вхід реєстрація

Сліди минулого: «польський» Луцьк сьогодні

Сліди минулого: «польський» Луцьк сьогодні
Луцьк – одне з найстаріших міст України. Його вік налічує приблизно 1200-1300 років. За цей час його вулицями топталися представники багатьох народів.

Є мінімум десяток національностей, які історично проживали в Луцьку – українці, євреї, поляки, татари, караїми, вірмени, росіяни, німці, чехи.

Час стирає видимі сліди: кожна епоха змінює вулиці, будинки, загальний вигляд міста. Але придивімося уважніше: чи так уже зникають у місті безслідно ознаки минулого?...

Сьогодні – мова про польський Луцьк. Ми шукали сліди тих, хто тільки у ХХ столітті панував у місті протягом двох десятиліть.

ОРГАНІЧНИЙ ЕЛЕМЕНТ КУЛЬТУРНОЇ МОЗАЇКИ

Треба розуміти, що історія та культура Луцька – органічно єдина. Вона не поділяється на польську, єврейську, російську, німецьку. Адже дуже часто те, що належить до якоїсь однієї національності, творили представники іншої. Наприклад, католиками були далеко не тільки поляки.

Проте розгляд історії у контексті якогось виділеного національного аспекту дає кращу можливість її зрозуміти.

Якщо не вдаватися у деталі першої появи поляків на Волині та в Луцьку зокрема, то можна стверджувати: суттєве політичне, економічне та культурне спілкування волинян та поляків почалося з XIV століття. Тоді Волинь була у складі Великого князівства Литовського, яке тісно жило з Королівством Польським.

У 1569 році унія утвердилася офіційно: утворилося нове королівство – Річ Посполита. Через два з гаком століття її роздерли на шматки сусідні імперії.

Але вже на початку ХХ століття Річ Посполита відродилася. Луцьк знову став адміністративним центром Волині – Волинського воєводства.

Що ж залишилося в місті до сьогодні від часів другої польської держави?

У цьому огляді не будемо брати до уваги першу Річ Посполиту: зважаючи на органічний розвиток волинської історії у складі Речі Посполитої, «польське» від «непольського» у ті часи відділити важко.

Легше – з ХХ століттям. Коли з 1920-го року Луцьк став воєводським центром, тут почали складати генеральні плани розвитку. Архітектори мали своє бачення того, як мав виглядати Луцьк як центр давнього історичного регіону. Забудова того часу, нові вулиці та цілі квартали відображають це бачення. Багато з того, правда, потім знищила війна, ще щось не встигли реалізувати.

До сьогодні зберігся цілий мініквартальчик, який спорудили спеціально для урядовців у двадцятих роках. Як пише краєзнавець Вальдемар Пясецький, у ХІХ столітті це урочище називалося Таборова гірка. Тут розбивалися військові табори, а на полігоні поруч проводилися маневри та навчання солдатів. Але в 1920-х роках тут почали створювати район для урядовців за проектом архітектора Теодора Бурше.

Проект урядового кварталу, з сайту Wydawnictwo Górnoleśne
Проект урядового кварталу, з сайту Wydawnictwo Górnoleśne
Будинки урядової колонії, фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Будинки урядової колонії, фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Нинішнє фото
Нинішнє фото
Будинки урядової колонії, фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Будинки урядової колонії, фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Нинішній стан
Нинішній стан
Двері одного з будинків
Двері одного з будинків


Ще одна окрема містобудівна особливість польського періоду історії – забудова цілих вулиць у стилі функціоналізму. Наприклад, вулиці Потапова, Ярощука, частково Кривий Вал, частково Червоної Калини та деякі інші – це суто ідея будівництва 1930-х років.

Будинки, збудовані у стилі конструктивізму: прості у плануванні, без декору, з вираженими формами геометричних фігур. Деякі з них стали пам’ятками архітектури. Вони «вписують» будівельну історію міста в контекст розвитку європейського мистецтва початку ХХ століття, сягаючи корінням в явище Bauhaus.

