«Він нагадував атланта»: у Луцькому районі попрощалися з Героєм Тарасом Михном

У середу, 17 травня, у селах Гірка Полонка та Оздів жителі Боратинської громади навколішки зустріли тіло загиблого Героя Тараса Михна. Воїн загинув 10 травня у місті Куп’янськ Харківської області.

Чин похорону розпочався об 11 годині у Кафедральному соборі Святої Трійці Луцька. Сьогодні тут відспівували відразу двох Героїв.

«Страшно, коли батьки ховають своїх дітей», – під час богослужіння промовила тихо жінка, яка, як виявилося згодом, особисто бійця не знає. Втім, схоронивши рідного сина, прощання із захисниками у луцькому соборі не пропускає.

Колега батьків загиблого бійця – вчитель Василь Чепела з Тарасом теж мав нагоду працювати. Нерідко, каже, запрошували майбутнього воїна до школи, аби той провів майстер-клас із бальних танців.

«Він вів у нашій школі гурток хореографії, ставив вальс випускникам. У нього були такі красиві рухи, нагадував мені атланта! Від нього така аура приємна йшла», – пригадує Тарас Григорович.

Востаннє бачив загиблого кілька місяців тому, коли боєць приїжджав у відпустку. Тоді його контузило.

«Його пораненого відпустили на 10 днів. Тяжко йому було, з ногою проблема, але казав, що далі йтиме воювати. Мусив. Після того ми гроші на автомобіль збирали, батько його ще завозив», – зітхає Василь Чепела.

Товаришу Тараса Михна – бійцю з позивним «Танчик» – теж важко усвідомити втрату. Військовослужбовець розповідає: знав Тараса років зо десять, бо мешкали в одному селі.

«Він же у нас танцюрист. На дискотеках завжди найкраще танцював. Дуже позитивний, знав, яке слово правильно дібрати, щоби підтримати. Завжди усміхався. Востаннє ми з ним бачилися 2020-го. Щось поговорили тоді, посміялися. Знаєте, завжди якось наші відпустки не співпадали. Він теж пішов служити ще до повномасштабного вторгнення», – пригадує «Танчик».

Директор Гіркополонківського ліцею, в якому кілька років навчався Михно, Василь Мацялка теж пам’ятає Тараса талановитим хлопцем.

«Він завжди брав участь у культурно-мистецьких заходах. Талант до танців мав колосальний! Бувало, що йде на урок коридором і танцює. Чуттєвий, трудолюбивий, веселий», – додає Василь Іванович.

Дуже веселим і водночас надто відповідальним пам’ятає воїна колишній напарник Юрій Грицан.

«Ми разом з Тарасом працювали на сільськогосподарському підприємстві «РАТЬ» шоферами, возили керівництво. Він дуже пунктуальний, відповідальний. Як треба допомога – приїде хоч вночі. Спілкувалися давніше, бо ж потім у кожного своя сім’я. Востаннє бачились місяць тому, але, на жаль, не встигли поговорити… А сьогодні я просто не міг не прийти», – каже Юрій Грицан.

Близько 15 години траурна процесія вирушила до села Гаразджа, де бійця поховали з усіма військовими почестями.

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!