Санкції проти Росії: як вони працюють і чи працюють взагалі

Нещодавно Єврокомісія схвалила 19-й пакет економічних санкцій проти Росії. Цього разу до переліку обмежень увійшли: заборона імпорту російського зрідженого газу на ринки ЄС та повна заборона транзакцій для «Роснефти» та «Газпромнефти», додавання ще 188 морських суден «тіньового флоту» до вже існуючого підсанкційного переліку, нові заборони на експорт товарів та технологій, що можуть бути використані на полі бою та вперше - санкції проти криптоплатформ. Українці відреагували на новину у соцмережах традиційно по-різному: хтось вважає їх надзвичайно дієвим механізмом впливу на країну-агресора, хтось взагалі не вірить в те, що ці методи мають хоч якийсь вплив на ситуацію. Пропонуємо подивитися на державний реєстр санкцій та розібратися, як цей механізм працює насправді і що він вже встиг для нас зробити.

Які бувають санкції

Державні санкції - це легальні обмеження, якими уряди та міжнародні об’єднання тиснуть на держави, компанії чи фізичних осіб, щоб змінити їхню поведінку без застосування зброї. Їхній інструментарій варіюється від замороження активів і заборон на в’їзд для певних людей, до торговельних, фінансових та технологічних обмежень. Персональні санкції вводяться проти конкретних осіб чи компаній, секторальні - проти галузей і цілих ринків. Найжорсткіший вид торговельних санкцій - повне ембарго, тобто тотальна заборона торгівлі з певною країною.

Традиція «санкцій як зброї» з’явилася у ХХ столітті, але термінологія та формати, близькі до сучасних, закріпилися після Другої світової та особливо - під час Холодної війни. Історично найсильніше відчували тиск санкцій Іран, Північна Корея, Куба та Венесуела, але у 2014 році до цього переліку додалася Росія як об’єкт масштабних колективних обмежень Заходу.

Санкції проти Росії: коли і що заборонила Україна

Україна вперше запровадила санкції восени 2014 року після анексії Криму, ухваливши Закон «Про санкції» - до того у нас просто не було потреби у подібних рішеннях. Нинішній механізм доволі простий: рішення готує РНБО, вводить у дію Указом Президент, а перелік і режими обмежень оновлюються постановами й указами.

Системно працювати механізм почав лише за рік - восени 2015 року було заборонено польоти до України російських авіакомпаній та закрито для них український повітряний простір, а за кілька місяців запрацювала заборона імпорту низки російських товарів. У 2017 році рішеннями РНБО було обмежено операції та виведення капіталу російських банків «Сбербанк», «ВТБ» та «Проминвестбанк», а також заборонено на території України російські платформи «Яндекс», «Вконтакте» та «Одноклассники». У 2021 році було розширено перелік товарів, на які розповсюджувалася заборона імпорту.

Після повномасштабного вторгнення Росії процес запровадження українських санкцій набув зовсім іншого масштабу - вже у квітні 2022 року Україна ввела повне ембарго на всі російські товари і розпочала регулярні хвилі персональних санкцій проти людей та компаній, що тим чи іншим чином підтримують російський режим. Перелік тих, щодо кого Україна застосувала персональні санкції постійно оновлюється, про що свідчать реєстри санкцій на Clarity Project. Однак періодично владу критикують за ймовірне використання цього переліку у політичних цілях.

Американські санкції проти Росії

Американський санкційний трек проти Росії стартував у відповідь на окупацію Криму. У березні 2014 року указами Барака Обами були запущені персональні та секторальні обмеження: блокування активів причетних осіб, заборони на фінансування для низки держкомпаній, обмеження на доступ до американського капіталу й технологій для енергопроектів.

У 2017 році Конгрес «зашив» частину санкцій у закон CAATSA, який ускладнив пом’якшення обмежень без відома законодавців та розширив підстави для санкцій. Фактично це перетворило санкції на дворівневу систему: укази президента + законодавчі запобіжники. У квітні 2021 року Мінфіну США були надані широкі повноваження карати російські фінансові, оборонні та технологічні ланцюги за дії, які загрожують нацбезпеці США.

Після повномасштабного вторгнення 2022-го США перейшли до масштабніших хвиль. Уже 28 лютого 2022 року Мінфін заборонив будь-які операції з Центробанком росії, фактично заморозивши доступ Москви до міжнародних резервів у доларах і значної частини валютної ліквідності. Після цього було заборонено імпорт до США російської нафти, зрідженого газу, вугілля, риби, алкоголю, неіндустріальних діамантів, нові інвестиції в економіку Росії. У грудні 2022 коаліція G7 впровадила цінову стелю на російську нафту. У 2023 - 2024 роках США посилювали вторинний тиск, запроваждуючи санкції проти іноземних банків, що допомагають Росії обходити заборони. У 2025 році, після обрання Дональда Трампа, жодного великого пакету санкцій ухвалено не було.

Санкції Євросоюзу проти Росії

Євросоюз будує санкційний режим за пакетною логікою. У 2022 році були ухвалені 9 пакетів санкції, які включали зокрема широкий перелік секторальних обмежень у фінансах, енергетиці, транспорті та технологіях, експортні обмеження для авіакосмічної галузі та нафтопереробки, закриття неба для російських літаків і портів ЄС для російських суден, заборону операцій з ЦБ РФ та відключення низки російських банків від SWIFT, блокування пропагандистських каналів, ембарго на сталь, чорні метали та вугілля, заборону експорту та імпорту низки товарних категорій, блокування російських пропагандистських каналів на території ЄС.

У 2023-2024 роках пакетів санкцій було лише 6 і стосувалися вони переважно додаткових заборон імпорту-експорту та блокування шляхів обходу заборон.

У 2025-му, на фоні змін у політичному ландшафті США та зростання кількості агресивних дій Росії щодо країн Європи, ЄС поступово посилює тиск - нещодавно ухвалений 19-й пакет санкцій є вже четвертим у цьому році. Найважливіші рішення цього року стосуються зниження нафтової цінової стелі, спроб обмеження імпорту нафтопродуктів, блокування російського «тіньового флоту» та обмеження у банківській сфері.

Чому санкції працюють не так, як хотілося б

Санкції дійсно працюють гірше, ніж того хотілося б нам. По-перше, заважає адаптивність РФ і мережі посередників у третіх країнах - паралельний імпорт, «перемальовані» ланцюги постачання). Другою проблемою є неоднорідність політичної волі - не всі союзники готові швидко закривати «вікна», особливо коли мова йде про енергетику. По-третє, асиметрія мотивацій: російська економіка погоджується на «дешевше/гірше, але своє», тоді як у ЄС та США бізнес чинить лобістський опір витратним обмеженням. Аналітичні огляди фіксують саме ефект «зношування» — санкції зменшують можливості РФ і підвищують її витрати, але не паралізують економіку миттєво.



Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.