Забудова вулиці Ярощука
Забудова вулиці Ярощука
Будівля «Укртелекому» на Кривому Валу
Будівля «Укртелекому» на Кривому Валу
Будинок, збудований у 1937 році за проектом архітектора Юзефа Новака
Будинок, збудований у 1937 році за проектом архітектора Юзефа Новака


Архітектори високо оцінювали будівлю головної пошти на вулиці Кривий Вал. Зокрема архітектори Богдан Колосок та Ростислав Метельницький назвали її «вершиною раціоналістичного напрямку в передвоєнній архітектурі Луцька, …де вдало враховувалися рельєф, конфігурація та інші особливості ділянки, навколишня забудова». Споруду запроектували у проектному бюро Міністерства пошт і телеграфів у Варшаві.

Будівля головної пошти у кінці 1930-х. Фото Національного цифрового архіву Польщі
Будівля головної пошти у кінці 1930-х. Фото Національного цифрового архіву Польщі
Автентичні ґрати на вікнах пошти
Автентичні ґрати на вікнах пошти


На вулиці Потебні у дворах будинків є, на перший погляд, незрозумілі бетонні брили, з яких стирчать шматки арматури. Це – залишки опор першої радіостанції Луцька. Її збудували у 1939 році, але не встигли запустити через початок війни.

Будинок радіостанції у конструктивістському стилі зберігся. За ним у дворах і на стадіончику – залишки опор високої вежі з написами.

Будинок радіо на Гнідаві. Фото виконав невідомий солдат Вермахту під час Другої світової війни. Зображення з сайту «Історія радіо в Польщі»
Будинок радіо на Гнідаві. Фото виконав невідомий солдат Вермахту під час Другої світової війни. Зображення з сайту «Історія радіо в Польщі»
Будинок радіо сьогодні
Будинок радіо сьогодні
Напис на металевому залишку опори радіовежі
Напис на металевому залишку опори радіовежі
Опора радіовежі
Опора радіовежі


Одна з найцікавіших будівель, які збереглися – банк на Градному Узвозі. Його збудували у 1926 році. Цікаво, що на в’їзних воротах у внутрішній двір зберігся напис – дата будівництва.

Банк Польський,  фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Банк Польський, фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Інтер'р операційної зали в банку у міжвоєнний період,  фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Інтер'р операційної зали в банку у міжвоєнний період, фото з сайту луцької «Галереї мистецтв»
Напис на воротах банку
Напис на воротах банку


Відому у місті будівлю «Будинку офіцерів» збудували у 1928 році як Земельний банк. Її запроектував архітектор Мар’ян Лялевич у стилі академічного класицизму. На ньому збереглися автентичні двері, а до початку «ремонту» ще й були цікаві вікна третього поверху.

Зображння земельного банку в Луцьку на поштівці, скан з Цифрової національної бібліотеки Польщі
Зображння земельного банку в Луцьку на поштівці, скан з Цифрової національної бібліотеки Польщі


НАЗВУ МІСТА КАРБУВАЛИ НА СТІНАХ

Окрім споруд і вулиць, із тих часів у місті залишилися невеликі артефакти, які прямо вказують на дух того часу: бордюри з написами польською мовою, різні таблички, люки тощо.

В Луцьку була невеличка фабрика із виробництва з каменю. Її власником був єврей на прізвище Шеплер (польською – Szepler). Він виготовляв як пам’ятники на цвинтарі, так і бордюри.

В Луцьку ще й сьогодні можна знайти бордюри і тротуарні плитки зі штампами фабрики чи прізвищем власника.


А це бордюри, зроблені на замовлення Луцького магістрату. Відтак на них є штамп: «міський уряд міста Луцька». Такі бордюри можна знайти на багатьох вулицях.

Такі кутові бордюри встановлювали в Луцьку у міжвоєнний період
Такі кутові бордюри встановлювали в Луцьку у міжвоєнний період


Кам’яні шашки Терлінського – своєрідна шестигранна бруківка, якою у 1930-х роках вимощували вулиці міста - сьогодні можна побачити, до прикладу, на вулиці Братковського, Пушкіна, у деяких інших місцях.

