вхід реєстрація
Правила   Реклама   Контакти  

Лучанин Андрій Крикавський – про роботу в Google і життя в Ірландії

Лучанин Андрій Крикавський – про роботу в Google і життя в Ірландії
28-річний волинянин працює у європейській штаб-квартирі великої міжнародної корпорації, що розташована в столиці Ірландії Дубліні. За 5 років роботи в Google він випробував свої сили на трьох посадах. Андрій розповів, як потрапив у відому компанію, чого у ній навчився, чого ще хоче досягнути та як долає тугу за українським борщем. Далі – пряма мова.

Про те, як усе починалося

Я вчився на кафедрі прикладної лінгвістики Східноєвропейського національного університету. Наставниця Ірина Павлівна Біскуб прищепила мені любов до мов, подорожей, громадської активності. Після лінгвістики я ще вчив економіку, а потім пішов працювати на «Модерн-Експо». У департаменті брендованого обладнання я був фахівцем із роботи з клієнтами: Mars, Pepsi, Philip Morris. За той час устиг заочно закінчити магістратуру за спеціальністю «управління інноваційною діяльністю» в СНУ.

На «Модерні…» я пропрацював два роки, захотілося чогось нового. Інноваційні технології дуже мене цікавили, я хотів розвиватися в цьому напрямі. Друг, який на той час працював в офісі Google, порадив мені спробувати податися в компанію. Я підготував резюме, а він передав. Є дві системи, щоб податися: через зовнішній портал і через знайомих, які там працюють. Остання опція певніша, бо більша ймовірність, що рекрутер вивчить твій документ. Ми поспілкувалися взимку, а процес пішов улітку, коли почали відкриватися позиції на український ринок.

Про чотири кола співбесіди

Треба проявити чотири якості: лідерство, googliness (відповідність культурі компанії: не чини поганого, виходь за межі комфортної зони), пізнавальні здібності та знання в галузі, на роботу в якій претендую. У резюме треба показати, що на кожному етапі свого життя ти був найкращим: вступив до вишу, отримував стипендію, вигравав конкурси. Усі твердження потрібно підкріплювати фактами, цифрами.

За кілька місяців після того, як я подав резюме, з’явилася позиція: допомагати українським рекламодавцям застосовувати рекламні продукти Google для бізнесу. По телефону провели перше інтерв’ю – з рекрутером, друге – з членом майбутньої команди. Потім слід було написати мотиваційний лист. Третя розмова була комплексною і через відеозв’язок: із двома потенційними колегами та менеджером. На все знадобився приблизно місяць.

Я багато готувався до цих співбесід. Читав про засновників компанії і культурні цінності корпорації, дізнавався, як Google поводиться на українському ринку. На запитання треба було відповідати не «Я зробив на «Модерні» багато доброго», а «Це має фізичні показники: продажі, задоволення клієнта, розширення бази, вихід на нові ринки». Треба було бути собою і не вигадувати.

Крім практичної націленості, важливо розкрити свої соціальні навички, засвідчити участь у волонтерських проектах. У мене із цим проблем не виникло. В організації «Центр європейської інформації» ми з колегами, ще будучи студентами, проводили олімпіади до днів Європи. Потім я перейшов в організацію «Наша справа», де також працювали над упровадженням європейських цінностей у Луцьку. У рамках днів Європи у місті ми у співпраці з мерією готували тематичну радіопрограму, крутили ролики про європейські країни, влаштовували вікторини, крутили у маршрутках гімн Євросоюзу замість шансону, показували фільми. Ще був парад прапорів, малюнки на асфальті, локальне «Євробачення» у замку Любарта. Їздили за міжнародними обмінами до Польщі, Німеччини, Австрії, до нас молодь із цих країн приїжджала. Знайомилися з людьми, пізнавали інші культури. Цей досвід пригодився й згодом.

Про те, чому Google

Компанія дуже інноваційна, швидко розвивається. А інновації цікавлять мене найбільше, вони глобально впливають на світ. Гуглівський пошук допоміг людям здобувати інформацію швидко й ефективно. Розвивати цю систему, бути причетним до світових трендів – що може бути цікавішим?

Окрім того, хотілося працювати в міжнародному оточенні. У європейській штаб-квартирі Google у Дубліні більшість не є ірландцями, тут калейдоскоп зі всієї Європи, Африки, Середнього Сходу.

Також мене тішить можливість робити щось добре для своєї країни, адже на першій своїй посаді я розповідав українським рекламодавцям про тренди й впливи Google.

Мене постійно захоплює щось нове, а компанія дає чимало можливостей вчитися: щось мимоволі переймаєш від людей, із якими працюєш, щось опановуєш спеціально. Тут не буває нудно, а якщо так стає, то завжди можна знайти іншу нішу, в яку можна перейти всередині компанії.

