вхід реєстрація

Парламентські перегони: кому «підкориться» волинська провінція

Парламентські перегони: кому «підкориться» волинська провінція
На календарі − 22 жовтня, а це означає, що передвиборча боротьба в Україні підходить до завершення. Штаби кандидатів вже думають, як знімати агітацію перед «днем тиші» і друкують останні листівки з «чорнухою» на конкурентів.

Ну, а дехто, подивившись на результати соцопитувань, починає згортати штаби, бо розуміє, що йому нічого не світить.

ВолиньPost вирішив проаналізувати, хто із депутатів-мажоритарників реально претендує на перемогу в п'ятьох мажоритарних округах Волині.

РЕВОЛЮЦІОНЕР, «БРАТОК» І ВОЛОНТЕР: ОКРУГ №19

Мажоритарний округ №19– можливо, один із найбільш непередбачуваних на Волині, бо кандидат, який переміг тут у 2012 році – Євген Мельник – майже не має шансів на повторний тріумф. Тому на потенційне місце свободівця претендують чимало кандидатів, що позиціонують себе як «народні» самовисуванці чи партійні «революціонери».

Саме приналежність до цього округу, так би мовити, «кровний» зв’язок, активно використовують в агітації кандидати Євген Мельник, Ігор Гузь, Юрій Гупало, Сергій Головатий та Олександр Скіпальський. Їхні штабні політтехнологи мотивують такий підхід важливістю для електорату, особливо сільського, того фактору, що кандидат «свій» і має місцеві корені.

Окрім того, активно піаряться на допомозі армії, шахтарям і спрощенні прикордонного руху, тобто на тому, що найбільше турбує «військовий» Володимир, «шахтарський» Нововолинськ і «контрабандний» Любомль.

У підсумку маємо трьох фаворитів, яким вдалося найкраще показати себе під час кампанії. Так, за даними опитування, яке провели на замовлення одного з міських голів, у окрузі №19лідирують висуванець від «Народного фронту» Ігор Гузь, волонтер-самовисуванець Костянтин Зінкевич і «головний радикал» Віктор Ярема.

Гузя на початках називали «парашутистом» у цьому окрузі, проте за майже два місяці він різноманітними способами зумів переконати громаду, особливо Любомильщини, що таки «свій» і «розуміє проблеми людей». Для цього кандидат активно їздив по селах, вирішував проблеми шахтарів і під час зустрічей роздавав візитки із персональним номером.

А ще Ігор Гузь не пошкодував грошей на дизайнерів, рекламні площі та ролики, тому за впізнаваністю з ним може тягатися лише «радикальний» Віктор Ярема. Використав він і переваги своєї партійності, запросивши з Києва віп-агітаторів Юрія Березу, Андрія Парубія, Тетяну Чорновол та Лілю Гриневич.

Проте «не сплять» і конкуренти висуванця від «Народного фронту», постійно нагадуючи в анонімних листівках, що Гузь «бігав із однієї партії в іншу», «12 років ніде не працював» і описуючи пікантні моменти із особистого життя політика.

Реальні шанси на перемогу має й висуванець від Радикальної партії Ляшка і наближений до мера Нововолинська Віктора Сапожнікова Віктор Ярема. Цей кандидат зробив ставку на зовнішню рекламу, зокрема вирішив повісити її на будівлях державних установ. А ще «розцвіли» листівками про радикала чимало стовпів у містах округу. За заклеювання таких агіток «братки» Яреми навіть натовкли боки агітатору від «Блоку Петра Порошенка».

Велика кількість зовнішньої реклами, віп-агітатор Юрій Шухевич і медіа-ресурс − «віджате» в конкурентів телебачення − також зробили кампанію Яреми досить успішною.

Серед недоліків кандидата, на яких акцентують увагу конкуренти,− його «нефотогенічність», негативний імідж Ляшка та «темні» сторінки біографії самого Яреми, зокрема історія з рейдерським захопленням кабельних мереж ПП «Львівська жінка».

Третім претендентом на депутатське крісло від «володимир-волинського» округу став волонтер Костянтин Зінкевич – абсолютно «некласичний» кандидат, який не застосовує традиційних обіцянок.

