вхід реєстрація

Луцьк і комуністи, або Відголос «великого жовтня»

Луцьк і комуністи, або Відголос «великого жовтня»
Початок ХХ століття ознаменувався падінням великих імперій. Розвалилася тоді і Російська імперія, на руїнах якої згодом збудували Радянський Союз.

Лютнева революція, скинення царя Миколи ІІ і пізніший прихід до влади більшовиків у жовтні 1917-го – події, які назавжди увійши в історію як рубіжні, такі, що дали початок новому етапу життя країн, в тому числі й України.

Події, які довгий час називалися Великою Жовтневою Соціалістичної революцією, а тепер прийнято називати жовтневим переворотом, відбулися у Петрограді рівно 95 років тому.

Хоча Луцьк знаходився на західній окраїні величезної імперії, все ж революційні хвилі, що йшли з «метрополії», накривали і його…

Підготовка перевороту

Вже у перші роки ХХ століття в Луцьку були більшовики, які намагалися поширювати свою ідеоголію. До слова, термін «більшовик» пішов від більшості (лівого крила) Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), яку очолював Володимир Ленін. Звідти ж – «меншовики».

У серпні 1905 року луцька група РСДРП отримала нелегальну літературу для розповсюдження. Серед агітаційних листівок було 176 примірників брошури Леніна «К деревенской бедноте». В ній майбутній «вождь» описував ідейні засади партії та бунту робітників.

У Луцькій чоловічій гімназії, яка знаходилася в приміщенні колишнього бернардинського монастиря на Парадному майдані (напівкругле приміщення навкого Свято-Троїцького собору), працював нелегальний учнівський гурток під впливом «соціал-демократичних» ідей. Він видавав рукописний журнал «Свободная школа» і мав невеличку бібліотеку. У ній була праця Леніна «Победа кадетов и задачи рабочей партии».
Луцька чоловіча гімназія розташовувалася в колишньому монастирі бернардинів
Луцька чоловіча гімназія розташовувалася в колишньому монастирі бернардинів

Суспільна напруга з часом наростала, і в Луцьку ставало все небезпечніше. Поліція стала озброюватися, оскільки все частіше зустрічала збройний опір міського та сільського населення.

29 січня 1906 року на вокзалі затримали двох мешканців Луцька – Тадеуша Лабенського та Казимира Гребенка. У валізах, по які прийшли чоловіки на вокзал, виявили приблизно 1000 екземплярів нелегальної більшовицької літератури, де закликали до боротьби. Через це їх відправили в замкову в’язницю.

1908 року в місті почалися перші політичні демонстрації проти імперського режиму. 16-18 жовтня відбулися акції з сутичками демонстрантів та військових. Акція відбувалася під гаслами «Геть поліцію» та «Геть самодержавство».

Важко сказати, наскільки масовими були всі ті демонстрації. Загалом, не зважаючи на політичні зміни в країні, реально участь в акціях на місцях брав невеликий відсоток населення.

З періодичними страйками і полюванням за поширювачами агіток Луцьк прожив до початку Першої світової війни. Воєнний час та рік австрійської окупації ніяк не відобразилися на діяльності більшовиків у місті, але вони розгорнули активну діяльність в Петербурзі. Наближався буремний 1917 рік.

Перший першотравень

У лютому 1917 року в Росії відбулася революція, внаслідок якої з’явився Тимчасовий уряд, який взяв на себе повну владу в країні.

11 червня у Луцьку створилася Рада солдатських і робітничих депутатів – група людей, яка обиралася всередині колективів фабрик, заводів, підприємств та військових частин. Вийшов з підпілля луцький міський комітет РСДРП. Саме під їхнім керівництвом в Луцьку відбулося перше в історії міста свято «солідарності всіх трудящих» - Першого травня.

Звичайно, відбувалося воно зовсім не так, як пізніше в радянський час. Реально святкували тільки військові та новоявлені більшовики.

