етапі реконструкція школи в селі Забороль?


Розпочну з другої частини запитання. Роботи щодо старого корпусу (капремонт даху, ремонт фасаду, добудова спортивної зали, ремонт пришкільної території) ми завершили.

Щодо нового корпусу, то треба буде дофінансувати орієнтовно ще 28 мільйонів гривень. На наступний рік передбачаємо 10 мільйонів з міського бюджету і шукаємо шляхи співфінансування з державного. Ставимо собі завдання завершити у 2022 році, максимум – у 2023.



Для приєднаних громад намагаємося робити усе максимально можливе. Працюємо над ремонтом доріг, облаштовуємо освітлення, налагоджуємо транспортне сполучення. От наприклад: «тридцятка» курсує в Богушівку. Люди взагалі там ніколи не бачили навіть «Богдана» чи «Еталона», не кажучи вже про ті комфортабельні автобуси, які туди тепер їдуть. Тому люди вдячні. Чоловік на попередній прийом до мене приходив, щоб просто подякувати. Приємно, що є зрушення, але роботи у приєднаних громадах ще багато.

Однією з пересторог приєднання для міста громади називали земельні питання. Приєднавши ці громади, місто взяло час на інвентаризацію земель. Які її результати і коли будуть вирішувати земельні питання?

Коли я їздив селами перед виборами і говорив з мешканцями, то вони дійсно боялися, що місто забере землю. Але в той же час депутати в цих громадах роздавали по 200 гектарів за сесію. На двох попередніх сесіях ми дійсно знімали питання з розгляду, щоб розібратися у ситуації.

На погоджувальній раді ми домовилися, що зараз голосуємо за ті земельні ділянки, які передбачені учасникам АТО, якщо це друга сесія. Але на земельній комісії має бути представник спілки учасників АТО, який зможе засвідчити, що це реальний воїн. На жаль, посвідченням можуть скористатися і шахраї. Крім того, дійшли згоди, що голосуємо за проекти рішень другої сесії, якими люди оформляють свої городи біля дому, та за оформлення ділянок в садівничих товариствах на паї, бо там у власників є всі документи. За інші питання ми не голосуємо до розробки містобудівної документації, щоб потім можна було фахово вирішити, як розпорядитися територіями, що залишилися: де може бути соціальний об’єкт, що може перейти під комерцію, що – під житлову забудову, а де можна розмістити промисловість.

Наразі завершуємо виготовлення ортофотопланів і наступного року будемо працювати над розробкою генеральних планів приєднаних громад.

У одній з приєднаних громад є музей-скансен. Днями в мережі розгорівся скандал: новопризначений директор музею розповідає про конфлікт з попереднім директором Олександром Середюком. Останній запевняє, що у структурі власності є приватна частка й вимагає виплатити йому 3,5 мільйона гривень. Міська влада знає про цей конфлікт? Як його вирішити?

Ми запропонували Олександрові Середюку ідеальний, на мою думку, варіант, але він на нього не погоджується. Його позиція така: йому мають виплатити 3,5 мільйона. Але я не розумію, за що. Людина працювала в музеї, отримувала зарплату, кошти за квитки. До того ж, я не впевнений, що завжди вони обліковувалися так, як цього вимагає законодавство. На жаль, така ситуація ставить в глухий кут весь музей і його працівників. Бо нам як органу місцевого самоврядування казначейство просто не пропустить ці гроші. Ми не маємо права фінансувати юридичну особу із приватним засновником. Юридична конструкція тут, до речі, незрозуміла – це не комунальне підприємство, не товариство, це незрозуміло що. В чинному Господарському кодексі не існує правового визначення такої юридичної особи, якою вона стала внаслідок прийняття якихось незрозумілих рішень.

Його позиція блокує роботу музею. Але про жодні 3,5 мільйона не може бути і мови. Ми запропонували Середюку прийнятні умови і такі, що показують нашу повагу до того, що він створив цей музей і витрачав на нього свій час.

Є приватні інвестори, які готові вкласти туди свої гроші без будь-яких очікувань на прибуток. Вони чекають, коли нормалізується ситуація. Тому я вважаю, що музей у Рокинях має перспективу.



На пресконференції, присвяченій 100 першим дням роботи на посаді міського голови, ви говорили, що є інвестор, який хоче створити у Луцьку меблеву фабрику на понад 1000 робочих місць. Тоді якраз тривали переговори. Вже є результати цих переговорів?

Через карантин різко впали продажі, тому поки цей проект – на паузі. Але інвестор не відклав його повністю. Тому сподіваюся, що ми продовжимо роботу. Якщо ця фабрика буде, то, швидше за все, на Карбишева. Бо зараз цей район є найбільш вдалим для розміщення об’єктів виробництва і такої промисловості. У цьому випадку йдеться про закордонні інвестиції.

Але є новини і про відновлення підрозділу підприємства «Кромберг енд Шуберт» на вулиці Карбишева. У різний час там була різна кількість працівників, а в певний період – зовсім мало. Тепер от знову відновлюють роботу з новою силою, працюватиме 800 людей. Податки від діяльності цього підрозділу потрапляють у міський бюджет, йдеться орієнтовно про 10 мільйонів гривень в рік.

Луцьк – за крок до прийняття бюджету на 2022 рік. Яким його прогнозуєте і що у пріоритетах?

Щонайменше на 40% ми запланували збільшити бюджет розвитку за рахунок нових джерел наповнення та економії. Основна сума буде спрямована на ремонт доріг, дворів і прибудинкових територій. Ми повинні завершити ремонт Дубнівської від перехрестя з вулицею Карпенка-Карого до Київського майдану і облаштувати там тротуари, освітлення, пішохідні доріжки тощо.

Маємо також завершити ремонт проспекту Волі. Плануємо почати роботи в парку 900-річчя, збудувати два сквери, відремонтувати Площу Ринок та вулиці Кафедральна і Драгоманова. Хочемо розпочати будівництво великого загальноміського стадіону на території школи №24, бо там прекрасна велика територія, яка не задіяна. Будемо продовжувати програму з будівництва полів з поліуретановим покриттям, а також спрямуємо зусилля на рекультивацію і будівництво нової черги полігону у Брищі.



Підбиваючи для себе підсумки першого року своєї каденції, як оцінюєте свою успішність загалом і успішність у втіленні зокрема передвиборчої програми?

Насправді багато всього вдалося. Це і ремонт проспекту Волі, і капітальний ремонт частини проспекту Соборності, і ремонт найгіршої частини вулиці Дубнівської, і урбан-парк, і сквер біля школи №26, і завершення проектів з НЕФКО, і розумні зупинки й табло, і ще багато важливого. Наступного року ми плануємо облаштувати орієнтовно орієнтовно 13 розумних зупинок і щонайменше три інформаційних табло, придбати нові тролейбуси і автобуси.



Я, звісно, час від час аналізую свої передвиборчі обіцянки. Бо це були конкретні наміри, а не просто слова. Через рік роботи майже не залишилося пунктів передвиборчої програми, які ще не втілені повністю або частково. Вони вже або закреслені, або є прогрес.

Текст Іванни РУДИШИН
Фото Олександра ДУРМАНЕНКА та з архіву міської ради







Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Останні статті
«Це конкретні наміри, а не просто слова», – Ігор Поліщук про свою передвиборчу програму та її виконання. ІНТЕРВ’Ю
26 листопад, 2021, 14:36