Справа, якій Зінкевич останнім часом віддавав всього себе – допомога армії− перевага та водночас недолік кандидата. Якби соціологи дослідили, в кого з кандидатів по округу «найчистіша» репутація, однозначно переміг би Костянтин Зінкевич. Волонтерство та світлини з бійцями на передовій створили такий собі «німб» над головою висуванця.

Але той факт, що Зінкевич акцентує увагу в своїй програмі лише на армії та наближених до неї сферах, обмежує його електоральне поле бійцями, їхніми родинами та волонтерами, й то не всіма. Так, інший відомий волонтер Роман Мартинюк все ж неофіційно підтримав на виборах Ігоря Гузя.

Тому головний «козир» Зінкевича – репутація. Хоча і її опоненти намагаються «підмочити», заявляючи, що волонтер активно «піариться на допомозі армії».

БЛАГОДІЙНИК, ФУТБОЛІСТ ТА ПРОПРЕЗИДЕНТСЬКИЙ «РЕВОЛЮЦІОНЕР» - ОКРУГ №20


На нинішніх виборах в окрузі №20 борються грошовиті самовисуванці та не надто грошовиті партійні мажоритарники. Минула практика свідчить, що перемагають, як правило, перші. Тому, попри негатив, про який активно нагадують конкуренти, перемогу й зараз прогнозують чинному депутату від округу Сергію Мартиняку.

Недешева виборча кампанія і «сто добрих справ» дають ефект, тому Мартиняка на окрузі знають як благодійника й фактичного керівника агропромислової групи «Пан Курчак», хоча приналежність до неї прес-служба нардепа заперечує. Саме це підприємство орендує багато селянських паїв у районах 20-го округу, тому їхні власники, очевидно, голосуватимуть за цього кандидата.

Хоча «попсувати життя» штабу кандидата на цих перегонах встигли громадські активісти,які провели кампанію в Луцькому районі для інформування виборців про те, що Мартиняк голосував за «диктаторські закони» 16 січня. Врешті все звелося до протистояння в ЗМІ щодо того, «голосував» чи «не голосував» між активістами «Чесно» та прес-службою нардепа. Хоча є сумніви, що, наприклад, мешканці Турійського району переймаються інтернет-баталіями, в той час як у їхньому селі стоять смітники чи відремонтований садок від «Європейського вектору».

Ще один із скандалів, який міг би нашкодити репутації Мартиняка – його «скупість» під час планової мобілізації техніки у зону АТО. Керівництво «Пана Курчака» заявило, що фури, у яких возили курей, для снарядів не підходять. Так воно, чи ні, поки не розібралися. Можливо, цю суперечку відклали до закінчення виборчої кампанії.

Іншим достатньо забезпеченим політиком, що претендує на «горохівський мандат», став екс-голова Луцької РДА Юрій Цейко. Його теж можна назвати «олігархом» місцевого рівня, бо фабрика солодощів «Ласка» − капітал все ж немаленький. Серед досягнень, на які вказує Цейко, – допомога армії, зокрема забезпечення бронежилетами мобілізованих із Луцького району.

А ще кандидат активно піариться на організації футбольних змагань, у яких бере участь однойменна команда «Ласка».

Щоправда, через своє балотування Цейко вже встиг «постраждати» − втратити посаду голови Луцької РДА. Кандидат не погодив свою ініціативу з губернатором Волині Володимиром Гунчиком. Цікаво, що заручитися підтримкою Цейко не зміг і в «Батьківщини», за квотою якої був призначений головою РДА після Майдану. Таке небажання домовлятися з політичними силами не грає на руку самовисуванцю і, фактично, позбавило його підтримки політичного бренду у боротьбі з «важковаговиком» Мартиняком.

Третім потенційним претендентом на мандат залишається Володимир Бондар. Перш за все тому, що його офіційно висунув «Блок Петра Порошенка» − найпопулярніша наразі політична сила на всеукраїнському рівні. Щоб здобути додатковий рейтинг, Бондар запросив на округ віп-агітаторів− Юрія Луценка, Володимира Філенка та Віктора Пинзеника.