На луцькому першотравні був присутній заступник голови військово-революційного комітету Південно-Західного фронту, член Військової організації ЦК РСДРП Михайло Коковихін. Згодом він записав спогади про мітинг в Луцьку.
Заступник голови військово-революційного комітету Південно-Західного фронту, член Військової організації ЦК РСДРП Михайло Коковихін
Заступник голови військово-революційного комітету Південно-Західного фронту, член Військової організації ЦК РСДРП Михайло Коковихін

«Под звуки духовых оркестров 15-20 тис. солдат собрались на Замковой площади и двинулось на лагерное поле. Вместо трибуны – кузов грузовой машины. Один за другим поднимаются ораторы и произносят речи», - згадує Коковихін.

У той час майдан біля замку був основним місцем зібрання для різного роду демонстрацій, мітингів. Це був найбільший майдан міста, де відбувалися чи не всі офіційні масові події. Інші міські майдани були занадто малі і служили комерційним інтересам лучан – на них організовували базари. Але був ще один великий майдан, хоч на той час ще не дуже впорядкований – Парадний (сьогодні – Театральний). У тому напрямі вирушили солдати.

Згадане Коковихіним «лагерное поле» - швидше всього, поле на Яровиці (район теперішніх вулиць Стрілецької та Гулака Артемовського). Там відбувалися військові навчання. Отже, група демонстрантів пройшла, швидше всього, від замкового майдану, далі по Кредитовій (Братковського) – Шосова (Лесі Українки) – Парадний майдан (Театральний майдан) – Вокзальна (Винниченка) з виходом у район сучасного майдану Грушевського.

Під час першотравневого мітингу оратори розповідали про так звані «квітневі тези» Леніна.

«От большевиков пришлось выступать мне. В двух словах рассказываю, как зародился праздник пролетарской солидарности, как его праздновали при царизме, затем перехожу к требованиям партии, разъясняю Апрельские тезисы Ленина. Особенно чутко, горячо откликается серошинельная масса на наши лозунги о земле и мире. Но еще не осознает, что это все ей может дать не правительство буржуазии, а подлинно народная власть», - згадував Коковихін.

Революція

Вже наступного дня в Луцьку розповсюдили заклик ставати членами РСДРП. Проте не все йшло гладко. Щоб прискорити процеси радянізації, більшовики переходили на військову силу. У липні луцька організація РСДРП написала звернення до солдатів створювати партійні осередки в межах військових формувань «для революційної боротьби в інтересах трудящих».
Звернення до солдатів
Звернення до солдатів

У книзі «Луцьку 900 років», виданій 1985 року, стверджується, що у листопаді 1917 року більшовики встановили контроль над містом, силами 126-ї дивізії захопивши пошту, телеграф, телефонну станцію, арештувавши «контрреволюційних» офіцерів. Командував тими подіями голова Луцького військово-революційного комітету О. Дмитрієв.
Голова Луцького військово-революційного комітету О. Дмитрієв
Голова Луцького військово-революційного комітету О. Дмитрієв

Проте про реальні масштаби більшовицького впливу у Луцьку свідчить той факт, що владу проголосили вони тільки 17 грудня, та й то – в приміщенні луцької єврейської родини Кронштейнів, а не, приміром, на якомусь велелюдному майдані.

Будинок Кронштейнів, де проголосили радянську владу в Луцьку
Будинок Кронштейнів, де проголосили радянську владу в Луцьку
Будинок Кронштейнів сьогодні
Будинок Кронштейнів сьогодні


Вже за два місяці, на початку 1918 року, Луцьк захопили німецькі війська, які підтримували Українську Народну Республіку.

Процеси над комуністами

Ще за два роки Волинь опинилася в складі відновленої польської республіки – Другої Речі Посполитої. Почався зовсім інший період історії Луцька.

Але групка комуністів у місті залишилася і продовжувала свою діяльність.

