Помер захисник з Волині Сергій Вознюк
Обірвалося життя військовослужбовця, водія відділення матеріального забезпечення військової частини А1662, солдата Вознюка Сергія Миколайовича (04.11.1974 р.н.). Серце ковельчанина зупинилося 16 червня 2026 року в лікарні Святого Пантелеймона м. Львова.
Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка у соціальній мережі Фейсбук.
Прощання з Сергієм Вознюком відбудеться у четвер, 18 червня, за таким порядком:
10:00 – літія біля будинку, де мешкав Сергій, за адресою: м. Ковель, вул. Панаса Мирного, 1Д;
11:00 – служба в церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Мощена.
Сергій народився у Ковелі. Навчався у ЗОШ №7, а згодом закінчив ПТУ №5, здобувши спеціальність різьбяра по дереву. Він умів створювати красу власними руками — виготовляв меблі, декоративні вироби. Проте своє професійне життя пов’язав із будівництвом. Працював на Волині, де зводив житлові будинки, певний час трудився і в Польщі. Будівельна справа була для нього не лише роботою, а справжнім покликанням і найбільшим захопленням.
Його руки залишили свій слід у багатьох оселях і спорудах. Частинка праці Сергія є і в церкві села Мощена. Там він знаходив душевний спокій, співав у церковному хорі, долучався до життя громади.
Сім’ю Сергій створив дуже рано — у дев’ятнадцять років. Разом із дружиною Оксаною, яка була родом із Мощеної, вони виховали двох синів — Сергія та Юрія. Це була дружна, міцна родина, у якій панували любов, взаємна повага і підтримка. Попри постійну зайнятість, він завжди знаходив час для найрідніших. Для нього сім’я була тим місцем, де можна було відновити сили після важких трудових буднів.
Добрий, щирий, безвідмовний, він завжди поспішав на допомогу друзям, сусідам, рідним. Особливо коли йшлося про будівництво чи ремонт. Йому подобалося створювати, будувати, залишати після себе щось добре і потрібне людям.
Два роки тому важка хвороба забрала його дружину Оксану. Ця втрата стала для Сергія надзвичайно болючою. Саме тоді прийняв непросте рішення — піти до війська добровольцем. На той час йому виповнилося 50 років.
За станом здоров’я Сергій був придатний до служби у тилових підрозділах. У грудні 2024 року він долучився до Галицько-Волинської радіотехнічної бригади, де служив водієм відділення матеріального забезпечення. Сумлінно виконував свої обов’язки, користувався повагою командування і побратимів, відповідально ставився до кожного доручення.
Він будував плани на майбутнє. Чекав відпустки, щоб повернутися додому до рідних. Як завжди, мав допомагати на будівництві. Разом із сином Сергієм вони розпочали зводити новий будинок для його сім’ї. Та, на жаль, доля розпорядилася інакше.
Через погіршення стану здоров’я Сергій потрапив до лікарні. Медики боролися за його життя, але 16 червня 2026 року серце солдата зупинилося.
"Висловлюю щирі співчуття сину Сергію з дружиною Інесою, онукам Тимофію та Олександрі, сину Юрію, брату Костянтину та сестрі Наталії з родинами, усім рідним, друзям і близьким, хто знав, любив і поважав Сергія Вознюка", - написав Чайка.
Поховають Захисника на кладовищі села Мощена.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Про це повідомив міський голова Ковеля Ігор Чайка у соціальній мережі Фейсбук.
Прощання з Сергієм Вознюком відбудеться у четвер, 18 червня, за таким порядком:
10:00 – літія біля будинку, де мешкав Сергій, за адресою: м. Ковель, вул. Панаса Мирного, 1Д;
11:00 – служба в церкві Різдва Пресвятої Богородиці с. Мощена.
Сергій народився у Ковелі. Навчався у ЗОШ №7, а згодом закінчив ПТУ №5, здобувши спеціальність різьбяра по дереву. Він умів створювати красу власними руками — виготовляв меблі, декоративні вироби. Проте своє професійне життя пов’язав із будівництвом. Працював на Волині, де зводив житлові будинки, певний час трудився і в Польщі. Будівельна справа була для нього не лише роботою, а справжнім покликанням і найбільшим захопленням.
Його руки залишили свій слід у багатьох оселях і спорудах. Частинка праці Сергія є і в церкві села Мощена. Там він знаходив душевний спокій, співав у церковному хорі, долучався до життя громади.
Сім’ю Сергій створив дуже рано — у дев’ятнадцять років. Разом із дружиною Оксаною, яка була родом із Мощеної, вони виховали двох синів — Сергія та Юрія. Це була дружна, міцна родина, у якій панували любов, взаємна повага і підтримка. Попри постійну зайнятість, він завжди знаходив час для найрідніших. Для нього сім’я була тим місцем, де можна було відновити сили після важких трудових буднів.
Добрий, щирий, безвідмовний, він завжди поспішав на допомогу друзям, сусідам, рідним. Особливо коли йшлося про будівництво чи ремонт. Йому подобалося створювати, будувати, залишати після себе щось добре і потрібне людям.
Два роки тому важка хвороба забрала його дружину Оксану. Ця втрата стала для Сергія надзвичайно болючою. Саме тоді прийняв непросте рішення — піти до війська добровольцем. На той час йому виповнилося 50 років.
За станом здоров’я Сергій був придатний до служби у тилових підрозділах. У грудні 2024 року він долучився до Галицько-Волинської радіотехнічної бригади, де служив водієм відділення матеріального забезпечення. Сумлінно виконував свої обов’язки, користувався повагою командування і побратимів, відповідально ставився до кожного доручення.
Він будував плани на майбутнє. Чекав відпустки, щоб повернутися додому до рідних. Як завжди, мав допомагати на будівництві. Разом із сином Сергієм вони розпочали зводити новий будинок для його сім’ї. Та, на жаль, доля розпорядилася інакше.
Через погіршення стану здоров’я Сергій потрапив до лікарні. Медики боролися за його життя, але 16 червня 2026 року серце солдата зупинилося.
"Висловлюю щирі співчуття сину Сергію з дружиною Інесою, онукам Тимофію та Олександрі, сину Юрію, брату Костянтину та сестрі Наталії з родинами, усім рідним, друзям і близьким, хто знав, любив і поважав Сергія Вознюка", - написав Чайка.
Поховають Захисника на кладовищі села Мощена.
Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram!
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 0