Покриття шашками проїзної частини на вулиці Ягеллонській, нині Лесі Українки
Покриття шашками проїзної частини на вулиці Ягеллонській, нині Лесі Українки


Майже уся вулиця Богдана Хмельницького і частково Кривий Вал теж вкриті бруківкою міжвоєнного періоду. Ця ж бруківка є і на інших вулицях, щоправда – під шаром асфальту…


У довоєнному Луцьку було багато майстерень, фабрик, маленьких виробництв. Через «будівельний бум» діяли і місцеві цегельні. Одна із них належала представнику місцевої заможної єврейської родини Абраму Глікліху. Цегельня Глікліха знаходилася на Гнідаві і називалася «Лучанин».

В міжвоєнний час назва цегельні писалася польською мовою – Łuczanin. Сьогодні в місті можна знайти будинки, зведені із цегли з таким написом. Один із них – на вулиці Кривий Вал.



Оригінальні цеглини з цікавими написами в історичній частині Луцька не тільки «вмонтовані» у будівлі. Сьогодні частина з них розкидана просто неба. Уважний спостерігач може знайти чимало такої цегли. Багато із них – вогнетривкі цеглини, із яких робили печі та димарі.

Щоб привабити покупця, фабриканти іноді вдавалися до хитрощів – штампували цеглу популярними назвами. Тому London і Paris на цеглі – не дивина. Але зазвичай на штампах – назви фабрик.

У не зовсім помітному місці на вулиці Лесі Українки, біля приміщення військового госпіталю (колишній монастир Тринітаріїв) тихо і мирно лежить плита, яка вказує на столітню історію авіації в Луцьку.

Це своєрідна плита, яка схиляла думати людей про членство в авіаційній організації Речі Посполитої. Щось на зразок відомого радянського плакату – «Ты записался добровольцем?». Але на відміну від агресивного чоловіка на радянському плакаті, напис на плиті не нав’язливо запитує – «Чи є членом LOPP».
Плита LOPP
Плита LOPP

LOPP (Liga Obrony Powietrznej i Przeciwgazowej) – Ліга протиповітряної та протигазової оборони, напіввійськова організація, яка займалася спортивною та військовою авіацією. Осередки організації діяли в різних державних та підприємницьких структурах і агітували молодь займатися авіацією. У Луцьку базою LOPP було військове летовище, яке знаходилося на місці нинішньої вулиці Арцеулова.

МЕТАЛЕВИЙ ДУХ ЕПОХИ

Польському періоду історії Луцьк завдячує появою першої водоканалізаційної мережі. Хоча обдумували міську водогінну мережу ще в 1907 році, але реально її почали створювати тільки у двадцятих роках. До цього часу, окрім люків тих часів, у деяких давніх будинках збереглися труби. Деякі очевидці кажуть, що зовсім недавно по них текла вода. Звідки – ніхто не знає. Труби мідні. На вулиці ж збереглися люки із написами польською мовою.

В Луцьку є люки фірми Herzfeld & Victorius S.A. Grudziądz. Її заснували у місті Грудзьондз на півночі Польщі ще в середині ХІХ століття два євреї – Юзеф Герцфельд та Кароль Вікторіус. Спочатку це була кузня, яка згодом перетворилася на ливарню.

Фірма з такою назвою досі існує в Польщі. У міжвоєнний період вони виготовляли різні люки, ґратки та інші вироби із цієї сфери.
Люк фірми Herzfeld & Victorius S.A. Grudziądz
Люк фірми Herzfeld & Victorius S.A. Grudziądz

А ґратки з написами Białogon зроблені ще старішою фірмою, яку на початку ХІХ століття заснував священик Станіслав Сташіц у містечку Бялогон, яке нині є частиною міста Кельце на півдні Польщі.