Також кандидат вперто «світить» свою участь в «Україні без Кучми», Помаранчевій революції та Євромайдані. Натомість за коротке губернаторство 2005-2007 років і «несподіване» звільнення політику доводиться виправдовуватися навіть у агітках.

Ще однією проблемою для «порошенківського» кандидата стало те, що інші майданівські кандидати − Роман Карпюк та Володимир Красуля − не погодилися знятися на його користь та суттєво відтягують голоси в Бондаря. Висновок: у боротьбі проти достатньо грошовитих конкурентів політичний бренд Володимиру Бондарю може не допомогти.

ІНТРИГА? НІ, НЕ ЧУЛИ! ОКРУГ №21


Штаби кандидатів та й незалежні аналітики, що спостерігають за передвиборчою епопеєю на Волині, розуміють: складно боротися проти кандидата, який виборчу кампанію не просто рано розпочав, а й навіть не припиняв із 2012 року. Йдеться про Степана Івахіва.

Навіть люди, які називають його «скуповувачем голосів», визнають: Івахів працював на «ковельському» окрузі безупину протягом двох років. Бронежилети, нові вікна, автомобілі, обладнані зупинки та інші «добрі справи»,− наочна агітація, яка щоденно нагадує про фінансовий вклад кандидата в розвиток округу. Хтось називає такі методи «підкупом», та все ж вони дають суттєвий результат.

«Коли люди лежать в обладнаній лікарні і знають, що її ремонтували за гроші Івахіва, питання про те, як він голосував у Раді, відходять на другий план», − саме така думка одного з волинських політиків найкраще пояснює ефективність стратегії цього самовисуванця.

Хоча на хвилі «люстрації» громадськість пробувала нагадати Івахіву про його підтримку уряду Азарова та «мовчання» під час Революції Гідності. Про«відбілення» від «диктаторських законів» 16 січня кандидат подбав завчасно, надавши документальні докази.

Зараз прес-служба Степана Івахіва працює над тим, щоб «затерти» всі нагадування про його часті голосування в унісон із регіоналами й максимально розтиражувати інформацію про допомогу армії й жителям округу. У підсумку− за тиждень до виборів у перемозі Івахіва майже ніхто не сумнівається.

Оскільки зрозуміло, що 99,9% кандидат не матиме, то на частину голосів розраховують і висуванці від найбільших партій, а також «кандидат від АТО» Олександр Гаврищук.

Зокрема, претенденту від «Батьківщини» Михайлу Гетьману додасть голосів не тільки партійний бренд, а й певна впізнаваність, яку кандидат заробив у Ковелі,займаючи посаду секретаря міської ради. Також теоретично може допомогти вплив міського голови Олега Кіндера, проте все ж є сумніви, що він готовий псувати стосунки з очевидним фаворитом Степаном Івахівим. До того ж свого часу Кіндер починав кар’єру як топ-менеджер одного із підприємств Івахіва.

Натомість Олександр Гаврищук має стабільну частку електорату, який вважає, що після Майдану та в часи війни голосувати в Раді мають саме представники добровольчих батальйонів і Збройних Сил. Зокрема сам Гаврищук − заступник командира Другого батальйону спеціального призначення 1-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії. Частина виборців проголосує за нього лише через те, що він ризикував життям за Україну на Сході, а значить, переконані вони, «не буде красти» і «точно не зрадить».

«КОНТИНІУМ» FOREVER: округ №23

Як і в 2012 році, головним претендентом на перемогу в «маневицькому» окрузі залишається найбільш впливовий акціонер групи компаній «Кониніум» Ігор Єремеєв.

Для здобуття рейтингу в окрузі він використав фактично такий же підхід, як і Степан Івахів. Завдяки зустрічам у селах, пластиковим вікнам і бронежилетам Єремеєв встиг міцно утвердитися як головний благодійник Маневицького, Ківерцівського, Любешівського та Камінь-Каширського районів.

Під час цих виборів активісти «Опори» зафіксували, як кандидат дещо перестарався із доброчинністю− розпочав роздавати конверти із грошима та сертифікати виборцям. Це викликало обурення громадськості, яка вболіває за чесні вибори, але, схоже, мешканці сіл були не проти отримати такий«подарунок» від кандидата.