Про зростання

Перші два з половиною роки я займався консультативними продажами українським і російським клієнтам, наступні півтора займався просуванням мобільних додатків за допомогою продуктів Google, а з нового року консультую щодо того, як поліпшити для користувача мобільний сайт. Можна, наприклад, змінити ринки і працювати не з українцями, а з британцями. Можна перейти в іншу частину бізнесу Google. Тобто є можливість займатися абсолютно різними речами в одній компанії.

У разі переходу з позиції на позицію треба знову пройти інтерв'ю. До нього заздалегідь слід готуватися, підтягнути необхідні навички до потрібного рівня. Є спеціальні програми, щоб піднятися до бажаної планки.

Як правило, тут людей не треба «підштовхувати» до розвитку, всі досить мотивовані. Коли відчуваєш, що засидівся у зоні комфорту, сам хочеш із неї вийти, спробувати щось інше. Коли праця з рекламними продуктами сайтів стала для мене надто комфортною, я з власної ініціативи перейшов на мобільні додатки.

Такі переходи вітають, щоправда, не через кожні три місяці, бо людині потрібно навчитися, показати результати, вийти на певний рівень. Коли ж виникає відчуття, що вичерпав себе на цій позиції, можна братися за іншу. Google підтримує такі почини, дає відпустки на навчання. Я, щоб «підтягнутися», одного разу їздив на курси в Стенфорд.

Про задоволення від роботи

Допомагаю клієнтам розвиватися, розібратися в речах, які їм складні. Коли бачу поліпшення, мене це дуже мотивує.
Культурний аспект тут теж на надзвичайно високому рівні. Робимо заходи для локальних громад, для людей, які живуть поруч із нами. Приміром, нещодавно ходили чистити пляж, а невдовзі будемо знайомити зі своєю роботою дітей із неблагополучних сімей.

Також у нас є ініціатива подружити старших людей із технологіями. Показуємо сивочолим дідусям, на яку кнопку коли треба натискати. Такі соціальні проекти мені дуже подобаються, завдяки їм громади знаходять спільну мову. Google діє у Дубліні 13 років, у районі, де розташований офіс, завжди жили ірландці, тому нам треба якось «домовлятися». Ці програми нас поєднують.

Про графік

Корпоративна культура тут досить розслаблена. У нас велика свобода, час не вимірюють, можна прийти, коли зручно. Усе досить демократично, але є певні аспекти: на початку кожного кварталу прописуємо, яких досягнень очікуємо через ці три місяці. Також записую справи, які маю зробити, щоб досягнути цієї «миті щастя».

Усе має бути чітко, все треба підкріплювати цифрами: «До кінця тижня проведу зустрічі з такими-то клієнтами». Якщо можу виконати свої нормативи за коротший проміжок часу, то супер. Але коли працюєш замість 8 годин у день 4, то значить, занизив свій потенціал, не використовуєш його на повну. Така організація праці кожного ставить у рамки.

Про адаптацію

Компанія дбає навіть про це, адаптацію теж прописують. Новачки у компанії звуться нуґлерами. Для них спершу дають детальний обсяг роботи, опісля проводять екскурсії тощо. Від нуґлера працівник доростає до ґуґлера. Раз у місяць для всіх проводять тренінги: від техніки безпеки до корпоративної етики та шляхів самореалізації себе в компанії.

У плані особистої адаптації теж усе було досить просто. Тут багато українців, тож якщо затужив за борщем, можна зібратися ввечері з земляками і зварити. Хочеться на хамонаду – шукаєш іспанських друзів. Усі люди відкриті, приємні, відповідають стандартам googliness. У нас спільні цінності, а це дуже сприяє інтеграції.

Про вільний час

Як на мене, в Ірландії є два скарби. Перший – приємні і відверті люди. Для них немає значення, звідки ми, все одно пропонуватимуть тобі дружбу. І другий – це природа. Ірландці називають свою країну зеленим островом. За 5 кілометрів від нашого офісу гори.

Я займаюся спортом: плаваю, бігаю марафони у різних європейських містах, катаюся на велосипеді, їздимо з друзями на серфінг. Інколи ходжу на йогу і болдерінг (це відносно простий вид скелелазіння). На першому поверсі нашого офісу є басейн, на другому – спортзал.

Відвідуємо різні фестивалі, живемо культурним життям. Тут поширена культура бранчів, у суботу й неділю влаштовуємо такі прийоми їжі.

Про плани

Є багато напрямів, яких я не осилив. Хочу вивчити галузь автоматизації реклами. У цифровому світі з’являються все нові тренди. Ось штучний інтелект теж дуже цікавий.

Я планував повернутися до Луцька через два роки, але затримався на п’ять. Бачу навколо себе стільки цікавих речей, які ще належить вивчити.

ТЕКСТ - Ярослава ТИМОЩУК


Бажаєте дізнаватися головні новини Луцька та Волині першими? Приєднуйтеся до нашого каналу в Telegram! Також за нашим сайтом можна стежити у Twitter, Google+ та Instagram.
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 1
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Гордість Луцька! Пишаємось тобою!
Відповісти