Польська поліція стала виявляти колишніх членів революційних комітетів, викликала їх на допити. Дехто потрапляв у в’язницю. В листопаді 1927 року в Луцькому окружному суді відбувся процес над 57 особами української та єврейської національностей, які підозрювалися у членстві в Комуністичній партії західної України. 50 із них засудили до 8 років в’язниці.

1 травня 1930 року луцькі комуністи наважилися вийти на стихійну демонстрацію. Все почалося з того, що кільком сотням селян відмовили зібратися в Луцьку на збори – їх просто не пускали в приміщення. Тоді вони вирішили піти ходою по вулицях міста. Звичайно, владі це не сподобалося. Почалася бійка з кінною поліцією. 21 особу арештували.

В лютому 1934 року відбувся ще один процес над 57 членами Комуністичної партії Західної України. Серед них було 29 українців, 20 євреїв та 7 поляків. На ньому були присутні журналісти з Варшави, Кракова, Берліна та Праги. Процес набув широкого розголосу в пресі.
Процес над комуністами. Фото з зали суду
Процес над комуністами. Фото з зали суду

Витяг з газети про вирок у Луцькому процесі над членами КПЗУ
Витяг з газети про вирок у Луцькому процесі над членами КПЗУ

Комуністів звинувачували головно за статтею 97 карного кодексу про «організацію з іншими людьми в цілях підриву незалежного існування польської держави».

Обвинувачених засудили від 3 до 8 років позбавлення волі, однак вже через рік більшість із них відпустили за амністією.
Суд у 1930-их роках
Суд у 1930-их роках

Окружний суд розташовувався в колишньому монастирі тринітаріїв на головній вулиці тодішнього Луцька. Ця споруда збереглася.
Колишній окружний суд (монастиря тринітаріїв))
Колишній окружний суд (монастиря тринітаріїв))

Ув’язнених кидали в сумнозвісну Луцьку тюрму, яка знаходилася в колишньому католицькому монастирі ордену бригідок. Умови утримання були жахливі, ув’язнених катували. Серед таких опинився Степан Бойко.

У 1925 році його вже заарештовували раз за членство в КПЗУ. Відсидів 4 роки. Після виходу він у 1930 році став головою окружкомів КПЗУ в різних воєводствах Польщі. Серед них був і Волинський окружком. У листопаді його знову схопила поліція і відправила в Луцьку тюрму.
Монастир бригідок (Луцька тюрма) є пам'яткою архітектури національного значення
Монастир бригідок (Луцька тюрма) є пам'яткою архітектури національного значення

Там його закатували до смерті. Тіло вкинули в річку Стир. Проте через декілька днів під час повені вода викинула тіло на берег в самому місті. Його розпізнали і поховали на цвинтарі навпроти теперішньої луцької гімназії №4.

Вже після війни пам’ятник Бойку встановили в Луцьку біля приміщення колишнього суду, де відбувався відомий процес над комуністами.
Степан Бойко
Степан Бойко
Пам'ятник Бойку біля колишнього суду (монастиря тринітаріїв)
Пам'ятник Бойку біля колишнього суду (монастиря тринітаріїв)

Попри весь драматизм подій міжвоєнний Луцьк жив зовсім іншими настроями. Це було місто, в якому відбувався польський ренесанс. Де ціла низка національностей вчилася жити в міській тісноті за новими правилами постверсальського світу (умови миру після Першої світової війни). Незважаючи на конфлікти, Луцьк в той час активно розвивався.

Комуністи знову захопили Луцьк тільки тоді, коли політичні розклади в Європі суттєво змінилися. З’явилися договори і таємні протоколи до них, на носі була Друга світова війна. Хоча ніхто її тоді ще такою не називав.

Реальна радянська влада встановилася в місті тільки після війни.

Олександр КОТИС (ВолиньPost)
Теги: історія
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 2
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
А тепер в Луцьку правлять ПРимати!І надії на покращення мають туманнІ перспективи!
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час
Останні статті
Луцьк і комуністи, або Відголос «великого жовтня»
07 листопада, 2012, 11:08
Про дуту літературу
05 листопада, 2012, 10:02