Соціальні працівники теж потребують підтримки в умовах війни в країні

Соціальні працівники — це люди, які стали найбільшою опорою в громадах під час війни. Але їхня постійна робота з травмами і втратами, допомога тим, хто опинився в кризі — непрості завдання, які легко можуть привести до емоційного та професійного виснаження.

Громадська організація «Розвиток Волині» днями провели підсумковий круглий стіл, де поділилися результатами проєкту «Психосоціальна підтримка фахівців, що отримують вторинну травму внаслідок роботи з постраждалими через війну в Україні», який реалізували за підтримки Німецького фонду Маршалла США.

Якими є головні результати

1. Створена методика діагностики та протидії професійному та емоційному вигоранню соціальних працівників. Розроблений 6-годинний тренінг, інструменти якого будуть використовуватись надалі, у тому числі — поза межами саме цього проєкту.


2. Восьмеро психологів пройшли навчання, стали тренерами і надалі зможуть проводити заходи для запобігання емоційному та професійному вигоранню.


3. Провели 24 тренінги (12 у Луцьку і 12 в інших містах області).


4. 326 учасників тренінгів отримали підтримку, більшість з яких — жінки (43 чоловіки). Зокрема, в тренінгах брали участь фахівці/-чині супроводу ветеранів, психологи/-ні, фахівці/-чинь соціальної роботи, а також медики та волонтери.


5. 100% учасників відзначили, що отримали важливі нові знання і практичні інструменти.


6. 98% учасників під час підсумкових інтерв'ю поділилися, що відчули посилення цінності своєї професії: не лише внутрішньо, а й зрозуміли, що зовні громада приймає їхню роль як дуже важливу.

«Розкажу передісторію, як ми зрозуміли, чому важливо підтримувати не тільки тих, хто постраждав від війни, а й тих, хто з ними постійно працює. Ми реалізовували проєкти, які були спрямовані на гуманітарну, юридичну, психологічну підтримку внутрішньо переміщених сімей і багато спілкувалися з різними соціальними службами. І помітили, яке шалене навантаження, у тому числі — психологічне та емоційне вони отримують. І ми зрозуміли, що це теж важлива цільова аудиторія, якій теж потрібна підтримка», — розповіла керівниця ГО «Розвиток Волині» Ірина Колковська.


Разом із психотерапевткою Світланою Сасюк розробили авторську методику діагностики та протидії професійному вигоранню соціальних працівників.

«Іноді психоедукація дає такий ефект, якого і не очікували. Коли людина приходить у коло подібних до себе людей і розуміє, що вона не одна така, це стає дуже важливим етапом для розуміння свого стану.
Під час війни ми всі перебуваємо в постійній невизначеності, і нерозуміння того, що з тобою відбувається, призводить до погіршення стану. На базових знаннях про хронічний стрес, про те, як з нього виходити, на простих вправах, які можуть допомогти стабілізації тут і тепер, таких як дихання, таких як заземлення ми побудували наш тренінг.

Тренери їздили навіть у віддалені райони і було дуже важливо, щоби кожна людина в різних районах і точках нашого нашої області отримувала однаковий професійний рівень підтримки.
Маю надію, що матеріали тренінгу живуть, психологи нашого проєкту і надалі будуть їх використовувати за межами проєкту для того, щоб підтримку отримало якомога більше людей», — поділилася Світлана Сасюк.

«Важливо, що тренінг зміцнює мотивацію залишатися в професії. У підсумковому опитуванні 95% учасників сказали, що залишаються в професії, повністю або частково готові продовжувати роботу. Разом із тим двоє людей зрозуміли, що їм потрібна пауза, що не готові продовжувати в такому ж темпі. І це теж хороший маркер. Деколи взяти паузу — найкраще рішення, яке можна зробити для того, аби не вигоріти остаточно», — розповіла менеджерка проєкту Анастасія Хом’як.


У заході взяли участь працівники соціальної сфери, психологи-тренери проєкту, які розповіли, що отримали важливий досвід і активно ділилися відгуками. Залишаємо деякі цитати тут:

Оксана Гобод, директорка Департаменту соціального захисту населення Волинської ОВА:

Пам’ятаю, як у 2022 і 2023 роках, коли ми працювали з внутрішньо переміщеними українцями, з тими, хто пройшов полон, слухали їхні історії і плакали разом із сім’ями. Зараз, у 2026 році, вже сліз немає. Чи стали ми черствішими? Ні. Але ми навчилися жити з оцими емоціями, і для цього кожному з нас потрібна підтримка.

Ми, як соціальний захист, розуміємо, що державними програмами не зможемо охопити всіх і всім допомогти. Тому подібні проєкти дуже важливі і надіюсь, що проєкт буде надалі продовжений та буде масштабуватися.

Марина Соколова, психологиня:

У 2023 році я брала участь у тренінгу як учасниця і відразу подумала, що це дуже цікавий досвід і я б хотіла в майбутньому працювати з таким проєктом. Тож коли через декілька років побачила, що «Розвиток Волині» набирає психологів, аби проводити нову хвилю тренінгів щодо запобігання професійному вигоранню соцпрацівників, навіть не сумнівалася.

Професіоналізм команди, те, яка турбота в процесі була про всіх нас — це дуже високий рівень. Робота не була простою, тому що тема емоційна і треба багато внутрішнього ресурсу. Але завдяки команді все вдавалося і люди відчули величезну цінність зробленого нами.

Олена Кузьмич, клінічна психологиня:

Важливо було забезпечити відчуття «рівний — рівному». Іноді, коли ти працюєш на тренінгу зі своїм керівництвом, важко говорити про якусь інтимність. Вдячна організаторами, що продумали цей момент, люди відкрилися і їм було легко працювати.

Другий момент: спочатку здавалося, що шість годин — дуже багато і люди на початку говорили, що важко буде виділити цей час, що не зможуть бути до кінця. А потім було: ми вже нікуди не йдемо. І навіть після тренінгу залишалися, щоб обговорити, відрефлексувати.

Світлана Берегова, клінічна психологиня:

Окрім тренінгової роботи я проводжу велику кількість психологічних консультацій. В період війни, коли історії надзвичайно вражаючі, люди діляться різними станами, різними ситуаціями, і розроблені методики допомагають мені особисто витримати все це. Тому я також і від себе вдячна Світлані Сасюк і «Розвитку Волині» за цей проєкт.

Ірина Приймачук, психотерапевтка:

На тренінгах ми працювали з фахівцями супроводу ветеранів. Це дуже складна професія, яка приносить вторинні психологічні травми. Я рада, що ми працювали з ними, дали можливість побути в такому колі підтримки.

Вважаю, що базу, яку отримали під час проєкту, важливо запозичити і використовувати надалі. Це важливий кістяк, на який тепер можна опиратися. І ще в мене є ідея, що цільову аудиторію варто розширити і працювати з військовими частинами, адже там теж є багато людей, які потребують підтримки.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter та Instagram.