Що робити з колишніми?

Що робити з колишніми?

Йдеться про колишніх міліціонерів, які виявили бажання змінити міліцейську форму на поліцейську. Днями послухала, що з цього приводу думають громадські представники-члени атестаційної комісії поліції. З їх слів, за тиждень вони зрозуміли, що кандидати до поліції складаються з затятих корупціонерів, безграмотних та нормальних

На перший погляд немає чим заперечити. Але тільки на перший, бо зі слів Хатії Деканоідзе, директора народної поліції - «За підсумками переатестації у Києві було звільнено 80% керівництва вищої ланки і 70% керівництва середньої ланки. По області ці цифри становлять 60 і 40% відповідно. Серед усіх проатестованих, разом із рядовими, своїх посад позбулися 13% поліцейських у Києві та 19% у Київській області»

Інше інтернетповідомлення сповіщає, що поліцейський, який смертельно поранив одного з пасажирів злощасного BMW в Києві, під час Майдану арештовував активістів автомайдану. Потім взнаємо, що колишні міліціонери успішно прижились в розбійних бандах. Це лише крихти інформаційного потоку, який викриває особливості українських міліціонерів та української міліції.

У вище згаданому сюжеті громадські активісті нічого не кажуть про методику тестування міліціонерів-поліцейських та про покладені на громадських представників обов’язки, які мають відрізнятись від обов’язків інших учасників. Іншими словами – невідомо, що конкретно роблять громадські представники такого, чого не роблять інші. Наголошую. Мова не про права членів атестаційних комісій, а про їхні обов’язки. Саме про обов’язки, бо ті, хто зголосився працювати в атестаційних комісіях мали би розуміти певні речі.

Перш за все, міліція – це не окремі міліціонери, це ціла система, яка роками виробляла принципи свого життя. В останні десять, а може й більше років ці принципи не включали таких речей, як гуманізм, повага до людського життя, професійна честь. Навпаки, здирництво; зневага до слабшого, до підлеглого; показове хамство в громадських місцях. Список можна продовжити на кілька сторінок. І тоді виникає запитання, а як можна бути нормальним серед тих, хто не бореться з правопорушеннями, а навпаки, їх прикриває, або організовує, або вчиняє правопорушення. Один тільки образ «даїшника» чого вартий. А слідство? А різного роду підрозділи по запобіганню поширенню наркотиків, проституції, торгівлі людьми, вчиненню економічних злочинів? Навіть при поверховому ознайомлені, приходиш до висновку, що без цих підрозділів, без їхньої «професійної участі» наркоманії, проституції та економічних злочинів було в рази менше. «Корпорація монстрів».

По-друге, хто такі корупціонери і чим вони відрізняються від звичайних хабарників? Власне, як відрізнити хабарника, який щодня додає кілька гривень до своєї мізерної зарплатні, бо від народження лінивий і тупий, ніколи не вчився, а тому вміє тільки паразитувати, від корупціонера, який є творцем і учасником корпорації з незаконного стягування незаконного податку чи то податі з громадян і негромадян України? Чи мають громадські активісти на те певні тести, досвід, знання про функціонування корупційних та інших злочинних схем? Справжнього корупціонера легко розпізнає корупціонер, бандита – бандит, «кідала» - «кідало», або добре підготовлений спеціаліст.

Якщо колишній слідчий Олійник зумів обійти всі атестаційні «фільтри» і стати поліцейськім дорожньо-патрульної служби, то чому не припустити, що серед колишніх міліціонерів не бракує розумних, які здатні обдурити «патріотично налаштованих». Для цього не багато треба. Якщо ти наробив слідів в маленькій області, в невеликому місті чи районі, то варто для початку перебратись до іншої області. Потім тісно поспілкуватись з тими, хто пройшов переатестацію. Так колись робили толкові студенти, які мали розум, але не мали часу на сумлінне навчання. Вони опитували колег, які склали конкретний іспит в конкретного викладача, тобто вникали в стандартну методику, щось дочитували, і без проблем долали випробування. До речі, як тільки з'явився так званий, детектор брехні, відразу з'явились методики його обдурювання.

Отже, хто такі нормальні? Як висловився громадський активіст Михайло Шелеп. А може це ті, кого треба перевірити з особливою ретельністю. Розумна людина вміє приховувати свої почуття, прикидатись іншим. Вона багато читає і багато знає, але не поспішає хизуватись свою ерудованістю. Така людина немає комплексів, а тому знання для неї – це засоби для досягнення мети, які вона мало кому показує.

http://hromadske.volyn.ua/myhajlo-shelep-ya-dumav-scho-pohanyh-pravoohorontsiv-bilshe/

http://www.ukrinform.ua/rubric-society/1965445-u-kievi-80-visogo-kerivnictva-policii-zvilneni-cerez-pereatestaciu-dekanoidze.html