У міжвоєнний період виготовляли різні металеві вироби, в тому числі для водних мереж, а під час війни на фабриці підпільно робили металеві оболонки для гранат. Цікаво, що підприємство і досі працює під назвою Kielecka Fabryka Pomp "Białogon" S.A.
Зливова ґратка фірми Białogon
Зливова ґратка фірми Białogon

Свою особливу атмосферу старим вулицям додають металеві елементи, покриті фарбою чи іржею. Це – різні ковані ґратки на вікнах, огорожі на балконах, дашки, поручні тощо. Вони бувають різних типів, форм, конфігурацій, але усім притаманна особлива риса, яка відрізняє їх від подібних елементів пізніших часів: вони зроблені без зварювання.

Аби створити виріб, майстри скріплювали елементи старовинним способом – заклепками. Зварювання у 20-30-х роках було ще малопоширеним високотехнологічним процесом, який не могли собі дозволити невеликі майстерні, які робили на замовлення металеве оформлення фасадів.


МАРМУРОВІ ПІД’ЇЗДИ ЗА РІЗЬБЛЕНИМИ ДВЕРИМА

Старі споруди і пам’ятки цікаві не тільки тим, як виглядають зовні, а й тим, які вони всередині. Якщо про інтер’єри квартир чи кімнат зазвичай говорити не доводиться, бо вони не зберігаються, то до під’їздів «рука зміни» доходить в останню чергу. Тому багато під’їздів у «польських» будинках Луцька виглядають великою мірою автентично, якщо не враховувати радянського способу фарбування стін. Зазвичай збереглися дерев’яні поручні, металеві основи для поручнів уздовж сходів, сама підлога, іноді – вхідні квартирні двері.
Сходи у приміщенні Луцької міської ради
Сходи у приміщенні Луцької міської ради
Дата на підлозі під'їзду одного з будинків на вулиці Сенаторки Левчанівської
Дата на підлозі під'їзду одного з будинків на вулиці Сенаторки Левчанівської
Плитка з написом Rosalin в одному із будинків на вулиці Богдана Хмельницького
Плитка з написом Rosalin в одному із будинків на вулиці Богдана Хмельницького

Один із найцікавіших під’їздів – у так званому «будинку з Меркурієм» на вулиці Лесі Українки. Оригінальне планування коридору, верхній світловий ліхтар, білі мармурові сходи, ковані металеві тримачі перил, автентичні ручки дверей, а також дверцята вентиляційного каналу із зображенням сажотруса з драбиною. Все це можна знайти у під’їзді, вхід у який – з боку вулиці Лесі Українки.

Цей будинок збудували в середині 1920-х років за кошти акціонерного товариства «Гранберг і Грінберг Стокгольм-Петербург». Це один із найкращих прикладів модерну в Луцьку.
Під'їзд у будинку з Меркурієм на Лесі Українки
Під'їзд у будинку з Меркурієм на Лесі Українки
Люк вентканалу з зображенням сажотруса з драбиною
Люк вентканалу з зображенням сажотруса з драбиною

Ще один цікавий під’їзд – у приміщенні «Укртелекому» на вулиці Кривий Вал. Орнамент сходів із чорного і білого мармуру, цікаві закручені дерев’яні поручні, конструктивістські металеві «прольоти».

А в під’їзді будівлі на Пушкіна, який збудували для працівників пошти у тридцятих, збереглися навіть двері з отворами для листів та газет. Отвори, правда, уже не функціонують, але крізь фарбу можна ще прочитати «Listy. Gazety».

Не менш цікавими бувають і вхідні двері, які залишилися з тих часів. Колись було прийнято і модно влаштовувати двері з дерев’яною різьбою або, принаймні, якимось орнаментом. В Луцьку трапляються старовинні двері з різьбленими вазами, квітами, рослинним орнаментом. Бувають і просто геометризовані форми.
Іванка й Антон цілуються в арці на фоні старих дверей
Іванка й Антон цілуються в арці на фоні старих дверей

У наш час це цікаво і дивно, бо з певних причин сьогодні ніхто не хоче ставити двері з живих матеріалів авторської роботи. Різьблені елементи на фасадах міських будинків давно відійшли в минуле. І тим ціннішим це минуле є сьогодні.