До того ж Єремеєву вдалося без суттєвих утрат репутації вийти зі скандалу з законами 16 січня − штаб кандидата зумів переконати громаду, що кандидат не голосував «за диктатуру».

Наразі лише одна проблема псує загальну картину тріумфу Ігоря Єремеєва – скандал на ДП «Волиньторф». Так, претендента на мандат спочатку року звинувачували у спробі призвести до банкрутства та приватизувати підприємство, після чого призначити керівником там «свою людину».

Численні протести та поїздки колективу до голови ОДА дали свій результат − директором «Волиньторфу» призначили «народного» Івана Киричика. Проте досі під час зустрічей Ігорю Єремеєву закидають те, що попереднє керівництво вивело з підприємства близько 7 мільйонів. Однак «неприємний осад» від перипетій із «Волиньторфом» не надто підриває репутацію нардепа, через що він залишається одноосібним лідером округу №23.

Щоправда, певний відсоток голосів може «відкусити» висуванка «Батьківщини» Людмила Кирда. Як і у випадку з Юрієм Цейком, за своє балотування вона вже встигла поплатитися посадою голови РДА. Володимир Гунчик не стерпів «самоуправства» від підлеглої та звільнив її з посади очільника Маневиччини.

У цій кампанії кандидат від «Батьківщини» може розраховувати на партійний бренд та невеликі здобутки, які, можливо, мала на посаді в адміністрації. Адже на велику кількість білбордів та передвиборчу «благодійність» у Кирди просто немає ресурсів.

Також свій електорат має «найрадикальніший кандидат округу Роман Ляшко. Мажоритарник, якого висуває одна з найпопулярніших партія Ляшка – це кандидат, якого частина виборців підтримає лише за прізвище. До того ж такий «радикал» − дуже зручний опонент для Ігоря Єремеєва. Ляшко зможе вчасно покрасуватися перед камерами з вилами й відтягти на себе маргінальний електорат.

ОБІЦЯНКИ ЛУЦЬКИХ КАНДИДАТІВ: ОКРУГ №22

Луцьк – особливий округ. Не тільки через більшу конкуренцію та інтригу, а й просто через те, що це обласний центр. Не будемо виділяти найбільших конкурентів, натомість проаналізуємо, що кожен з кандидатів пообіцяв для міста. Інформація – з передвиборних програм кандидатів та агітаційних матеріалів.

Роман Бондарук – в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста. В агітаційних матеріалах кандидат наголошує на необхідності підтримувати ОСББ – об’єднання співвласників багатоквартирних будинків, що пан Бондарук активно робив будучи депутатом міської ради.

Анатолій Грицюк – в програмі кандидат обіцяє проведення капітального ремонту каналізаційно-насосних станцій у м. Луцьку та меліоративних споруд з метою захисту населення від підтоплення річкою Стир, а також кандидат обіцяє відновити роботу тролейбусного парку. Щодо останнього, то зрозуміло, що пан Грицюк давно не їздив луцькими тролейбусами, які щодня перевозять значну кількість жителів міста.

Павло Данильчук – в цілому популістична програма із набором революційних гасел містить один з аспектів стратегії реформування органів місцевого самоврядування, затверджених в Україні – децентралізація влади збільшення повноважень місцевих громад, що дасть можливість Луцьку акумулювати більше коштів.

Роман Іванюк - у своїй програмі представник Президентської команди виділив окремий розділ – Луцьк комфортне європейське місто. В рамках даної програми кандидат торкнувся необхідності вирішення актуальних проблем міста – від модернізації транспортної інфраструктури, реформування ЖКГ до перетворення Луцька на провідного туристичного та культурного центру Західної України. Але на жаль повноважень народного депутата України, необхідно визнати, замало для таких стратегічних питань функціонування міста.

