вхід реєстрація

Підполковник Сергій Фураєв: «Я громадянин України, люблю свій народ і країну»

Підполковник Сергій Фураєв: «Я громадянин України, люблю свій народ і країну»
Сергій Фураєв потрапив у полон терористів під час виходу з Іловайського котла і пробув там понад рік. Його, командира 51 ОМБР, разом з іншими українськими військовополоненими, терористи вивозили на свій ганебний так званий «парад» в Донецьку 24 серпня 2014 року, і йому ж пропонували гроші та інші матеріальні блага, аби він зрадив український народ і перейшов до них.

Але підполковник вистояв, не зламався і навіть після року жахливого полону, як справжній офіцер, готовий їхати на Схід і боронити свою країну від сепаратистів.

Журналіст ВолиньPost записав бліц-інтерв'ю з підполковником Сергієм Фураєвим.

Коли ви отримали звання підполковника?

Звання підполковника я отримав ще рік тому.

Це ще до полону?

Скажімо так, якби терористи дізнались, що я ще й підполковник, то «ціна» за мене була б вища. Я виконував бойові завдання, просто в нижчому за підполковника званні.

Волонтер Наталія Боярина розповідала, що коли вас брали в полон, то ви встигли вивести частину своїх підлеглих, а решті наказали закопати воєнні білети і не говорити, що вони артилеристи. В цьому зізналися тільки ви. Чому прийняли саме таке рішення?

Виконуючи бойові завдання в Луганській області своїми діями ми нанесли багато втрат противнику на користь наших військ. Також ми брали участь у штурмі їхніх блок-постів. В принципі, піхота була вдячна нам за наші дії. Розумієте, втрачати своїх - це було доволі складно пережити. Тоді ще був відданий наказ Стрєлкова (екс-лідер терористів – прим.ред.), що артилеристів живими в полон не брати. Я тоді здогадувався, ще коли ми знаходились в полі, де нас добу тримали, терористи нас будуть передавати місцевим «владцям», тому було мною прийняте таке рішення.

Які моменти в полоні було пережити найважче, бо часто говорили, що там дуже знущаються над українськими полоненими?

Це правда. На перших порах було найважче, але пізніше, в порівнянні з першими місяцями в полоні, ставлення змінилось на лагідніше. Терористи не ділили наших солдат на російськомовних чи україномовних. Я взагалі маю російське походження і коли репортери російського телебачення задали здивовано питання «Ви росіянин?», то я їм відповів: «Я громадянин України, люблю свій народ і країну».

І як вони реагували на це?

Ніяк, адже в нас є багато офіцерів російського походження, але які служать в українській армії.

Чи бували випадки, коли терористи катували полонених майже до смерті?

Було й таке, особливо в перші місяці полону, особливо артилеристів. Вийшло так, що я і сержант Комісарчук (звільнений з полону в один день з С. Фураєвим – прим.ред.) в перші дні страждали, нас і хотіли розстріляти, і водили на руїни, і давали місцевому населенню з нас поглумитись.

Як загалом місцеве населення реагувало, коли бачило полонених українських солдат?

А як можуть реагувати люди, коли на їхній землі є якась незрозуміла влада, яка постійно їх накручує. Яка їм все, що завгодно пропонує, аби вони вірили в те, що вони їм говорять. Та ще й сам факт зруйнованих будівель, відповідно загибель мирного населення та й інші фактори.

Полоненим українським солдатам терористи пропонували перейти на їхню сторону?

Так і таке було, причому неодноразово.

Вам особисто пропонували?

Мені і Комісарчуку з самого початку пропонували перейти на їхню сторону, там в СБУ. Потім нас возили на нульовий кілометр, ми взагалі вже думали, що нас вивозять десь в Росію, є там такий населений пункт Успенка, де пропонували перейти, пояснюючи це тим, що ми висококласні спеціалісти. Вони говорили навіть так, що є дві сторони, є Росія, вас туди вивезуть і про вас забудуть, а є ця сторона, де нам дадуть квартиру, машину все, що захочемо, тільки аби перейшли. Я їм сказав тоді, що якщо я зраджу хоча би раз присягу чи будуть вони впевнені, що я їм потрібен.

Дякуючи Вам, нашим захисникам, ми тут не знаємо, що таке бойові дії чи полон, але все ж таки хотілося б знати, в яких умовах жили в полоні, що їли, де спали та інше?