* * *

У дні відзначення річниці Волинської трагедії легко сприйняти викладену вище «польську» тему спотворено, знайшовши у ній щось вороже, «окупаційне», чуже.

Не шукайте цього тут. Ми хотіли всього лиш показати ще одну грань цікавої, глибокої і складної історії Луцька.

Але якщо мова вже зайшла про українсько-польські конфлікти, то маємо сміливість стверджувати, що вони – всього лиш окремі, ба навіть виняткові моменти на широкому тлі співжиття багатьох національностей на Волині. Не варто «звужувати» історію: насправді вона більш цікава і мирна. «Польський» Луцьк сьогодні - один з доказів цього.

Олександр КОТИС (ВолиньPost)
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 23
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Дуже дякую авторові за матеріал!!! Супер - цікаво, корисно та пізнавально! Побільше б таких публікацій
Відповісти
ЦІКАВОТА!
Відповісти
Дякую за цікавий матеріал!
Відповісти
Все кирпичи для фотографий были любезно предоставлены автором статьи.))) Спасибо за фото.
Відповісти
А я маю цеглини з іншими написами! =)
Відповісти
Ну то не жлобися, і давай фото!!
Відповісти
Дуже дякую панові Олександру за чудову статтю. Насправді, історія залишила безліч відбитків на обличчі нашого міста, нашої Волині. Лише потрібно вміти помічати їх. :)
Відповісти
Відбитків на обличчі? Цеглиною? :)
Відповісти
"У дні відзначення річниці Волинської трагедії легко сприйняти викладену вище «польську» тему спотворено, знайшовши у ній щось вороже, «окупаційне», чуже.
Не шукайте цього тут. Ми хотіли всього лиш показати ще одну грань цікавої, глибокої і складної історії Луцька..." - це, звичайно, правильно написано, але такі речі не потрібно друкувати після певних заяв польської сторони, під час вшанування трагічного минулого, наслідки цих заяв, на жаль, ми ще можемо відчути у майбутньому, певні організації можуть спеулювати на цьому,навіть не хочу казати як, виглядає двозначно, невиважено, можна це було надрукувати місяць тому або через місяць...
Відповісти
Погоджуюся повністю. У автора - якась вибіркова історія (чи просто не поважає загиблих).
Відповісти
Дякую,пане Котис.

Чи доживемо ми до того часу, коли фінансові розподілення на реставрацію і архітектуру міста будуть довіряти таким небайдужим і компетентним персонам як пан Котис?

Вірю, що доживемо.
Відповісти
Олександр може претендувати на почесний статус луцькознавця))
Відповісти
Дуже цікаві статті та історії міста, мої бабуся і дідусь і батьки жили там протягом багатьох років ... Це дуже мило
Відповісти
Дуже цікаво і пізнавально!!!
Відповісти
дуже класно.....

Зробити б так туристичну брошурочку фоном для тексту якої були б різні двері Луцька.....
Відповісти
Гарна стаття про наше місто. Дякую автору за працю і любов до Луцька, яка відчувається в його матеріалах. Приємно подивитись на знайомі закутки, споруди та інші архітектурні елементи на які я не звертав увагу раніше.
Відповісти
по вул. Б. Хмельницького, є будинок, де сходи металеві - дуже гарні, жалко, що їх не включили в огляд.
цікавий матеріал
Відповісти
то стилістика ДО польського періоду. сюди не підходить)
Відповісти
А ще на казармах по Коновальця, які певно російського періоду проглядається напис про дантиста, зроблений латиницею. Певно таки польський слід також...
Відповісти
там німецькою мовою
Відповісти
функционализм в застройке потапова, ярощука, суворова очень напоминают нынешний люблин....с разницей в том, что в польше все приведено в порядок...а у нас обнищало....
Відповісти
Дякую за статтю. Шкода, що те що дісталося, не вміємо не те що примножити, а хоча б збрегти. Я живу в польському будинку,і повірте, відчуваю особливий "смак". На вулиці збереглися бордюри з надписами, двері в парадне та багато іншого. Але стан... Якби мала відповідні кошти, зробила б сама.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час