Геннадій Кожевніков – «ветеран» політичних баталій часів незалежності України зосередився у своїй програмі на тих видах діяльності, які б він мав би робити на колишній своїй посаді у Волинській ОДА – начальника управління у справах захисту справ споживачів. Тобто кандидат обіцяє здійснити комплексні перевірки комунальних підприємств, а також розширити графік роботи міського електротранспорту. Щодо останнього пункту, то зазначу, що це абсолютно не відносить до повноважень народного депутата України.

Ірина Констанкевич - свою агітаційну кампанію єдина жінка серед кандидатів зосередила на здобутках фонду свого патрона Ігоря Палиці «Новий Луцьк». Водночас, як не дивно, в програмі кандидат обмежилась лише декількома обіцянками для лучан: вирішення проблем інфраструктури міста, реформа ЖКГ, зокрема встановлення автономного опалення та утеплення будинків; а також щорічне оздоровлення лучан у Буковелі, розширення мережі дошкільних навчальних закладів та підтримка молодіжних ініціатив.

Антон Кривицький – колишній очільник міста вирішив взяти участь у кампанії до Верховної Ради України як репетицію до місцевих виборів, а тому свою програму не переповнював конкретними обіцянками, але вмістив свій філософський постулат – мислити треба глобально – та діяти локально. Також Антон Федорович наголошує на впровадженні принципу в життя: Європейська Зелена формула соціальної справедливості, що свідчить, що він і надалі залишається вірним ідеалам соціал-демократії.

Ігор Лапін – пан кандидат стверджує, що статус та імідж Луцька – це затишне європейське місто, один із важливих культурних та історичних центрів в Україні. Хоча цей постулат дисонує із зображенням лучанина із автоматом, який «привітно» зустрічає гостей міста.

Віктор Пащук – в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста. Хоча сподівання лучан, що в разі перемоги кандидат буде реалізовувати саме в Луцьку програму з ремонту житлового фонду, мережі тепло та водопостачання, каналізації тощо залишаються.

Констянтин Петрочук
– кандидат від Радикальної партії радикально пропонує зосередити увагу на туристичній галузі – як пріоритет розвитку Лукцька.

Олександр Пирожик - в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста. Програма кандидата підтверджує популістичний характер лозунгів правих сил. Факт залишається фактом – депутати від цієї політичної сили нічого конкретно не обіцяють, а тому претензій за їхню бездіяльність у радах всіх рівнів не повинно бути.

Роман Поліщук – в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста.

Григорій Пустовіт – в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста.

Ігор Рицко – в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста.

Олександр Щуцький – в програмі жодного згадування про вирішення проблем міста.

***

Хто ж насправді переможе на виборах – побачимо вже досить скоро. Головне – прийти і зробити свій вибір.
Теги: вибори
Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 9
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Нальковичу, здай орден який отримав від Кучми.
Відповісти
Дідусь Лєнін був правий: кожна кухарка може керувати державою, якщо її навчити. "Кухар" Бондарук поки-що навчився красти, тому віроломно йде в депутати. Там можна вкрасти більше і робити це легітимно. До чого ми дійшли? Який великий сором несе обласний центр за цього "кухаря"! За людину без честі і совісті!
Відповісти
Чому ви так боїтеся мельника. Він все одно переможе
Відповісти
Пішла команда від "папи". За чорта лисого , аби тільки не Мельник !
Відповісти
З реальних претендентів найгірше зло - Констанкевич, найкращий (найменше зло) - Пустовіт.
Відповісти
По 19-му перемога за Мельником. Гусь випригни з вікна - твоя доля програвати! А в Луцьку переможе Пирожик!
Відповісти
Гузь. ми думали, що ти розумніший і знайдеш на окрузі достойніших.Твоє передвиборче оточення - ганьба ВОЛОДИМИРА !
Відповісти
ХОЧ ВІН І СХОЖИЙ НА МАЛОГО ГНОМА , ЯКОСЬ НАЙБІЛЬШЕ ВСЕЛЯЄ ДОВІРУ ... ГОЛОСУВАТИМЕМО ЗА НЬОГО
Відповісти
Гузь зганьбив себе навіки вічні , обставивши себе Кошельниками і саганюківськими прихвоснями.Це що новий політик? Карєрист!! ! Мельника в раду!!!
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час