Діти у палаючій хаті та пологи в сніговій пастці: диспетчерка волинських рятувальників розповіла про найважчі виклики

Диспетчери екстрених служб першими чують прохання про допомогу від людей. Працівниця диспетчерської служби волинських рятувальників розповіла про тонкощі роботи та найважчі виклики.

Про це повідомили в ГУ ДСНС України у Волинській області.

​Це історія про жінку, яка понад двадцять років працює в системі ДСНС Волині й першою чує благання про допомогу за номером «101». Алла Денисюк — помічниця начальника чергової зміни оперативно-диспетчерської служби, майор служби цивільного захисту — називає свою роботу «серцем і голосом» служби порятунку, бо саме з її тихого й зібраного «слухаю вас» починається кожна історія боротьби за життя — історія, в якій хтось відчайдушно чекає на порятунок.

​Вона не бачить вогню й руїн, але за тремтінням у голосі розуміє масштаб біди й за лічені секунди приймає рішення, яке змінить чиюсь долю. Серед сотень викликів особливо болить нічний дзвінок у лютому 2020 року з села Білашів на Ковельщині: охоплений полум’ям будинок і двоє малолітніх дітей всередині, трьох і шести років. Поки підрозділи мчали на місце, Алла спрямовувала додаткові сили, координувала кожну машину, тримала постійний зв’язок, щоб люди знали: підмога вже близько. Пожежу локалізували, але, на жаль, дітей врятувати не вдалося.

​Найважче в роботі Алли — це тиша в слухавці після слів «знайшли тіла». Ти сидиш у безпечному кабінеті, навколо техніка й карти, але в цю мить серце стискається так, ніби ти стоїш там, серед попелу й сліз. І душа вигорає разом із тим будинком.

​Пам’ятає вона й заметіль 2013 року на трасі поблизу села Печихвости: у сніговій пастці застряг автобус із пасажирами, серед яких були діти й жінка з інсулінозалежним діабетом. Паралельно — ще один виклик: у заметах зупинилася «швидка», що їхала до породіллі. Щоб прорватися крізь крижаний полон, залучили важку інженерну техніку БАТ-2 — єдиний шанс дістатися до людей. Рятувальники встигли допомогти всім, а серед хуртовини й пронизливого вітру народилося нове життя — маленьке диво посеред стихії. ​Саме такі миті, каже Алла, зігрівають і нагадують, заради чого вона щоразу відповідає на виклик.

​Сьогодні у роботі їй допомагають сучасні електронні системи взаємодії зі службою 112: інформація про виклик миттєво з’являється на екрані, формується картка, і вже за кілька секунд у підрозділі лунає сигнал тривоги. У середньому до десяти секунд минає від дзвінка до прийняття рішення, і за хвилину техніка вже в дорозі — туди, де її чекають із надією. Паралельно повідомляють інші служби — 102, 103, 104, електромережі. Усе — максимально швидко й чітко, бо інколи одна хвилина важить більше за години.

​Після початку повномасштабного вторгнення її робота стала ще складнішою. 24 лютого 2022 року Алла заступила на чергування: шок, перебої зі зв’язком, нескінченні повідомлення. Але навіть у стані внутрішнього неспокою помічниця начальника чергової зміни працювала без зупинки — приймала виклики, координувала виїзди, тримала холодну голову там, де навколо панували страх і невідомість. Бо за кожним дзвінком — чиєсь життя.

​«Іноді доводиться бути не лише координатором, а й психологом», - каже Алла Денисюк. У 2023 році в Луцьку чоловік виліз на 30-метровий кран із наміром вчинити самогубство. Понад дві години тривали перемовини — крок за кроком, слово за словом. Психологи ДСНС та рятувальники працювали разом і, зрештою, чоловіка вдалося переконати спуститися. Того вечора вдалося зберегти ще одне життя — і це була дуже важлива перемога.

​Після виснажливих змін Алла шукає спокій — в обіймах родини, у лісі за збиранням грибів, у поїздках в Карпати. Її найбільша мрія проста й щира: щоб закінчилася війна і можна було спокійно жити, відпочивати та подорожувати з рідними, радіючи кожному дню.

​А поки що вона щодня залишається тим самим невидимим голосом, з якого починається надія — голосом, що першим відповідає на чужий біль і тихо каже: «автомобіль уже їде».

Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!