Скажу одне – умови були дуже жахливі. Так як у них форм не вистачало, то знімали з нас наші форми, а нас одягали в якесь ганчір'я. Харчування, м’яко кажучи, теж було не дуже, суху кашу, пів кружки та шматок хліба давали два рази в день. На роботу забирали, ми ще виймали наших хлопців з-під завалів терміналу в Донецькому аеропорті. Терористи навіть знущались з покійників не фізично, а так би мовити морально. Це було психологічно важко бачити, бо покійників, неважливо свій чи чужий, треба поважати.

Розкажіть про те, які вас переповнили емоції в той момент, коли почули, що нарешті ви вільний?

Я не знав, що нас звільняють з полону, тому що до того вже біля п'яти раз нас мали обміняти, але не робили цього, бо постійно ті обміни зривались. Нас возили в Луганську область, де були намагання обміну. В кінцевому результаті ми просиділи там в чотирьох стінах, в карцері, після чого знову відвезли в Донецьк. Про те, що нас знову мінятимуть ми дізнались практично в той же день, коли нас зібрали разом і сказали «давайте збирайтесь, поїдете на обмін».

Ми вже, в принципі, не вірили, що це правда, думали як завжди щось зірветься. Коли під’їхали до їхніх блок-постів, то побачили, що там стояли російські, сепаратистські ЗМІ, репортери яких намагались морально нас накрутити, кажучи щось на кшталт: «А ви знаєте, що буває так, що українська сторона в останній момент відмовляється?».

Ми думали, що це ніщо інше як черговий піар чи намагання вилити бруд на Україну. Проте, коли вже нас підвезли до нашого блок-посту і я побачив наших хлопців та жовто-блакитні прапори мене переповнили емоції – я досі не можу знайти слів, щоб передати ці відчуття.

Юлія ОСТАПОВИЧ (ВолиньPost)



Якщо Ви зауважили помилку, виділіть її та натисніть Ctrl+Enter для того, щоб повідомити про це редакцію
Коментарі 11
Коментарі, у яких порушуватимуться Правила, модератор видалятиме без попереджень.
Сергей,не надо больше ездить на Восток.
Второй раз не отпустят.
Есть Волынь,зачем нужен Донбасс?
Відповісти
Хлопці! Запам"ятайте одну просту істину! Здамо Донбас,здамоі Україну!І тут без варіантів!!!!!!!!!!
Відповісти
Є дивний момент в його розповіді:він каже, що сепари з них фому знімали, бо в них своєї не вистачало. Це що виходить: танки Росія дає, гармати Росія дає, загалом зброї і боєприпасів дає досхочу, а жалюгідним х/б забезпечити не може? І ще хотілось би почути, де поділось все озброєння його підрозділу, особливо - кому дісталися гармати? Говорити правду - то вже всю правду.
Відповісти
поїдь туди і побачиш всю правду.побачиш куди гармати діваються.трупи
Відповісти
Правдива людина! Спавжній патріот!!!!!!!!!!
Відповісти
а вам не спадало на думку, що під час обстрілів горить, вибухає і руйнується все - починаючи від одягу й продуктів і закінчуючи зброєю?
Відповісти
І ще: мене досі непокоїть той факт, що з усіх військових частин, що брали участь у АТО у минулому році, саме 51 омбр була повністю розформована і сформована заново вже під новою назвою, під новим номером - як вже 14 бригада. Подібні переформування під час війни відбуваються як правило або якщо військова частина була повністю розгромлена, або заплямувал себе неналежним виконанням військового обовязку. І саметому язапитав про озброення бригади. І військовою прокуратурою саме проти бійців колишньої 51омбр досі розслідується найбільше кримінальних справ за дизертирство і самовільне залишення позицій.
Відповісти
51 бригада складалась, у найбільшому співвідношенні, із мобілізованих , таких бригад в країні більше не було. Тому то вона і понесла такі втрати у техніці і у живій силі. Бо у нас АТО - а в АТО повинні приймати участь не мобілізовані, а спецпризначенці.
Відповісти
Їдь в АТО, бери участь в бойових діях, попади в полон, просиди там рік і тоді будеш знати відповіді на всі питання які тебе непокоять
Відповісти
:) шукайте ідіотів в іншому місті.
Відповісти
Тут він герой, а для Донбасу людина, яка руйнувала їх будинки, вбивала людей.
Відповісти
Розсилка новин
Підписатись
* Ви зможете відписатись в будь-який час